середа, 18 вересня 2019 р.

Книга новел вийшла друком

Видрукувано перший тираж моєї книги новел "Цвіт споришу" (видавництво "Навчальна книга Богдан", Тернопіль). До неї увійшли різні за тематикою твори, написані за останні роки. Маю надію, що читачі зможуть у ній знайти те, що припаде їм до душі. Книжку можна придбати у мережі книгарень видавництва "Навчальна книга Богдан" за цією ланкою.  Щиро дякую всім, хто допомагав і долучився до появи книжки, зокрема дружині Лесі, пані Наталі Будній, пані Галині Доморецькій, пані Ірині Дем'яновій, директору видавництва пану Богдану Будному та іншим.

Леся Романчук (2019) - книга до 26 Форуму видавців, Львів.

Леся Коковська-Романчук, уривок з роману "Благословен, хто йде..."

субота, 14 вересня 2019 р.

Хліб життя... (нарис проповіді)

Текст проповіді: Євангеліє від Івана 6:24-35
24 Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни посідали самі й прибули до Капернауму, і шукали Ісуса. 25 І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: Коли Ти прибув сюди, Учителю? 26 Відповів їм Ісус і сказав: Поправді, поправді кажу вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситились. 27 Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець. 28 Сказали ж до Нього вони: Що ми маємо почати, щоб робити діла Божі? 29 Ісус відповів і сказав їм: Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав. 30 А вони відказали Йому: Яке ж знамено Ти чиниш, щоб побачили ми і увірували в Тебе? Що Ти робиш? 31 Наші отці їли манну в пустині, як написано: Хліб із неба їм дав на поживу. 32 А Ісус їм сказав: Поправді, поправді кажу вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба. 33 Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові. 34 А вони відказали до Нього: Давай, Господи, хліба такого нам завжди! 35 Ісус же сказав їм: Я є хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме.

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!
Дорогі брати і сестри,

Бог хоче, щоб ми знали, що Він завжди поруч нас і піклується про нас. Він запевняє нас у тому, що так і є насправді. У Слові Божім написано: «…Він недалеко від кожного з нас…» (Дії 17:27). «Як був Я з Мойсеєм, так буду з тобою, не залишу тебе й не покину тебе» (Іс.Навина 1:5), «Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!» (Євр.13:5), «Я не кину вас сиротами» (Ів.14:8). Отже, для того, щоб мати певність у Божій присутності поруч нас, нам треба слухати і знати Слово Боже, котре переконує, що саме у ньому, а також у Святих Таїнствах Бог обіцяв бути присутнім і Він там дійсно присутній. 
Ізраїльтянам Старого Завіту подобався Мойсей. І це не дивно! Адже він прийшов до них зі знаменнями, чинив чуда, вивів народ з єгипетського полону, перевів через море, годував його манною у пустелі. Згодом він зійшов з гори і приніс народові Божі Заповіді. Він казав ізраїльтянам, що їм слід робити і як жити. Їм це подобалося. Їм подобалося бачити знамення і діла. Звісно ж, це не Мойсей, а Бог дав ізраїльтянам манну, воду, Десять Заповідей і обіцяну землю.  Натомість Мойсей, як побожний чоловік, не пишався з приводу вчинених ним чуд, бо визнавав і завжди пам’ятав, що він був лише інструментом в Божих руках, Божим посланцем, пророком, який звіщав народові Божу волю.
Євангелист Іван у нинішньому тексті говорить про те, що після нагодування Ісусом кількох тисяч голодних людей за Ним йшов великий натовп. Про що вони думали? На що сподівались? Чимало з них гадали, що цей Чоловік, подібно до Мойсея, сповнить ще чимало інших чудес. З іншого боку, вони також висловлювали сумнів у Його винятковості, гадаючи, що, хоч Він і нагодував тисячі, однак приготував їжу з існуючих хліба та риби, а Мойсей колись дав народові поживу з нічого, просто з неба! Ці нещасні гадали, якщо Ісус дійсно Пророк, то, можливо, Він годуватиме їх весь час і надалі, і вони житимуть щасливим, безтурботним і ситим життям. Вони сподівались, що Він зробить Ізраїль процвітаючою і сильною державою, визволить його від гніту поневолювачів та ворогів!
В діях і запитаннях натовпу немає належної пошани до Христа. Натомість є прагнення піддавати осуду Його дії і вказувати Йому, що робити. Люди переймались насамперед їжею... Вчорашній хліб, котрим нагодував їх Ісус,  закінчився. Вони знову були голодні. Хоч, вочевидь, дехто з них мав би пам’ятати слова зі Святого Писання: “не хлібом самим живе людина, але всім тим, що виходить із уст Господніх, живе людина...» (Повт.Зак. 8:3)
Відповідь Христа юдеям була повною протилежністю тому,  що вони очікували почути. Вони не вірили й не розуміли,  що перед ними  Господь, який бачить людські серця і викриває справжні мотиви їхньої поведінки. Вони не прагнули Спасителя, яким Він проголосив Себе, а хотіли бачити в Ньому лише те, що було потрібне їм, чого очікували вони. Вони, хоч і бачили Христові чуда, однак не розуміли їхньої правдивої сутності. Їхня віра в земного Месію, земного Царя і Спасителя Ізраїлю заслоняла всередині них правдиве розуміння і значення вчиненого Сином Божим – Спасителем людства. 
Дорогі брати і сестри, інколи амбіції розуму, покладання не на Боже невидиме, а на земне, матеріальне, тимчасове претендують на те, щоб посісти чільне місце у людському  житті, в тому числі віруючих. Натомість Ісус Христос скеровує нас до справжньої мети, до Божої слави. Він говорить, що Саме Він є правдивою поживою для життя, нашим правдивим Хлібом з небес. Багато людей в часи земного життя Христа не розуміли і нині не розуміють правдивої сутності Його чудес. Про насправді вони свідчили? Про те, що Він дійсно є Спасителем світу, обіцяним Месією, Сином Божим, Подателем вічного життя, Викупителем!
Людям, які щодо свого спасіння і прощення гріхів покладаються на власні діла, на знамення та чуда, Христос говорить, що єдине і найголовніше діло, яке уможливлює  і дає спасіння і вічне життя  – це віра в Нього, як свого єдиного Господа і Спасителя. І це діло, ця віра – не може бути сповнене самою людиною. Її чинить Бог. Це Боже діло. Подібним чином Таїнство Хрищення і Господня вечеря є дією Божою щодо нас, а не нашою щодо Бога. Спасаюча, створена Богом всередині нас віра, робить благословення Христової смерті нашими через віру в Його викупну жертву на хресті і уможливлює отримання нами прощення гріхів.
Біблія навчає, що прощення гріхів Ісус Христос здобув для нас Своєю смертю на хресті, а нині ми отримуємо його у Божому Слові і Таїнстві. Ось чому християни йдуть до Господнього столу, щоб там спожити правдиві Тіло і Кров Ісуса Христа – бо в них справді є прощення гріхів! В них є те, що зміцнює їхню віру. Ось чому віруючі міцно тримаються Євангелія, бо воно є “силою Божою на спасіння” (Рим.1:16).  Мартин Лютер сказав: “Там, де є прощення гріхів, там є життя і спасіння”.
Дорогі брати і сестри, життя, яке дає нам Бог і підтримує через віру в Ісуса Христа – є повною протилежністю смерті, спричиненої гріхом і його наслідками. ЖИТТЯ від Бога – це святість і чистота дітей Божих у думках, вчинках і помислах. Воно містить запевнення в тім, що той, хто має його (через віру в Христа і покладання на Христа ) – є з Богом.
Все, що стосується нашого спасіння, є результатом спасенної роботи Ісуса Христа. Він є живим хлібом, посланим з неба Небесним Отцем. Він Тим, Хто жив задля вас і помер задля вас. Він Тим, Хто подолав смерть і вийшов переможцем з могили. Нині, вшановуючи День Хреста Господнього, ми кажемо разом із апостолом Павлом: «нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа» (Галатів 6:14). Розіп’ятий на хресті Спаситель є Тим, Хто дає вам прощення гріхів, життя і спасіння у Своєму Слові і Таїнствах.  Він каже вам: “Я є хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме”. Ви ніколи не будете голодними і спраглими, тому що через віру в Спасителя ви маєте прощення ваших гріхів, життя і спасіння. Небесний Отець опікується вами і даватиме вам хліб насущний. 

Спасителеві нашому Ісусові Христові разом з Отцем і Святим Духом віддаймо всю славу, шану і поклоніння нині і повіки. Амінь. 

четвер, 5 вересня 2019 р.

Цитати...Старість

"не треба боятися старості, треба старіти чимдалі більше і глибше, подорожуючи, читаючи, пишучи. А ще – люблячи й молячись, що, врешті, є одним і тим самим актом. І тоді, вже на тому боці небесного океану ми зрозуміємо, що насправді Бог ніколи нас і не покидав; а кому й здавалося, що покидав, тим Він сам обітре кожну сльозу їхню".
Костянтин Москалець

Цитати...Старість...

Багатьом справді не судилося дожити до старості та звідати її смак, що саме для них міг би виявитися надміру гірким. А численні старі люди закінчують життєвий шлях у родинному колі, оточені любов’ю й піклуванням. Є й поодинокі щасливці, які, згадуючи слова іншого псалма, «й на старість плодовиті будуть, будуть ядерні й соковиті». Для них похилий вік – це по-своєму містичний досвід, який неможливо пізнати інакше, аніж постарівши. Як і кожен містичний досвід, він цікавий насамперед тим, що відбувається з тобою, а не з кимось іншим. І тоді можна помітити, що старість – це все-таки не крапка, а двокрапка: вона, як і людина загалом, є тільки мостом, а заразом і дороговказом до виходу з відбитого в дзеркалі вироку. Виходом до Того, Хто благословив тебе прийти сюди й виконати земну місію саме в отаких історичних обставинах, в отакій формі, неодмінною умовою якої був не тільки схід і розквіт, а й захід та згасання, в’янення. Завдяки старості ми відчуваємо солідарність із міріадами істот, не тільки людей, що вже старіли колись до нас і постаріють згодом, розуміючи цю пору як частину задуму Творця. Старіють звірі і птахи, дерева старіють, і навіть зірки й галактики. Сідаючи за обрій, старіючи, сонце ще раз озирається на перейдений шлях, бачачи його в світлі істини, і багряна заграва заходу – не менш велична та красива за пурпурову феєрію світання, а кора на височенних соснах, що курять небові пахощі живиці, надвечір так само золота, як і вранці. Старість – це наша вечірня жертва, і Податель віку людського не знехтує нею.
Костянтин Москалець, поет, прозаїк, літературний критик, есеїст.