субота, 17 листопада 2018 р.

Боже і кесареве (проповідь)

Текст проповіді: Матвія 22:15-22
15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його. 16 І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти. 17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? 18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте? 19 Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому. 20 А Він каже до них: Чий це образ і напис? 21 Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже. 22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа! 
Дорогі у Христі брати і сестри,

Давнє прислів’я говорить: «Обставини єднають навіть запеклих ворогів». Правдивість цих слів наочно підтверджується чисельними історичними фактами і сьогоденням. Ми нерідко бачимо протистояння між країнами або в середовищі політичних та бізнесових кіл, які доволі швидко об’єднуються в союзи та спілки коли мова заходить про спільні інтереси, надто якщо вони стосуються отримання вигоди чи прибутку. Подібне можна бачити також на рівні повсякденних людських відносин. Тому добрий не той приятель, з котрим до пори до часу діляться вигодою чи прибутком, а той, котрий прийде на поміч в часи випробувань і негараздів. 
У нинішньому тексті євангелист Матвій говорить про те, як в спільному бажанні спекатися Ісуса об’єдналися фарисеї та іродіяни, ці одвічні вороги і супротивники. Іродіяни належали до юдейської політичної партії, члени якої схилялися до підпорядкування виключно Римській владі та її маріонетковому представникові в Палестині – царю Іроду.  Фарисеям це не подобалось, вони вважали, що їхнім царем є лише Бог, і вони повинні коритися тільки Йому, а не якійсь поганській земній владі. На думку іродіян, всі благословення отримуться з цього світу, як от – від уряду, батьків, працедавців і т.д.  На думку фарисеїв, всі благословення походять виключно від Бога, однак вони отримуються шляхом належного докладання власних зусиль і старань, досконалої покори Богові.
Матвій розповідає, як, одного разу оточивши Ісуса, іродіяни та фарисеї, начебто з повагою до Нього, а насправді з лицемірством та лукавством, питали Його: «Учителю, чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?». Коли йдеться про податки, то, зазвичай, важко знайти у будь-якій країні людей, котрим податки подобаються. Тому скрізь доволі розповсюдженим явищем є намагання уникнути оподаткування, замовчування чи приховування доходів. З іншого боку, без податків жодна держава існувати не може, отож все зводиться до того, аби податки мали розумні межі.
Повернімося до нашого тексту. Звернімо увагу, як м’яко іродіяни та фарисеї стелять і як, на перший погляд, вони побожно звертаються до Ісуса.  Вони добре знали і розуміли, що Ісус на той час вже мав велику повагу та шану серед людей відкрита зневага до Нього могла викликати обурення. Зростаюча популярність Ісуса становила серйозну загрозу їхньому впливу на людей. В своїх серцях вони затаїли ненависть до Нього. І перші, і другі міркували над тим, як назавжди усунути Його зі свого шляху і для втілення цього задуму в життя об’єднували свої зусилля.
Маючи на меті скомпрометувати Ісуса, спіймати Його на слові, фарисеї та іродіяни хотіли почути від Нього бодай одне нешанобливе слово на адресу римської влади. Зауважмо, що земне життя Ісуса минало в обставинах, коли чимало юдеїв плекали надію на визволення Ізраїлю від гніту Риму. Вони очікували появи відважного ватажка для нового повстання. Однак було досить і тих, які пристосувалися до життя під владою Риму і влаштувались досить таки непогано. Як би не було, юдейські релігійні лідери завжди прагнули позбутися конкурентів, які становили загрозу для їхнього існування. Тепер їхнім головним противником став Ісус…
Відповідь Ісуса фарисеям та іродіянам вже давно стала приказкою.  Відповідаючи на їхнє питання, Він сказав: «Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже».  Коли вони почули ці винятково мудрі слова, їхньому подиву не було меж!  Спантеличені і розгублені, вони не могли ані спростувати, ані заперечити їх, хоч, без сумніву, чекали, що випаде нагода повправлятися у своєму красномовстві. Євангеліст Матвій каже, що вони «почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли».  Подібне замішання сталося з юдеями тоді, коли вони хотіли каменувати блудницю, а Ісус сказав до них: «Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!...» (Івана 8:7).
Поміркуймо про відповідь Ісуса фарисеям та іродіянам, бо вона стосується також і нас. У ній  Він навчає, що всі благословення, які ми отримуємо, приходять до нас двома шляхами – 1) безпосередньо від Бога, і 2) через Його представників на землі. Наш небесний Отець благословляє нас усім, що ми потребуємо для щоденного життя. Віру в це ми сповідуємо у першій частині Символу віри.  Ми кажемо, що лише завдяки всемогутньому і милостивому Богові ми дихаємо, рухаємось та існуємо (Дії 17:28). Він благословляє нас хлібом насущним, одягом, житлом, працею, родиною.  Його благословення виливаються на нас також через інших людей – службовців, лікарів, працедавців, простих трудівників, вчителів, батьків, пастирів. Ось чому відкидати допомогу лікаря, коли ми хворі, означає не приймати поміч, як пропонує Господь.  Загалом Бог очікує, що всі люди будуть побожно виконувати свої обов’язки, надаючи допомогу потребуючим.
Важливий ще один аспект: якщо люди вірять, що всі їхні благословення мають виключно земне походження, здобуваються виключно їхніми власними зусиллями, то це означає, що вони не розуміють як слід сутності Божої ласки За словами псалмоспівця, «Вони хліб Господній їдять, та не кличуть Його...» (Псалом 14:4).  Інші, коли чують слова Христа – «віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже», вважають, що тут є певне протиріччя.  Вони кажуть: «Як можна віддавати належне кесареві і Богові водночас?» Однак, не поспішаймо з висновками. Насправді тут немає нічого суперечливого.
Боже Слово чітко і ясно навчає, що все на землі належить Богові і походить від Бога. Християнин є громадянином двох царств водночас – земного і Божого, і присвячує Богові все, що він робить, коли використовує дані йому Богом дари і благословення у Божому Слові і Таїнстві. Влада запроваджена Богом і ми повинні коритися їй до тих пір, поки вона не наказує свідомо порушувати Божі заповіді.  Писання каже: «Бога слід слухатися більше, ніж людей» (Дії 5:29).  Наші земні батьки є Божими представниками на землі, до обов’язків яких належить приводити дітей до Христа – через Таїнство Хрищення, слухання та вивчення Божого Слова, Божої правди про прощення гріхів і спасіння і вічне життя заради розп'ятого і воскреслого Христа.
Питання про подвійне громадянство віруючих має пряме відношення до стосунків Бога з віруючими. Ці стосунки можна зобразити таким чином – Бог щоденно благословляє Своїх дітей насущним хлібом і вони віддячують Йому своїми пожертвами в церкві, даючи з того, що отримують, на проповідування Євангелія.  Даючи  пожертву, віруючі покладаються на Божу обітницю про те, що обов’язково Бог також попіклується про них, про їхні родини, про їхні щоденні потреби. Навіть більше – Бог каже, що Він дасть їм стільки, що вони зможуть попіклуватися про інших людей, які перебувають у потребі.
Дорогі брати і сестри, своїми пожертвами, дарами, служіннями, часом, ви підтримуєте проповідування Доброї Звістки Ісуса Христа, віддаючи Богові ваші дарунки любові і віри. Робіть так і надалі. Ви також підтримуєте служителів Євангелія, бо написано, що служителі житимуть з Євангелія (1Кор.9:14).  Коли ми, як діти Божі і громадяни України, відповідаємо на Боже піклування про нас через Його земних представників, – батьків, земного уряду, – виявляючи до них любов, повагу, послух, то цим ми належно віддячуємо нашому Господу. Коли ви, як віруючі, даєте обітниці дотримувати Божих настанов, а також настанов покликаних пастирів, то цим ви, виявляєте належний послух Богові. Той, хто не робить цього – невдячний, не має покори, а натомість сповнений непослуху, гніву, незадоволення.
Син Божий виявив замість нас досконалу покору і послух Богові! Він віддав за нас Самого Себе в жертву на хресті. Він пролив за нас Свою невинну кров. Він зробив це для того, щоб здобути для нас громадянство у Царстві Божому, а також дати нам благословення через Своїх представників на землі.  Тож нехай Господь наповнить вас радістю від того, що вам належиться подвійне громадянство. З послухом і повагою, зі страхом Божим, виконуйте свої обов’язки перед земними представниками Господа.  Знаходьте втіху у правді Божого Слова, котре каже, що віддаючи належне Божим представникам, ви віддаєте належне Богові.
Хай мир Божий, що вищий від усякого розуму, береже серця і думки ваші у Христі Ісусі. Амінь!

субота, 10 листопада 2018 р.

ЧОМУ НЕ СЛІД ОГЛЯДАТИСЬ НА ВСІХ?

Одна з тих речей, яка нині дуже впливає на людську поведінку – думки, вчинки, слова, вислови, поведінка інших людей довкола нас. Телебачення, реклама, засоби масової інформації щоденно накидають людям, а надто молоді свої, у більшості випадків дуже хибні та навіть відверто гріховні стереотипи поведінки. Іншими словами, вони кажуть: якщо ти молодий, то мусиш бути саме таким, інакше тебе загал не сприйматиме, носи ось такий одяг, послуговуйся ось таким сленгом, поводься ось так, зроби татуювання, живи «на повну» і так далі. Розглянемо, для прикладу, лише такий сумний факт, як неймовірно стильне нині татуювання. Чи дійсно татуювання  – це круто і стильно?

Спершу звернімося до Біблії. У книзі Левит Старого Заповіту Господь застерігає: «не зробите на тілі своїм нарізу за душу померлого, і не зробите на собі наколеного напису. Я Господь!» (Левит 19:28). Гадаєте багато людей, навіть серед тих, що ходять до Церкви, знають ці Божі слова? Цілком очевидно, що вони їх навіть не чули. Однак ми, як діти Божі, повинні їх знати і виконувати те, що вони кажуть, аби не грішити. Однак у випадку з татуюванням є ще один дуже важливий аспект. Поміркуймо про те, як виглядатиме молода людина, тіло якої вкрите татуюванням, коли вона стане матір’ю, батьком, бабусею, дідусем? Цілком очевидно, що її вигляд буде жахливим.

Не всім молодим людям відомий ще один бік проблеми, пов’язаної з татуюванням: у багатьох країнах світу існують суворі вимоги щодо зовнішнього вигляду людини, якщо йдеться про певні професії, серед котрих – лікарі, персонал круїзних лайнерів, бухгалтери, працівники компаній сфери торгівлі тощо. Перелік професій, при котрих татуювання заборонене постійно розширюється, тому що власники компаній не хочуть наражатися на критику клієнтів, покупців, котрим татуювання чи проколювання категорично не подобається і вони не бажають вдаватися до послуг фірм, працівники яких мають татуювання або проколювання. Відтак, якщо молода людина з татуюванням прагне опанувати одну з цих професій, їй доведеться вдаватися до дуже болісної процедури видалення татуювання.

Загалом, все зводиться до питання нашої християнської поведінки. Якою вона повинна бути? Світ, рекламодавці, засоби масової інформації тощо переконують: виглядай круто, розмовляй, зодягайся і поводься так, аби на тебе неодмінно звертали увагу інші люди. А що каже Слово Боже? Ось що: поводься, роби все так, аби своєю поведінкою, щоденним життям, думками, словами, вчинками прославляти Господа, привертати увагу інших людей довкола тебе до Спасителя, а не до себе, до Його Євангелія. Не наслідуй бездумно поведінку загалу, не каже, що так чинять усі і ти робитимеш те саме, бо не бажаєш відрізняти від однолітків. Натомість пропонуй іншим добру, християнську поведінку – нехай її наслідують твої приятелі та друзі, інші люди. В усьому, що ти робиш, прославляй Господа, керуйся Його словами і будеш благословенним!

МОЛИТВА
Господи, не дай мені спокушатися гріховними думками, словами, поведінкою, вчинками, які є недобрі в Твоїх очах і засмучують Тебе. Застерігай і вберігай мене від бездумного наслідування непобожного, нечеснотного, нехристиянського. Зміцни мою віру і провадь мене, щоб я не збився з правдивого шляху і слідував за Тобою нині і повіки! Амінь!
   

Не бійся, душе (Be Still My Soul) - G. Michael Eldridge



Християнські пісні - Не бійся, душе!
(Be still my soul)

by Catharina von Schlegel, 1697-?
Translated from German
by Jane Borthwick, 1813-1897
Tune – J.Sibelius (1865-1957)
Переклад з англійської Т.Коковського,2008


Не бійся, душе, - твій Господь завжди
З тобою поруч в радості й журбі,
До Нього линь, до Нього лиш іди –
Він допоможе нести хрест тобі.
Не бійся, душе, Друг найкращий твій
Тебе провадить там, де мир й спокій.

Не бійся, ні, - минуле й майбуття
В Його руці, бо Він керує всім,
У Ньому певність, втіха і життя,
Твоя надія – тільки в Нім однім.
Не бійся, душе, – я скажу чому:
Вітри і хвилі коряться Йому.

Не бійся, душе, у найважчі дні
Коли найближчі зрадять в день біди, -
Лиш пам’ятай – Господь не зрадить, ні,
Ти свій тягар на Нього поклади.
За всі гріхи твої Він заплатив,
За тебе на Голгофі кров пролив.

Не бійся, душе – недалекий час
Коли з Христом навіки ми будем
На небесах, де Він чекає нас,
Де сліз не буде і земних проблем.
Не бійся, душе, злу прийде кінець,
Хто вірним був – отримає вінець!


Телепрограма ЧАС РЕФОРМАЦІЇ. Випуск 107