четвер, 13 липня 2017 р.

До 500-річчя Реформації

 Зі скарбниці світової християнської пісенної класики.
ЗОДЯГНИСЬ У РАДІСТЬ, ДУШЕ!
(Святе Причастя)
Soul, adorn yourself with gladness
Johann Franck 1618-1677
Johann Cruger 1598-1662
Переклав з англійської Т.Коковський (1956р.н.)



Зодягнись у радість, душе,
Залиши темряву й смуток,
І прямуй до сяйва світла,
Щоби в нім хвалу віддати
Тому, Хто в безмежній ласці
Запровадив цю Святую
І предивную Вечерю,
Що єднає нас зі Спасом.

Хто безцінний скарб жадає,
Божу ласку він пізнає –
І згори той дар для нього
У Христі Отець зсилає.
Він у світі наймиліший,
Найдорожчий й найважніший, -
Тіло й Кров в Святій вечері
До небес відчинять двері.

О, як палко дух мій прагне
Тих скарбів, що не досягне –
Втіхи й Божої любові,
Що в Спасителі Христові.
Ось найкращая пожива!
Найцінніша і правдива.
Нею Приятель мій любий
Врятував мене від згуби.

Христе, Хлібе життя всього,
Дай із радістю коритись
Лиш Тобі, моєму Спасу.
І на поклик Твій прийшовши,
Щоб спожити Кров і Тіло.
Дай пізнати скарб любові,
Що ним нас обдарував Ти,
Й відчинив небесні брами.

середа, 12 липня 2017 р.

Лютеранство на теренах Східної Європи.

У польському місті Цєшині є два відомі в краї пам'ятники - Єжи Тржановському (1592-1637) і Янові Кубішу (1848-1929). Обоє були євангеликами і поетами-піснярами, твори яких досі виконують польські лютерани. Своєрідною візитівкою євангеликів краю є пісня Яна Кубіша "Вітцівський дім" .(Ojcowski dom). Мені пощастило почути її в незабутньому виконанні чудового хору "Шльонськ" в супроводі симфонічного оркестру. З Божої ласки переклав пісню на українську мову. На фото: біля пам'ятника Янові Кубішу в Цєшині.

Ojcowski dom
Jan Kubisz (1848 – 1929)
1. Ojcowski dom to istny raj
Dar Ojca Niebieskiego
Chociaż byś przeszedł cały świat
Nie znajdziesz piękniejszego
2. Tu się dziecino pierwszy raz
Do matki uśmiechnęłaś
Tu się uczyłaś Boga znać
Tu modlić się zaczęłaś
3. Tutaj na każdym kroku cię
Oczy ojcowskie strzegły
Tutaj w zabawach ciągłych ci
Dni twoje młode biegły
4. A gdy ci przyjdzie wynijść stąd
I odejść w świat daleki
Ojcowski dom dziecino miej
W pamięci swej na wieki.
============================
Вітцівський дім
Вітцівський дім – то справжній рай,
Дарунок Божий з неба,
Хоч перейшов би цілий світ –
Найкращий він для тебе.

Тут ти, дитино, перший раз
До матінки всміхалась,
Почала Бога пізнавать
Й молитися навчалась.

Тут кожен крок твій стерегли
Вітця ласкаві очі,
Тут в щасті й радості пливли
Твої літа діточі.

Й коли у світі перейдеш
Чужих країв без ліку -
Вітцівський дім не забувай,
І пам’ятай довіку.

10 липня 2017 року
Тернопіль
переклад з польської Тараса Коковського

Проповідь до Дня Св.Апостолів Петра і Павла

Біблійний текст: Марка 8:34, 35
34 І Він покликав народ із Своїми учнями, та й промовив до них: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде!  35 Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! 
Дорогі у Христі брати і сестри,

Щороку 12 липня церква вшановує святих апостолів – Петра і Павла. Їхні імена стали одними з найпоширеніших у світі. Вибрані Господом до праці на Божій ниві, ці славні мужі чи не найбільше з-поміж усіх апостолів потрудилися для Божої слави, для виконання Великого Доручення Ісуса Христа – проповідування Христа розіп’ятого та Його Євангелія спасіння. Пригадаймо, що говорить про цих двох учнів Христових Новий Заповіт.
Апостол Петро за переданням народився у Віфсаїді, був рибалкою і проживав у місті Капернаумі біля Галилейського або Тиверіадського озера  (сини Ірода Великого Ірод Антипа та Ірод Філіп, заснували місто Тіверіаду нині Тверія, названу на честь римського імператора Тиберія (42-27рр. до РХ), котре за величину називали морем (його площа становить 170 кв.км). Ще одна назва цього озера – Генісарет/Кінерет, що в перекладі з давньоєврейської означає – подібне до арфи.
Спаситель покликав Петра до особливого служіння і згодом настановив одним з 12-х апостолів. Петро, як також деякі інші апостоли, був одруженим, у Євангелії розповідається про його тещу, що стала християнкою (Марка 1:30, Луки 4:38). Євангелисти Матвій та Марко повідомляють, що одного дня Ісус, йдучи берегом Галилейського озера наблизився до Петра, і сказав до нього та його брата Андрія: “Ідіть за Мною, – я зроблю вас ловцями людей...” (Матвія 4:19, Марка 1:17).  Відтак  обоє братів невдовзі стали одними з Його дванадцятьох учнів. Щодо покликання Петра та його брата звернімо увагу на одну важливу річ  –  не вони вибрали Ісуса, а Ісус вибрав і покликав їх. Іншими словами, не ми обираємо Бога, а Бог нас. Бог завжди Сам притягує до Себе людей через Свої засоби благодаті – Слово і Таїнство. У Євангелії від Івана Ісус Христос ясно говорить про неможливість навернення до Бога власними зусиллями: “44 Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, і того воскрешу Я останнього дня” (Ів.6:44).
Серед 12-х учнів Ісуса, було троє Його учнів, що належали до так званого найближчого кола. Ними були Петро, Яків та Іван. Саме ці троє були наділені Господом благодаттю споглядати славу Господа під час Його Переображення на горі. Саме з ними Спаситель часто бував на самоті, молився.
До того часу, як Ісус покликав Петра, він звався Симоном, сином Йони. В перекладі з давньоєврейської мови Симон означає «Бог почув». Господь дав йому ім’я Кифа, яке з арамейської мови перекладається, як скеля, а на давньогрецькій звучить, як Петро (Петрос) (теж “скеля”). Тож у Євангеліях Петра звуть або Кифою, або Петром. Як відомо, Петро не завжди був твердим, як скеля. Так само, як і ми він мав чимало вад, був грішною, інколи слабкою людиною. А ще він був запальним і харизматичним. Сумною сторінкою його життя була зрада Спасителя після Його схоплення ворогами. Тоді Петро за Ісусовим пророцтвом тричі відрікся від Нього. Отож ми можемо уявити, як часто краялось його серце від згадки про це! Милосердний і люблячий Спаситель пробачив Петрові зраду, а потім вчинив його пастухом Своєї отари, проповідником Євангелія.  На прикладі ставлення Господа до Петра ми бачимо, як через немічних і слабких цього світу Господь робить Свої великі діла.
Читаючи Євангелія, ми бачимо, як Петро часто на запитання Ісуса відповідає першим. Він першим серед учнів говорить про Учителя:  “Ти Христос – Син Бога Живого”.  Цими словами він засвідчує віру в божественність Сина Божого, обіцяного Месії, який прийшов у цей світ, щоб спасти грішників.
А як щодо Павла? Він народився у місті Тарсі в заможній юдейській родині, мав вспадковане від батька римське громадянство, котре давало чимало привілеїв. Був ревним фарисеєм. Змалку він вивчав Закон Божий і виховувався фарисеями, перебуваючи цілковито під їхнім впливом і  контролем. Перший раз ми бачимо Павла на сторінках книги «Дій святих апостолів» коли юдеї каменували диякона Степана (Дії 7:58). Павло пильнував одяг юдеїв, які кидали в Степана камінням. На той час Павлове ім’я було Савл, що в перекладі з єврейської означає “покликаний Богом, випрошений”.  Згодом Господь перестріне його по дорозі до Дамаску, куди той вирушив, аби виявляти християн і допроваджувати їх до в’язниці, зробить його незрячим, а потім наверне, очистить купіллю Хрищення і дасть йому ім’я Павло, яке з грецької мови перекладається, як “малий на зріст”. Нечувана річ – жорсткого переслідувача християн Спаситель вчинив Своїм апостолом! Можемо лише дивуватися і промовити – Дивні діла Твої, Господи! Наверненого Павла згодом інші апостоли та учні Христа спершу остерігатимуться, бо не зможуть повірити, що той, хто їх переслідував, нині став їхнім братом!
Павло спокутуватиме гріхи минулого своїм служінням Христові. Найбільше апостольських послань у Новому Заповіті належать саме Павлові. Він постійно подорожував, проповідуючи  Євангелія спасіння,  відвідав велику кількість міст та сіл і поселень. Важко навіть уявити, що подібне під силу одній людині! Звісно, Павло б не спромігся на це без Божої допомоги. Загалом Павло здійснив чотири  місійні подорожі, останню – до столиці Римської імперії – Риму.  Під час своїх подорожей він засновував численні християнські громади висвячував і настановляв служителів. Він постійно піклувався про став справ у громадах, писав до них листи, молився за віруючих, готував учнів та помічників. Завдяки його проповідуванню Євангелія постали християнські громади в Солуні, Коринті, Ефесі, Римі, Єрусалимі. Павло перший з апостолів приніс Добру Звістку Ісуса Христа язичникам за межами Палестини.
Павло завжди пам’ятав своє минуле і чудесне навернення. З жалем та щирим каяттям він не раз пише у своїх посланнях: “ 9 Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву.  10 Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, – правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона” (1Кор.15:9-10, і ще -  Дiї 26:11, До галатiв 1:13-18, До филип'ян 3:6-13, 1-е до коринтян 15:10).
Служіння Павла часто супроводжувалося важкими випробування, стражданнями і негараздами, небезпеками та немочами.   У 2-му посланні до коринтян  він зазначає: “Я був більш у працях, у ранах над міру, частіш у в'язницях, часто при смерті.  24 Від євреїв п'ять раз я прийняв був по сорок ударів без одного,  25 тричі киями бито мене, один раз мене каменували, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробув у глибочині морській;  26 у мандрівках я часто бував, бував у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого народу, у небезпеках поган, у небезпеках по містах, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими,  27 у виснажуванні та в праці, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в пості, у холоді та в наготі” (2-е до коринтян 11:23-27).
Стосунки між апостолами Петром і Павлом не завжди були  безхмарними.  Між ними траплялися суперечки і незгоди, часом вони  докоряли один одному.  Однак вони обоє міцно стояли у вірі в Христа Спасителя  і  врешті-решт  прийняли мученицьку смерть за це. Петро був розіп’ятий на хресті 67 року по РХ у Римі. Він сам попросив аби його розіп’яли головою до низу, бо вважав негідним бути розіп’ятим як Христос. Павлові у Римі відтяли голову. Це сталося між 64 і 68 роками по Різдві Христовім.
Апостоли Петро і Павло були наділені Господом особливими дарами. Вони чинили виняткові чудеса Господнім ім’ям, уздоровлювали хворих, але, найголовніше – вони ревно проповідували Христа розп’ятого, несли у світ Його Добру Звістку про прощення гріхів, життя і спасіння.  У випробуваннях і стражданнях, у немочах і переслідуваннях, в утисках вони черпали підбадьорення в словах Спасителя:  “перебуватиму Я з вами повсякденно аж до кінця віку!” (Мт.28:20).
Дорогі брати і сестри, вшановуючи нині святих апостолів Петра і Павла, пригадаймо як саме Святе Писання наказує нам шанувати  цих та інших вірних Божих служителів . Про це читаємо в Посланні до Євреїв: “Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячись на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру” (Євр.13:7). Святкуймо день Святих Апостолів Петра і Павла наслідуючи, насамперед,  їхню віру, їхню любов до Бога і ближніх, їхні милосердя та покладання на Господа. Перечитуймо їхні Послання у Святому Письмі і прославмо нашого Викупителя і Спасителя Ісуса Христа, котрому належиться вся слава, честь і поклін – разом з Отцем і Святим Духом – нині і повіки.      

“А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, угрунтує. Йому слава та влада на вічні віки, амінь”.1-е Петра 5:10,11 АМІНЬ. 

вівторок, 11 липня 2017 р.

Молитва до Дня Святих Апостолів Петра і Павла

Всемогутній і вічний Боже, від Тебе святі апостоли Петро і Павло отримали милість і силу аби жертовно служити Тобі і покласти свої життя заради Твого улюбленого Сина. Дай також і нам, щоб і ми, подібно до них, могли впевнено сповідати  в цьому світі Твою правду про Твого Сина – єдиного Викупителя і Спасителя світу від гріхів. Дай нам, за прикладом цих апостолів поширювати  Добру Звістку Ісуса Христа про прощення гріхів, життя і спасіння, бути завжди готовими покласти власні життя за Господа нашого Ісуса Христа, який колись віддав Своє життя за нас усіх. Дай нам покладатися на Нього і твердо вірити в Нього, Того, Хто є нашим Господом, котрий нині живе і царює з Тобою, Отче, і зі Святим Духом, – один Бог нині і повіки вічні. Амінь.    

понеділок, 10 липня 2017 р.

Мартин Лютер про щоденну молитву


Простий спосіб молитися (скорочена версія)

1. Коли серце холоне
Намагатимусь розповісти вам про те, що я сам роблю, коли молюся. Нехай наш дорогий Господь дасть вам і всім зробити це краще, ніж я! Амінь.
По-перше, коли я відчуваю, що байдужію і не знаходжу радості  в молитві, тому що інші турботи або думки заважають мені (бо плоть і диявол завжди заважають і перешкоджають молитві), я беру свій маленький Псалтир, йду до своєї кімнати або, якщо є день і час для цього, до церкви, де збирається громада, і, як дозволить час, промовляю спокійно, слово за словом Десять Заповідей, Символ віри, і далі, якщо маю час, деякі слова Христа або Апостола Павла, або деякі псалми, як це під силу робити навіть дитині.
Це чудова річ - дозволити молитві бути першим діянням вранці і останнім у вечірній час. Пильно охороняйте себе від хибних ідей, які вводять в оману і кажуть вам: «Зачекай трохи, або я помолюся за годину, або спершу я повинен зробити свої справи в тому чи іншому місці» тощо. Такі думки віддаляють вас від молитви, привертаючи вашу увагу до інших речей, які настільки зосередять її на собі, що жодної молитви в цей день не буде.
Цілком можливо, що у вас є певні клопоти, приємніші, ніж молитва, особливо в надзвичайних оставинах. Існує приказка, яку приписують Святому Ієроніму, що все, що робить віруюча людина, - це молитва, а є ще така: «Той, хто працює, сумлінно молиться двічі». Так дійсно можна сказати, тому що віруючий боїться і шанує Бога своєю працею і пам'ятає заповідь - не шкодити нікому або не намагатися вкрасти, обдурити чи схитрувати.
Такі думки і така віра, безсумнівно, перетворюють працю людини в молитву і жертву хвали. Втім, ми повинні бути обережні, щоб не порушити звичку істинної молитви і схилятися до думки, що якась інша праця важливіша від молитви, хоча це зовсім не так. Тоді ми стали б слабкими і ледачими, байдужими і прохолодними до молитви.

 2. Звертаючи погляд до неба
Коли ваше серце розігріте цитатами з Десяти Заповідей, словами Христа тощо, і у вас є намір молитися, прихиліть коліна і, склавши руки, зверніть свій погляд до неба та починайте промовляти словами або подумки настільки коротко, наскільки можете:
«Oтче Небесний, милостивий мій Боже, я бідний і негідний грішник. Я не заслуговую на те, щоб підняти очі і руки до Тебе або молитися. Але тому що Ти наказав нам усім молитися, і обіцяв почути нас, і через Твого дорогоцінного Сина Ісуса Христа Ти навчив нас, як і про що потрібно молитися, то я приходжу до Тебе в покорі Твоєму Слову, віруючи в Твою милосердну обіцянку. Я молюся в ім'я Господа мого Ісуса Христа разом з усіма Твоїми святими і з усіма християнами на землі, як Він вчив нас: «Отче наш, що єси на небесах…» і т.д., усією цією молитвою, слово в слово. Потім повторюйте одну за одною всі частини цієї молитви - «Нехай святиться ім'я Твоє», «Нехай прийде царство Твоє…» і т.д., розмірковуючи і молячись про їхнє значенні у вашому житті.

3. Своїми словами
Ви також повинні знати, що я не хочу, аби ви сліпо цитували всі мої слова у вашій молитві. Просто читати слово в слово було б нічим іншим, як простою бурмотінням, бо саме на це і перетворилися розарії на вервиці, як у мирян, так і в молитвах священиків і ченців.
Але я радше хочу, щоб ваше серце було зворушене і керувалося думками, які слід плекати в молитві Господній. Ці роздуми справді можуть бути висловлені, якщо ваше серце добре розігріте і схильне до молитви, в різних формах і з більшою або меншою кількістю слів. Я не зв’язую себе словами або висловами, але промовляю свої молитви нині одним чином, а завтра іншим, залежно від настрою і почуттів. Однак, я залишаюся настільки близько до головної думки, наскільки можу.
Та іноді може трапитися так, що я можу заблукати серед численних думок в одному проханні настільки,  що тоді відмовляюся від інших шести прохань (Господньої молитви - ТК). Якщо така кількість добрих думок дійсно приходить до нас, то ми повинні пропускати інші прохання, щоб залишити місце саме для цих думок, слухати їх в тиші і за жодних обставин не перешкоджати їм. Святий Дух сам проповідує при цьому і одне слово Його проповіді важить значно більше, ніж тисяча наших молитов. Багато разів я дізнавався більше з якоїсь одної молитви, ніж міг би отримати з численних читань та роздумів.

 4. Заповіді, як молитва
Якщо в мене є час і можливість для всієї Господньої молитви, я роблю те ж саме з Десятьма заповідями. Я беру одну частину за одною і звільняюся від відволікань, щоб молитися. Кожну заповідь я поділяю на чотири частини, тим самим плету вінок із чотирьох ниток. Тобто, я думаю про кожну заповідь таким чином: по-перше, як про повчання, а не радше про те, чим вона насправді призначена бути, і думаю над тим, що Господь Бог наполегливо вимагає від мене. По-друге, я обертаю її в подяку; по-третє, в сповідь, по-четверте, в молитву. Я роблю так подумки або словами, подібними до цих:
«Я Господь, Бог твій…» і т.д. «Хай не буде в тебе інших богів переді Мною!" тощо. Тут я щиро вважаю, що Бог очікує від мене довіри і вчить мене довіряти Йому щиросердно в усіх речах, і що бути моїм Богом дійсно є Його щирим бажанням. Я повинен думати про Нього таким чином, остерігаючись втратити вічне спасіння. Моє серце не повинно спиратися на щось інше або довірятися будь-якій іншій речі: багатству, престижу, мудрості, могутності, благочестю чи ще чомусь.
По-друге, я дякую Богові за Його нескінченне співчуття, з яким Він прийшов до мене так по-батьківськи, і за те, що Він непроханий, незваний і незаслужений мною, милостиво запропонував мені бути моїм Богом, щоб піклуватися про мене, бути моїм заспокоєнням, Захисником, допомогою і силою, кожен раз, коли це мені необхідно. Ми, бідні і смертні, винайшли стількох богів, і нам доведеться шукати їх знову, якщо Він не дозволить нам чути Його, не стане відверто говорити до нас на нашій власній мові про те, що Він має намір бути нашим Богом. Як ми могли бодай колись достатньо віддячити Йому за все?
Третє. Я сповідаюся і визнаю мій великий гріх і невдячність за те, що так несправедливо зневажав такі цінні вчення і такий дорогоцінний дар протягом всього мого життя, і за те, що так жахливо викликав Його гнів своїми незліченними діяннями ідолопоклонства. Я каюсь в цьому і прошу про Його благодать.
По-четверте, я молюся і кажу: «Боже мій і Господи, допоможи мені Твоєю благодаттю, щоб я міг пізнати і зрозуміти Твої заповіді краще щодня і жити ними в щиросердній впевненості. Збережи моє серце, щоб я ніколи більше не ставав забудькуватим і невдячним, щоб ніколи я не шукав інших богів чи іншої втіхи на землі, в будь-якому творінні, але міг линути правдиво лише до Тебе, мій єдиний Боже. Амінь
Потім, якщо є час і дозволяють обставини, я повторюю Другу заповідь також в чотири нитки і т.д.
Ці десять заповідей розглянуті з чотирьох боків, а саме, як навчальний текст, співаник, книга покаяння і молитовник. Вони призначені для надання допомоги серцю, щоб прийти до себе і зростати в молитві.
Однак, будьте обережні, не беріть на себе це все або ще більше, щоб не втомитися в дусі. Крім того, хороша молитва не повинна бути тривалою або розтягнутою, але частою і палкою. Досить розглянути один розділ або половину розділу, який запалить вогонь у серці. Це дарує нам Святий Дух. Він постійно наставлятиме нас Божим Словом, коли наше серце очищене і звільнене від думок і турбот.
Завжди бракуватиме слів аби сказати про цю частину віри і Святого Письма [щодо молитви], тому що про це можна говорити безконечно. На практиці можна брати Десять Заповідей на один день, а псалом чи розділ зі Святого Письма на наступний день, і використовувати їх в якості кременю і сталі, щоб розпалити в серці полум'я.

Переклад Тараса Коковського

субота, 8 липня 2017 р.

Цікаво знати...



Погруддя Карла ХІІ в лютеранському костелі Цєшина.
В лютеранському костелі Ісуса в польському місті Цєшині поруч із вівтарем міститься погруддя шведського короля Карла ХІІ. Вдячні віряни зробили це на вшанування короля-іноземця, котрий долучився до надання лютеранам Польщі більших прав та свобод, бо на той час їх дуже утискали католики австрійської імперії. Звернімо увагу на кольори на стягах Швеції, України та міста Цєшина :-) А тепер можемо поміркувати про можливий хід історії на наших теренах, якби Карл ХІІ та Іван Мазепа здобули перемогу над Петром І :-)

ДО 500-РІЧЧЯ РЕФОРМАЦІЇ (ЕССЕ)

Погляд на Реформацію конфесійного лютеранства.

Проповідь Божого Слова. 12 літній Ісус у храмі (Луки 2:41-52)

Проповідь Божого Слова. Богоявлення (Матвія 3:13-16)

Проповідь на Обрізання Господнє (Луки 2:21)

Аудіопроповіді. Різдво Христове (Ісаї 9:5)

Проповідь на Святий вечір (текст - Луки 2,7-11)

Туди, де пастухи вклонитися прийшли

Text: Jaroslav Vajda, 1919-2008 Tune: Carl F.Schalk, 1929, Український переклад і виконання Тараса Коковського

Мале містечко Віфлеєм

Л.Х.Реднер, 1868 Ф.Брукс, 1868 Український переклад і виконання Тараса Коковського.