Про атеїзм Івана Франка

На жаль, це таки було... Франко хоч і спекався комуністичних ідей, але атеїзму не зміг... Власне це і було підставою того, що радянська влада "дозволила" Франкові посісти відповідне місце в українській літературі... Мені завше було цікаво довідатись, чи віруючі приятелі Франка провадили з ним розмови про Бога та віру, як він реагував на це,  бо в ті часи бути невіруючим було викликом, причому дуже серйозним. Все ж не варто йому було писати "Сотворення світу" при кінці життя - відверто атеїстичний твір, який досі атеїсти люблять цитувати, апелюючи до безумовно виняткового розуму Франка, який,однак,став і його проблемою - розум відкинув Творця, що власне часто бачимо у світі нині.
P.S. Усі Франкові діти не були охрищені... Коли невіручий навертається до Бога, це радість, саме для цього і прийшов на землю Спаситель, та остаточне відкидання Бога - це сумна річ і біда для людини.
=====================================================
"Франко майже від перших хвилин свого виступу аж до смерті був у нас головним пропагатором виразного атеїзму, що той атеїзм пропагував і в своїх популярно-наукових писаннях, і в своїй поезії. Пригадуємо, що атеїзм був увесь час головним стовпом його світогляду. Пригадуємо, що коли Франко умирав, відвідав його піп Теодозій Галущинський і умовляв помиритися з господом Богом і з церквою, в котрій він, Франко, родився та котру поборював ціле своє життя. Та отримав від Франка відповідь: “А що на те сказала б молодіж, котру я ціле життя вчив не вірити в бога?” Помер несповіданий і нерозкаяний”.

о.Макарій Каровець