субота, 14 липня 2018 р.

Благословенне ярмо Христа!

Текст проповіді: Матвія 11:25¸28-30ярмо 
25 Того часу, навчаючи, промовив Ісус:…28 Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! 29 Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. 30 Бо ж ярмо  Моє любе (χρηστός гр.), а тягар (гр. φορτίον) Мій легкий (гр. ἐλαφρός )!

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! 
Дорогі брати і сестри,

Діти кожного покоління дуже схожі. Їм часто здається, що батьки своїми повчаннями і настановами обмежують їхню свободу, вперто нав’язують свою думку, накидають на них ярмо. Дітям кортить якомога швидше стати дорослими і самостійно вирішувати та робити все, що вони хочуть. І лише згодом, коли вони стають дорослими, а надто батьками, – то розуміють, що настанови їхніх батьків таки були добрі і корисні, принаймні більшість із них. 
Святе Писання навчає, що кожна людина, яка приходить у цей світ після гріхопадіння, є «рабом гріха», і перебуває у рабстві гріха, диявола і смерті.  Людина не може сама, власними силами, позбутись цього рабства, цього ярма, скинути його з себе. Вона несе цей тягар на своїх плечах, а він пригинає її дедалі нижче до землі. Пророк Єремія говорить: “14 Ярмо моїх прогріхів зв'язане міцно рукою Його (Бога), плетуться вони та приходять на шию мою! …Господь передав мене в такі руки, що й звестись не можу...” (Плач Єремiї 1:14).  Ми всі несемо на собі тягар гріха і наслідків гріхопадіння.
Поміркуймо про Десять заповідей Божих – коли Бог через Мойсея дав їх людям, то вони, таким чином, отримали Божий наказ, який, з одного боку, повинен був скеровувати їх до того, що добре в Божих очах, а з другого боку – був ярмом, тягарем, котрий ніхто не міг виконати через власні гріхи.  У Діях Святих Апостолів написано, що це було “ярмо, якого ані наші отці, ані ми не здолали понести” (Дії 15:10), але мусіли коритися йому. Божі Заповіді або ж Закон Божий обіцяли винагороду тільки в тому випадку, коли б людина виконала все, що від неї вимагається. Та чи знайшлась впродовж усієї історії людства бодай одна людина, котра б дотримала Закон Божий досконало? Ні! А як ви самі дотримуєте  Заповідей Божих? Чи ви не вчинили ніколи нічого поганого? Невже ніколи нікого не образили? Не сказали неправду? Не мали поганих думок? Не обмовили, не заздрили?  Написано: «Коли…кажемо, що не маємо гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди!» (1Івана 1:8) і – «хто весь Закон виконує, а згрішить в одному, той винним в усьому стає» (Якова 2:10).
Ось чому Спаситель, котрий добре знав справжню людську природу, сказав юдеям, які хотіли каменувати жінку: “Нехай першим кине в неї камінь той, хто без гріха” (Івана 8:7). Що сталось? Пригадуєте? Камінь не кинув ніхто? Чому? Бо серед присутніх, звісно ж не було жодного без гріха!  Отож, якщо хтось каже: “Я не вчинив ніколи ніякого гріха”, пригадайте  йому слова  Святого Івана з першого Послання: “10 …як кажемо, що ми не згрішили, то чинимо з Нього (Христа) неправдомовця, і слова Його нема в нас! ” (1-е Iвана 1:8, 10).
Дорогі брати і сестри, коли Ісус Христос говорить людям, втомленим повсякденними турботами, безнадією, негараздами, викликами, спокусами і гріхами, прибитим горем і важким  життям: “Візьміть на себе Моє ярмо!”, то для грішника це виглядає так, наче йому на плечі кладуть ще один тягар і кажуть: «Тепер неси два». Невіруюча людина слова Ісуса Христа відкидає без вагання, бо не хоче коритися нікому, тим більше Богові та Його Слову. Вона не розуміє благословінь, якими Господь обдаровує тих, хто слухняний Йому. Натомість для розкаяного, смиренного грішника слова Христа звучать як втіха, як надія, бо він знає, що лише Син Божий може дати і дає йому правдивий спокій і мир, Своїм Євангелієм він загоює рани, завдані гріхом.
На одній з ікон зображено Спасителя, який стоїть, простягнувши руки, запрошує до Себе і каже: “Ходіть до Мене, ходіть за Мною!” Погляньте на розп’яття!  Що ми бачимо? Навіть будучи розіп’ятим на хресті, Син Божий тримає простягнуті до нас руки, і наче каже нам: “Прийдіть до Мене, погляньте, збагніть, як Я постраждав за вас і ваші гріхи, щоб спасти вас, віруйте в Мене і живіть!»
Що означають для нас слова Спасителя: “Прийдіть до Мене!” Ось що – лише Він єдиний може сповнити те, що не під силу більше нікому в світі. Написано: «4 Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони і став під Законом, 5 щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли» (Галатів 4:4,5). 
Тут ми повинні дати відповідь на питання, яке стосується двох природ Ісуса Христа: «Для чого Синові Божому слід було бути Правдивою Людиною і Правдивим Богом водночас?». Перше, – Йому слід було бути Правдивою Людиною, щоб стати під Закон замість нас і сповнити його за нас (ми називаємо це активною покорою), постраждати і померти за наші гріхи і гріхи цілого світу (пасивна покора). Друге, – Христові слід було бути Правдивим Богом, щоб виконати Закон замість нас і стати досконалою жертвою за гріхи всіх людей, а ще  – перемогти гріх, смерть і диявола для нас. Коли Син Божий каже: “Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!” – Він не перекладає тягар на чужі плечі, а натомість запевняє нас:” Я дійсно дам вам втіху, яку ви потребуєте, прийміть Моє живе і цілюще Євангеліє і ви матимете втіху, що триває вічно!”. 
Це Його тверда і певна обітниця. Він ствердив її тим, що помер за нас на хресті, забрав на хрест наші гріхи і тягарі, прибив їх до хреста і цим відновив нашу спільноту з Богом, примирив нас з Небесним Отцем.  А потім Він воскрес і засвідчив, що справді здобув для нас правдивий мир, спасіння, надію, вічне життя. Отож Ісус Христос має всі владні повноваження казати нам: “Прийдіть до Мене і Я дам вам правдивий спокій”, бо Він є Однороджений Син Божий, єдиний Викупитель і Спаситель. Іншого немає! Лише Він може казати кожному з нас: “14...Сам Я піду, і введу тебе до відпочинку” (Вихід 33:14).
Своєю смертю на Голгофі  Син Божий “поламав занози вашого ярма, і вивів вас із рабства гріха з піднесеною головою  на волю” (Лев.26:13).  Апостол Павло в Посланні до Галатів говорить: “Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся знову в ярмо рабства!” (До галатiв 5:1).  Ми славимо нашого Спасителя словами зі святого Псалма: “О Господи, я бо Твій раб...Ти кайдани мої розв'язав!” (Пс.115:7).
Як наш Приятель, Друг, Утішитель, Добрий Пастир, Господь, Викупитель і Спаситель – Христос дивиться на нас, простягає нам Свої руки і каже, щоб ми не були більше рабами гріха: “... На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі! (Єремiї 6:16), “Бо Я вам приклад дав, щоб і ви чинили, як Я вам учинив” (Iвана 13:15). Син Божий досконало сповнив Закон, “постраждав за нас, і залишив нам приклад, щоб пішли ми слідами Його” (1Петр.2:21).
Дорогі брати і сестри, пам’ятайте, що ми не завжди любили Бога, і перш ніж ми полюбили Його, Він спершу нас полюбив (1Ів.4:19). Небесний Отець полюбив нас нелицемірною і незбагненою любов’ю завдяки якій  Він “віддав за нас Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне” (Івана 3:16).  І якщо ви кажете, що любите Бога, то міцно схопіться за Христову руку, простягнуту до вас і йдіть за Ним. Йдіть за  Ним кожного дня, кожну хвилину вашого життя. Покладіться на Нього в усьому без жодного сумніву. Дайте Йому бути керманичем вашого життя, вашим Богом і Господом. Впокоріться Йому всім серцем, так само як впокорився Він аж до смерті хресної. (Фил.2:8;1Ів.2:6, ). Візьміть на себе Його ярмо, котрим є Його Слово і нехай воно буде для вас світильником на вашій життєвій стежці.
У вірші 30-му нинішнього євангельського тексту є ще один прихований скарб! На давньогрецькій мові оригіналу слово любе (ярмо) звучить як χρηστός і дослівно тут перекладається – добре, корисне, благе, приємне. З яким словом воно співзвучне? З йменням нашого Господа Ісуса Христа - Χριστός! -- добрим, благим, любим Спасителем. Лише пара слів, а які скарби! χρηστός --- Χριστός
Для безбожних, нерозкаяних грішників Христове ярмо – Його заповіді і настанови є тяжким тягарем, а для віруючих – виявом їхньої віри, любові до Бога.  Вони хочуть їх дотримувати, бо це є “добрим і приємним Богові”. І через те, що вони не можуть робити це досконало, –  вони кладуть надію на Христа – Виконавця Закону замість них. Апостол Іван каже: “Бо то любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді, Його ж заповіді не тяжкі”(1-е Iвана 5:3). 
Дорогі у Христі, “До чужого ярма не впрягайтесь з невірними; тими хто грішить сам  і підбиває до гріха інших, бо що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою?” як говорить Біблія (2-е до коринтян 6:14), зміцнюйте свою віру Словом Божим і Тілом та Кров’ Спасителя в Господній вечері! Славте Бога на святому зібранні і дякуйте Йому за все!

“Мир Божий, який вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі”. (Фил.4:7)

День Св.Апостолів Петра і Павла (проповідь)

Текст проповіді: Марка 8:34
34 І Він (Ісус) покликав народ із Своїми учнями, та й промовив до них: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде!  35 Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже. 

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа! 
Дорогі у Христі брати і сестри,

Нині ми вшановуємо славних апостолів Божих – Петра і Павла. Їхні імена назавжди закарбовані в історії Християнської церкви і чи не найчастіше згадуються у ній. Завдяки своєму ревному служінню Христові та справі поширення Його Євангелія Петро і Павло справедливо посіли виняткове місце у Церкві нашого Господа. Тож пригадаймо нині деякі подробиці їхнього жертовного життя та служіння.
Апостол Петро, як каже Писання, жив з родиною на березі Галілейського моря і заробляв на життя рибальством, був одружений (згодом Ісус уздоровить його тещу). Саме тут Ісус знайшов його разом із братом Андрієм і покликав за Собою, вчинив їх обох своїми учнями, одними із дванадцятьох апостолів, промовивши слова, які запали їм в серце назавжди: “Ідіть за Мною, – я зроблю вас ловцями людей...” (Матвія 4:19).  Після цих слів брати не могли відірвати погляду від Ісуса і пішли, мов зачаровані вслід за Ним. Відтепер і до кінця життя Ісус став їхнім Учителем, Наставником, Господом. Зауважмо, що Господь завжди сам притягує до Себе людей. Він робить це через Свої засоби благодаті – Слово і Таїнство. Святий Іван наводить такі слова Ісуса Христа: “Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, і того воскрешу Я останнього дня” (Ів.6:44).
Петро належав до так званого, «ближнього кола» учнів Ісуса, і був одним із трьох Його учнів (Петро, Яків та Іван), яких Спаситель нерідко брав із Собою, коли усамітнювався. Саме вони були поруч із Ним під час Переображення і споглядали Його славу! (Матвія 17:1-5)  Ім’я Петро  в перекладі з давньогрецької  мови означає “скеля, камінь” (Матвія 16:18). Звісно, не зважаючи на те, що Петро був апостолом Господнім, він, не завжди був твердим, як скеля. Інколи, подібно до нас, він був слабкою, грішною людиною. До кінця життя його серце не раз краялось від згадки про те, як він тричі зрікся Христа, коли Його заарештували. Милосердний Господь пробачив йому цю провину, а потім ще й прославив, вчинив проповідником Божого Слова і доручив йому пасти Свою отару («Паси овець Моїх»). Так вчинити з грішником міг лише Спаситель грішників! Нам відоме чудове сповідання віри, яке Петро звістив Спасителеві: “Ти є Христос – Син Бога Живого”(Матвія 16:16). Ним він засвідчив про божественність Сина Божого, посланого Отцем у цей світ для спасіння грішників.
Апостол Павло, на відміну від Петра, народився в заможній юдейській родині у місті Тарсі. Змалку він вивчав Закон Божий і виховувався відповідно до науки фарисеїв, був ревним фарисеєм. Від народження він мав римське громадянство, яке гарантувало йому чималі привілеї. Втім, як і Петро він не цурався фізичної праці (виготовляв намети – Дії 18:3).
Вперше ми зустрічаємо Павла на сторінках книги Дій святих апостолів коли юдеї каменували диякона Степана. Саме Павло – на той час фарисей і запеклий противник християн сторожував одяг тих, хто кидав у Степана каміння. Тоді він звався Савлом, що в перекладі з давньоєврейської означає “покликаний Богом, випрошений”. Переслідуючи християн, він отримав доручення від фарисеїв поїхати до Дамаску, але дорогою до цього міста Господь вчинив його незрячим, докорінно змінив його життя, а згодом повернув зір, навернув до віри в Себе, щоб зробити найславнішим із апостолів. До кінця життя Павло пам’ятав історію свого навернення і спасіння, відкрито каявся і говорив, ким він був і ким Господь зробив його.
На прикладі життя апостолів Божих Петра і Павла ми бачимо, як милосердний Господь знаходить загублених і втрачених, дарує прощення гріхів, робить Божими дітьми, прилучає грішників до Церкви, кличе до служіння проповідування Його Євангелія спасіння. Подібним чином, одного дня Він знайшов і привів до Себе і нас.
Найбільше послань у Новому Заповіті належать перу Святого Павла. Свою євангельську працю щодо поширення Доброї Звістки він, зокрема, провадив серед язичників, які входили до складу величезної Римської імперії. Павло постійно і багато подорожував. Він об’їздив стільки країв, міст, сіл, що важко уявити, що таке під силу одній людині. Це дійсно було б не під силу, якби Господь не підтримував його, не зміцняв і не вберігав, бо вибрав його провадити таку велику і важливу справу. Павло здійснив три великі місійні подорожі, і ще одну наприкінці – до столиці імперії – Риму. Він засновував християнські громади, наставляв у них єпископів та пресвітерів, навчав, підтримував тісні стосунки з віруючими громад в Галатії, Коринті, Ефесі, Филипах, Солуні, Римі, Єрусалимі. У Посланні до коринтян він зазначає: “9 Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву. 10Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, – правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона” (1Кор.15:9-10).
Ще – Дiї 26:11, До галатiв 1:13-18, До филип'ян 3:6-13, 1-е до коринтян 15:10
Подвижницьке життя Апостолів Петра і Павла було сповнене численних страждань за віру у воскреслого Спасителя і проповідування Його Євангелія.  В листі до коринтян Апостол Павло говорить: “Я був більш у працях, у ранах над міру, частіш у в'язницях, часто при смерті.  24 Від євреїв п'ять раз я прийняв був по сорок ударів без одного,  25 тричі киями бито мене, один раз мене каменували, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробув у глибочині морській;  26 у мандрівках я часто бував, бував у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого народу, у небезпеках поган, у небезпеках по містах, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими,  27 у виснажуванні та в праці, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в пості, у холоді та в наготі” (2-е до коринтян 11:23-27).
Петро і Павло належать до числа  найвизначніших християнських мучеників. У важкі для Церкви часи переслідувань і утиску вони мужньо сповняли Велике Доручення Спасителя і прийняли смерть. Петро був розіп’ятий на хресті. На його прохання його розіп’яли головою вниз, бо він вважав негідним бути розіп’ятим так, як Христос. Павлові у Римі відтяли голову. Це сталося близько 67 року по Різдві Христовім. 
Нині в День Святих апостолів Петра і Павла пригадаймо, як саме Боже Слово наказує нам шанувати цих Божих служителів, святих Християнської Церкви. Про це читаємо в Посланні до Євреїв, автором якого є Св.Павло: “Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячись на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру” (Євр.13:7). Написано:
Дії 10: 25 А як входив Петро, Корнилій зустрінув його, і до ніг йому впав і вклонився. 26 Та Петро його підвів, промовляючи: Устань, бо й сам я людина!
Дорогі брати і сестри, святкуймо день Апостолів Петра і Павла, наслідуючи насамперед їхню віру в Христа розп’ятого, їхню любов до Бога і ближніх, їхню вірність Христові і Його Євангелію до останнього подиху, їхню жертовність і присвяту свого життя щоденній праці на Божій ниві. Своїм жертовним служінням вони скеровували людей до розіп’ятого і воскреслого Христа. У своєму щоденному християнському житті пам’ятаймо слова Павла, який каже: «А щодо мене, то нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп'ятий світ для мене, а я для світу». (Гал.6:14).  Йдімо сміливо за Христом, який покликав нас, привів до Себе, обмив нас Своєю святою кров’ю, викупив від влади гріха, диявола і смерті, вчинив вівцями Своєї отари, дітьми Божими, став для нас дорогою, правдою і життя, веде нас до Царства Небесного!
Читаймо, вивчаймо чудові Послання апостолів Петра і Павла у Святому Писанні і прославляймо їхнього і нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа, котрому одному належиться вся слава, честь і поклін – разом з Отцем і Святим Духом.     
“А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, угрунтує. Йому слава та влада на вічні віки, амінь”.(1-е Петра 5:10,11)

Скарби Божого Слова

Дослідження Писання на мові оригіналу дає змогу побачити виняткові і глибинні речі, котрі будують нашу віру. Розглянемо нині вірші з Євангелія від Матвія 11:29,30. Там є такі відомі багатьом слова Ісуса Христа: "29 Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. 30 Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!"
У вірші 30-му слово "любе" на давньогрецькій мові оригіналу звучить як χρηστός і дослівно тут перекладається - добре, корисне, благе, приємне. З яким словом воно співзвучне? З йменням нашого Господа Ісуса Христа - Χριστός! -- добрим, благим, любим Спасителем. Лише пара слів, а які скарби!
χρηστός --- Χριστός

вівторок, 10 липня 2018 р.

Каяття і сповідь в житті віруючих

Прийдіть, і будемо правуватися, говорить Господь: коли ваші гріхи будуть як кармазин, стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця, то стануть мов вовна вони!
Ісаї 1:17
Довкола нас чимало людей, котрі не ходять до Церкви, не причашаються,не сповідаються, а натомість кажуть, що мають Бога у серці і живуть побожно. Якраз у тім і проблема, бо віруючій людині мають бути конче притаманні ознаки віри, про котрі каже Бог у Писанні - Хрищення, приналежність до спільноти віруючих, спільна молитва, відвідини Служби Божої, слухання та вивчення Божого Слова, участь у Святім Причасті тощо. Одна з цих рис - каяття у гріхах і сповідь. Бог надав владу щодо відпущення гріхів Церкві, покликаним душпастирям. Сповідь і відпущення гріхів є великим Божим благословенням для грішника. Без сповіді і каяття християнського життя нема. Належиться перепрошувати один одного, сповідатись перед священиком, Церквою і Богом. Боятися каяття і сповіді - не мати віри, покладання на Господа і Його ласку, бо ж грішити не бояться зазвичай. Написано:
13 А митник здалека стояв (у храмі)та очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!...
Матвія 18:13
15 коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата.
Матвія 18:15
16 признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного...
Якова 5:16
Сказавши оце, Він (Ісус) дихнув, і говорить до них: Прийміть Духа Святого! 23 Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються!
Івана 20:22,23

Знаймо що до чого!

ХРИСТИЯНСЬКИЙ ПОХОРОН
ПИТАННЯ: чи належиться християнський похорон кожній людині?
ВІДПОВІДЬ: ні, не належиться. Християнський похорон є привілеєм для християн, хоч часто густо ним хибно "обдаровують" усіх підряд.
Аби бути причасником,треба бути охрищеним і навченим, щоб зватись подружям, треба взяти шлюб, подібним чином, щоб удостоїтись християнського похорону, треба бути віруючим, охрищеним, каятись, сповідатись, причащатись, молитись, відвідувати церкву, шанувати Божі заповіді та найперше мати живу віру в Господа Ісуса Христа.
П.С. Піклуймось про свою віру за життя, плекаймо християнські чесноти, любімо Господа, Його Слово, Церкву, ближніх, зміцнюймо свою віру Словом і Святим Причастям. Чи існує щодо похорону вибір? Звісно - якщо без священика, то з може бути з духовим чи іншим оркестром, без слів себто мовчки, згідно іншого релігійного обряду, екологічний і тд і тп :-)

субота, 7 липня 2018 р.

Де знайти правдивий мир? (проповідь)

Текст проповіді: Євангеліє від Матвiя 10:34-39
34 Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, Я не мир принести прийшов, а меча.  35 Я ж прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір'ю, і невістку з свекрухою її.  36 І: вороги чоловікові домашні його!  37 Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний.  38 І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний.  39 Хто душу свою зберігає, той погубить її, хто ж за Мене погубить душу свою, той знайде її.  

Благодать Божа нехай буде з вами! Амінь.
Дорогі у Христі брати і сестри,

Сумна і незаперечна правда сьогодення полягає в тім, що світ довкола нас постійно живе в стані війни та військових конфліктів. Гірко говорити про це, але за останні роки люди вже звикли до того, що кожен день хтось гине у конфліктах, війнах, терористичних актах. Гинуть, як військові, так і цивільне населення. Ціла історія людства пов’язана з війнами, кровопролиттям, злочинами, причина яких – гріх та людська пожадливість. Історики підрахували, що за останні кілька тисяч років лише приблизно двісті років люди на землі не воювали між собою. Отож від початку гріхопадіння і донині народи воюють один з одним, у безперервній ворожнечі знищуються міста та села, гинуть невинні, страждають старші, жінки і діти.  Псалмоспівець з жалем говорить: «1 Чого то племена бунтують, а народи задумують марне? 2 Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця» (Псалом 2).
Коли учні запитали Ісуса Христа які ознаки матимуть останні часи, Він сказав: “6 Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки, глядіть, не лякайтесь, бо статись належить тому. Але це не кінець ще.  7 Бо повстане народ на народ, і царство на царство, і голод, мор та землетруси настануть місцями. 10 І багато-хто в той час спокусяться, і видавати один одного будуть, і один одного будуть ненавидіти”(Мт.24:6-10). Власне, нині ми живемо в останні часи...
Пізнаючи жахіття війни, ми краще розуміємо, що мир, спокій, злагода є великим Божим благословенням. Адже коли є мир, – тоді не проливається невинна людська кров. Люди можуть засіяти поля і зібрати врожай. Християни можуть ходити до церкви, слухати і вивчати Боже Слово, молитися, насолоджуватися миром, злагодою і добром.  Але такий стан справ не подобається дияволу. Він шаленіє від того, що люди живуть у мирі, у любові та злагоді, люблять і шанують Боже Слово.
Поговоримо про мир… Мир теж буває різним. Є мир Божий і мир людський.  Мир Божий –  певний, надійний і благословенний. Він дарує радість і втіху. Мир людський або мир цього світу – непевний, ненадійний, невтішний тому що люди грішні і постійно порушують свої обіцянки. Мир цього світу триває недовго, часто він буває лицемірним і штучним. Тиран, диктатор, заколотник тримає в покорі своїх підлеглих силою влади і страхом смерті.  Грішний світ, в якому ми живемо, хоч і говорить часто про мир, але насправді від того мир не настає, а лише видимість миру. Безбожне серце багатьох правителів і можновладців цього грішного світу спричиняє замішання і великий клопіт. Вони самі не мають в серці правдивого миру і спокою і не бажають, аби його мали інші. Пророк Ісая каже про таких: “Для безбожних спокою немає…” (Іс.48:22).
Євреї часів земного життя Ісуса Христа мріяли про мир, але мир світський, мир без римської влади, яку вони не хотіли визнавати. Вони сподівались, що обіцяний Месія запровадить злагоду і гармонію в державі.  Але чим була ця злагода і гармонія з їхнього погляду?  Ось чим – сильна, процвітаюча країна, життя в достатку, могутнє військо, готове дати відсіч будь-яким ворогам.
У нашому євангельському тексті Спаситель промовляє дуже дивні, на перший погляд, слова. Він каже: “Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, Я не мир принести прийшов, а меч”.  Кого ми хочемо бачити у Христі? Миротворця, чи не так? Адже Він сам у проповіді на горі  говорить, що миротворці є блаженними (Матвія 5:9). Втім, чимало Його послідовників не зрозуміли як слід Його слів: “34 …Я не мир принести прийшов, а меч.  35 Я ж прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір'ю, і невістку з свекрухою її.  36 І: вороги чоловікові домашні його!”
Про який меч каже тут Господь? В книзі Об’явлення Іван Богослов каже, що мечем Ісуса Христа є Його Слово. Там говориться, що Син Божий “...сім зір…держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив...” (Об.1:16).. Святий Павло дає нам ще одну підказку. Він  називає християн «вояками Христа» (2Тим.2:3) і каже, щоб християни завжди мали з собою: ”шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже” (До ефесян 6:17).
Меч у нинішньому тексті – це меч духовний – Слово Боже. Господь воює з дияволом Своїм Словом або ж “мечем Своїх уст....” (Об.2:16). Цим самим словом з дияволом повинні воювати і ми. Немає зброї проти диявола та гріха сильнішої, ніж Боже Слово. Написано: “12...Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця” (До євреїв 4:12). Саме цим могутнім Словом і нічим іншим Господь Ісус Христос керує у Своїй Церкві. Його Слово є правдою, котра  освячує нас (Івана 17:17). Його Євангеліє є «сила Божа на спасіння кожному, хто вірує» (Рим.1:16). Його слово – це сила, яка навертає грішника.
Слово Боже, яке ми маємо з вами нині у вигляді Біблії – це те саме могутнє Боже Слово, яким Бог створив світ і все у ньому. Пам’ятаймо про це! Там, де проповідується, навчається, поширюється Боже Слово – завжди будуть ті, кого Святий Дух, присутній у Слові Божім, навертатиме до віри.  Пророк Ісая говорить: “як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдунові, 11 так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!” (Іс.55:10-11).
З іншого боку, там, де проповідується Боже Слово також буде спротив і протистояння. Ворожнеча між дияволом і Божими людьми, Церквою Христовою триватиме допоки існуватиме цей світ. Чому? Тому, що гріх і диявол у цьому світі –  це реальність  і хтось служитиме Богові, а хтось – чинитиме на догоду сатані. Мартин Лютер говорить: “Такою завжди є природа Божого Слова – бути причиною сум’яття у цьому світі...У другому Псалмі пророк звіщає: «племена бунтують, а народи задумують марне? 2 Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця…» Він немовби говорить: «думка натовпу, велич, багатство, сила, мудрість – все, що шанує світ, – все воно протистоїть Божому….Світ і його бог не можуть і не хочуть терпіти слово правдивого Бога. А правдивий Бог не хоче і не може мовчати…Прагнути втихомирити це сум’яття – все одно, що бажати позбутися Божого Слова, стати на заваді Йому. Щоразу, коли приходить Боже Слово, воно приходить, щоб змінити і обновити світ» (М.Лютер, «Про рабство волі»).   
Дорогі брати і сестри, Боже Слово, цей “обосічний меч” об’являє нам велич спасіння, котре сповнив для нас Син Божий. Воно має силу очистити нас від гріхів і дати вічне життя. Воно має силу виявляти справжню правду, яка від Бога.  Цей духовний меч працює таким чином, що спричиняє поділення навіть в родині, коли хтось стає християнином, а інші домашні не вірять в Бога і починають докоряти, ненавидіти, переслідувати віруючого, ставати його ворогами. Це стається також і тоді, коли люди, за словами Ісуса Христа “ надаремне шанують Його, бо навчають наук людських заповідей...” (Матвiя 15:9), тобто на словах кажуть, що вони християни, а насправді не дотримуються Божих Заповідей, не керуються в житті Божим Словом, не люблять ближніх, не виявляють до них милосердя та любові.
Інколи люди не розуміють як слід слів Ісуса Христа: «37 Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний»? Ці слова зовсім не означають, що ми повинні знехтувати Божою заповіддю і не любити та не шанувати своїх батьків. Адже Сам Син Божий своїм ставленням до земних батьків дав нам приклад пошанування батьків і Божої заповіді щодо них. Однак ані батьки ані будь хто інший цьому світі не можуть спонукати нас робити те, що суперечить Божому слову і Заповіді Божій. Написано: «Бога слід слухатися більше ніж людину» (Дії 5:29).  Правда Божа у тім, що тільки той, хто дійсно любить Бога, справді любить також своїх батьків. 
Пам’ятайте, що на цій землі, “яка лежить у злі” (Буття 6:11,12) весь час будуть ворогувати між собою віра і невіра, правда і обман, любов і ненависть.  Але незмінна і вічна правда Божа запевняє нас у тім, що Церква, котрою опікується Господь, за котру Він пролив Свою дорогоцінну кров на хресті стоятиме твердо. Вона – це Тіло Христове, до котрого належать часто переслідувані і відкинуті світом, але викуплені і виправдані Христом Божі діти, яким Бог подарував правдивий і вічний мир... Ця правда каже нам, хто кожен, хто вірує в Сина Божого, має вічне життя і перейшов від смерті до життя. Ісус Христос годує їх Своїми правдивими Тілом і Кров’ю в Господній вечері на зміцнення віри і відпущення гріхів.
Дорогі у Христі, долаючи життєві негаразди, незгоди, страхи і випробування,  не бійтесь і не лякайтесь, покладіть свою журбу на Христа – Він опікується вами.  Він помер за вас на хресті і викупив вас від влади гріха, диявола і смерті. Перебуваючи у Христі, пам’ятайте – гріх вже не має влади над вами. Господь промовляє до вас Святого Писання: “…Я з тобою, і буду тебе пильнувати скрізь куди підеш...” (Бут.28:15), “...Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!” (До євреїв 13:5). Що б не сталось, знайте – Бог завжди з вами! Він на вашому боці! Пам’ятайте слова апостола Павла: “35 Хто нас розлучить від любові Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека...? 39 ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любові Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!” (Рим.8:35,39).

“Нехай Господь миру…завжди дасть вам мир усяким чином. І буде з вами всіма!”
(2 солунян 3:16). Амінь.