Незбагненна Божа любов (Еф.2:4-10)

Стіймо на твердім фундаменті! (нарис проповіді)

Текст проповіді: Послання Ап.Павла до ефесян 2:19-22
19 Отже, ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога,  20 збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос,  21 що на ньому вся будівля, улад побудована, росте в святий храм у Господі,  22 що на ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу.

Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого! 
(2-е Петра 1:2).  Дорогі у Христі, брати і сестри!

У Символі віри ми промовляємо: «Вірую в єдину святу, соборну і Апостольську Церкву».  Святе Писання порівнює Церкву з будівлею, а віруючих – з цеглинами, з котрих вона зводиться. Отож на кожній з цеглин вибите ім’я кожного врятованого Христом грішника, тому вартість кожної цеглини вимірюється не грошима, а ціною пролитої за грішників кров’ю Спасителя. 
Сьогоднішній текст із послання Апостола Павла до ефесян говорить нам про Бога-Будівничого, котрий будує Свою Святу Церкву і нас. Святий Павло каже, як саме Бог будує Християнську Церкву.  Він закладає основу, котрою є Святе Писання, а наріжним каменем у ній є Ісус Христос. Згодом будівля крок за кроком «росте в святий храм у Господі».
Якщо до чогось Бог не долучається, якщо люди не просять Божого благословення і помочі, якщо Бог не благословляє і не піклується – нічого путнього з того не вийде. Написано: “Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому!” (Пс.126:1). Таким чином, побожні віруючі кожну працю розпочинають словами молитви: “Господи, поможи. Господи, поблагослови”.
Кожен дім будується на фундаменті. Треба, щоб фундамент був міцним і надійним і тримав на собі весь будинок. Біблія навчає, що для того, щоб будівля Церкви стояла непорушно і твердо, вона повинна також мати добру основу. І такою основою є наш Спаситель і Викупитель Ісус Христос!  В одній з лютеранських пісень є такі слова:
“Христос – основа Церкви, надійна і тривка.
Її створила й держить Його міцна рука!”
Апостол Павло каже, що єдиною правдивою основою Церкви є і може бути тільки Ісус Христос – Син Божий, Викупитель і Спаситель. У першому посланні до Коринтян він зазначає: «11 Ніхто бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона Ісус Христос» (1Кор.3:11).  Однак коли Христос – цей наріжний камінь Християнської Церкви прийшов на землю, то чимало людей відкинули Його, не прийняли, а далі чекали іншого Месію собі на осуд.  Пророцтво про це звіщає псалмоспівець у Псалмі 117-му. Він каже: “22 Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем, 23 від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!” (Пс.117:22-23). 
Будівництво Християнської Церкви і з’єднання її частин докупи є процесом, котрий постійно триває. Будівля зводиться з окремих частин і так росте і підіймається догори. Кожному з вас у ній належиться своє місце, визначене Богом. Усі ви – цеглини в цій будівлі. І так само як цегла не може сама піднестися з землі і поставитись одна на одну – Господь Сам бере нас і кладе туди, де вважає за потрібне. Кожен з вас має право і потребує бути у цій будівлі Христовій, де головним будівничим є Бог. Так  каже Писання.
Будівля Церкви зводиться з великої кількості малих цеглин і росте, щоб стати “святим храмом у Господі”. Не ми самі, але Ісус Христос допомагає нам зростати разом у спільноті віруючих – Божій отарі, Церкві Ісуса Христа. Цей величний храм існує для того, щоб служити Богові і прославляти Його святе ім’я. А що найголовніше – щоб освячуватися Його святим Словом, щоденно жити відповідно до Його Слова. Євангеліст Марко у шостому розділі  свого Євангелія каже, що коли одного разу Ісус побачив великий людський натовп, то Його милосердя і любов до людей виявились у тому, що Він почав їх навчати, давати їм Добру Новину про прощення гріхів, життя і спасіння – не зцілювати, не годувати, а навчати! Він знав, що духовна пожива у вигляді Слова Божого є важливішою, ніж хліб насущний (Марка 6:34). 
Саме слухання Христового Слова – це ще не все, що вимагається від віруючих. Не досить навіть просто погоджуватись з тим, що каже Боже Слово. Християнам належиться  виконувати те, про що це Слово говорить. Ми спасенні виключно через віру в Христа, і це незаперечна правда, однак наша віра завжди мусить виявляти себе в добрих ділах – плодах нашої віри в Спасителя.
Віруюча людина, дім якої збудований на кам’яному фундаменті, є належно підготовлена до негараздів і випробувань життя. Її дім стоїть твердо і надійно. Рано чи пізно він буде випробуваний зливою, яка намагатиметься пошкодити дах, поривами вітру, який вдарятиме у стіни, потоками води, які прагнутимуть зруйнувати фундамент. Однак такий дім витримає негоду. Людина, яка живе у ньому, витримає всі життєві випробування, тому що вона стоїть на міцному фундаменті, котрим є Ісус Христос і Його Слово. Вона знає, що Бог завжди з нею в усіх, навіть найважчих обставинах її життя. Вона завжди покладається на Нього і знає, що дорога до Божого Царства проходить через багато утисків. Вона  також знає, що перебуває в руках Господа, який викупив її, і ніщо в світі не розлучить її від Божої любові.
Натомість інший дім, – дім невіруючого або маловірного, немудрого чоловіка суттєво різниться від дому мудрого. На перший погляд він подібний до першого дому.  Адже немудрий теж чує Боже Слово, однак він не приймає його близько до серця, не використовує його в повсякденному житті. Зовні його життя виглядає побожним і порядним,  але це лише зовні, як це є у випадку з фарисеями і вчителями Закону. Насправді є немудрий не визнає власної гріховності і негідності в Божих очах, лицемірить, не шукає прощення і спасіння виключно у Христі.  Він покладається на власні діла і заслуги. І коли його дім опиниться перед тими ж небезпеками, що й дім розумного, то не встоїть. 
За словами Лютера «ми повинні понад усе знати чи вчення, якого ми навчаємо, є Божим Словом – якщо ми це знаємо, то саме на ньому ми і повинні будувати духовну будівлю, щоб вона могла бути міцною і залишитися такою, тоді її не зруйнує диявол, а тим більше їй нічого не зробить світ з усією своєю раттю, якби вони всі разом не шаленіли та не лютували…» Лютер каже: «Бог не може обманювати, а я маю Його Слово і воно мене не осоромить  і сили адові не здолають мене, через це я маю втіху, яку звіщає мені Бог і каже: «Я буду тебе підтримувати – ти ж просто залишайся в Моєму Слові».
Дорогі брати і сестри, завжди пам’ятайте, що основою, на котрій ми збудовані і на котрій стоїмо – є непомильне і святе, могутнє і живе та діяльне Слово Боже, а наріжним каменем Церкви є наш Господь Ісус Христос. Дві речі конче необхідні для будівництва Християнської Церкви – Слово Боже і Христос. Тільки вкорінені в Слові Божім через віру в Ісуса Христа, покріплені цій вірі Його Тілом і Кров’ю у Господній вечері, ми маємо силу твердо вірити і слідувати за Його волею впродовж усього свого життя.  Тільки та держава, у котрій Церква вірно звіщає Христове Євангеліє, може очікувати на добрі зміни і рясні благословення, добро і процвітання. 
   
Нехай мир Божий панує у ваших серцях, до якого й були ви покликані в одному тілі. Амінь. (До колосян 3:15)

Як зароджується віра? (нарис проповіді)

Текст проповіді: Послання Ап.Павла до ефесян 1:3-6
3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що нас у Христі поблагословив усяким благословенням духовним у небесах, 4 так як вибрав у Ньому Він нас перше закладин світу, щоб були перед Ним ми святі й непорочні, у любові, 5 призначивши наперед, щоб нас усиновити для Себе Ісусом Христом, за вподобанням волі Своєї, 6 на хвалу слави благодаті Своєї, якою Він обдарував нас в Улюбленім…

Мир вам у Христі, Господі нашім!
Дорогі брати і сестри,

Понад 2000 років тому сліпців, котрі прийшли до Ісуса, щоб Той зцілив їх, Спаситель спитав: «Чи ви віруєте, що Я можу це зробити?» Вони відповіли: «Так, Господи!» (Матвія 9:27,28).  Біблія навчає, що Богові слід вірити без жодного сумніву і догодити Йому без віри неможливо. Кожен отримає згідно своєї віри.  Бог робить дива, Він вже зробив їх в житті кожного з нас, бо для Нього немає нічого неможливого.
Сучасне Християнство почасти має проблему з вірним розумінням віри та спасіння. Слово Боже говорить, що ми спасенні через віру, виключно з Божої ласки. Тоді виникає питання: «Як саме це відбувається?» Чимало людей вірять, що Бог запровадив спасіння через Христа, Свого Однородженого Сина, але водночас вони переконані, що людям слід самим вибрати Христа чи віру в Христа. Ця думка нині заполонила численні християнські деномінації і активно пропагується. Її прихильники кажуть, що Христос помер за нас, але це не має жодного стосунку до нас допоки ми самі не приймемо Його за свого Спасителя. Апостол Павло цілковито спростовує подібне, кажучи, що це «Бог… вибрав нас перше закладин світу».  У Євангелії від Івана Спаситель говорить: «Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас настановив, щоб ішли ви й приносили плід, і щоб плід ваш зостався, щоб дав вам Отець, чого тільки попросите в Імення Моє» (Івана 15:16).
Поміркуймо над такими питаннями: Чи Адам вибрав бути створеним Богом? Чи Авраам вибрав повірити в Бога, котрого не знав? Чи вибрав Мойсей вивести Божих людей з Єгипту? Чи Йона сам вирішив піти до Ніневії? Чи апостоли Петро і Павло самі вибрали Ісуса, адже Петро сказав Йому: «Відійди від мене, Господи, бо я грішна людина!» (Луки 5:8), а Павло, засліплений Господом, промовив: «Хто Ти, Господи?» (Дії 9:5). Чи ви самі вирішили повірити в Бога? Чи натомість Бог сам прийшов до вас і створив всередині вас спасенну віру? Саме так і сталося.
У другому розділі послання до Ефесян апостол Павло каже: «1 І вас, що мертві були через ваші провини й гріхи, 2 в яких ви колись проживали за звичаєм віку цього, за волею князя, що панує в повітрі, духа, що працює тепер у неслухняних… Бог полюбив і оживив…» (Еф.2:1-6). Скажіть, будь-ласка, чи мертвий може сам ожити? Ні, це цілковито неможливо! Так само і ті, що мертві через гріхи від народження, без допомоги Святого Духа не можуть ожити і прийти до Бога самі.
Дорогі брати і сестри, Святе Писання чітко і ясно навчає, що ми НЕ ОБИРАЄМО повірити в Бога, але це Бог створює в нашім серці спасенну віру. У Своїй одвічній, незбагненній для людського розуму мудрості , Бог поглянув крізь століття і тисячоліття і вибрав нас, щоб ми повірили в Нього.  Отож ми тішимося і радіємо, що наша віра в Спасителя не є простою випадковістю чи збігом обставин. Так вчинив небесний Отець.  Ось чому Павло говорить: «не може сказати ніхто: Ісус це Господь, як тільки Духом Святим…» (1Кор.12:3).  Таким чином, якщо ви вірите в Ісуса Христа як Свого єдиного Господа і Спасителя – це означає, що така є воля Божа щодо вас і вся слава належить Богові.
Чому і для чого Бог вибрав нас із вами? Апостол Павло відповідає на це питання в 2-му Посланні до Солунян, де він говорить: «Бог вибрав вас спочатку на спасіння освяченням Духа та вірою в правду, 14 до чого покликав Він вас через наше Євангеліє, щоб отримати славу Господа нашого Ісуса Христа». (1Сол.2:13-14).  Отож Бог вибрав нас для того, щоб ми перебували в Його славі і ширили її.  Ось чому, вивчаючи Катехізис, ми кажемо: «Я вірю, що не можу сам власними силами повірити в Бога чи прийти до Нього, але Святий Дух покликав мене через Євангеліє, просвітив мене Своїми дарами, освятив мене і утримує мене в правдивій вірі».
Бог сам вирішив прийти в цей світ і принести нам правдивий мир.  Слово сталося тілом і перебувало серед нас, як каже євангелист Іван (Івана 1). Метою Спасителя було принести Своє святе життя як досконалу жертву за непослух людства Богові.  Він виконав Свою працю щодо нашого викуплення повністю і досконало. І якщо ми кажемо, що нині ми повинні самі прийняти рішення щодо віри в Ісуса, то це означає, що сповненого Христом недостатньо. Подібна думка краде в нас наше спасіння з благодаті, про котре навчає Біблія.
Ми належно шануємо Бога, коли визнаємо, що якщо вибір був би за нами, то ми б завжди вибирали зло. Але оскільки Бог сам вибрав нас від закладин світу, увійшов в наше життя і став нашим Спасителем, нині ми можемо розрізняти добро і зло.  Ми не може знати, чому Бог одних вибрав, а інших ні.  Але ми знаємо, що Божа любов виливається на всіх і Бог пропонує спасіння всім. Євангелист Іван каже: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне.» (Івана 3:16). 
Дорогі брати і сестри, Бог вже зробив Свій  вибір щодо нас. Він віддав за нас Свого Сина, щоб через Нього ми мали прощення гріхів, життя і спасіння.  Нині Святий Дух скеровує нас обирати не смерть, а життя, близькість до Бога, правдивий мир і служіння Богові та ближнім. Використовуйте час свого земного життя, щоб служити Господеві. Розпочніть зі своєї родини, скеровуйте своїх рідних, друзів, знайомих  до відданої присвяти Богові. Підтримуйте проповідування Христового Євангелія, щоб Царство Боже ширилося. Зростайте у вірі через слухання та вивчення Божого Слова, перебувайте якомога ближче до Бога, довіртеся Йому і покладіться на Нього.
Небесний Отець вибрав Свого Сина, щоб Той став вашим Викупителем і Спасителем, помер за ваші гріхи.  Він також захотів, щоб ви належали Йому. Це Його вибір! Тепер вам, як дітям Божим, викупленим, обмитим від гріхів та освяченим і всиновленим належиться твердо вірити в те, що Ісус зробив для вас і йти за Ним, – щоденно до кінця вашого земного життя. «У Нім стали ми…спадкоємцями, бувши призначені наперед постановою Того, Хто все чинить за радою волі Своєї… У Ньому…ви, як почули були слово істини, Євангеліє спасіння свого, та в Нього й увірували, запечатані стали Святим Духом обітниці» (Еф.1:11,13).

Ісусові Христові – Сину Божому,  разом з Отцем і Святим Духом віддаймо всю шану, славу і поклоніння нині і повіки. АМІНЬ!