ЦИТАТИ. ПІЗНАННЯ ІСТИН.

#віра #правда #Церква #омана

Ми вчимося розпізнавати фальшиві версії християнства. До тих пір, поки ми не знатимемо, що таке правдиве християнство, ми навряд чи зможемо боротися із загрозами щодо нього. Коли ми знайомі з засадничими істинами християнської релігії, тоді ми можемо протистояти поширеним викликам. Втім, немає нічого нового під сонцем, отож загрози правдивій вірі час від часу змінюватимуться, оскільки інтелектуальна мода змінюється з плином часу. 

Рольф Девід Пройс (рн.1953) - лютеранський душпастир

Проповідь до Храмового празника парафії

Біблійний текст: Луки 17:1-10
1 І сказав Він до учнів Своїх: Неможливо, щоб спокуси не мали прийти; але горе тому, через кого приходять вони 2 Краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб спо-кусив він одного з малих цих 3 Уважайте на себе! Коли провиниться твій брат, докори йому, а коли він пока-ється, то вибач йому 4 І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе, і сім раз звернувся до тебе, говорячи: Каюся, вибач йому 5 І сказали апостоли Господу: Додай Ти нам віри 6 А Господь відказав: Коли б мали ви віру, хоч як зерно гірчичне, і сказали шовковиці цій: Вирвися з коренем і посадися до моря, то й послухала б вас 7 Хто ж із вас, мавши раба, що оре чи пасе, скаже йому, як він вернеться з поля: Негайно йди та сідай до столу 8 Але чи ж не скаже йому: Приготуй що вечеряти, і підпережись, і мені прислуговуй, аж поки я їстиму й питиму, а потому ти сам будеш їсти та пити 9 Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав 10 Так і ви, коли зробите все вам наказане, то кажіть: Ми нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були!

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!
Дорогі у Христі,

Щиро вітаю вас з храмовим празником нашої парафії Святих Апостолів Івана та Якова! 1994 року Тернопільська громада Української Лютеранської Церкви була зареєстрована в обласній державній адміністрації і набула офіційного статусу. Отож їй виповнилося вже 27 років! Прига-дуючи нині майже тридцятилітній шлях, який пройшла наша парафія, ми дякуємо Богові за Його невимовну ласку і піклування, без котрої ми б не святкували нині цього свята. Ми дякуємо нашим жертводавцям, усім, хто долучився до підтримки служіння Євангелія, яке Господь провадить через нашу громаду. Як душпастир цієї парафії, я дякую вам, дорогі брати і сестри, за вашу відданість Богові та вірність Євангелію Ісуса Христа, котре стало вашим найбільшим скарбом, за те, що ви своїми пожертвами, часом і талантами, підтримуєте проповідування Божого Слова, котре Бог доручив нам. Оглядаючись назад, на пройдений парафією шлях, бачачи ті рясні благословення, які Бог щедро вилив на нас, ми розуміємо, що найважливіша річ, котру ми потребуємо – це наша сильна, тверда віра в Христа Спасителя, наше покладання на Нього, наша вірність і відданість Богові і готовність пройти свій життєвий шлях у вірі в Сина Божого до кінця!
 Нині у світі практично немає людини, котра б не чула про Нобелівську премію. Це одна з найпрестижніших міжнародних премій, яка щорічно присуджується у Швеції за видатні наукові дослідження, винаходи або значний внесок в культуру чи розвиток суспільства. Грошові винаго-роди лауреатам Нобелівської премії виплачуються з фондів Фундації Альфреда Нобеля (1833-1896), який є її засновником. Однак не всім відомо, що найвідомішим досягненням Альфреда Но-беля – хіміка, винахідника, підприємця – був винахід вибухової речовини, відомої під назвою «динаміт». Його вибухова енергія була втричі більша від енергії пороху.  Невеликою часткою ди-наміту можна було зробити чимало корисного в різних сферах виробництва, але також спричини-ти велику шкоду. До чого призвів винахід динаміту, бачимо на прикладі 1-ї та 2-ї світових воєн – з його допомогою було завдано непоправної шкоди містам і селам, вбито сотні тисяч людей. Згодом людство відкрило енергію атома, відтак однією, відносно невеликою за розміром  атомною бомбою можна було за якусь мить знищувати цілі міста! (Хіросіма і Нагасакі). Хто знає, яку ще новітню та нищівну зброю придумає людство далі?
Безумовно, вибухова сила динаміту та інших речовин дуже потужна, однак у нинішньому євангельському тексті Господь також нагадує Своїм учням і нам про величезну силу та шкоду, яку завдає людині фальшиве вчення чи спокуса, що нею деякі зводять людей і допроваджують їх до пекла, крадучи в них спасіння. Щодо тих, хто вдається до цієї небезпечної сили, Господь каже, що «Краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити та й кинути в море».
На противагу і протидію руйнівній силі гріха ми маємо могутню силу Христового Єванге-лія і віри в Спасителя. Євангелист Лука розповідає, що одного разу учні Христа збагнули,  що во-ни потребували більше цієї сили, аніж мали. Їм бракувало сили спасенної віри, щоб знести тягар, про який  Ісус сказав їм у Своїй проповіді. Вони благали Його додати їм віри! Натомість Спаси-тель сказав їм:  «Коли б мали ви віру, хоч як зерно гірчичне, і сказали шовковиці цій: Вирвися з коренем і посадися до моря, то й послухала б вас…».
Христові учні потребували більшої віри, тому що слова Господа були для них занадто тяж-кими, щоб їх виконувати. Вочевидь, їм важко було повірити в те, що Він казав про тих, через кого приходять спокуси – для таких, за словами Ісуса легшою була б смерть. Учнів непокоїло таке су-воре ставлення Господа до гріха. Воно було радикальним і рішучим, на відміну від почасти поб-лажливого до гріха людського ставлення. Як відомо, людський розум намагається переконати себе та інших, що Боже ставлення до «малого гріха» інше, ніж до «великого».  Але це не так – ко-жен гріх у Божих очах є гріхом, що заслуговує на осуд. Учням здавалося дивним вважати ніби бу-ти вбитим через втоплення у морі з жорновим млином на шиї, було кращим, ніж спокусити когось до гріха.
Насправді  Ісус, застерігаючи щодо спокус та їхньої шкоди, говорить про велике випробу-вання нашої віри. А далі Він навчає, як слід докоряти за гріх,  коли наш брат чи сестра по вірі грі-шить проти нас. Звісно, подібна ситуація завдає людям чимало клопоту. Багато людей думають таким чином: «Яке я маю право докоряти комусь? Адже, врешті-решт, гріх стосується лише того, хто його скоїв і самого Бога?» Деколи наводиться ще один аргумент:  що лише одному Богові на-лежить виключне право засуджувати гріх. Однак, у Своєму зверненні до учнів, Ісус чітко каже їм, що віруючі повинні докоряти одне одному за гріх, турбуючись про спасіння винного. Християни не лише мають право, але повинні протистояти гріхові брата чи сестри по вірі, котрі зійшли з пра-вильного шляху, для їхнього ж добра.
Спаситель звертає особливу увагу на віру християн. Деякі віруючі сердяться коли священик або хтось з парафіян  докоряє  їм за гріхи та провини, направляючи їх на шлях каяття, прощення і спасіння. Однак мета цього кроку одна – повернути грішника до Христової ласки. Про ці речі говорити, звичайно, не легко. Однак дотримувати те, про що каже Ісус далі у нинішнім тексті, ще важче. А Він говорить, що ми повинні прощати гріхи нашому братові чи сестрі у Христі, якщо вони каються, стільки разів, скільки вони каються у гріхові. Адже пробачати бодай один раз – важко, а багато разів – ще важче. Отож коли учні Ісуса почули, що прощати треба багато разів, вони почали благати Його: «Додай Ти нам віри!». Чому?  Тому що багаторазове прощення було понад їхні сили. Зауважмо ще одну важливу річ. Інколи люди кажуть, що пробачити гріх, може тільки Бог, а людина ні. Однак нині Ісус нагадує нам, що Він дає повноваження пробачати гріхи в Його ім’я також Своїм учням, а відтак покликаним пастирям.
Дорогі брати і сестри, поклавши руку на серце, ми можемо сказати відверто, що і нам, так само, як учням Ісуса, буває важко прийняти Його слова про прощення. Навіть чути про це непросто,  а щоб дотримувати те, що вони кажуть потрібна сильна віра і покладання на Бога. В житті є багато випробувань і страждань, які вимагають сильної віри.  Навіть віруючі люди нерідко дивуються, чому вони повинні терпеливо і без нарікання на Бога переносити труднощі, які трапляються їм у житті. Інколи стається, що труднощі  наче переслідують нас і, приходять одне за одним. В такі часи ми мусимо пригадувати слова Ісуса Христа про те, що Його послідовники не уникнуть негараздів та утисків.
Наша парафія теж переживала важкі часи. Але з Божою поміччю ми додали їх. За будь-яких обставин ми, як Божі раби, повинні завжди терпеливо переносити випробування і труднощі, які Господь нам посилає. Це вимагає віри. Отож разом із учнями Ісуса Христа ми просимо Господа: «Додай нам віри!». Ми не спроможні без Його допомоги належно виконувати свої обов’язки, терпіти випробування і зносити труднощі нашого повсякденного життя. Нам потрібна міцна, сильна віра і покладання на Христа. А перед тим, як наша віра зросте і зміцніє, Господь мусить її утвердити всередині нас. Віра не приходить до нас зсередини. Віра є тим Божим даром, який дається нам зовні, вона народжується завдяки слуханню Божого Слова. Євангеліє Ісуса Христа дає нам силу, яку ми потребуємо, як віруючі, бо воно, за свідченням апостола Павла само є тією силою, містить її у собі. І кажучи про це Павло вживає грецьке слово δύναμις (Рим.1:16), котре лягло в основу назви вибухової речовини, яку винайшов Нобель – динаміту. Могутнє Слово Боже, яке так важко прийняти багатьом людям, створює всередині них спасенну віру. Святий Павло каже: «Віра – від слухання» (Рим.10:10). Згідно слів Христа, маючи навіть малу, але щиру віру, бодай як гірчичне зерно, ми отримуємо всі благословення небес.
Дорогі брати і сестри, Син Божий забрав на хрест ваші гріхи та осуд за них. Він помер за ваші провини і вийшов переможцем з могили. Він повернув вас від смерті до життя! Син Божий є тим вірним служителем з нинішнього тексту, котрий важко працював впродовж усього дня на по-лі, в потім прийшов в дім, щоб служити вам. Уявіть собі, що сам Господар, Ісус приходить до вас і прислуговує вам біля Свого столу!  Але це так і є! Він є водночас і господарем і слугою. Він вітає вас у Своєму домі не омиттям ваших ніг, а омиттям вас повністю водою Таїнства Святого Хри-щення. Він пропонує вам найкращу поживу і ліки – Його Тіло і Кров у Господній вечері, якими Він зміцнює вашу віру, щоб ви могли слухати Його Слово і вірити в те, що воно говорить, зносити усі тягарі нашого життя, а наприкінці життя, в той день, коли Він знову прийде, ви могли почути від Нього втішні слова: «Запрошую вас до Себе, Мої вірні слуги».

Сам же Господь наш Ісус Христос і Бог Отець наш, що нас полюбив і дав у благодаті вічну по-тіху та добру надію, ваші серця нехай потішить, і нехай Він зміцнить вас у всякому доброму ділі та в слові! (2-е до солунян 2:16-17). І мир Божий, що вищий від усякого розуму, нехай береже серця і думки ваші у Христі Ісусі.  Амінь.

Зі святом, дорогі  брати і сестри!

Про згубні наслідки фальшивого вчення

Коли Бог посилає духовний біль і смуток як покарання, що витікає природно з брехні та єресі, Його наміром є закликати людей до каяття...Навіть найсуворіші Божі покарання не присилують широкі маси людства до каяття і зміни способу мислення... Аморальна та неправедна поведінка людей є прямим наслідком їхньої неспроможності розпізнати правдивого Бога і поклонятися цьому Богу...Фальшиві вчення завжди ведуть до ідолопоклонства. Коли люди поклоняється богу, відмінному від Того, Який сам об’явив Себе в Біблії, - вони вшановують ідола, що є витвором людських рук, божка, який міг би бути зробленим з золота, срібла, міді, чи дерева. Коли люди приймають фальшиві вчення та сприяють їхньому розповсюдженні, то цим вони вшановують диявола. Лютеранські віросповідання говорять, що найвища честь, яку ми тільки  можемо віддати Богу - це віра в те, що Він говорить. Коли люди вірять брехні диявола, замість того, щоб вірити Божій правді, вони, таким чином, поклоняються дияволу... Фальшиві релігії винайдені дияволом та невіруючими людьми. Вони не можуть принести людям справжньої надії чи полегшення від невідступного болю їхніх невдоволених сердець...Там, де відносини людини з Богом є неправильними, їхні відносини з ближніми також є спотвореними. Світ, в якому ми живемо, сповнений не лише таких фальшивих вчень як -  матеріалізм, еволюціонізм, гуманізм, атеїзм, боротьба за відокремлення церкви від держави і школи від церкви та інших незліченних неправд та омани, але у ньому також безліч тих, що вбивають ненароджених немовлят без сорому і з дозволу суду, відкрито займаються чарами і чаклунством, при цьому ще й називають це релігією; тих, що дивляться на розпусту як на любов та рівноправ’я; тих, які вірять, що вони мають моральне право володіти власністю інших...

З.Бекер, лютеранський богослов (1914-1984)
Коментарі до книги Об'явлення Івана Богослова
переклад з англійської Т.Коковського

Бог для себе...

Бог, яким Він сам об'являє себе нам у Писанні - подобається далеко не всім. Нерозуміння природи Бога та його божественних атрибутів/рис спричиняється до численних проблем у головах, серцях та душах людей. Грішна за природою людина свідомо не погоджується з незаперечною істиною, що міститься в Писанні (непомильному, правдивому Слові Божім) чинить спротив роботі Святого Духа у ній, не хоче і не може прийняти те, що приймається лише вірою в Божого Сина. Вона сліпа, блукає в темряві, називає Божу мудрість, об’явлену в Писанні, глупотою (1 Коринтян 2:14 - Людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно.), а натомість покладається виключно на власну мудрість та праведність, прислухається лише до власних мінливих  та оманливих відчуттів, почуттів та емоцій і у виборі шляхів, вчинків, думок послуговується тільки цим, а не певним, вічним та незмінним Словом Божим.
 Шукаючи оази спокою та умиротворення в цьому, сповненому викликів, конфліктів, негараздів, випробувань грішному світі, декотрі люди вигадують для себе такого бога, який зручний для них, цілковито узгоджується з їхнім світосприйняттям, з котрим вони почуваються приємно/комфортно.  А що для грішної людини є приємним? Ось що  - коли не пригадують її гріхів і провин, не докоряють за гріх, не закликають до каяття, не нагадують про Божі заповіді, не кажуть, як належиться жити віруючим і яким є правдиве християнське життя. Каяття, сповідь, вивчення Писання, дотримання Божих приписів у такої людини викликають відразу. Вона ще може погодитись чути щось «позитивне», на кшталт – «Бог - це любов і ніколи нізащо мене не каратиме, Він любить мене таким, як я є». Однак думку про те, що «Кого Бог любить, того Він і карає» (Євреїв 12:6 - Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає!) - вона рішуче відкидає. Вона категорично не може змиритись з існуванням пекла - приготовленого Богом місця для нерозкаяних грішників.
Дехто заходить ще далі  - оскільки «з пісні слів не викинеш» і Біблія таки говорить як про Божу любов до грішника у Христі, так і про гріх і Божу кару за провини - він не знаходить іншого шляху спростувати істину окрім як вдаватися до заперечення того, що Біблія є натхненним Словом Божим. Звісно! Адже Бог Біблії не співпадає з богом, вигаданим самою людиною для себе! І ця «річ для себе» рішуче налаштовує її проти усієї Христової Церкви як спільноти віри, котрої вона цурається, цілковито не розуміючи правдивої сутності Церкви, її призначення та мети. Усі, без винятку, священики/служителі Слова та Таїнств  є для неї лише «людьми на посаді», цілковито подібними до світських працівників, котрі тільки й роблять, що забивають людям голови, лякають Божим гнівом, відволікають від приємного/позитивного мислення і переймаються власним добробутом. На питання: «Якщо ви так цураєтесь Церкви, то як і де ви приймаєте Святе Причастя?» - людина може відповісти в доволі оригінальний спосіб: «А де написано про те, що спільнота віри і Причастя необхідні? В Писанні? Але ж Христос сам нічого не написав, а оті люди, що писали Писання  - записували те, що їм час від часу спадало на думку!» Цікаво, що дехто з тих, хто так каже, свідчать про те, що вони «шанують» Отця і Сина, живуть «з Богом» хоч і наодинці, поза церквою Христовою. Якщо так, то звідки їм тоді відомо про Отця і Сина, про Святого Духа? Вони навіть не здогадуються, що Христос постійно апелював до Писання, цитував Писання, котре вони легковажно відкидають. І при цьому вони заявляють про себе, як про людей віруючих, котрі живуть «повним духовним життям» і завжди відчувають Бога поруч себе. Шкода, що при цьому вони не чують правдивого Божого голосу, який прагне відкрити їм очі на їхні помилки, бо цей голос можна почути лише досліджуючи, читаючи та слухаючи Писання. А одними лише розмовами про «духовне», «високе», «гуманне», про «філософію»,  справу не вирішити. Загалом, більшість з написаного тут стосується людей, котрі самі відокремили себе від Тіла Христового, вигадали для себе свого бога з рисами, які їм до вподоби. Бог Біблії їм чужий і неприйнятний. Він руйнує їхній внутрішній світ, їхній «затишок», спричиняє сум'яття в їхніх душах. Їхній затьмарений розум хоче чути лише солодкі співи про «гармонію в душі» та «красу довкола, що милує зір», а стражденний, зневажений та розіп'ятий на хресті Христос може цілковито зіпсувати їхній «збалансований внутрішній стан» і вибити з рівноваги. Вони тікають від цього Христа до місць усамітнення або тих, де линуть під супровід рок-гурту пісні зі словами «Господь любить тебе», де в солодкім щемі, з піднятими догори руками, похитуючись з боку в бік в такт музиці вони можуть відволіктись від повсякденних турбот і отримати свою порцію «позитиву», немов «пігулку щастя» під язик.  Нам же залишається одне – разом з апостолом Павлом сказати: «А щодо мене, то нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп'ятий світ для мене, а я для світу» (Галатів 6:14).

Чергові "відкриття" свідків Єгови

У "Вартовій башті" за жовтень 2011 року свідки Єгови (СЄ) вкотре роблять "сенсаційне повідомлення" - "Брехню про Бога викрито! П'ять фальшивих уявлень!" Мене це зацікавило, тому вирішив ознайомитись з "відкриттям" ближче. Отже, на що саме намагаються "відкрити людям очі" фальшиві вчителі цього разу? Насправді, тут все значно простіше - знову пропонується той самий "джентльменський набір" перекручень Святого Писання. Нічого нового. Та по кількох пунктах поговоримо детальніше. 1) Перше - робиться заява на кшталт "Чи це правда, що Бога пізнати неможливо?" Звучить інтригуюче, чи не так? Але далі - цікавіше. Все зводиться до того, що Трійця - це щось абсолютно не прийнятне для людського розуму, цілковито незрозуміле і хибне. Мовляв, незбагненна для розуму людини Трійця переводить Бога в категорію Його "непізнання", а Бог хоче бути пізнаваним та близьким.  Іншими словами - робиться спроба заявити, що ніякої таїни у Бозі і божественній Його сутності немає і не може бути! Бачите, як тут все хитро вибудоване :-) - якщо існує щось божественне, що не піддається людському розумінню, то це, на думку СЄ - єресь. Але воно дуже легко спростовується Писанням, котре багато разів свідчить про таємницю божественного, яке не піддається нашому розумінню, але воно є, існує і далі існуватиме! У Церкві Христовій, не соромлячись, "ми говоримо Божу мудрість у таємниці, приховану, яку Бог перед віками призначив нам на славу..." (1Кор.2:7). В перекладі Біблії І.Огієнка слово "таємниця" присутнє 41раз! Наведу лише кілька прикладів " "Ця таємниця велика, а я говорю про Христа та про Церкву!" (Еф.5:32) СЄ віддавна мають проблему з розумінням Божої правди щодо Христа і Церкви! Далі - "16 Безсумнівно, велика це таємниця благочестя: Хто в тілі з'явився, Той оправданий Духом, Анголам показався, проповіданий був між народами, увірувано в Нього в світі, Він у славі вознісся!" (1Тим.3:16).  Це знову про Христа - Викупителя і Спасителя! Навіть про віру Писання каже, як про таємницю - "мають таємницю віри при чистім сумлінні" (1Тим.3:9). Про Христа і Церкву Ап.Павла каже, як про "Таємницю, заховану від віків і поколінь, а тепер виявлену Його святим" (Кол.1:26). В Посланні до Римлян Ап.Павло каже: "Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?" (Рим.11:34 ) і "О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!" ( Рим.11:33). Про обмежене пізнання божественного на землі і його повноту, що буде відкрита Богом на небесах дітям Божим, Павло каже: "Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю..." (1Кор.13:12). А якою величною та прекрасною є таємниця зачаття Спасителя від Святого Духа і Його Різдво! Говоримо про це не для того, щоб сказати, що Бог навмисно все "втаємничив" від нас. Ні! Він об'явив Себе людям у Христі! Він чітко і ясно проголошує нам правду про спасіння, прощення гріхів і вічне життя у Своєму Сині! Те ж саме і про Церкву, Божі Заповіді і т.д. І разом з цим існує велич і диво божественної таїни! Єресі 2) та 3) про котрі йдеться у виданні, також добре відомі. Згідно другої - пекла не існує з однієї лише причини - Бог не є мстивий і ніколи нікого не допровадить до пекла :-) Яким духовно незрячим треба бути, щоб не бачити в Писанні біблійного вчення про існування пекла! О так! Комусь би дуже хотілося, щоб воно не існувало, щоб не було кари за нерозкаяність у гріхах, богозневагу, невинно пролиту кров і т.п. За цих умов вони далі можуть безкарно чинити беззаконня, насміхаючись над праведним, правдивим і справедливим Богом! Але це не так - пекло існує й воно є реальністю, від котрої так просто не відмахнутись. Нерозкаяних грішників таки "повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!" (Матвія 13:42). На Останнім Суді Господь відділить овець від козлів! (Матвія 25:32). Єресь третя - немовлят не потрібно охрищувати, бо це не заповідається Господом! Можна було б прочитати тут цілу лекцію на тему "Біблійне вчення про Хрищення немовлят", але обмежимось кількома реченнями. Господь чітко і ясно каже, що увійти до Царства Божого можна лише через Хрищення, народившись згори - від води і Святого Духа (Івана 3:3), що малим дітям належить Царство Боже (Луки 18:16), а відтак, вони можуть вспадкувати Царство Боже лише через Хрищення. Немовлята, як усі народжені люди, є грішними (Римлян 3:23, 5:12), а відтак потребують прощення гріхів і спасіння, яке дарується Богом через Хрищення. Остерігайтесь фальшивих пророків! Вивчайте та досліджуйте Боже Слово! Пізнавайте Божу правду і твердо стійте у ній!

Лідер ВВ про релігію

Нещодавно Олег Скрипка в одному з інтерв'ю поділився своїми думками про релігію. Вони, м'яко  кажучи, "цікаві". Втім, здається, думки Олега поділяють нині чимало людей і тут, власне, і криється проблема, пов'язана з цілковито невірним тлумаченням місця та ролі Церкви, гріха, віри загалом. Ось витяг з розмови:
===================
Яке місце в твоєму житті посідає релігія?
- Бог є, звичайно. І є інтерпретації бога. У кожної людини своя інтерпретація бога. Є ще інституції церкви, які експлуатують інтерпретацію бога. Коли ти починаєш ходити по церквах, тобі починають розказувати, що богів дуже багато, і наш бог найкращий. Ясно, що це якась мулька, от і все. Як в усьому, ти від бога береш найкраще, що тобі до душі. В церкву приходиш – там тебе завантажують інформацією. Просто треба зразу (зрозуміти): оце з моїм баченням бога резонує, а це – не резонує. Останнє відкидаєш.Приходиш, а тобі кажуть: чому хреста немає або чому він неправильний? Треба цей хрест посвятити, чи треба ще щось зробити. Чому ви не ходите сповідуватися? У вас є гріхи. В мене немає гріхів. Ні, у всіх є гріхи. Та що це за підхід?! Немає в мене гріхів, немає мені в чому сповідуватися. А якщо я захочу сповідуватися, зроблю це сам перед собою чи перед своїми близькими, і все.Чи до психіатра вже піду, він фахово зі мною попрацює. Церква – це місце сили. Там молиться дуже багато людей. Взагалі церква для чого побудована? Для того, щоб свої таємні містичні обряди використовувати в позитивному сенсі. Тобі треба, наприклад, побажати здоров’я своїм близьким (наприклад, якщо хтось із близьких у небезпеці).Треба вибрати гарну церкву, гарну молитву, ікону правильну – і все, воно працює, якось добробут, здоров’я поліпшується. Це реально працює. Не можна ж обманювати людей стільки тисячоліть.
ДЖЕРЕЛО: http://starog1.blogspot.com/2012/01/blog-post_2604.html
КОМЕНТАР: Якщо хтось нехтує богослов'ям, це не означає, що у нього відсутні певні міркування щодо Бога, а радше те, що у нього є багато хибних міркувань. (К.Льюіс)