неділя, 19 серпня 2018 р.

19 серпня - Господнє Преображення!

Щиро вітаю усіх зі святом Господнього Преображення!
МОЛИТВА
Господи, Отче наш небесний, напередодні страждання і смерті Свого Однородженого Сина Ти виявив Його славу на святій горі. Дай також і нам, щоб ми, ті хто несе Його хрест на землі, могли через віру в Нього споглядати світло Його небесної слави і бути зміненими на Його подобу. Ми просимо про це через Ісуса Христа нашого єдиного Спасителя і Викупителя, який живе і царює з Тобою і зі Святим Духом, один Бог нині і повіки вічні. Амінь.

Актуальний Тарас Шевченко

Я не можу зрозуміти, який смисл урядові обороняти невігластво і шахрайство.
Тарас Шевченко
Щоденник,  26.06.1857р.

Тарас Шевченко - Щоденник

О, святі, великі, верховні Апостоли! Якби ви знали, як ми забруднили, як спотворили проголошену вами просту, прекрасну, світлу істину! Ви предрікли лжевчителів, і ваше пророцтво збулося.
Тарас Шевченко, Щоденник, 1857р.

пʼятниця, 17 серпня 2018 р.

Господнє переображення (проповідь)

Текст проповіді: Матвія 17:1-9
1 А через шість днів забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, брата його, та й веде їх осібно на гору високу. 2 І Він перед ними переобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло. 3 І ось з'явились до них Мойсей та Ілля, і розмовляли із Ним. 4 І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі. 5 Як він ще говорив, ось хмара ясна заслонила їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся! 6 А почувши, попадали учні долілиць, і полякалися сильно... 7 А Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: Уставайте й не бійтесь! 8 Звівши ж очі свої, нікого вони не побачили, окрім Самого Ісуса. 9 А коли з гори сходили, заповів їм Ісус і сказав: Не кажіть нікому про це видіння, аж поки Син Людський із мертвих воскресне.

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!
Дорогі у Христі, брати і сестри,

Нині ми святкуємо важливу подію, котра сталася під час земного життя нашого Господа! Троє євангелистів свідчать (Матвій 17, Марко 9, Лука 9), що незадовго до свого розп’яття  Господь Ісус Христос взяв з Собою на гору трьох Апостолів – Івана, Петра та Якова і переобразився, з’явившись перед ними з пророками Мойсеєм та Іллєю.  Коротко розглянемо ті виняткові речі, яких навчає нас Господнє Переображення. 
Насамперед, воно навчає нас про непорушний зв'язок, який існує між двома частинами Святого Писання – Старим і Новим Завітами.  Пророки Мойсей та Ілля репрезентують Старий Завіт. Апостоли  Яків, Іван і Петро ¬ репрезентують Новий Завіт. Між ними знаходиться Син Божий – центральна постать Святого Писання і нашого богослужіння нині.  Старий Завіт свідчить про Спасителя, який має прийти згідно обітниці, звіщеної Богом людству через пророків. Новий розповідає про Його прихід і Його працю щодо нашого викуплення і спасіння. Заради Христа Спасителя Бог дав людям Святе Писання. Він  є Світлом для світу, дорогою, правдою і життям.
По-друге, усі біблійні персонажі, які присутні в Переображенні, проповідували Христа. Мойсей проповідував Христа як обіцяного Месію. У Євангелії від Івана Господь говорить: «Коли б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він» (Івана 5:46). В книзі Дій святих апостолів написано: «Бо Мойсей провіщав: Господь Бог вам Пророка підійме від ваших братів, як мене; у всім Його слухайтеся, про що тільки Він вам говоритиме!» (Дії 3:22). Пророк Ілля проповідував Христа і закликав людей покинути ідолослужіння, покаятись і навернутись до правдивого Бога.  Автор книги Дій апостолів каже: «…Всі пророки від Самуїла й наступних, скільки їх говорило, також провіщали ці дні (тобто прихід Сина Божого)» (Дії 3:24).
Апостоли Петро, Яків і Іван постійно і скрізь проповідували Христа  Спасителя, будучи його правдивим свідками (1Ів.1:1-4, 2Петра 1:16). Таким чином, в Переображенні  ми ясно бачимо, що саме Син Божий є центральною постаттю цієї події і усього Святого Писання загалом.
Слово Переображення свідчить про чудову, виняткову зміну, яка сталася з Господом того дня.  Його лице і одяг змінилися і сяяли невимовним дивним світлом. Христові учні побачили Його божественну славу, приховану на той час під станом Його пониження. Євангелист Лука повідомляє, що під час Переображення Мойсей та Ілля розмовляли з Ісусом.  То була розмова про Його смерть і хресний шлях на Голгофу, що мали статися невдовзі.
Коли Ісус переобразився, апостоли були настільки вражені побаченим, що, як пише Матвій, вони «попадали…долілиць, і полякалися сильно...».  «А коли з гори сходили, заповів їм Ісус і сказав: Не кажіть нікому про це видіння, аж поки Син Людський із мертвих воскресне».
Писання вчить нас, як саме помер наш Господь. Його смерть була страшна і жахлива. Він міг би і далі перебувати у правдивій славі, в якій з’явився учням на горі, але натомість, Він залишив її, щоб пройти весь шлях від гори Переображення до гори Голгофи, померти на хресті і понести гріх і сором усіх нас.  Христова вічна божественна слава була прихована під Його невимовним стражданням за нас. Апостол Петро вмовляв Ісуса залишатися далі на горі. Він каже до Нього: «Добре нам тут!». Так, бути поруч зі Спасителем добре!  І ми хочемо завжди бути з Ним! Однак, коли б Син Божий уникнув смерті, ми б залишилися у власних гріхах без надії і спасіння. Тому Своїм переображенням Господь навчає учнів і нас про Своє входження у славу через страждання, муки і смерть на хресті за гріхи світу.
Ми, як християни, могли б жити у земній славі і не перейматись власними гріхами, не думати про страждання і власні хресті муки. Але ми пам’ятаємо про хрест, на котрому був розіп’ятий Спаситель і хрест, який ми несемо самі, як віруючі. Думати про хрест означає  зазнавати в цьому житті болю, розчарування і наслідків гріха. Багатьом людям хочеться жити, не думаючи про гріх. Їм не подобається, коли хтось вказує їм на їхні гріхи і закликає їх до каяття. Ось чому вони шукають подібних до себе і втішають себе думкою, що не лише вони, але також інші довкола них живуть гріховним життям. Мусимо визнати, що вони широкою, мощеною дорогою гріха і беззаконня прямують до пекла. Нам же, як дітям Божим належиться пам’ятати слова Спасителя: «Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!» (Iван.16:33).
Дорогі брати і сестри, живучи в гріховному світі, ми знаємо, що він не є Царством Небесним. У ньому багато болю, страждання і розпачу. Але картина Господнього Переображення дає нам чудову Божу обітницю про наше майбутнє життя на небі разом з Христом, який є головою Церкви. Він каже нам і всім, хто вірує в Нього як Свого єдиного Господа і Спасителя: «Погляньте! Це ваше майбутнє! Це ваша спадщина не небесах! Це мета вашої віри і вашого сповідання». Дивлячись на Господнє переображення пам’ятайте про чотири важливі речі, зображені в цій події, що стосуються нашого майбутнього життя на небесах:
По-перше, наші тіла на небесах будуть прославлені і подібні до славного тіла воскреслого Спасителя. Завдяки Хрищенню ми перебуваємо в містичнім союзі з Христом, який зруйнувати ніхто не може. Цей зв'язок важливіший від просто духовного зв’язку, адже ми, на відміну від безтілесних ангелів маємо тіла. Наш Господь воплотився і народився від Діви Марії. Його прославлення нагадує нам про наше майбутнє прославлення у безгрішних і славних тілах.
По-друге, Христове переображення навчає нас, що там, на небесах, ми перебуватимемо не самі, а разом зі спільнотою святих. У Символі віри, сповідаючи свою віру, ми кажемо: «Вірую в Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву». Вже нині, тут, на землі ми перебуваємо у єдності зі спільною святих на небесах. Після воскресіння, всі віруючі, з’єднавшись з тілами, будуть поєднані в одній спільноті як брати і сестри у Христі. Апостоли Петро, Яків та Іван бачили Мойсея і Іллю. Будьте певні – ми також побачимо їх. Ми побачимо Апостолів і Діву Марію. Побачимо наших рідних і близьких, приятелів і друзів, які спочили у вірі в Господа Ісуса Христа. Нарешті, ми на власні очі побачимо нашого Господа! Він буде посеред нас у славі!
По-третє,Господнє Переображення навчає нас, що наші душі на небесах будуть нагороджені  вічним благословенням: досконалим миром і спокоєм, невимовною радістю. Бог зітре з наших очей кожну сльозу. Наші серця будуть сповнені невимовної Божої любові до нас і нашої щирої любові до ближнього.
По-четверте, євангелисти свідчать, що під час Переображення Ісуса Христа голос небесного Отця звістив: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!». Отож Святе Писання чітко і ясно навчає, що лише Син Божий є єдиним Викупителем і Спасителем людства від гріхів, диявола та смерті, що лише Він є правдою і життям, дорогою, котра веде до небес. Лише Його голосу слід слухатися і у Його слові перебувати.
Всі ці Божі щедроти стають нашими завдяки тому, що Христос, з’явившись у славі на горі, залишив її, щоб зустрітись лицем до лиця з ганьбою наших гріхів на хресті. Там, на Голгофі, ми знаходимо нашу славу, приховану Христовим стражданням. Під Його болем і муками, у Його правдивих тілі та крові знаходиться повнота прощення наших гріхів, наша надія, життя і спасіння. На цьому ґрунтується наша віра. Тому разом з Апостолом Павлом ми кажемо: «А щодо мене, то нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп'ятий світ для мене, а я для світу» (Гал.6:14). Йому одному, разом з Отцем і Святим Духом належиться вся слава, честь і хвала, нині і повіки вічні. Амінь.
То ж нехай мир Божий, що вищий від усякого розуму, береже серця і думки ваші у Христі Ісусі. Амінь.   

пʼятниця, 10 серпня 2018 р.

Одвічна Божа постанова (проповідь)


Нарис проповіді
Текст проповіді: Римлян 8:31-39
31 Що ж скажемо на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас? 32 Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього? 33 Хто оскаржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує. 34 Хто ж той, що засуджує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас. 35 Хто нас розлучить від любові Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? 36 Як написано: За Тебе нас цілий день умертвляють, нас уважають за овець, приречених на заколення. 37 Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив. 38 Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, 39 ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любові Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім! 

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа! 
Дорогі брати і сестри,

Нещодавно ми з дружиною Лесею, перебуваючи у Моршині, мали незабутні розмови з учасниками визвольних змагань! Їхнє життя, сповнене неймовірних подій, варте серіалу! Цим та подібним до них людям, Леся присвятила свій чудовий роман «Лицарі любові і надії!» Дивовижні історії їхнього життя є яскравим свідченням того, що навіть в неймовірно складних обставинах людина не перестає думати про майбутнє, мріяти і планувати, сподіватись і плекати надії на краще, бо це притаманне їй.
Поза сумнівом, чимало з того, що ми з вами щороку плануємо, збираємось змінити, втілити в життя, з різних причин не справджується.  Інколи, щоб щось змінити, нам бракує завзяття, часу та наснаги, а часом наполегливості, волі, віри, покладання на Бога. Це стосується не лише нас, а всіх людей.  Окрім того, довкола нас є і завжди будуть речі, які нам, не залежно від наших задумів та рішень, змінити не під силу ніколи, як от – наша грішна природа, з котрою ми народжуємося,  гріх, що є у світі та всередині нас, і загалом цей світ, котрий після гріхопадіння «лежить у злі», як каже Святе Писання (1 Івана 5:19).  Так було завжди. Так було від початку цього року аж досі, так було торік і позаторік.  Жодним своїм рішенням, ба, навіть державною постановою ми не можемо цього змінити. 
Останніми роками ми часто чуємо про реформи, постанови і закони, спрямовані на покращення рівня життя громадян та їхнього добробуту. Не є таємницею, що нашій державі вже нині є чимало добрих постанов, законів та резолюцій, однак багато з них, на жаль, наразі не «працюють», як слід. Можливо, від цих слів, ваше розчарування і занепокоєння лише зростатиме. Однак хочу вас заспокоїти і втішити – у нинішнім посланні Апостол Павло підбадьорює нас і говорить про одну виняткову постанову, котра дійсно «працює», причому в усі часи, не залежно від наших життєвих обставин. Вона дієва в щасті та нещасті, радості та горі, смутку і негараздах.  Її дієвість та сила не залежить від нас, наших власних зусиль та здібностей.  Вона не залежить навіть від самого апостола Павла, послання котрого ми нині читаємо. Павло лише озвучує її. Вона стосується Бога, вічних і незмінних Божих обітниць, Божої любові до нас, заради якої Він послав у цей світ Свого Сина, «щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16). Вона також стосується Божого милосердя і нашого покладання на люблячого Спасителя душ наших Ісуса Христа.
Ця незмінна і вічна Божа постанова проголошує на всі часи, аж до кінця віку, що «ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любові Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!» Отож ця постанова запевняє нас у тім, що Бог завжди, в усі часи на нашім боці – на боці Своїх дітей, які вірують в Нього, які покладаються на Його Однородженого Сина.  Ця неймовірна постанова не залишає нашим запеклим ворогам жодного шансу, тому що у ній є такі слова: «Коли за нас Бог, то хто проти нас?».  Саме так, якщо на нашім боці Бог, то нікому і ніколи не під силу здобути над нами перемогу.   Будучи на нашому боці, Бог використовує всю Свою могутність та силу, щоб піклуватися про нас. Він послав нам Свого Сина, котрий помер за наші гріхи, воскрес і вознісся, сидить праворуч Отця, і звідкіля усім керує. Заради Нього нас проголошено викупленими, прощеними і всиновленими Богом.
Коли диявол, звинувачує нас і каже: «Ти – грішник, і тобі належиться бути в пеклі»,  ми, як християни, можемо сміливо відповісти йому: «Так, я дійсно є грішником, я прийшов на цей світ грішним і заслуговую на смерть, але завдяки Христові я помилуваний і врятований від тебе, сатано, від твоєї влади, від влади гріха і смерті». 
Апостол Павло запевняє нас, що ми є переможцями не завдяки самим собі, власним зусиллям чи ділам, а завдяки Божій любові до нас, завдяки жертовній любові Христа до нас. Павло твердо переконує, що любов Божа у Христі є саме та річ, якої потребує кожна людина у цьому світі.  Заради цієї любові людство, котре не мало надії, отримало її, було благословенне Богом втіленням Його Сина, сходженням Його на Голгофу за наші гріхи та гріхи цілого світу, Його воскресінням на третій день і здобуттям для нас на хресті викуплення, спасіння і Царства небесного.
Дорогі брати і сестри, одного дня наше земне життя добіжить кінця і ми станемо перед небесним Отцем. Це – незаперечна і вічна Божа правда. Ми потрапимо до судової зали, де нас звинувачуватиме диявол. Однак поруч Отця стоятиме наш Спаситель –  «Христос Ісус, Той, що вмер, надто й воскрес, Він заступається за нас».   І там знову пролунають слова, котрі нині виголошує апостол Павло: «Хто оскаржувати буде Божих вибранців? Хто ж той, що засуджує? Бог Той, що виправдує!».
Диявол справді знає наші гріхи і його звинувачення, завдяки яким ми могли би бути засуджені, зіграли б в судовій залі свою роль, якби цьому не завадили три важливі обставини:  1) Син Божий помер на хресті, заплативши за наші гріхи Своїми невинними стражданнями та кров’ю; 2) Небесний Отець прийняв жертву Свого Сина і визнав її достатньою ціною за наше викуплення; 3) Ісус Христос перебуває нині праворуч Отця заступається за нас. Таким чином, завдяки Христові справедливу кару вічної смерті за гріх для нас скасовано і замінено на виправдання та прощення. 
Дорогі брати і сестри, живучи у грішному світі, ми мусимо визнати, що зазнаватимемо у нім утисків, переслідувань, негараздів, страждань, розчарувань та недолі. Чимало з цього ми зазнаємо і нині. Голодомор, війни, загроза життю та існуванню, інші випробування зачепили мало не кожну українську родину. Може статися так, що ми, як каже псалмоспівець, будемо подібні до овець, яких вестимуть на заколення (Пс.44:22).  Але нас це не повинно дивувати і лякати.  Господь каже: «Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!» (Івана 16:33).  Вороги, які нині плюндрують нашу землю, ніколи не стануть переможцями!  Ними є ми! Ми є переможцями завдяки тому, Хто нас полюбив – Ісусові Христові!  Ніщо і ніколи не зможе відлучити нас від Його любові. Де би ми не були – нас скрізь захищатиме Божа любов (Пс.139), яку Небесний Отець щедро виливає на нас. Він вибрав нас і покликав нас до спасенної віри. Він утримує нас у цій вірі, годуючи нас правдивими Тілом і Кров’ю у Господній вечері. Він піклується про нас і захищає нас і робитиме це до тих пір, поки ми не досягнемо вічної слави на небесах.

Йому одному, – триєдиному Богові, – Отцю, Сину і Святому Духові віддаймо всю шану, славу і поклоніння нині і повіки. АМІНЬ! 

субота, 4 серпня 2018 р.

Заповітне бажання! (проповідь)

Текст проповіді: 1 Царів 3:5-12
5 У Ґів'оні з'явився Господь до Соломона в нічному сні. І Бог сказав: Проси, що Я маю дати тобі! 6 А Соломон відказав: Ти зробив був велику милість із рабом Своїм Давидом, батьком моїм, як він ходив перед лицем Твоїм правдою та праведністю, та простотою серця з Тобою. І зберіг Ти йому ту велику милість, і дав йому сина, що сидить на його троні, як є й цього дня. 7 А тепер, Господи, Боже, Ти вчинив Свого раба царем замість батька мого Давида, а я недоросток, не знаю виходу та входу. 8 А раб Твій серед народу Твого, якого Ти вибрав, він народ численний, що його не можна ані злічити, ані зрахувати через многоту. 9 Дай же Своєму рабові серце розумне, щоб судити народ Твій, щоб розрізняти добре від злого, бо хто потрапить керувати цим великим народом Твоїм? 10 І була та річ приємна в Господніх очах, що Соломон попросив оцю річ. 11 І сказав Бог до нього: За те, що просив ти цю річ, а не просив для себе днів довгих та багатства, і не просив душ ворогів своїх, а просив собі розуму, щоб уміти судити, 12 то ось зроблю Я за словом твоїм, ось Я даю тобі серце мудре та розумне, так що такого, як ти, не було перед тобою й не встане такий, як ти, по тобі.

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа!
Дорогі у Христі брати і сестри,

У кожного з нас є мрії, чи не так? На перший погляд  – це чудово, якщо ти можеш сповнити найзаповітніші мрії. З іншого боку існує небезпека, що те, що ти просиш, принесе не щастя, а клопіт.  У кожної людини є бажання, сповнення яких вона прагне. Нині нерідко бажання людей зосереджуються на речах матеріальних, а не духовних.  Біблія навчає, що небесний Отець вислуховує і виконує бажання Своїх дітей і робить це, піклуючись про найкраще для нас заради нашого ж добра.  Господь каже: «Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих.» (Мт.4:4).
Але повернімось до нашого тексту. Коли Соломон почув, що він може попросити в Бога все, що забажає – існувала велика спокуса попросити не те, що слід.  Втім, його вибір був правильним. Йому вистачило мудрості і послуху попросити в Бога мудрості та розуму, щоб добре керувати своїм народом. Якби би було добре, коли б усі керівники, посадовці, чиновники з правдивим страхом Божим просили в Бога про те ж саме! У книзі Приповістей написано: «Страх Господній початок премудрости…» (Прип.1:7). Пригода, яка сталася з юним Соломоном вчить нас двох важливих речей: по-перше  – вона навчає вірно робити свій вибір відповідно до обставин; по друге – вона вчить нас просити в Бога те, що ми потребуємо насамперед.
Пригадаймо обставини, в котрих на той час перебував 20-літній Соломон. 1) Він був сином шанованого царя Давида. 2) Його батько щойно помер… 3) Соломон мав заступити Давида на престолі, щоб керувати великим, могутнім, процвітаючим царством, яке розбудовував його батько. Тож ця обставина була для нього благословенням.  4) З іншого боку, на плечі молодого Соломона лягав тягар великої відповідальності. Як цар, він повинен був належно керувати державою і робити те, що потрібно для країни і народу.  Є такий вислів: «Лідери країни – не ті, що просто приймають рішення,  а ті, що приймають рішення на благо свого народу і беруть відповідальність за їх виконання».
Напередодні смерті батько Соломона  сказав йому: «Ось я йду дорогою всієї землі, а ти будеш міцний та станеш мужем. 3 І будеш ти стерегти накази Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, щоб стерегти постанови Його, заповіді Його, та устави Його й свідчення Його…» (1царів 2:2). Коли б усі батьки давали такі настанови дітям перед тим, як залишити цей світ!  На жаль, найчастіше настанови стосуються лише поділу майна та статків. Звісно і це може бути, але не як головне…
Молодий Соломон повинен був стати духовним лідером своєї країни, зосереджуючись у своєму поклонінні на Месії, котрий згідно обітниці мав прийти з його роду.  Він також повинен був стати військовим провідником своєї Батьківщини, захистити її від ворогів. Він повинен був стати правителем, який уособлюватиме правдивий і справедливий суд, царем, котрий не дивиться на обличчя, як каже Господь (Прип.18:5, Івана 7:24, Левит 19:15).  Нарешті, він також повинен був збудувати храм. Соломон  добре розумів ким він був насправді на той час і чого він потребував. Отож його прохання до Бога дійсно ґрунтувалося на тому, що узгоджувалося з Божою волею.
Дорогі у Христі брати і сестри, звертаючись до Бога з молитвою, ми, подібно до Соломона,  також опиняємось в різних життєвих обставинах, часом дуже складних. Насправді, наші життєві обставини не набагато різняться від Соломонових.  Подібно до нього, ми також отримали від Бога великі благословення, однак нерідко не помічаємо і не цінуємо їх, як слід. Ми також є Божими дітьми, яким небесний Отець заради Давидового Сина, а нашого єдиного Господа і Спасителя Ісуса Христа пообіцяв славу небес, вічне життя у Царстві Божім. Бог щоденно дає нам хліб насущний і піклується про нас, виявляє до нас довготерпіння, милосердя і любов. Водночас, Він благословляє нас великою відповідальністю. Як Божі діти ми повинні бути світлом і сіллю для світу. Чоловіки,  як голови християнських родин, мають бути християнськими лідерами у своїх сім’ях, піклуватися про нагодування членів родини Божим Словом, про молитву, про те, що є духовним стрижнем кожної християнської родини. Звісно, вони також повинні піклуватися про матеріальну підтримку родини.  Написано: «Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри…» (1Тим.5:8). Матері повинні бути духовними помічниками чоловіків. Діти повинні бути старанними духовними учнями. Кожному, як каже Писання, Бог призначив свої обов’язки.
Щоб належно виконувати ці обов’язки,  кожен з вас потребує керівництва люблячого небесного Отця, покладання на Нього і любов до Нього всім серцем і всією душею, всіма силами та всім розумом. Кожна віруюча людина у цьому грішному світі є вояком Ісуса Христа. Вона щоденно стає до боротьби зі спокусами світу і власного тіла. Вона повинна постійно піклуватися про власне тіло, як про храм, у котрому, за словами апостола Павла, перебуває Святий Дух.  Віруюча людина піклується про розбудову Христової церкви і підтримку проповідування Євангелія. Бог у Церкві кожному доручає виконувати ті чи інші обов’язки. Не залежно від того, скільки нам років – 10, 30, 80… – кожен повинен трудитися  на славу Божу і дбати про свій духовний ріст.
Зі Святого Писання ви знаєто, що є добре в Божим очах і приносить Богові радість та втіху.  В усьому, що ми робимо, нам слід керуватись Божим Словом.  Однак, нерідко навіть самі віруючі керуються не Божим Словом, а власними міркуваннями та припущеннями, а відтак, наражаються на духовні небезпеки і проблеми. Щодня, допоки християнин живе на землі, він опиняється перед вибором  – що обрати: правду Божу чи неправду, добро чи гріх, побожне чи людське, правдиве чи фальшиве.
Соломон  розумів виклики, які постали перед ним у молодому віці. Тож він попросив у Бога саме те, чого потребував найбільше – «серце розумне, щоб судити народ і розрізнять добро і зло..»  Мати такий скарб, означало б мати благословення, як для себе, так і для всієї країни і всього народу. Як би всі ми хотіли, щоб саме цього в правдивому Божому страхові просили в Господа провідники нашої країни і Він милостиво давав би їм це! Дослівний переклад слів «серце розумне» з давньоєврейської  мови такий –  «серце, котре слухає і чує».  Мати таке серця – велике благословення, надто для провідника країни, для лідера! Для батька родини! Для кожної віруючої людини!
Дорогі брати і сестри, кожен з вас потребує «серця, яке чує».  Таке серце чує, насамперед те, що каже йому люблячий Отець і відповідає Богові тим, що приємне в Його очах. Воно довіряється Богові і покладається на Нього. Воно з покорою та послухом  покладається на Христа, як свого єдиного Господа і Спасителя, приймає солодке і втішне послання Христового Євангелія про те, що Він зробив для нас, щоб викупити нас від влади гріха, диявола і смерті, дати нам прощення гріхів, життя і спасіння. Воно любить Бога всіма силами і ближнього, як самого себе.
Молімося, щоб Бог давав нам такі серця і покріпляв нашу віру Господніми дарами у Святому Причасті – правдивими Тілом і Кров’ю Сина Божого.  Благаймо, щоб Бог і далі скеровував нас підтримувати служіння Євангелія даними нам Богом талантами, часом, пожертвами, всім чим можемо.
Мир Божий, який вищий від усякого розуму, нехай береже серця і думки ваші у Христі Ісусі! АМІНЬ.