З книги Лілі Цеклер, Бог чує молитву.
Дитинство Теодора Цеклера,лютеранського пастиря, благодійника і доброчинця у Станіславові та околицях перед ІІ світовою війною. Чудовий приклад того, як християнські батьки повинні дбати про виховання дітей, власним прикладом свідчити про віру та важливість молитви. Лілі - дружина пастиря Цеклера, вірна його супутниця і помічниця.
"Дух у батьківському домі (Цеклерів – ТК) був справді християнський. У різдвяному листі він (Теодор Цеклер - ТК) розповідає своїм дітям: «До моїх найкращих у житті подій належали батькові переказування біблійних історій. Я ще пам'ятаю, як я завжди чекав, коли він увечері зайде в передпокій, де він, зазвичай, сідав узимку в крісло і присував свої ноги до печі. Потім він брав мене на коліна і розповідав мені, а я не міг наслухатися. З розповідей Нового Заповіту чудеса Ісуса, насамперед воскресіння юнака в Наїні і приборкання шторму на морі, були для мене такими улюбленими, що я міг слухати їх знову і знову; але так само я любив історії Старого Заповіту: історію про Йосипа, про Мойсея, про виведення з Єгипту, про Самуїла, Саула, Давида, Єлисея. Такими, як зобразив мені мій батько біблійні постаті, я бачу їх, власне, і сьогодні… Я чисто по-людськи вдячний своїм любим батькам за ще дещо – особисте духовне життя. Мій любий батько був дуже замкнутим і обережним. Під час ранкової молитви він ніколи не молився довільно, а здебільшого це були ранкове благословення Лютера або молитва з молитовника. Тим більше враження справило на мене те, що одного вечора, коли я не міг заснути (чого, однак, не помітили батьки), я став свідком того, як мій батько клякнув навколішки біля ліжка матері і молився разом з нею. Він молився і за мене та моїх сестер, і це зворушило мене до глибини душі, і я знаю, що відтоді я постійно молився за своїх батьків і сестер. Я також вдячний своїм батькам, що вже в ранньому дитинстві мав дуже міцну віру в те, що молитву буде почуто, з якою я інколи по-дитячому намагався навіть присоромити свою маму. Пригадую, як вона якось була в страшному розпачі через жахливу погоду, тому що наступного дня мало бути переселення. Пам'ятаю, як я підійшов до неї і сказав: «Матусю, ми ж можемо просто І помолитися - тоді буде добра погода». Звичайно, вона погодилася у зі мною, хоча в мене було враження, що вона не була цілком впевнена. Але я просто по-дитячому молився за добру погоду для нашого переїзду, і яким щасливим я був, і, гадаю, моя люба матуся теж, коли вранці о 5-й годині на небі вже сяяло сонце. Своїй мамі я також вдячний, що йдучи до школи або перед цим я завжди посилав до неба тиху молитву. Вранці мого першого шкільного дня вона молилася зі мною і сказала: «Ніколи не забувай: перш ніж йтимеш до школи, тихо попроси в милостивого Бога його благословення».
