Господній подорожник

***
Судити людину
легко,
Важко її
зрозуміти,
ще важче
її пробачати,
надто, коли
спіткнулась,
збагнути серце
і душу,
застуджену
зимним вітром,
що прагне
вина з гіркотою
змішаного або
цикути,
розорану, як
чорнозем,
прикласти до них
цілюще,
наповнене втіхою
Слово, –
Господній отой
подорожник…
Боже, подай
милосердя,
обмий нас Своїм
ісопом, –
щоб стали ми
білим снігом,
і місячним
променем світлим,
підтримай нас
лагідним духом,
верни нам
радість спасіння
і серце створи нам
чисте…

9-10.12.2014

Мрія про Україну

***
Україна мені
не потрібна будь-яка,
Надто така,
від якої лишилася
Тільки назва,
одне лише слово,
Територія на мапі Європи,
На котрій українцям
Судилася роль байстрюка,
Де щоденно задихатимусь
Від російської мови…
Україна мені потрібна
Заквітчана піснею
І рідним словом,
Котрим вітатиме мене
Кожен ранок,
Напуватиме мене
Як травневий дощ,
Від коріння до крони,
До найменшого листочка,
Даруючи наснагу і силу,
Радість і щастя,
А прадавні ріки
Нестимуть свої води
Від чистих джерел
До озер та морів,
Щоб ніколи
Не зміліла
Українська душа…

19 листопада 2014 року

Коли наді мною збираються хмари...

***
Коли наді мною
збираються
темні хмари
і смуга в житті
Ніяк не минеться
чорна –
то серце і душу
лікують
“O, mio babbino caro”
і “Nessun dorma”…

9 листопада 2014

Кораблики вербові на воді...

"Усі ми, як листки вербові
на темній і сумній воді.." (З пісні)
 ***
Кораблики вербові
На воді
кружляли
Веселим табунцем,
Бавлячись
З вітерцем,
Тішились,
Наче малі діти,
Що нарешті
на волі!,
Мчали навипередки
Озерцем,
І мріяли
про море…
Та за якусь мить
Усі вони опинились
В тенетах
Затонулих нещодавно
Вітрильників,
човників, галер,
А під ними,
На дні,
У тихій осінній воді
Вербовим  листочкам
Снилося літо
І мамині колисанки…

7 листопада 2014 року

Цілющі обійми...

***
Коли
серце крається
від болю,
неспокою і печалі –
найкращі ліки –
то твої обійми,
тепло і ніжність
твоїх
лебединих рук…
………………….
В зажурі стояв
перед віконцем
аптекаря –
який жаль,
що у нього
немає ліків
під назвою
«обійми коханої»…

7 листопада 2014 року

Листопадові свічі...

***
Листопадові свічі
на гробах
горітимуть всю ніч
до небокраю,
втішатимуть живих
блаженством раю -
прочан
із молитвами на губах..

1 листопада 2014

Молитва на День незалежності

Всемогутній і милосердний Боже, 23 роки тому з Твоєї ласки Україна здобула незалежність і нині ми дякуємо Тобі за всі благословення, якими Ти обдарував нашу країну і весь український народ.  Впродовж цих років і усіх століть історії України виявлялася Твоя могутня правиця, присутність і керівництво. Ми часто збочували на манівці і відпадали від Тебе, але Ти щоразу повертав нас назад, посилаючи випробування.  Ти піклувався про нас і не полишав нас ніколи.  Молимось до Тебе: дай нам серця, сповнені щирого каяття, палкої віри і твердого покладання на Тебе, щоб ми належно цінували Твої дарунки благодаті, виявляючи Тобі послух і вдячність. Дай нам бажання і готовності служити Тобі задля добра нашому народові і на славу Тобі. Навчи нас бути відповідальними за наші слова і вчинки, за теперішнє і майбутнє. Просвіти тих, кому Ти дав бути при владі, щоб вони побожно і з Божим страхом виконували свої обов’язки і не впали у гріх самолюбства, грошолюбства, захланності та байдужості. Захисти нас від усякого зла, недолі, голоду, війни, поділення, невіри і відпадання від Тебе. Просвічуй і далі наші серця Своїм живим, вічним і святим Словом. Нехай Євангеліє Твого Однородженого Сина, а нашого єдиного Господа і Спасителя Ісуса Христа шириться теренами України і вкорінюється, приносячи плід у вигляді спасенних душ. Даруй українському народові і нашій країні правдивий мир, злагоду і нелицемірну любов до Тебе і ближніх. Утримуй нас у спасенній правдивій вірі в Твого Сина, який живе і царює з Тобою і Святим Духом  нині і повіки. Амінь!  

Дарунок від видавничого дому "БукРек"

Нині в мене гарний день! Отримав дарунок від видавничого дому "БукРек" (м.Чернівці) для серця та душі - друк мого відгуку про книгу "Небесна сотня"! Щиро дякую, Вам, друзі! Зичу "БукРеку" нових, чудових книг, гарних авторів! Ще раз сердечно дякую за публікацію мого скромного вірша у винятковому виданні - Антології майданівських віршів "Небесна сотня"! Окрема подяка пані Лесі Воронюк за прохання написати відгук.

В нас є підстави не любить Росію

***
В нас є підстави не любить Росію
До скону, до нестями, до гріха,
І це вона в нас виплекала мрію –
Те зло, котра вона довкола сіє
До неї, все, повернеться нехай! 

Бодай ні сну не знає, ні спокою
За те, що захлиналась від брехні
Й оскаженіло вела за собою
Зомбованих війною світовою
На запах крові доньок і синів.

У поміч сили пекла закликала,
Не мала ні жалю, ні каяття,
Підносила тиранам п’єдестали,
І тим себе, лукава, прирікала
На Божий гнів, на кару й забуття.

І ти, імперський, «обраний» народе
Неначе Каїн гріх свій понесеш,
За те, що ти вождям кривавим оди,
Мучителям, убивцям на догоду
Складав і їх звеличував без меж. 

Та кожен з них – від давнини й донині
Вважав тебе за стадо баранів,
Не Богові молитись, а людині,
Вклонятися мерцеві в домовині
Навчав, удаючись до стусанів. 

Ти іншим буть не вмієш і не хочеш,
Та доведеться все одно тобі
Нарешті правді подивитись в очі,
І на суді стоять за кожен злочин,
За сльози, за наругу і за біль. 

2 серпня 2014

Дарунок для серця та душі

У ці, сповнені неспокою і тривоги дні, з особливими почуттями і вдячністю сприймаєш добрі  новини. Отримав нині від чернівецького видавництва "Букрек" 2-ге видання Антології майданівських віршів "Небесна сотня" - винятковий дарунок для серця та душі, де серед чудових, вистражданих, зболених поезій, є також і мій вірш (ст.151), та вірш приятеля - харківського поета Миколи Побеляна (ст.251). Сердечна подяка упоряднику книги - пані Лесі Воронюк, видавцям, жертводавцям. У збірці - понад 200 віршів відомих та невідомих авторів з України, Канади, Італії, Франції, США, Білорусі, Польщі... Книга особлива, знакова. У ній - новітня історія України!  

Мамина молитва. Поезія.

Тарас Коковський

Хлопцям на східному фронті присвячується.
***

А я тебе, мій синочку,
В люльці колисала,
Щоби колись твої очка
Дівка цілувала.

Цілувала і казала,
Що дякує мамі,
Що їй легеня вродила
З чорними бровами.

Чорні брови, карі очі,
Ще й вуста червоні,
Не для того тя родила,
Щоб ти був на войні.

Налетіли чорні круки,
Зачали кричати,
Забирают мі синочка
Мого у солдати.

Забирают у солдати:
Ой, сину ж мій сину!
Мушу, мамцю, боронити
Неньку Україну.

Прощавайте сині гори
І широкі доли,
Може вас вже не побачу
Я більше ніколи.

Ой, вертайся, мій синочку
З далекого краю,
Я для тебе вишиванку
На весілля маю.

А у тої вишиванки
Нитки жовто-сині,
Як те поле, і те небо
В нашій Україні.

А то тая вишиванка
До вінця ставати,
А не тобі, молодому,
У землю лягати.

Бо я тебе, мій синочку,
Не на те родила,
Щоби тебе десь у полі,
Зла куля забила.

Повертайся, мій соколе,
До Бога ся молю:
Бережи мені синочка,
Дай Вкраїні волю!

29 липня 2014

Країна Моксель

***
Ви вкрали в нас історію про Русь –
Кочівники, ординці і монголи!
Я в очі вам сказати не боюсь –
Братами ви не були нам ніколи,
Плекали завжди думку про одне –
Як би зі світу звести Україну,
І підло, методично, день за днем
Вбивали нас, стріляючи у спину.
Хотіли мову нашу розіп’ять,
Що вас колись, немитих, просвітила,
Навчила вас читати і писать.
О, краще б ти у болотах сиділа
Росіє! – мо’ й не скоїла біди
Нікому із племен довкола себе,
Та ти не вилізала із Орди,
І накликала Божий гнів із неба!
Країно Моксель! Нащо ми тебе
Із гною і темряви підносили,
Коли ти була ще «ні ме, ні бе»
Й просвітництву пручалася щосили!
Бо, врешті-решт, на ноги ти сп’ялась
І карою зробилася для світу.
«Святе» для тебе – тільки цар і власть,
Що ти за них уб’єш і власні діти.
Ні! ти таки не втямила урок 
І підійшла до прірви надто близько,
Лишилося зробити тільки крок –
Пустелею ти станеш й пасовиськом…
Це все вже було! Царства всі земні
Розпалися на попіл і на порох…
А поки що – не брат ти нам, о ні! –
Ти найлютіший нам у світі ворог!

28 липня 2014 року

Серце не старіє

***
Тепер я знаю – серце не старіє,
Воно таке ж – у двадцять й шістдесят,
У нім такі ж і почуття, і мрії,
Як і колись, – багато літ назад…
Будемо серцем завжди молоді,
Воно так само тішиться і плаче,
Як в юності, як вперше, як тоді
Коли усе лиш пізнавав неначе…

26 липня 2014

Нові світлини - Карпати

Друзі, запрошую переглянути мої нові світлини, зроблені днями у Карпатах. 

Фотоальбом  знаходиться ТУТ.   

Літній дощ...

***
Я так люблю
посеред літа дощ,
У передгроззі
хмари і затишшя,
Озонну свіжість
викупаних площ
І сяйво позолоти
на узвишші…

3 липня 2014р.

Нові світлини....Краса з мого саду

Запрошую переглянути нові світлини - альбом ТУТ. 

Катарсис (поезія)

***
Мені казали:
серце й душу
лиши в спокої,
не картай…
А я відплакать
просто мушу,
і випить те,
що через край…
Бо ж недаремно
жаль і сльози
Спаситель
кожному дає –
щоб ми
через дощі і грози
життя очистили своє.

25 червня 2014 року

БАЙКА ПРО КАРЛИКІВ

Присвята – Івану Франку 
***
З якогось часу у Кремлі,
Завелась пошесть – ой, люлі!
Істоти дивні і малі,
Карликуваті й дуже злі.
І в них така страшна слина –
Де бризне – там іде війна. 
Страшніше сказу та біда –
Не помага й свята вода!
І люд вже котрий день не спить –
Не зна, що з пошестю робить.
Порадив їм тверезий глузд
Застосувати «Райд» і дуст,
Китайську крейду, – не бере,
І пошесть ця ніяк не вмре. 
Вона вже навіть 
Тру-ля-ля
За межі вилізла Кремля,
Пре на городи і грядки,
Залазить людям у мізки,
Покірних робить з них рабів – 
Що мов’ об’їлися грибів.
Писклявий голос карлів тих
Людей штовха чинити гріх,
Брутально лаятись, кричать,
Невинні душі убивать. 
В річках від нього 
Гоп-да-да,
Гіркою робиться вода,
В полях пшениця не росте,
І без смаку все, що їсте. 
Але найгірше –
оп-па-па!
До світу пошесть підступа,
Бо їй замало,
Тру-ля-ля,
Того що є навкруг Кремля. 
У світу визрів  хитрий план –
Високий збудувать паркан,
Щоби від голоду в Кремлі
Померли карлики ті злі.
Зібралась рада світова,
Й такі промовила слова:
«Найкращих залучім мужів
Поки не вдарив Божий гнів,
Нехай і зблизька, і здаля,
Ту пошесть вивчать
Тру-ля-ля. 
Тих карлів треба зупинить,
Зле може статись кожну мить».
Мужам тим дали кілька днів,
Щоб кожен досліди провів,
І доповів якнайхутчіш,
Бо підлий ворог гострить ніж. 
Його слиною цілий край
Занапастився – хоч вмирай. 
Трудились кілька днів й ночей
Мужі ті, не стулив очей,
Ніхто, і за короткий час
Зібралась рада та ще раз,
Щоби заслухать їх вердикт
Поки від карлів світ не зник. 
Вердикт мужів тих був такий: 
«Та пошесть грізна і страшна,
І хутко шириться вона,
Але, на щастя,
Тру-ля-ля
Вражає тільки москаля.
Щоб не заслабнув чоловік
Оцей приймати треба лік ¬–
«Антимоскаль-антикацап»,
Із нас ніхто ще не заслаб,
Приймали тричі ми на день
І кожен дужий, наче пень». 
«Мужам і Богові хвала!» –
Юрба щаслива заревла! 
Рознісся голос від трембіт:
«Від карлів спасся цілий світ!»
Старе радіє і мале,
Що буде добре, а не зле.
У кожній хаті спів і баль:
«Нам не страшний тепер москаль!»
Попри незгоду і протест
Схвалила рада маніфест:
«Щоб пошесть карлів тих спинить
Паркан потрібно докінчить.
Всіх перевірить громадян,
Котрі живуть там, де паркан,
Чи знаку в них нема слини,
Щоб мор спинити між людьми.
Усіх слабих, якщо будуть,
Спровадить у далеку путь, 
Хай там кують свій капітал –
Росія, чемодан, вокзал.
А я, мій друже, щоб мені
Не снились карли уві сні,
Прийму тих крапель тисяч з п’ять,
І буду ніч спокійно спать.
І ти, мій друже, відпочни, – 
Нехай приємні сняться сни –
Що всі кацапи й москалі
Забрались з рідної землі.
Ой-люлі….

24 червня 2014 року
Словничок: 
Кацап, москаль –  росіянин, що не любить Україну, бажає їй лиха, але любить українське сало. 

Граматика життя - час...

***
Які страшні
оті самотні ночі
Без слів, обіймів,
ніжності, тепла…
Минулий час
безжалісно торочить:
«Я - тут господар! –
БУВ, БУЛО, БУЛА».
Але учора він
кипів від злості,
Бо більше
панувати не буде –
Майбутній час
зайшов до мене
в гості,
І обіцяв,
що завтра
знов прийде…

20 червня 2014 року.

Згаслі зорі бажань (поезія, лірика).

***
Кохать нікого не примусиш,
Хоч як би не старались ми…
На мить торкнулись наші душі
Одна до одної крільми…
На хвилю у життєвім морі
Зустрілись наші кораблі,
І двох бажань погаслі зорі
Квітками стали на землі…

23 червня 2014 року