Вона спадає з неба, наче дощ,
І через це благословенна двічі:
Тим, хто дає і хто бере її.
Вона сильніша в тих, хто має силу,
Царів вінчає краще, ніж вінець.
Нехай ознака влади – царський скіпетр;
Він – атрибут і величі, і шани,
Що викликає трепет у людей,
Та милість вища за ознаки влади,
Вона царює у серцях монархів,
Бо служить атрибутом божества.
Із божою земна подібна влада,
Коли єднає з милістю закон.
В.Шекспір, Венеційський купець (1598), Дія 4, сцена 1
Переклад О.Грязнова
***
Боюся, що ми не розуміємо належно сутності милосердя. Ми живемо в часи, коли милосердя стало каламутним, затьмареним і заплутаним. Як і багато інших речей, воно відірвалося від свого правдивого змісту. Милосердя не усуває суду. Направду суд – це єдиний контекст, у якому милосердя має сенс. Милосердя не бажає позбутися гріха, а визнає гріх таким, яким він є. Нині важко говорити про гріх, не будучи при цьому звинуваченим у відсутності співчуття, серця та милосердя. Не дивно, що Боже милосердя стало судженням на кшталт того, що гріх більше не має значення або що Бог не дбає про святість і праведність.
Милосердя передбачає, що гріх існує, що він жахливий і страшний, і що настане день, коли грішники таки будуть притягнуті до відповідальності. Милосердя не означає, що немає гріха, немає нічого поганого, що немає провини за зло. Дар милосердя не полягає в тому, щоб бажати позбутися стриманості. Навпаки, милосердя означає, що гріх справді існує, але є ліки від гріха та спричиненої ним смерті.
Ми вдячні Богові не тому, що Він більше не вважає гріх або грішників поганими, а тому, що Він поклав наш гріх і покарання за нього на Того, Хто прийшов у цей світ, щоб понести його за всіх нас. Милосердя не означає, що гріха не існує, але що Бог не дозволив йому сказати своє останнє слово над нами. Нам потрібне милосердя саме тому, що гріх має значення.
Можливо, ви кращі за мене, але реальність така, що в мене немає шансів на спасіння, окрім як через Боже милосердя, яке явилося мені в Ісусі Христі, Його Сині. Тільки через Божу благодать і Боже милосердя ми звільняємося від гріха, зцілюємося від його смерті та воскресаємо, щоб жити з Богом у Його присутності вічно. Святе Писання каже: "І не ввійде до нього ніщо нечисте, ані той, хто чинить гидоту й неправду..." (Об’явлення 21:27). З Божої ласки нам дано одежу праведності Христа, вона не наша, а Його!
Милосердя, звісно ж, не означає, що немає суду, відповідальності та безкарності, від котрої ми можемо сховатися. День Суду буде, і цього не можна уникнути. Нам потрібне милосердя саме тому, що День Суду наближається. Якщо немає пекла, то немає й милосердя. Якщо немає покарання, то немає й потреби в милосерді. Тож слава Богові за те, що Його милосердя дається вільно і здатне цілковито подолати гору нашого гріха та його тінь смерті! Наша слава не в тому, що ми подолали гріх, а в тому, що Бог об'явив Своє милосердя тим, хто його не заслуговує, нічого не зробив, щоб його заслужити, і неспроможний його запропонувати.
Глупак той, хто стверджує, що милосердя означає, що нічого кепського насправді немає, що гріх не має наслідків або що суду не буде. Бог відповів на наш гріх не знизуванням Своїми плечима, а плечима Христа, розпростертими у стражданнях на хресті, щоб повністю сплатити наш борг за гріх та зодягнути нас у чужу праведність, яка єдина може репрезентувати нас Отцеві.
о.І.Пітерс
Немає коментарів:
Дописати коментар