Уроки для Недільних шкіл

Запрошую щиро скористатись моїми уроки для дітей та молоді, учнів Недільних Біблійних Шкіл. Переглянути уроки у форматі PDF та скачати і видрукувати їх можна за цією ланкою:
УРОКИ ДЛЯ ДІТЕЙ НБШ

Спасіння і християнське виховання дітей (Луки 13:22-30)

Про християнське виховання дітей

З книги Лілі Цеклер, Бог чує молитву. 
Дитинство Теодора Цеклера,лютеранського пастиря, благодійника і доброчинця у Станіславові та околицях перед ІІ світовою війною. Чудовий приклад того, як християнські батьки повинні дбати про виховання дітей, власним прикладом свідчити про віру та важливість молитви. Лілі - дружина пастиря Цеклера, вірна його супутниця і помічниця.

"Дух у батьківському домі (Цеклерів – ТК) був справді християнський. У різдвяному листі він (Теодор Цеклер - ТК) розповідає своїм дітям: «До моїх найкращих у житті подій належали батькові переказування біблійних історій. Я ще пам'ятаю, як я завжди чекав, коли він увечері зайде в передпокій, де він, зазвичай, сідав узимку в крісло і присував свої ноги до печі. Потім він брав мене на коліна і розповідав мені, а я не міг наслухатися. З розповідей Нового Заповіту чудеса Ісуса, насамперед воскресіння юнака в Наїні і приборкання шторму на морі, були для мене такими улюбленими, що я міг слухати їх знову і знову; але так само я любив історії Старого Заповіту: історію про Йосипа, про Мойсея, про виведення з Єгипту, про Самуїла, Саула, Давида, Єлисея. Такими, як зобразив мені мій батько біблійні постаті, я бачу їх, власне, і сьогодні… Я чисто по-людськи вдячний своїм любим батькам за ще дещо – особисте духовне життя. Мій любий батько був дуже замкнутим і обережним. Під час ранкової молитви він ніколи не молився довільно, а здебільшого це були ранкове благословення Лютера або молитва з молитовника. Тим більше враження справило на мене те, що одного вечора, коли я не міг заснути (чого, однак, не помітили батьки), я став свідком того, як мій батько клякнув навколішки біля ліжка матері і молився разом з нею. Він молився і за мене та моїх сестер, і це зворушило мене до глибини душі, і я знаю, що відтоді я постійно молився за своїх батьків і сестер. Я також вдячний своїм батькам, що вже в ранньому дитинстві мав дуже міцну віру в те, що молитву буде почуто, з якою я інколи по-дитячому намагався навіть присоромити свою маму. Пригадую, як вона якось була в страшному розпачі через жахливу погоду, тому що наступного дня мало бути переселення. Пам'ятаю, як я підійшов до неї і сказав: «Матусю, ми ж можемо просто І помолитися - тоді буде добра погода». Звичайно, вона погодилася у зі мною, хоча в мене було враження, що вона не була цілком впевнена. Але я просто по-дитячому молився за добру погоду для нашого переїзду, і яким щасливим я був, і, гадаю, моя люба матуся теж, коли вранці о 5-й годині на небі вже сяяло сонце. Своїй мамі я також вдячний, що йдучи до школи або перед цим я завжди посилав до неба тиху молитву. Вранці мого першого шкільного дня вона молилася зі мною і сказала: «Ніколи не забувай: перш ніж йтимеш до школи, тихо попроси в милостивого Бога його благословення».

Чому в християнських батьків бувають непобожні діти? (з мережі)

Ось декілька причин:
1. Відчутність емоційного зв’язку батьків з дітьми
2. Відсутність у батьків звички молитися разом із дітьми
3. Відсутність звички відвідувати недільні богослужіння усією сім’єю
4. Відсутність катехізації вдома (вивчення основ християнської віри)
5. Дозвіл дітям в неділю замість відвідин церкви періодично брати участь в інших заходах, як от спортивних змаганнях тощо
6. Схильність одного з батьків не йти до церкви в неділю, якщо інший в цей день працює
7. Лицемірне життя батьків: «побожність» у церкві, гріховні вчинки поза церквою
8. Відсутність належного нагляду за дітьми
9. Пліткування та обмовляння батьками служителів церкви та парафіян в присутності дітей вдома
10. Брак з боку батьків наснаги щодо Божого Слова і надання переваги іншим справам та захопленням
11. Поверхневе розуміння батьками своєї віри, Бога та Божого Слова
12. Діти рідко бачать, як їхні батьки прагнуть жити з Богом щодня
13. Перекладання батьками відповідальності на християнське виховання дітей на церкву замість того, щоб приділяти цьому належну увагу вдома
14. Хибна звичка батьків часто переходити з однієї церкви в іншу
15. Надмірне дорікання дітям з будь-якого приводу
16.  Законницький підхід до спілкування з дітьми, брак любові та тепла.

Християнська сім'я - домашній шпиталь і церква

[Християнські] батьки можуть здобувати спасіння через вишкіл власних дітей, навіть якщо б вони не робили нічого іншого. Якщо батьки це роблять, належним чином готуючи дітей до служіння Богові, – їхні руки дійсно будуть наповнені добрими ділами. Бо хто справді є отими голодними, спрагненими, нагими, хворими, мандрівниками [що про них каже Христос в Євангелії від Матвія 25], як не душі рідних дітей? З них Бог робить ваш дім шпителем, а вас – головним лікарем над ними аби ви їх доглядали, давали їм їжу та пиття з добрих слів і діл. Бог ставить вас над ними, щоб вони могли навчитися довіряти Йому, боятися Його, цілковито покладатися на Нього, шанувати Його ім’я, ніколи не проклинати чи присягатися…, щоб вони могли навчитися нехтувати тимчасовим, без нарікань терпіти невдачі, не боялися смерті і не любили понад міру це життя. Подумайте лише, який чудовий цей урок, як багато добрих діл ви можете робити у власному домі, з рідною дитиною, що потребує усього цього, як голодна, спрагнена, нага, бідна, ув’язнена, хвора душа! Який благословенний шлюб і дім, в котрому є такі батьки! Він справді буде правдивою церквою, обраним монастирем і навіть раєм! Саме це оспівує псалмоспівець у Псалмі 128-му: «Блаженний кожен, хто боїться Господа, хто ходить путями Його! 2 Коли труд своїх рук будеш їсти, блаженний ти, і добре тобі! 3 Твоя жінка в кутах твого дому як та виноградина плідна, твої діти навколо твого стола немов саджанці ті оливкові! 4 Оце так буде поблагословлений муж, що боїться він Господа!» (Псалом 128:1-4).

Мартин Лютер, з Трактату про добрі діла (4-та Заповідь)
Переклад з англійської - В.Горпинчука

Про виховання дітей

Немає легшого способу потрапити до пекла, ніж завдяки ставленню до власних дітей. Немає речі, небезпечнішої  від розпещеності дітей, коли їм дозволяють клясти, лихословити та богозневажати,  навчатися поганих слів, співати вульгарних пісень, робити те, що їм заманеться. Навіть більше, деякі батьки вдаються до спокуси виглядати привабливіше, піддаючись модним віянням часу, так що діючи таким чином, вони можуть задовольнити  хіба що цей світ [кажучи дітям] – ну ж бо вперед, ставайте багачами, піклуйтеся, насамперед, про своє тіло, а не про душу!  Для Християнства немає більшої трагедії, ніж розпещення дітей. Тож якщо ми хочемо допомогти Християнству, нам слід почати з дітей, як це було в давні часи. 
Мартин Лютер (1483-1546)
LW 44:12 Sermon on the Estate of Marriage