неділя, 26 лютого 2017 р.

Погляд на ситуацію в Україні

Мені видаються доволі слушними думки Дмитра Бачевського щодо нашого сьогодення. Ось його стаття, розміщена у часописі "Ї" --

Українців цілеспрямовано ламають стресом

Отупілі від постійного стресу і зломлені люди готові на все, лише б отримати спокій. І українське суспільство поступово і цілеспрямовано ведуть до того, щоб воно погодилося на будь-який поворот подій у війні з Росією.

Занурення українців в стан тотального стресу здійснюється декількома інструментами.

Перший - це постійні загострення на фронті, що чергуються з періодами затишшя. Смикаючи людину, постійно створюючи їй проблеми і знімаючи їх, можна довести будь-кого до нервового зриву. А ще - вбити у нього здатність до мобілізації і волю до опору.

Другий - це створення внутрішнього напруження через заклики до майдану, організацію масових протестів, блокад що загрожують енергосистемі, іншими заходами, що створюють відчуття повної дестабілізації ситуації в країні і розвалу державних інститутів.

Третій - це пропаганда з боку «опозиційних» ЗМІ, які демонструють наше життя, як безпросвітний світ корупції, підвищення цін, руйнування економіки і всіляких «зрад» як з боку наших союзників, так і всередині країни. Коли людина відчуває, що у країни немає ніяких перспектив - мотивація до дії і боротьби вмирає.

Четвертий - це редакційна політика всіх українських ЗМІ, що приділяють значну місце в ефірі і на сторінках видань кримінальній хроніці. Українці весь час живуть в світі крові та жорстокості, безглуздих вбивств, аварій і катастроф. Причому, більшість з цих новин не є соціально значущими і представляють собою окремі випадки, але в сукупності створюють картинку повної безнадії, незахищеності і викликають відчуття наближення катастрофи.

До чого це призводить?

Якщо слідувати відомій концепції Ганса Селье (Hans Hugo Bruno Selye), існує три основні стадії стресу: тривоги, опору і виснаження.

Спочатку відбувається повна мобілізація сил організму, людина знаходиться в стані напруги і настороженості, вона втягується в боротьбу і намагається адаптуватися до нових стресових умов. Так було у нас у 2014 році.

Потім настає стадія опору: ознаки тривоги практично повністю зникають, рівень опірності значно вищий від звичайного. Це ми пережили у 2015 році.

Остання стадія - виснаження, коли енергія вже вичерпана, а фізіологічний і психічний захист - зламані. Цей період у нас почався в 2016 році і триває сьогодні

Кожна людина по-різному переживає останню стадію стресу. Згідно з концепцією відомого психолога Ондрея  Мікшіка (Ondrej Mikšík), існує три види реакції людей при досягненні межі «міцності» в критичних ситуаціях.

Перший тип людей розпадається на фізіологічному рівні - впадає в ступор від перевтоми, перестає реагувати на навколишні події і зовнішні подразники. Згідно з І. Павловим, така реакція центральної нервової системи називається «позамежним гальмуванням» і несе в собі охоронні для організму функції. Сьогодні вона властива для тієї частини нашого суспільства, яка абстрагувалися від проблем з війною і замкнулася в собі.

Другий тип людей ламається на психічному рівні, втрачає силу волі, здатність думати і приймати рішення, адекватно оцінювати обстановку. Така реакція спостерігається у значної частини нашого громадянського суспільства, активістів, які перебувають в стані розгубленості і розчарування. Частина з них опустила руки, частина - повністю втратила здатність до критичного мислення і реагує на ситуацію на рівні рефлексів і понять «зрада» чи «перемога». Від перших в боротьбі вже немає ніякої користі, другі - легко піддаються впливу, маніпуляції і ними легко управляти з боку різними «вкиданнями».

Третій тип людей ламається на соціально-психологічному рівні. При досягненні межі «міцності» такі люди зберігають свою фізичну і психічну мобілізованість, але зраджують своїм життєвим принципам і установкам. Так, люди, які спочатку включилися в боротьбу за моральними і ідейних міркувань, починають діяти виключно у власних інтересах і, розчарувавшись в початкових цілях, прагнуть отримати максимум особистої вигоди з того, що відбувається. Приклади такого типу ми бачимо серед багатьох волонтерів та військовослужбовців, які займаються контрабандою, торгівлею з ворогом і т.д.

Українське суспільство буде остаточно зламане, коли кількість тих, хто внутрішньо ще пручається, стане меншим від необхідного критичного мінімуму. Цей мінімум стрімко наближається, і якщо прямо зараз не вжити екстрених заходів, то через рік нас остаточно зламають.

Що має зробити держава в такій ситуації?

По-перше, мінімізувати вплив новин з фронту на самовідчуття суспільства. Постійні похорони наших воїнів, новини про загибель мирних жителів і обстріл наших територій лише погіршують ситуацію. Там, де не можна промовчати - потрібно максимально балансувати інформацію позитивними новинами про наші успіхи, перемоги і втрати ворога. Новини з фронту завжди повинні випромінювати виключно оптимізм.

По-друге, держава повинна налагодити комунікацію з суспільством і стати драйвером будь-яких ініціатив, перехопити таку ініціативу у будь-яких груп, які свідомо чи несвідомо створюють дестабілізацію всередині країни.

По-третє, необхідно застосувати не зовсім демократичні заходи щодо ЗМІ, які працюють на підрив психологічного стану суспільства, сіють паніку, настрої поразки, розчарування і безвір'я. Які це можуть бути заходи - повинні вирішити компетентні органи і профільні відомства. Але якщо негайно не ввести «воєнний стан» в нашому вільному і демократичному інформаційному просторі, то нас знищать нашими ж руками.

По-четверте, українські ЗМІ, які бажають добра країні і українському народу, повинні проявити свідомість і мінімізувати подачу абсолютно непотрібних і зайвих «кримінальних» новин. Всім зрозуміло, що негативні новини завжди викликають більший інтерес у публіки, ніж позитивні: така природа людини - реагувати на негатив і оцінювати ризики для себе в навколишньому середовищі. Але якщо ми будемо слідувати в руслі смаків публіки сьогодні, то завтра буде погано всім - і публіці, і самим ЗМІ, які намагалися догодити кому завгодно, тільки не національним інтересам.

Інформаційна війна - найстрашніша і найефективніша. Вона дозволяє зламати і підпорядкувати будь-яке суспільство, яке не здатне вибудувати захист проти такого впливу. І якщо наша держава не візьметься, нарешті, за інформаційну складову, то нам не допоможе ні нова зброя, ні кредити Заходу, ні заклинання влади про те, що все йде за планом.

Дмитро Бачевський

субота, 25 лютого 2017 р.

Проповідь Божого Слова - Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний! (Луки 6:27-38)

Текст проповіді: Луки 6:27-38
27 А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. 28 Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить. 29 Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, не забороняй і сорочки.  30 І кожному, хто в тебе просить подай, а від того, хто твоє забирає, назад не жадай.  31 І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви.  32 А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить.  33 І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять.  34 А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж.  35 Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, добрий бо Він до невдячних і злих!  36 Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!  37 Також не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осуджено; прощайте, то простять і вам.  38 Давайте і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам.

Благодать, милість і  мир вам від Бога Отця нашого і Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа! Дорогі брати і сестри, 

Не зважаючи на те,  що більшість українців ідентифікують себе, як християни, ходять до церкви, моляться, сповідаються, все ж ми бачимо, що багатьма людьми керують гріховні думки – ненависть, заздрість, гнів, жорстокість, лють.  Лицемірство і фарисейство стали невід’ємними атрибутами сьогодення.  Сьогодні, як ніколи, гостро стоїть питання про свідчення своєї віри в Христа не на словах, а на ділі.  Після Революції гідності в маєтках колишніх посадових осіб держави було виявлено силу силенну церковної атрибутики – ікони, хрести, цінні примірники Святого Писання. Можна припустити, що подібні колекції є в багатьох нинішніх можновладців, посадовців і олігархів, які зав’язли у гріхах і гріховних пожаданнях.  Для чого вони їм? Про що вони моляться перед ними? Невже вони сподіваються уникнути справедливого Божого суду за гріхи?  Їм і подібним до них Спаситель каже: «Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Матвія 7:23).
Наш Спаситель наказує нам бути сіллю і світлом для світу, в котрому ми живемо.  І якщо щоденне життя віруючих сповнене живої віри та її плодів, а їхня християнська поведінка справді зосереджена на розіп’ятому і воскреслому Христі, на правдивій любові до Бога і до ближнього, то це добре для них самих, для їхньої Батьківщини, для Церкви загалом. Це також добре в очах нашого Господа Ісуса Христа. Бо коли віруючі роблять добро для свого ближнього — вони, за словами Спасителя, роблять добре для Нього. Господь каже: “Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили». (Матвія 25:40).
Ми з вами є громадянами двох Царств – Божого і світського.  Нам доводиться жити у світі, який керується приписами, котрі цілковито різняться настанови і приписів Ісуса Христа. Наприклад, принцип “око за око і зуб за зуб” світ сприймає як узаконену систему, що ґрунтується на жорстокості, насиллі і несправедливості. В часи земного життя Ісуса, фарисеї були певні, що цей принцип дає законну підставу для помсти. Але навіть Мойсей не мав цього на увазі (Вихід 21:23-25), а в книзі Приповістей написано: “Не кажи, як зробив він мені, так само зроблю і я йому...” (Прип.24:29). Безумовно, Слово Боже говорить, що за кожен злочин належиться покарання.  В державі функцію гамування та покарання злочинців Бог надав владі.  Отож ми очікуємо, що державне судочинство має бути  чесним і справедливим. Втім, як ми бачимо, на ділі часто стається інакше – судочинство просякнуте несправедливістю, хабарництвом та підкупом.
Дорогі у Христі, у цьому світі нам постійно доводиться робити вибір між добром і злом.  Шлях до правильного вибору вказує нам Господь.  Він каже, що ми повинні стати на захист правди.  Ми також маємо право стати на захист своєї  Батьківщини.  Але Господь також каже,  що найкраща відповідь віруючих на зло —  не відповідати злом на зло, помстою на злочинні дії.  Пам’ятаймо,  що помста за наругу і злочин належить Вищому судді –Богові. Бог кожному віддасть за його слова і вчинки.  Написано: “Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. 28 Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить. 29 Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу...”.
Господь навчає: “Любіть своїх ворогів”.  Грішний світ каже, що ворогів слід ненавидіти, переслідувати, мститися їм, ба навіть убивати їх без жалю і докору сумління.  У деяких народів досі існує жахлива традиція кровної помсти, коли навіть за дуже давні негаразди між людьми страждають їхні діти та онуки. Практично вся нинішня кіно- і теле- індустрія продукує фільми, які сповідують принципи саме такого ставлення до ворогів. Почасти навіть віруючі підпадають під цей вплив і хочуть робити так само. Тоді їх слід зупинити і повернути лицем до Христа і нагади Його слова.
Написано: “Добро робіть тим, хто ненавидить вас”. Скажіть, будь-ласка, що, зазвичай, роблять чи бажають люди тим, хто їх ненавидить? Чи завжди вони роблять добро тим, хто їх ненавидить? Ні, вони самі нерідко потрапляють в полон ненависті. І коли ненависть наражається на ненависть, -  стається ще більший клопіт, а нерідко ще більший гріх.  Ненависть призводить до інших гріхів – пліткування, обмовляння, завдання шкоди репутації людини, а почасти до втрати здоров'я і навіть життя.
Спаситель каже: “Благословляйте тих, хто вас проклинає”.  Це одне з найважчих завдань для віруючих.  Нечувано!  — вас проклинають, а ви повинні благословляти!  Але так каже Ісус. Але що ми бачимо в житті? У відповідь на прокляття, люди теж клянуть, причому нерідко ще більше. Вони вдаються до послуг ворожбитів і чаклунів аби в якомога гірший спосіб нашкодити своєму кривднику і закликають на свою голову Божий гнів. Дуже часто прокляття лунають з вуст віруючих! Так не повинно бути.
Написано: “Моліться за тих, хто кривду вам чинить”. Безперечно, молитися за кривдників річ не проста! Це надзвичайно важко! Але пригадайте, що робив диякон Степан, коли його вбивали, або Ісус, розп'ятий на хресті? (Луки 23:34, Дії 7:60) І перший і другий молилися за своїх кривдників і казали: “Господи, не залічи їм цього гріха!”
Ще написано: “Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу”. Світ в таких випадках каже — май гордість,  відвагу,  дай гідну відповідь,  добряче намни йому боки. Але нерідко з незначного ляпаса починається така жахлива колотнеча, що робиться моторошно.
Господь каже: “Робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад”.  Існує поширена думка, що коли ти робиш  добро і позичаєш іншим, то при цьому слід очікувати  певної користі для себе.  Світ сповідує відомий принцип - “Ти - мені, а я — тобі”.  Добро дуже часто робиться показово, помпезно, за участі телекамер і журналістів з метою отримання схвалення від суспільства, для хизування благодійністю і тп.  Так робити  не слід! Робиш добро чи вчинок милосердя  – не хизуйся цим і не хвалися.
Написано: “Не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте”  Засуджувати інших – це дуже  велика спокуса.  Побачивши у ближньому щось підозріле чи кепське, люди поспішають засуджувати його поведінку, поширювати плітки, смакувати подробиці того, що сталося, а може й не сталося і людину просто обмовили. Натомість тому, хто спіткнувся, слід допомогти встати, тому, хто вчинив гріх — докорити, скерувати до каяття, запропонувати руку помочі.  Мине час — і ближній усвідомить помилку і подякує вам. Тих, хто дійсно вчинив гріх і не покаявся — судитиме Бог.
Дорогі брати і сестри, хтось скаже  - виконувати зазначені вище приписи Ісуса Христа людям не під силу! Але подивімось на Викупителя і берімо приклад з Нього.  Ми не зможемо чинити так досконало як, Він.  Тому Він зробив це замість нас і для нас. І ось що ми повинні пам'ятати самі і звіщати світові -  Син Божий  став під Закон і помер за всіх — і за тих, хто Його любив, і за тих, хто Його ненавидів, за друзів і за кривдників, за гріхи всіх людей, за мене і за вас.  
Уважно читаючи і обмірковуючи слова Ісуса з нинішнього євангельського  тексту, ми можемо дізнатися наскільки близько до Нього ми є самі і наскільки добре ми доносимо до світу Його Євангеліє, наскільки живою є наша віра.  Важкість цього завдання вимірюється словами Ісуса: “32 А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить.  33 І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять.  34 А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж”...
Кожен із вас повинен нині відповісти на такі питання: “Як я маю свідчити світові про  Христа? Чому я повинен підтримувати проповідування Євангелія і турбуватись, щоб люди ставали віруючими? Чому людям варто приєднуватись до нашої спільноти? Чим відрізняється любов віруючих до ближніх від любові невіруючих? Що лежить в основі любові віруючих?”
Як парафіяни Української Лютеранської Церкви, ми кажемо, що найвищим авторитетом і мірилом для нас є Святе Писання. Отож нинішній євангельський текст повинен слугувати для нас, для всіх віруючих  тим мірилом, за допомогою якого ми можемо складати іспит своєї віри і християнської любові до Бога і до ближнього.  Наша Церква має є чудове вчення! У нас є чисте  Євангеліє Ісуса Христа! У нас є гарна християнська література! Але якщо ми, як діти Божі, не будемо жити так, як каже Ісус, ми ніколи не зможемо переконувати інших і належно доносити до них Слово Боже.
Любов віруючих до ближніх повинна бути більшою від любові невіруючих! Чому? Тому що віруючі пізнали любов і милосердя Господа і Спасителя, який спершу полюбив їх і пішов за них на хрест. Любов віруючих — це віддзеркалення Божої любові до них.  Віруючі є дітьми довготерпеливого, многомилостивого і люблячого Бога. Вони знають Його! Він наповнює їхні серця духом милосердя і робить їх здатними виявляти його до ближніх.  
Дорогі брати і сестри, дякуючи  Господу за викуплення і життя, за  прощення гріхів і спасіння - безцінні дарунки Його благодаті, сповнімось палкої і щирої віри і заохоти до кожної речі, приємної в Божих очах -  до добра, милосердя, прощення, терпіння, любові, не очікуючи за це похвали чи нагороди, і, роблячи так, просто скажімо: “Ми зробили те, що повинні були зробити, як Божі раби, а слава за все належиться Отцю, Сину і Святому Духові, нині і повіки. Амінь!” (Луки 17:10)    

середа, 22 лютого 2017 р.

пʼятниця, 17 лютого 2017 р.

Аудіопроповіді. Стрітення Господнє (Луки 2:22-32)

Презентація Тернопілля в столиці України

14 лютого у Києві, в Українському домі відбулася презентація Тернопілля, на котру очільниками області були запрошені і ми з дружиною Лесею - відомою українською письменницею та громадським діячем. Подорож до Києва і додому минула в товаристві чудових виконавців та музикантів з Тернополя та області. Я мав честь разом із представниками інших конфесій звернутися до присутніх з вітальним словом, за що щиро дякую пану Ігорю Кульчицькому (Тернопільська ОДА) та Господу нашому Ісусу Христу. Зі слів голови Тернопільської ОДА Степана Барни на презентації були присутні посли 10 країн, члени українського уряду. Ми з Лесею зустріли давніх друзів і набули нових. Залишилися незабутні спомини від спілкування зі славним на весь світ митцем Іваном Марчуком, художниками Олегом Шупляком, Олегом Кіналем та Богданом Ткачиком, блискучими вокалістами Наталею Присіч та Володимиром Шагаєм, неймовірно талановитими хлопцями з відомих вокальних гуртів "Акорд" та "Тріода", обдарованим 10-літнім виконавцем Владиславом Боднарчуком, блискучим фольк-гуртом "Візерунок", відомим співаком і композитором Андрієм Підлужним, виконавцем власних пісень Василем Дунцем, співаком Володимиром Трачем та іншими чудовими і гарними людьми. Наша тернопільська земля щедра на таланти, обдарована Богом неймовірною красою, має славну історію. Приїздіть і побачите самі!

ДО 500-РІЧЧЯ РЕФОРМАЦІЇ (ЕССЕ)

Погляд на Реформацію конфесійного лютеранства.

Проповідь Божого Слова. 12 літній Ісус у храмі (Луки 2:41-52)

Проповідь Божого Слова. Богоявлення (Матвія 3:13-16)

Проповідь на Обрізання Господнє (Луки 2:21)

Аудіопроповіді. Різдво Христове (Ісаї 9:5)

Проповідь на Святий вечір (текст - Луки 2,7-11)

Туди, де пастухи вклонитися прийшли

Text: Jaroslav Vajda, 1919-2008 Tune: Carl F.Schalk, 1929, Український переклад і виконання Тараса Коковського

Мале містечко Віфлеєм

Л.Х.Реднер, 1868 Ф.Брукс, 1868 Український переклад і виконання Тараса Коковського.