Добірка пісень на UA Радіо-Тернопіль.

субота, 7 грудня 2019 р.

Шукайте ж найперше Царства Божого! (нарис проповіді)

Текст проповіді: Євангеліє від Луки 17:20-30
20 А коли фарисеї спитали Його, коли Царство Боже прийде, то Він їм відповів і сказав: Царство Боже не прийде помітно,  21 і не скажуть: Ось тут, або: Там. Бо Боже Царство посеред вас!*  22 І сказав Він до учнів: Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Людського, та не побачите...  23 І скажуть до вас: Ось тут, чи: Ось там, не йдіть, і за ним не біжіть!  24 Бо як блискавка, блиснувши, світить із одного краю під небом до другого краю під небом, так буде Свого дня й Син Людський.  25 А перше належиться багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього...  26 І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського:  27 їли, пили, женилися, заміж виходили, аж до того дня, коли Ной увійшов до ковчегу; прийшов же потоп, і всіх вигубив.  28 Так само, як було за днів Лотових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували;  29 того ж дня, як Лот вийшов із Содому, огонь із сіркою з неба линув, і всіх погубив.  30 Так буде й того дня, як Син Людський з'явиться!

Мир вам у Христі Господі нашім!
Дорогі брати і сестри,

У Євангелії від Матвія Господь говорить: «Шукайте ж найперше Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться». (Матвія 6:33). У Господній молитві ми молимось: «Нехай прийде Царство Твоє…». В поясненні до цього прохання Господньої молитви Мартин Лютер у своєму Катехизисі каже: «Що таке Царство Боже? Це власне саме те, про що ми довідалися з Символу віри – що Бог послав Свого Сина Ісуса Христа, нашого Господа, у світ, щоб викупити нас від влади диявола і привести нас до Себе, і щоб Він міг панувати над нами, як Цар праведності, життя і визволення від гріха, смерті і зіпсованої совісті, для чого Він також дарував нам Свого Святого Духа, Котрий повинен принести нам все це через Його святе Слово, а також Своєю силою просвітити нас і зміцнити у вірі» (Лютер, ВК, 2-ге прохання Господньої молитви).
Євангелист Лука розповідає, як одного разу фарисеї запитали Ісуса Христа про Царство Боже. Вони хотіли знати, коли воно настане. Природно виникає питання: «Чи ми, коли молимось Господньою молитвою «Нехай прийде Царство Твоє…», добре знаємо про що просимо Бога?» Адже просити у Всемогутнього Бога те, про що не знаєш, може бути небезпечно, чи не так?  Отож  ми, покладаючись на Бога, просимо, щоб Його Царство прийшло до нас, бо твердо віримо, що Боже Царство є для нас добром. 
Ісус дає нам кілька підказок щодо того, яке саме Царство Він нам дає. Ми не запроваджуємо його власними зусиллями. Запроваджене людськими зусиллями не може тривати довго. Ви можете бути дуже заможними, дуже розумними, дуже хитрими, але не зможете контролювати цілий світ. Натомість Царство Боже приходить від Бога, Його утримує та керує ним Бог. Спаситель каже, що це Царство є посеред нас, воно в наших серцях і душах! Отож марно шукати його у величних церковних спорудах та оздоблених прикрасами вівтарях.  Воно приховане і водночас поруч нас. Для того, щоб Боже Царство належало нам – нам потрібна спасенна віра в Ісуса Христа.  Отож якщо ви вірите, що Ісус Христос є Сином Божим, вашим єдиним Спасителем та Викупителем – тоді Царство Боже справді належить вам.
Лука також говорить про другий прихід Христа, його ознаки і нашу готовність до нього. Деякі люди, наполегливо прагнуть відігнати від себе думку про смерть, намагаються не думати про неї. Вони їдять, п’ють, женяться, виходять заміж, купують, продають, будують, аніскільки не переймаються метою їхнього існування в цьому світі. Вони просто пливуть за течією… Так само було за часів Ноя та Лота. І що сталося? Зненацька прийшла біда і забрала їхні життя. Людей було покарано  за аморальність та безбожність. Вони не слухали, що казали їм Божі пророки, котрі звіщали їм Боже Слово, закликали їх до каяття та віри. Це нагадує нам про те, що може статися з кожним, хто відкидає Бога та Його Слово – його також чекатиме доля покараних в часи Ноя та Лота. 
Сьогодення не надто відрізняється від старозавітних часів. Подібно до людей давньої минувшини, нині ми також живемо під загрозою смерті. Однак, Бог запевняє нас, що кожен, хто перебуває у Його Слові, вірує в Сина Божого – буде спасенним і матиме вічне життя. На їхню голову не впаде кара за гріх, і коли невблаганна смерть забере їхнє земне життя – вони будуть з Богом. Під час Судного дня Спаситель підійме їх з їхніх гробів і  привітає у Своєму Царстві.
Це Царство вже нині серед нас, якщо ми віримо в Христа. Бог заховав його для нас на сторінках Святого Писання, у воді Святого Хрищення, у Його правдивих Тілі та Крові в Господній вечері. Слова Спасителя мають могутню силу, яка утримує нас у вірі і приводить до Його Царства. Впродовж свого земного життя ми вчимося довірятися Богові. Без цієї довіри, без цілковитого покладання на Нього ми ніколи не побачимо, як невимовно багато Він може і хоче нам дати, як Він прагне допомогти нам і поблагословити нас. 
Від Нього ми отримали Велике доручення – долучатись до поширення Його Царства через підтримку проповідування Його Євангелія. Своїми пожертвами Богові кожен із вас долучається до поширення Божого Царства.  З вдячності Богові ви даєте Йому свою пожертву, знаючи, що Він, як і завжди, буде опікуватись вами. Хай ваша пожертва завжди буде щирою. Хай ніхто з вас ніколи не думає таким чином: хто заможніший, хай він дає Богові, це його обов’язок, а не мій.  Пам’ятаймо, що Господь дає хліб насущний кожному. Отож нехай кожен дає так, як підказує йому його серце. Спаситель каже, що давати – блаженніше, ніж брати. (Дії 20:35).  Щоб давати – потрібна довіра Богові і покладання на Нього. Без довіри – нема надії. Без віри догодити Богові неможливо. І коли ми бачимо, що Бог віддав заради нас Свого Однородженого Сина – ми вчимося покладатися на Нього без жодного сумніву.
Пророк Малахія  говорить: «Принесіть же всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте…,  чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?» (Малахії 3:10). Бог не обмежує наші пожертви десятиною. Він вчить нас дивитися на щедрість Його благодаті і любові до нас. Він дав нам усі 100 відсотків своєї любові, своєї доброти та щедрості. Він не сказав: дам вам 10%, а решту 90% дістаньте самі. Небесний Отець Бог зробив для нашого спасіння усе на 100%!  Син Божий помер за нас і викупив нас від влади гріха, диявола і смерті. Ось чому ми можемо щодо нашого спасіння без жодного сумніву покладатися на Нього.
Дорогі брати і сестри, Царство Боже є посеред нас, всередині кожного з нас. Його настановив Господь Святий Дух, коли привів нас до рятівної віри в те, що Однороджений Син Божий є нашим єдиним Спасителем і Викупителем. Довіртесь Богові і вчіться давати Йому так, як Він дав і дає вам. Покладіть свої тягарі на Христа праведного. Пильнуйте! Очікуючи Його приходу у Різдві і Останнього дня, моліться: «Прийди, Господи Ісусе!»

Спасителеві нашому Ісусу Христу разом з Отцем і Святим Духом віддаймо всю шану, хвалу і поклоніння нині і повіки. АМІНЬ! 

четвер, 5 грудня 2019 р.

Листи до Св.Миколая (з мережі)

Надибав у мережі Інтернет такого вірша, вельми слушні думки...
***
Десь там, у небі синьому,
Де ходить Миколай,
Листів вже назбиралося,
Хоч день та ніч читай.
А в тих листах написано
Мільйони побажань,
За голову хапається
Старенький бородань.
Колись в молитві радісній
Прохали дітлахи
Принести їм цукерочки,
ведмедиків, ляльки,
Чи пряника, чи коника,
чи книжечку, чи м’яч,
Тепер таке прохають всі,
Що хоч сідай і плач.
Данилко он, з Тернополя,
замовив гіроборд,
І це серед замовлень ще
Далеко не рекорд.
Прохає Настя лялечку,
Таку, немов жива.
І у старця небесного
Сивіє голова.
Бо він пройшов крамницями –
Й отетерів від цін –
Та ж народити справжнюю
Дешевше буде всім.
В листі від Олі-скромниці –
Якийсь магічний ЛОЛ,
«І ноутбук» – дописано.
Дідусь – за валідол.
Тут просить Вітя Леґо,
Наталя Чічілав,
Олежик дрон потужний
Для себе забажав.
Іринка хоче епла,
Не старшого, ніж «шість»,
Сашко – боксерську грушу,
щоби зганяти злість,
Ігорчик про навушники
Фірмові попросив,
«Щоб не якась дєшовка» –
в листі наголосив.
Олеся хоче шубку
(і ляльці, і собі),
І золоті прикраси,
і пірсинг на губі,
Василько просить тачку,
щоб їздили батьки…
Поставили задачку
Дідусю малюки…
І журиться старенький
на хмарці крижаній,
Ніяк не зрозуміє,
коли відбувся збій.
Чи, може, сам він винен,
бо завше все сповняв,
Про що весь рід діточий
Його в листах прохав?
Малі повиростали виростали,
Батьками стали всі,
Не вміють відмовляти
Ні дітям, ні собі.
І просять в Миколая,
без міри, ще і ще,
Та часом забувають,
З чого почалось все.
Коли найперше місце
Велична і свята
В усьому посідала
Сердечна доброта.
Коли святий Микола
Так Бога шанував,
Що всім нужденним й бідним
У скруті помагав.

Десь там, у небі синьому
Де Миколай живе,
Прегарний місяченько
Усміхнено пливе.
І старець посміхається, –
Чимало бачив він…
Тому вже й не дивується,
Що так багато змін,
Йому старому й мудрому,
Все видно ген згори.
Він знає хто правдивії
отримує дари.

неділя, 1 грудня 2019 р.

Певність Божого Слова (нарис проповіді)

Текст проповіді: Луки 21:33 Небо й земля проминуться, але не минуться слова Мої!

Благодать вам та мир від Бога Отця нашого, і Спасителя нашого Ісуса Христа,
Дорогі у Христі брати і сестри, 

Після того, як учні Ісуса розповіли Хомі про воскреслого Спасителя, він не повірив, бо вважав, що мусить побачити Його на власні очі.  Відтоді до тих, хто постійно сумнівається, пристав вислів – «Хома невіруючий».  Відома така приказка: «Краще один раз побачити, ніж тисячу разів почути». В багатьох випадках можна погодитись з цими словами, але не завжди. В житті нерідко трапляється так, що ви будете довго щось пояснювати комусь, але людина зрозуміє лише тоді, коли на власні очі побачить те, про що ви говорите. Втім, для більшості людей слова також дуже важливі і вони легко вірять почутому. Словами можна передати те, що не здатне передати зображення. Ви можете довго дивитися на фото невідомої людини і здогадуватися, якою вона була чи є, але справжнє уявлення про людину у вас складеться лише після того, як ви почуєте про неї від інших чи самі пізнаєте її. Слова – це не порожній звук. Вони можуть втішати і засмучувати, підбадьорювати і пригнічувати. Словами можна повернути людину до життя, або ж поранити і навіть вбити її. Слово – це могутня зброя. А Слово Боже наділене великою владою і могутністю.
Коли ми дивимось на зображення розіп’ятого на хресті Ісуса Христа, це викликає в нас, як християн, котрі добре знають ціну свого спасіння, особливі почуття.  І коли ми чуємо слова Спасителя: «Прощаються тобі твої гріхи» –  то все наше єство переповнюється невимовною вдячністю і радістю.  Певність слів залежить від того, хто їх промовляє. Не в усіх словах ми можемо знайти певність. Не кожному слову ми можемо довіряти. З власного досвіду ми навчені піддавати сумніву слова, які ми чуємо від багатьох людей довкола нас. Вони, надто політики, з легкістю роздають обіцянки і не дотримують їх. Людські слова часто розходяться з ділом. Деякі люди без вагань відмовляються від власних слів, навіть якщо вони були промовлені в присутності свідків. Словами граються і маніпулюють. Так роблять чимало людей у світі, так нерідко робимо ми самі.
Такими є людські слова… Зовсім інша річ – Слово нашого Господа. Воно цілковито відрізняється від людського. Це Слово святого, всемогутнього, вірного, правдивого, справедливого, милосердного і люблячого Бога.  Його слову притаманні риси, яких ми не знайдемо в людських словах.  Його Євангеліє є силою Божою на спасіння (Рим.1:16). Біблія каже: «Бог правдивий, а кожна людина неправдива…( Рим.3:4),  «Бог не чоловік, щоб неправду казати, і Він не син людський, щоб Йому жалкувати. Чи ж Він був сказав і не зробить, чи ж Він говорив та й не виконає?» (Чис.23:19 ) Отож, ми можемо завжди з певністю покластися на Слово живого Бога. Ми не можемо покладатися на власні почуття та емоції. Але ми можемо без жодного сумніву довіритись Божому Слову, надто в питаннях, які стосуються спасіння, прощення гріхів і вічного життя.
На сторінках Святого Писання ми не раз зустрічаємось з описом такої грандіозної споруди, як Єрусалимський храм.  З історії ми довідуємось про інші дивовижні витвори людських рук, які вражали і вражають своїми розмірами. Таких речей чимало є довкола нас сьогодні.  Але подивімось, що говорить в нинішньому тексті Ісус? Він каже, що все минеться, минеться велич витворів людських рук,  минуться навіть земля і небо, не минуться лише Його слова. Він говорить про останні часи.
Дорогі у Христі, під час Адвенту ми говоримо про прихід  Ісуса Христа у Різдві і очікування Його другого приходу під час Останнього суду. Зі Святого Писання ми дізнаємось про подробиці цієї нечуваної події. Пророк Ісая каже: «І небесні світила усі позникають, а небо, як звій книжковий, буде звинене, і всі його зорі попадають, як спадає оте виноградове листя, й як спадає з фіґовниці плід недозрілий!...» (Ісаї 34:4)  Лише уявіть –  в одну мить день обернеться в морок і впадуть усі небесні світила! Бог не повідомляє нам, коли це станеться.  Він лише каже, що ця виняткова подія одного дня відбудеться. Апостол Петро говорить: «День же Господній прибуде, як злодій вночі, коли з гуркотом небо мине, а стихії  розпечені  рунуть, а земля та діла, що на ній, погорять...» (2Петра 3:10). Водночас Апостол Павло зазначає, що цей день буде днем визволення для дітей Божих. Він каже: «…створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих». (Рим.8:21). Це втіха для нас, а також для всіх, хто вірить в Христа, як Свого єдиного Господа і Спасителя, хто покладається на Нього, хто з певністю тримається Його, як єдиної правди, як єдиної дороги, котра веде до Царства небесного. Вони не загинуть, а будуть визволені! Вони знають, що вірний Господь дотримає  Свою обітницю, так само як Отець дотримав іншу обітницю і послав на землю Свого Сина, щоб  ми спаслися. Вони впевнені, що Слово Живого Бога щодо їхнього спасіння буде дотримано, бо Христос сам каже: «Небо й земля проминуться, але не минуться слова Мої!» 
Ось чому ми з радістю очікуємо Христового приходу, нового неба і нової землі, в яких перебуватиме Божа правда і не буде гріха та його жахливих наслідків (2Петра 3:13).  А наслідки ці настільки страшні, особливо нині, що віруючі, почасти підносять руки до неба і просять, щоб День Господнього Суду настав якнайшвидше.  Натомість Бог виявляє довготерпіння. У нього є поважна причина бути терплячим до нас, до всіх грішників. Написано: «Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття» (2Петра 3:9).
Тим, хто шукає відповіді на питання – «Коли час спасіння?»,  Бог відповідає: – «Нині, зараз, впродовж вашого земного життя, коли ви чуєте Моє Слово, коли ви у Євангелії чуєте голос Мого Сина, який закликає грішників до каяття».  Отож даний нам Богом час нашого земного життя – це і є час нашого  спасіння. Тому апостол Павло говорить: «Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!» (2Кор.6:2).  Після смерті нічого змінити і поправити вже не можна.
Лука говорить, що Слова, обітниці нашого Господа не минуться ніколи! Пророк Ісая радісно проголошує: «Трава засихає, а квітка зів'яне, Слово ж нашого Бога повіки стоятиме!» (Ісаї 40:8). Тому ми впевнені, що сповняться Христові слова щодо нашого вічного життя: «Я живу і ви будете жити!» (Івана 14:19),  Спаситель запевняє нас: «Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, ЖИТТЯ ВІЧНЕ ТОЙ МАЄ, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя» (Iвана 5:24), «Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, ТОЙ МАЄ ВІЧНЕ ЖИТТЯ, і того воскрешу Я останнього дня..» (Iвана 6:54).
Дорогі брати і сестри, пам’ятайте, що Господь піклується про вас і піклуватиметься далі – це Його тверда і певна обітниця, Його слова НЕ МИНУТЬСЯ, що б не сталося! Вони запевняють нас у прощенні гріхів і спасінні через віру в Того, чий гріб на третій день спорожнів, Хто воскрес, вознісся і сидить праворуч Отця, керуючи всім. Вони запевняють, що через віру в розіп’ятого і воскреслого Викупителя ми зодягнені в одежу Його праведності, в котрій можемо сміливо стояти перед небесним Отцем. В День Останнього суду пролунають втішні для кожного з нас Слова Божі про Божого Агнця: «Він віддав своє життя як викуп за багатьох і виконав Закон замість них». Кожен, для кого Христос був і є єдиним Господом і Спасителем почує слова, які Він промовив розбійникові на хресті і паралітикові: «Прощаються тобі твої гріхи! Ти будеш зі Мною в раю!»   Ці слова важать для нас більше, ніж усе, що ми можемо бачити на власні очі і уявити. Вони можуть покріпити нашу віру в хвилину сумніву чи коли життя видається важким і біль нестерпним. Вони знову і знову даруватимуть нам втіху у випробуваннях і стражданнях. Це слова вічного і всемогутнього Бога. Це слова, котрі не минуться, навіть якщо минеться все….
Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, будьте міцні, хай все серед вас  робиться з вірою та любов’ю!  Амінь.