Наука і релігія, Бог і віра

Південнокореєць YoungHoon Kim вважається наразі людиною з найвищим IQ світі (276). 
Нещодавно він публічно заявив, що «Ісус Христос є Богом, дорогою, істиною і життям. Віра і наукові дослідження не суперечать одне одному".

Уроки релігії в ЄС

Релігійне виховання в школі є одним із усталених європейських стандартів. Майже всі країни Європейського Союзу ставляться до релігійної освіти, як до обов’язкового елементу шкільної системи освіти і фінансують її, оскільки переконані, що без цієї складової громадяни матимуть серйозні проблеми з розумінням європейського «культурного коду». Конфесії залучені до процесу винаймання та звільнення вчителів релігії, які повинні мати конфесійну богословську освіту. Уроки релігії проводяться одночасно для вірян різних конфесій, щоб кожен учень міг відвідувати їх відповідно до своєї конфесійної приналежності чи віросповідання.

Уроки релігії в школі є у 23 країнах ЄС. У 8 країнах ЄС участь у шкільних уроках релігії є обов’язковою. Це такі країни: Австрія, Кіпр, Данія, Фінляндія, Греція, Мальта, значна частина німецьких земель і Швеція. Невіруючі можуть бути звільнені від уроку релігії. 

У Німеччині право викладати релігію в школах гарантується Конституцією (пункт 7, стаття 3), згідно з якою уроки релігії повинні проводитися окремо для різних конфесій, з взаємною повагою.

В Греції та на Кіпрі школярі, які визнають себе православними, зобов’язані відвідувати шкільну катехизацію. У низці країн ЄС участь в шкільних уроках релігії є добровільною (факультативною), залежно від побажань батьків або учнів старших класів. 

АВСТРІЯ

Школярі австрійських шкіл, приступаючи до навчання, зазначають свою конфесійну приналежність чи її відсутність. До їхньої шкільної програми входить урок релігії. Кожен школяр може долучитись до групи відповідно до свого віросповідання, натомість атеїсти мають можливість "перепочити". Уроки релігії проводять служителі Церков або викладачі з відповідною богословською освітою. Для всіх учнів державних шкіл, які належать до юридично визнаної в Австрії Церкви чи релігійної спільноти, уроки релігії є обов'язковим предметом. Єпископ Вільгельм Краутвашль, відповідальний за освіту та виховання при Єпископській Конференції Австрії зазначив: "Якщо ми хочемо демократичного, плюралістичного суспільства, ми не можемо обійтися без конфесійних уроків релігії, які учні можуть вільно обирати".

Обов’язок щодо викладання релігії в державних школах Австрії ґрунтується на 2-й статті Закону про освіту 1962 року. У ній зазначено, що метою австрійської освіти є співробітництво через відповідну освіту задля розвитку здібностей молоді відповідно до їхніх релігійних цінностей. Тому релігійне навчання в державних школах є обов’язковим, а його фінансування здійснюється за рахунок держави.

ПС. На мій погляд цей досвід можна було б запозичити і нам в Україні. Для цього потрібне належне розуміння важливості релігії і Церкви для суспільства з боку держави та влади. Останні часто говорять про європейські цінності, однак самих лише слів не досить.

Душпастирські нотатки

Людей, далеких від релігії, неохочих до відвідин Церкви і читання Божого Слова, нерідко ображає погляд Святого Писання на невіруючих, їхнє життя поза Богом, зокрема на "кінцевий пункт прибуття" їхньої душі по смерті, що аж ніяк не схожий на комфортне та зручне пристановище з вигодами. Йдеться про пекло. Біблія говорить про нього, але також каже й про небеса - цілковиту протилежність пекла. Перше - кепське, друге благословенне, блаженне. Християнська релігія містить вчення про обидва і на підставі Божого Слова навчає, як уникнути пекла і успадкувати небеса. 

Що порадити незгідним з цим вченням і ображеним на нього, а відтак на Бога Святого Писання? Існує два шляхи: або погодитись з Богом і скористатись Його порадою щодо уникнення пекла, або обрати собі "зручну для сумління" релігію, котра не навчає таких "жорстких речей", як пекло, а натомість пропонує щось "приємніше", як от "реінкарнація, просвітлення, самовдосконалення, духовні практики" тощо...Звісно ж, я жартую...

Насправді Бог Святого Писання, а відтак християнство, не має на меті залякувати людину, позбавляти її радості, щастя, добра, а натомість хоче наповнити її життя благословеннями, які перевершують людське розуміння, зробити її радість повною, дати їй певність і надію. Той, хто пізнав Божу любов, вже не мислить для себе іншого життя. Він не боїться смерті і невідомості. Він знає Божі обітниці і уповає на Боже милосердя у Христі, в котрого вірує.

Вчені про віру, науку і релігію

Я заробляю на життя тим, що створюю молекули. Не можу передати словами, наскільки це важка робота. Я благоговію перед Богом з огляду на те, що Він зробив через Своє творення. Завдяки моїм дослідженням моя віра зросла. Тільки новачок, який нічого не знає про науку, може сказати, що наука нівелює віру. Якщо ви дійсно вивчаєте науку, вона  наблизить вас до Бога".
Джеймс Тур
Американський хімік і нанотехнолог. Професор хімії, матеріалознавства та наноінженерії.

Лідер ВВ про релігію

Нещодавно Олег Скрипка в одному з інтерв'ю поділився своїми думками про релігію. Вони, м'яко  кажучи, "цікаві". Втім, здається, думки Олега поділяють нині чимало людей і тут, власне, і криється проблема, пов'язана з цілковито невірним тлумаченням місця та ролі Церкви, гріха, віри загалом. Ось витяг з розмови:
===================
Яке місце в твоєму житті посідає релігія?
- Бог є, звичайно. І є інтерпретації бога. У кожної людини своя інтерпретація бога. Є ще інституції церкви, які експлуатують інтерпретацію бога. Коли ти починаєш ходити по церквах, тобі починають розказувати, що богів дуже багато, і наш бог найкращий. Ясно, що це якась мулька, от і все. Як в усьому, ти від бога береш найкраще, що тобі до душі. В церкву приходиш – там тебе завантажують інформацією. Просто треба зразу (зрозуміти): оце з моїм баченням бога резонує, а це – не резонує. Останнє відкидаєш.Приходиш, а тобі кажуть: чому хреста немає або чому він неправильний? Треба цей хрест посвятити, чи треба ще щось зробити. Чому ви не ходите сповідуватися? У вас є гріхи. В мене немає гріхів. Ні, у всіх є гріхи. Та що це за підхід?! Немає в мене гріхів, немає мені в чому сповідуватися. А якщо я захочу сповідуватися, зроблю це сам перед собою чи перед своїми близькими, і все.Чи до психіатра вже піду, він фахово зі мною попрацює. Церква – це місце сили. Там молиться дуже багато людей. Взагалі церква для чого побудована? Для того, щоб свої таємні містичні обряди використовувати в позитивному сенсі. Тобі треба, наприклад, побажати здоров’я своїм близьким (наприклад, якщо хтось із близьких у небезпеці).Треба вибрати гарну церкву, гарну молитву, ікону правильну – і все, воно працює, якось добробут, здоров’я поліпшується. Це реально працює. Не можна ж обманювати людей стільки тисячоліть.
ДЖЕРЕЛО: http://starog1.blogspot.com/2012/01/blog-post_2604.html
КОМЕНТАР: Якщо хтось нехтує богослов'ям, це не означає, що у нього відсутні певні міркування щодо Бога, а радше те, що у нього є багато хибних міркувань. (К.Льюіс)