Цитати

Впродовж життя вам траплятимуться люди, про яких ви з подивом казатимете: «І за що він мене ненавидить, я ж бо ніколи нічого прикрого йому не вчинив?». Помиляєтесь, бо ви таки завдали йому прикрощів. Чим? Тим, що ви - це живе заперечення його власної натури.
Андре Моруа (1885-1967) французький письменник.
П.С. Іншими словами - вже саме наше існування для декого поперек горла. І нема на те ради у цьому світі...

Нам своє робить...

           Наш народ гідний хвали і гордості! Волонтери з Волині самотужки виготовляють броники для українських вояків!Інші волонтери переносять їх на плечах з Польщі аби бодай чимось прислужитися війську!  Біда, що хлопці гинуть, а  броників досі в кожного нема! Якби не волонтери - хто зна, щоб було б...  Так, державі нині важко, але важко всім і треба, насамперед, вирішувати нагальні питання, бо завтра країну кинуть під кремлівський чобіт і що тоді? Дяка Богові, що в нас є чоловіки та хлопці, які фактично, приносять в жертву власні життя за нас і державу...Але про них треба подбати, як слід. І чому досі нашими погранвійськами керує той самий пан? Щодо кордону, то на цю наболілу тему стільки говорилося, що вже бракує слів - перекрити терміново!
          І ще одне болить... Судячи зі ставлення низки країн Заходу до ситуації в Україні - нам доведеться вирішувати всі проблеми самотужки Їхні мантри, заклинання та заклики до "примирення" з Москвою (!) здається є єдиною "підтримкою", якщо не брати до уваги ще кредити і "санкції". Усім на Заході (і далі) хочеться аби Україна сама все гарно владнала, вирішила оті "нікчемні непорозуміння", нікому стосунків з Кремлем не зіпсувала і вони далі насолоджувались грішми Кремля. Австрія того й не приховує - без заможних росіян її курорти порожні. Отож нам і битися самим і державу будувати самим доведеться - може і похвалять колись, а ні - то так і буде, нам своє робить! Бо ж ми за своє гідне сьогодення і майбутнє боремось!

Ще раз про любов

Бог є любов (1Івана 4:8)

***

Від сурогатних матерів

Найчастіше вимагається:

Бути практично здоровими,

(підтвердити це аналізами),

Не мати шкідливих звичок,

Дотримуватись

Правильного харчування

(звісно, за кошти замовника),

І режиму дня,

Стресів – якнайменше.

А ще –

Не нервувати,

Не перевтомлюватись,

Якнайчастіше

бувати на свіжому повітрі,

Вчасно відвідувати лікаря

І повідомляти про перебіг вагітності,

Список можна продовжити

(відповідно до статей угоди).

Однак мене завжди непокоїло інше –

Яким народиться і виросте

Дитя, котре вже в лоні

Нерідної матері,

Позбавлене правдивої

Материнської любові,

Коли все жіноче єство

Переповнене щастям і радістю

Теплом і ніжністю

До того невимовного

Божого дарунка,

Зачатого від великого кохання,

Приголубленого думками і словами

Задовго до його появи на світ?

Якою нещасною є дитина,

Виношена без любові!

Як багато потрібно

Дати їй любові,

Щоб вона, коли виросте,

Могла сама любити

Нелукаво та щиро,

Бути ніжною, милосердною,

Доброю і незлобливою.

Новітні технології

Дедалі більше

Втручаються

В Божий промисел,

І ставлять перед людством

Чимало складних питань,

Від котрих, загалом,

Залежить його існування…

8 липня 2014р.

Коли струни мовчать

     ***

Коли струни мовчать,

То говорять гармати,

І на день насувається

Морок і мла,

І лихе відчуває

Кохана і мати,

А інакше – як бути

Би нею могла…

17 червня 2014 року

Надія є!

***
Хлопець з сусідньої вулиці
Ніколи не вітається
Коли проходить
Або проїздить повз…
Мене завжди цікавило –
Невже у школі
І вдома його не вчили
Вітатися зі старшими,
Сусідами?
Для мого покоління –
Це звична,
І навіть дуже приємна річ –
Сказати людині:
«Доброго дня чи ранку»,
Перекинутись кількома
Словами про те і се…
Але у сусідського хлопця
Дуже круте авто,
І йому не до сентиментів…
Ніколи не міг второпати
Де вони беруть
Гроші на такі речі?
У чорних окулярах
Від сонця
Він сідає за кермо
З виглядом мачо
або ковбоя
Чи якогось
Голлівудського супергероя…
Шини його «Мерса»
Так м’яко стелять,
Аж заколисують.
Він повертає голову
Напівоберту
І ти очікуєш, що він
От-от бодай кивне
У твій бік головою,
Але ні – це
не в його стилі…
Та й навіщо
Робитися рівним
З отими невдахами,
Котрі за все життя
Не доробилися
До гідного авто,
Власного будинку,
І ще купи іншого
Добра…?
У нього свої
Життєві пріоритети
Та принципи,
І поступатися ними
Він не налаштований.
Бідна дитина…
Він ще не знає,
Як гарно зробити
Комусь приємне,
Просто промовивши:
«Доброго ранку чи дня».
І тоді ранок і день
Дійсно стають добрими
Для людини…
Може колись
Ще навчиться?...
А я втішився,
Що якихось двоє малих
Незнайомих дітлахів,
Котрі бігли до магазину
За морозивом,
Радісно привіталися
Зі мною вчора,
І ми посміхнулися
Одне одному…
Ні, таки не все
В нас втрачено.
Надія є…
А ще є
Та чудова молодь,
Котра мерзла
Під дощем
Та снігом
На Майдані
І жертвувала собою
Заради того,
Щоб одного
теплого літнього ранку
Коли проміння
Щойно торкнулося
Напоєної росою трави,
Ми могли вийти на ганок
І промовити:
Життя – прекрасне!

13 червня 2014 року

Надломлена гілка. Поезія

***
Його запитали:
«Ну, як ти без неї живеш?»
А він відповів їм:
«Немовби надломлена гілка,
Чи човен з єдиним веслом,
На якому ти не попливеш
У море відкрите, глибоке…
Хіба там, де мілко…»

12 червня 2014 року

Лисиця і журавель

***
Передумав журавель
жениться
на лисиці…
(Видно неспроста!) –
Він при святі в неї,
як годиться,
студенину їв
із… когута.

5 червня 2014 року

Любі друзі

***
Вже давно пробачив,
Але знову,
Думка ця отруює життя:
Як же так, що дехто
Навіть слова
Смутку не промовив
Й співчуття?…

Лиш тоді,
як в горі ми і тузі,
Пізнаємо (нелегкий той час!)
Хто насправді
Просто «любі друзі»,
Хоч були
так близько
коло нас…

1 червня 2014 року

Про свинство

***
У кожного свинства, друже,
Завжди буде свій гаврош…
Коли нам плюють у душу,
Не треба казати: дощ…

31 травня 2014 року