субота, 6 липня 2019 р.

Врожай з Божого насіння (нарис проповіді)

Текст проповіді: Марка 4:26-34
26 І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння, 27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як.  28 Бо родить земля сама з себе: перше стебельце, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі.  29 А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива.  30 І сказав Він: До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі представимо його?  31 Воно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння.  32 Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне.  33 І такими притчами багатьма Він їм слово звіщав, оскільки вони могли слухати.  34 І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!
Дорогі у Христі брати і сестри,

На підвіконнях нашого помешкання вже другий місяць поспіль квітнуть чудові квіти, вирощені руками моєї дружини. Милуючись ними щодня, пригадую, як вона висаджувала мікроскопічні, ледь видимі насінини, щоденно піклувалася про маленькі пагінці, з котрих згодом виросли неймовірної краси квіти. З макового зернятка виросло справжнє диво! Біблійні тексти на цю неділю доносять до нас Боже послання про те, як Господь сповнює Свої обітниці про прихід  Христа Месії, як Він плекає Свою Церкву, як засіває насіння Свого живого і могутнього Слова, щоб Його Царство ширилось і зростало, як обдаровує нас надією, радістю і втіхою щодо вічного життя і Царства благодаті. 
Спаситель навчає нас, що Його Слово має дещо спільне з насінням. Подібно до насіння воно засівається, потім сходить і приносить плід у вигляді спасенних грішників, навернених до віри людей.  Щоб зібрати врожай спершу треба засіяти насіння, – Боже Слово, Христову Добру Звістку про прощення гріхів і спасіння.  Бог твердо запевняє, що Його Слово ніколи не вертається порожнім. Воно завжди приносить плід скрізь де виголошується і шириться. У книзі пророка Ісаї Господь каже: «так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!» (Ісаї 55:11). 
У нинішній притчі Ісуса Христа йдеться про селянина, що працює на землі. Господь не звеличує його, а лише зображає як трудівника, через нелегку щоденну працю якого стаються великі Божі дива. Якщо ви бодай щось садили своїми руками і спостерігали за тим, як воно сходить, росте і плодоносить, ви  це розумієте. І хоч нинішні фермери користуються сучасною технікою і новими технологіями, вони, практично, роблять те саме, що робив селянин в часи земного життя Ісуса — засівають землю насінням, щоб згодом зібрати врожай. Тодішній селянин  був мало обізнаний з усіма тонкощами біології. Все, що йому слід було зробити — відібрати добре насіння і визначити найкращий час для сівби, потім  посіяти насіння і потурбуватися про вологу та добриво.  Він не міг виростити насіння сам, отож просто висаджував те насіння, яке щоразу давав йому Бог. Однак результат його праці був вражаючий — з однієї насінини виростав чудовий плід або дуже багато плодів.  
Спаситель навчає нас про Царство Боже, про те, як саме воно приходить до нас і шириться. Це відбувається таким чином: проповідник засіває насіння Божого Слова. Його завдання — проповідувати Слово Боже — Закон і Євангеліє. Він не знає, яким буде результат його праці, так само як фермер не знає, яким буде врожай. Проповідник не знає, хто увірує, а хто ні. Він проповідує і навчає,  хоч і не знає достеменно як Святий Дух діє у кожному серці. Він довіряється Святому Духові і покладається на Нього. Він добре знає, що Євангеліє є силою Божою на спасіння, що віра – від слухання, а слухання – через Слово Христове (Рим.10).   
Ісус розповідає, як з маленького зернятка виростає височенне дерево, у віттях котрого птахи будують свої гнізда. Воно дає рятівну тінь і захищає від палючого сонця.  Він порівнює це з тим, як з насіння Божого Слова у тому, хто його слухає, зростає спасенна віра і зароджує добрими плодами. Ми не знаємо, на який ґрунт впаде насіння Божого Слова і який буде врожай. Ми лише знаємо, що той, хто прийме його – рясно зародить. Так каже Господь.  Царство Боже приходить до нас і шириться через проповідування Божого Слова. Результат цієї праці вражаючий і перевершує всі сподівання. Він кращий за будь який плід, що виростає з насіння, посадженого в землю. Чудо навернення і спасіння Богом грішника є найбільшим чудом Божим, яке ми лише можемо бачити нині. Цим чудом є кожен із вас!
Дорогі брати і сестри, пам’ятайте: якщо бодай один грішник спасеться завдяки тому, що ви засіяли в його серце насіння Божого Слова  –  то це вже велика справа Божа, бо навіть один спасенний грішник є дуже важливим для Господа, котрий хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до пізнання правди. Ми не можемо пояснити чому віра в Спасителя народилася в серцях одних людей, а в  серцях інших — ні.  Але ми вдячні Богові за те чудо, яке Він вчинив з нами. Це не ми вибрали Бога — це Він вибрав нас.  Наше спасіння  –  це велика Божа ласка, благодать.  Бог з любові притягує нас до Себе і робить своїми дітьми.  
Так само як насіння не може нічого додати до свого зросту, ми теж не можемо нічого додати до свого спасіння. Все, що нам залишається — проголошувати славу Богу,  звеличувати того, хто через Євангеліє покликав нас , притягнув до Себе за допомогою засобів благодаті, роботи Святого Духа. Нас посаджено, щоб ми виростали і приносили плід і щоб цей плід залишався, щоб його бачили інші люди і прославляли Отця, який на небі.  
Втім,  хоч ми й не можемо додати щось до свого спасіння,  ми можемо бачити реальні речі в цьому грішному світі, які стають на перешкоді проповідування Євангелія і перебуванню правди Божого Слова серед нас. Це стається тоді, коли в нашому повсякденному християнському житті ми підпадаємо під вплив омани фальшивих вчень,  не покладаємось на Христа, приділяємо мало місця для молитви і слухання та вивчення Божого Слова, не приймаємо слів Святого Писання з усією серйозністю, як того очікує від нас небесний Отець. 
Але дяка Богові, який милостиво прощає нам наші провини, годує нас правдивими Тілом і Кров'ю Ісуса Христа у Господній вечері на відпущення гріхів і покріплення нашої віри. Прийде час і Він збере врожай із засіяного насіння і забере нас з цього грішного світу до Себе, щоб ми перебували під Його владою повіки. А Він радітиме, бачачи добрі плоди, котрі Він зростив у нас. 

Триєдиному Богові  - Отцю, Сину і Святому Духові, віддаймо всю славу, шану і поклоніння, нині і повіки. АМІНЬ.  

субота, 29 червня 2019 р.

Про братів і сестер (нарис проповіді)

Текст проповіді: Марка 3:31-35
31 І поприходили мати Його та брати Його, і, осторонь ставши, послали до Нього і Його викликали.  32 А народ кругом Нього сидів. І сказали Йому: Ото мати Твоя, і брати Твої, і сестри Твої он про Тебе питаються осторонь.  33 А Він їм відповів і сказав: Хто Моя мати й брати?  34 І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: Ось мати Моя та браття Мої!  35 Бо хто Божу волю чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати.

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!
Дорогі у Христі брати і сестри,

Дорогі у Христі, у нинішньому євангельському тексті Спаситель навчає нас, що віруючі, як члени однієї Божої  родин, поєднані особливими стосунками християнської любові і є братами та сестрами.  У своїх листах, звертаючись до віруючих, апостоли кажуть “браття”.  Християнська Церква є нашою другою домівкою, а віруючі – нашою родиною, інколи навіть ближчою, ніж домашні.  Вони носять тягарі одне одного, допомагають одне одному, моляться одне за одного, втішають і підбадьорюють. Вони втілюють в життя настанову Ісуса Христа щодо правдивої любові до ближнього. Господь каже, що християнин, котрий відвідав хворого, нагодував голодного, дав одежу потребуючому зробив це не лише певній людині, а Йому самому.
Якось двоє працівників однієї установи – один віруючий, а інший атеїст, поїхали у відрядження до іншого міста. Прибувши туди, вони попрямували до найближчого готелю і коли дісталися до нього, то виявилось, що вільних номерів там не було. Вечоріло, наближалася ніч. І тоді один з чоловіків запропонував піти до його знайомих, котрі мешкали в цьому  місті. Однак господарі дали їм зрозуміти, що буде краще, якщо вони пошукають іншого притулку.
Тоді віруючий запропонував поїхати до його одновірців. Невдовзі вони були на порозі дому, в котрому їх пообіцяли прийняти.  Господарі приготували вечерю, розпитували незнайомців звідки вони  приїхали, чи потрібна якась допомога. За нічліг та їжу не взяли з гостей ніякої платні і просили при потребі приїжджати ще. Невіруючий чоловік був дуже зворушений гостинністю незнайомих людей і цей випадок запам’ятав надовго. Він зрозумів, хто справді був його ближнім...Нерідко люди, котрі прибувають до чужої країни і не мають де подітись, найперше шукають притулку при якійсь церкві. Там, зазвичай,  знайдеться кусень хліба і нерідко нічліг.
Дорогі у Христі, любов до ближнього передбачає вияв милосердя і піклування. Як діти Божі ми повинні піклуватися як про інших, так і про власну родину. У першому посланні до Тимофія апостол Павло каже: «Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного» (1Тим.5:8).  Приклад такого піклування ми знаходимо у земному служіння Сина Божого.  Вмираючи на хресті, Він заповів Своєму улюбленому учневі Івану – взяти Його земну матір Марію до себе і піклуватись про неї, як про рідну матір. Водночас Спаситель зауважує, що нікому – ані його рідним,  зокрема його матері, ані Його ворогам, ані навіть Його учням не дозволено втручатись в Його велику роботу по спасінню людства від гріха і переривати призначений Йому шлях, котрий Він мусів пройти до кінця. Відповідаючи на питання: “Хто є Його і нашими правдивими братами і сестрами”, він говорить: “хто Божу волю чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати”. А хто може правдиво чинити Божу волю? Лише той, хто є віруючим, хто належить Христові, хто пам’ятає слова Христа: “Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви” (Ів.15:8).
Святе Писання навчає, що без Христа Спасителя ми наче сироти, ми одинокі, пропащі, розкидані по світі бідарі, позбавлені наді і любові.  Натомість у Христі ми всиновлені Богом, ми вівці Божої отари, брати і сестри у Христі.  У Посланні до галатів апостол Павло говорить: “ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!” (Гал.3:26-27).
Отож, якщо Слово Боже називає нас Божими дітьми, то це означає, що Божа родина є для християн навіть важливішою від людської.  Божа родина  – це та виняткова родина, батьком котрої є Сам Небесний Отець – справедливий, довготерпеливий, многомилостивий. Це та родина, котра ще більше згуртовується і рідниться у випробуваннях, утисках і переслідуваннях і негараздах та викликах цього світу. Спаситель викупив кожного з вас Своєю кров’ю, отож ви вже не свої, а Христові, «не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога (Еф.2:19). Бог усиновив вас для Себе і прилучив до Своєї сім’ї, до Церкви Ісуса Христа. Він зробив це виключно зі Своєї милості, без жодних заслуг з вашого боку.  Діти Божі, котрі вірять в Ісуса Христа, як Свого єдиного Господа і Спасителя, чинять Божу волю, що є результатом їхньої правдивої віри  є вашою правдивою родиною! В цій благословенній родині нашим Братом і найкращим Приятелем є сам Ісус Христос!
Дорогі у Христі, нині наш Спаситель ще раз запитує кожного з вас: “Пригадай, що Я зробив для тебе і поміркуй, до котрої родини ти належиш? До тієї, що чинить волю темних сил, сіє заздрощі, розбрат і поділення, не дбає про любов, мир, добро і спокій?  Чи до тієї, котра йде за Христом, слухає Його голос, чинить волю Божу? Він каже кожному з вас: “Йди за Мною. Я хочу спасти тебе від гріхів, смерті і диявола. Я – на твоєму боці проти сил темряви. Ти належиш мені.  Я помер за твої гріхи, щоб дати тобі вічне життя. І якщо ти слухаєш Мене і віриш в Мене, чиниш Мою волю, тоді Ти справді є Моєю правдивою родиною. У Моїм Євангелії – Слові та Тілі і Крові – ти отримаєш прощення своїх гріхів і спасіння собі на добро і на зміцнення віри».
Дорогі парафіяни, будьте поміж собою тими братами і сестрами, котрі поєднані одне з одним однією і тією ж вірою в Спасителя і нелицемірною любов’ю. Будьте правдивими Божими дітьми, котрі чинять волю небесного Отця, зберігають в серці Його Слово і з надією і довготерпінням у випробуваннях чекають приходу нашого Господа Ісуса Христа.

Господь же нехай серця ваші спрямує на Божу любов та терпеливість Христову! Амінь.

субота, 22 червня 2019 р.

Що слід знати про Святу Трійцю (1 Івана 5:7,8) проповідь

День народження Церкви! (Івана 14:25-27) проповідь

Чого боїться диявол? (нарис проповіді)

Текст проповіді: 2 послання Ап.Павла до коринтян 4: 5-12 
5 Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі раби ваші ради Ісуса.  6 Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій.  7 А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас.  8 У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач. 9 Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені. 10 Ми завжди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й життя Ісусове. 11 Бо завжди нас, що живемо, віддають на смерть за Ісуса, щоб з'явилось життя Ісусове в нашому смертельному тілі.  12 Тому то смерть діє в нас, а життя у вас.

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!
Дорогі у Христі брати і сестри,

Одним із об’єктів нападу диявола є Євангеліє.  Мета диявола – не дати людям чути Євангеліє, якомога більше спотворити і сфальшувати його, приспати нашу пильність, відібрати в нас послання про Христа розіп’ятого, замінити його байками і заспокійливими людськими оповідями. Диявол дуже добре знає, що Євангеліє є силою Божою на спасіння (Рим.1:16), тому він не хоче аби ця сила реально діяла і спасала грішників.  Дати з нею раду він не може. Євангеліє є смертельною зброєю, котра знищує його самого та його наміри. 
Втім, правдою є те, що почасти чисте Євангеліє у Слові і Таїнстві не є тією правдивою духовною поживою, котрою деякі слуги Божі годують свої паству.  Це дуже непокоїло апостола Павла.  На захист служіння Євангелія він написав два Послання до коринтян.  Після заснування у Коринті християнської громади деякі тамтешні лідери почали крикувати Павла за те, що його мова не була такою ж вишуканою як їхня. Вони намагалися переконати віруючих, що саме вони – красномовні і обдаровані промовці – є правдивими апостолами, правдивими служителями Божими, і що ознакою цього є їхнє красномовство, освіта та заможність.  Насправді ж їхнє проповідування та служіння зосереджувалося не на особі та ділі Христа, а на них самих, на їхніх виняткових рисах.  В усі часи в Церкві Христовій були люди, котрі так часто і багато говорять про себе, що в їхніх балачках зовсім не залишається місця для Христа та Його Євангелія. 
Захищаючи служіння Євангелія та його служителів, покликаних і посланих Богом поширювати Ісусову Добру Звістку, апостол Павло, затуляючи вуста красномовцям, про себе та своїх братів по служінню говорить: “... Ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа...”. Щоб пересвідчитись у правдивості його слів пригадаймо книгу Дій апостолів і служіння апостолів. Головний їхній зміст  - це проповідь про Сина Божого, єдиного Викупителя і Спасителя, поширення Його науки, зосередження на Його ділі нашого спасіння від гріха, диявола і смерті, а не на людських вченням і думках.
В Першому посланні до коринтян апостол Павло говорить: “1 я,... браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідоцтво з добірною мовою або мудрістю, 2 бо я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'ятого...4 І слово моє й моя проповідь не в словах переконливих людської мудрости, але в доказі духа та сили, 5 щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій!” (1Кор.2:1-5). 
Тим, хто вимагає від Бога чудес на доказ Його могутності, апостол Павло дає чудову відповідь!  Він каже: “6 Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій”.  Отож навернення грішника апостол Павло порівнює з чудом посилання Богом світла під час створення світу!  Бог Святий Дух просвічує нас, щоб ми пізнали свою гріховність і потребу в Спасителі. Просвічені знанням Божої Слави, ми несемо це знання про Христа далі у світ, щоб воно могло світити іншим.
Неймовірно, але це правда – чудесне знання про Христа Спасителя -  Бог розміщує у крихкі слабкі посудини, котрими є кожен із нас. Святе Писання називає Бога Гончарем, а нас, людей, глиняним посудом (Ісаї 29:16).  Глиняний посуд дуже крихкий, його можна легко пошкодити, навіть розбити на друзки. Але саме в цей посуд Бог вирішив розмістити дорогоцінний камінь  - Христове Євангеліє. Чому Він так вчинив? Щоб вся хвала і слава належала Йому. Написано: “27 Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне, 28 і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити, 29 так щоб не хвалилося перед Богом жодне тіло” (1Кор.1:27-29).
Цілком можливо, що коли апостол Павло порівнював тіла віруючих з глиняними глеками, він думав також про оповідь з книги Суддів 7. Там йдеться про те, що Гедеон із трьома сотнями воїнів виступив проти численного війська мідіян. Він наказав своїм воякам взяти в руки глиняні глеки зі світильниками всередині. Вночі вояки за наказом Гедеона розбили глеки і темрява наповнилася світлом. Мідіяни злякалися, подумавши, що противник переважає їх у силах і програли битву. Світло засяяло саме тоді, коли глиняні глеки було розбито. Подібним чином з нами та Євангелієм  - коли наші власні зусилля розбито і все, що в нас є, впокорено Богові -  Євангеліє починає сяяти у всій своїй величі. 
Павло чітко і ясно говорить про те, що він проповідує Христа, а не себе, бо він є лише покірним Божим рабом, котрий добре розуміє, що вся слава щодо спасіння і прощення гріхів належить одному Богові. Глиняні посудини, з якими Павло порівнює віруючих, також нагадують нам про те, що кожен віруючий є водночас святим і грішним.  Отож інколи, через гріх, який є в нас, ми робитимемо не те, що добре в Божих очах.
Павло завершує цей уривок з послання до коринтян словами про те, що, не зважаючи на найважчі обставини свого життя і служіння, він ніколи не втрачав надії і покладання на Христа. Так само як Бог дозволив постраждати Своєму Однородженому Синові, Він дозволяє випробуванням і стражданням приходити в наші життя, щоб наша віра зростала, і щоб ми могли принести звістку про спасіння іншим.
Дорогі брати і сестри,  - Боже бажання і Божа воля незмінні в усі часи. Бог хоче не карати, а спасти грішників. Він проголошує Христа нашим єдиним Спасителем і Викупителем і хоче, аби через проголошення Євангелія «з'явилось життя Ісусове в нашому смертельному тілі»

За наше спасіння і вічне життя віддаймо всю славу і хвалу Всемогутньому Богові — Отцю, Сину і Святому Духу нині і повіки вічні. АМІНЬ.   

неділя, 16 червня 2019 р.

День Святої Трійці (нарис проповіді)

Біблійний текст: 1-е Iвана 5:7, 8
7 Бо троє свідкують на небі: Отець, Слово й Святий Дух, і ці Троє Одно. 8 І троє свідкують на землі: дух, і вода, і кров, і троє в одно.

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа!
Дорогі у Христі брати і сестри,

В посланні до римлян апостол Павло каже: «9 Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, 10 бо серцем віруємо для праведности, а вустами сповідуємо для спасіння. 11 Каже бо Писання: Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений» (Рим.10:9-11).  Щонеділі під час Служби Божої ми сповідуємо свою віру триєдиного Бога в Символі віри. Ми також промовляємо Символ віри в наших домівках. Ми робимо це щоразу під час Таїнства Святого Хрищення, як це робить християнська церква впродовж століть, кажучи: “Вірую в Бога Отця.., Вірую в Ісуса Христа..., Вірую в Святого Духа... – Трійцю Єдиносущну і неподільну”. На спомин про Триєдиного Бога і наше Хрищення, пам’ятаючи про розіп’ятого за нас і наші гріхи Ісуса Христа, ми осіняємо себе знаком хреста.   
Нині День Святої Трійці!  Слова “Трійця” у Святім Писанні нема, він з’явився в Християнській Церкві як богословський термін, що віддзеркалює віру християн у Триєдиного Бога на основі Святого Писання.  Свята Трійця присутня в багатьох місцях Біблії – від першої її кни-ги до останньої.  Трійця, – це сам Триєдиний Бог, – реальний і всемогутній, що приходить до нас у Слові і Таїнстві, тринітаріанське ім’я котрого міститься слові “Бог”, записаному на давньоєврейській мові Старого Заповіту («Елогім»).
Жодне порівняння  Трійці з чимось, її символічне зображення буде недосконалим, тому що вона набагато величніша і більша від усіх витворів людського розуму, котрі є лише, можливо і гарними, але недовершеними її образами.  Трійця набагато величніша від тих, хто її відкидає або заперечує, як от нехристиянські секти, таємні товариства, – всіх хто вороже налаштований до правдивого Бога». 
Виконуючи Велике доручення Ісуса Христа (Матвія 28:18-20), Його  апостоли  після сходження на них Святого Духа, понесли спасенне Христове послання цілому світові. Вони звіщали світові Євангеліє і навчали про Христа Спасителя. І так триває досі. Через Хрищення в ім’я Триєдиного Бога – Отця, і Сина, і Святого Духа ми стаємо прилучені Богом до Божої роди-ни Його дітей.
Ім’я “християнин” ототожнюється для віруючих з ім’ям “всиновлений”. Ким? Богом. Всиновлений Богом, – це той, хто вспадковує любов небесного Отця, відкуплення Божого Сина, здобуте для нас Його дорогоцінною кров’ю на хресті, і віру, сповнену плодів, котра є дарунком Святого Духа. І все це – завдяки Божій ласці, усьому тому, що Він робить по відношенню до нас.
...Ми поклоняємось єдиному Богу в трьох особах та трьом особам у єдиному Божестві, ми не змішуємо іпостасі та не поділяємо на частини Божественну сутність.
Бо перша іпостась Отця, друга — Сина і третя — Духа Святого, але Отець, і Син, і Святий Дух є одне Божество: слава Його одна, велич Його одна та вічна.
Який Отець, такий і Син, такий і Дух Святий: нестворений Отець, нестворений Син, нестворений Дух Святий. Неосяжний Отець, неосяжний Син, неосяжний Дух Святий. Вічний Отець, вічний Син, вічний Дух Святий. Але немає трьох вічних, а тільки один вічний. Так само й немає трьох нестворених, трьох нео-сяжних, але є тільки один нестворений та один неосяжний.   Так само всемогутній Отець, всемогутній Син, всемогутній Дух Святий. Однак не існує трьох могутніх, але тільки один всемогутній.
Так само Отець є Бог, Син є Бог, Дух Святий є Бог. Однак не існує трьох Богів, а один Бог.
Так само Отець є Господь, Син є Господь, Дух Святий є Господь. Однак існує не три Господи, а один Господь.
Бо подібно до того, як християнська правда вимагає від нас визнавати кожну іпостась окремо за Бога та Господа, так само і загальна християнська віра забороняє нам говорити про трьох Богів або Господів.
Ніхто Отця не створив, ніхто Його не зробив з нічого, ніхто Його не народив.
Син тільки від Отця, не зроблений, не створений, але народжений.
Дух Святий від Отця та Сина, не зроблений, не створений і не народжений, але походить.
Отже, є один Отець, а не три Отці, один Син, а не три Сини, один Дух Святий, а не три Духи Святих.
У цій Трійці ніхто не є першим чи останнім, ніхто не є більшим а чи меншим від іншого, а всі три іпостасі між собою однаково вічні та рівні: отже, слід поклонятися як Трійці в єдності, так і єдності в Трійці.
Отже, тому, хто бажає спасіння, належить тільки так думати про Трійцю...
Це – правдива, загальна християнська віра. Хто чесно і твердо не вірує в це, той спастися не може. (Афанасіївський Символ віри).
Це є наша християнська віра!

Сам же Господь наш Ісус Христос і Бог Отець наш, що нас полюбив і дав у благо-даті вічну потіху та добру надію,  і Дух Святий – ваші серця нехай потішить, і нехай Він зміцнить вас у всякому доброму ділі та в слові! (2-е до солунян 2:16-17). Амінь.

Молитва до Дня 50-ці

Всемогутній Боже і Отче наш небесний, Твій Святий Дух на П’ятдесятницю зійшов на апостолів і дав їм відвагу сміливо й без вагання проголошувати Твоє могутнє слово, щоб всі люди могли пізнати Тебе – єдиного правдивого Бога, Отця, Сина і Святого Духа. Молимось Тобі: поблагослови, щоб через його проповідування, як Закону та Євангелія, просвічені Твоїм Святим Духом грішники наверталися до спасіння і приєднувались Тобою до Церкви Ісуса Христа. Даруй нам ревність у служінні Тобі та ближнім. Просвіти наш розум і думки, щоб інші могли бачити наші добрі діла і прославляти Тебе. Наповни наше життя правдивим каяттям, милосердям, любов’ю та прощенням. Господи Духу Святий, прославляємо Тебе за гідні подиву діла Твої. Тобі одному, разом з Отцем і Сином належить вся слава, честь і поклоніння нині і повіки. АМІНЬ.