Що Біблія навчає про Трійцю

 

Свобода волі і праведність

Людська воля має свободу у виборі діл та речей, які осягає розум. Вона може, до певної міри, чинити світську праведність чи праведність діл, говорити про Бога, пропонувати Богові певне служіння у зовнішніх справах, слухатися влади, батьків, утримуватися шляхом зовнішніх діл від убивства, перелюбу, крадіжки. Через те, що людській природі залишено розум та судження про речі, які пов'язані з чуттями, вибір щодо них, як і свобода і здатність чинити світську праведність, залишені (людині) також. Писання називає це праведністю плоті, яку чинить людська природа, тобто сам людський розум, без участі Святого Духа. Втім, хибно казати, що та людина не грішить, яка здійснює приписи Заповідей без благодаті...

Отож, хоч ми і визнаємо за (людською) волею свободу та здатність здійснювати зовнішні діла Закону, ми, все ж, не приписуємо свободі волі духовнх справ, а саме: правдиво боятися Бога, правдиво бути впевненим і триматися того, що Богові є до нас діло, що Він вислуховує нас, прощає нам гріхи і так далі. Це і є правдивими ділами Першої Скрижалі (першої частини Божих Заповідей), які серце не може чинити без Святого Духа, як про це говорить Святий Павло: "Людина тілесна не приймає речей, які від Божого Духа" (тобто така людина використовує лише природну силу)...(1 Кор.2:14).

Людські серця без Святого Духа не мають Божого страху, віри в Бога, не вірують, що їх почуто (Богом), що вони прощені (заради Христа), що їм допомогли і їх вбережено Богом...Написано: "догодити (Богові) без віри неможливо" (Євр.11:6). 

Отже, корисним є розділення, в якому світська праведність приписується свободі волі (людини), а духовна — роботі Святого Духа у відроджених людях. Так зберігається зовнішня дисципліна, бо всі люди тією ж мірою повинні знати те, що Бог вимагає світської  праведності і що ми, до певної міри, можемо її досягати.  

КНИГА ЗЛАГОДИ 1580 року

Церква, традиції, вчення Писання

Треба дотримуватися таких церковних обрядів, яких можна дотримуватися без гріха, і які є корисними у Церкві для спокою і доброго порядку...Людські традиції, запроваджені для умиротворення Бога, набуття благодаті та сатисфакції за гріхи, - суперечать Євангелію.

Писання називає традиції доктринами демонів, якщо навчається, що релігійні обряди служать для набуття відпущення гріхів і благодаті. Бо тоді вони затьмарюють Євангеліє, користь Христа і праведність віри. Євангеліє навчає, що саме вірою, безкоштовно ми отримуємо відпущення гріхів і стаємо примиреними з Богом. Ісус Христос чітко зазначає: "Надаремно шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей" (Матвія 15:9)...

Якщо кажуть, що люди заслуговують відпущення гріхів людськими традиціями, то чи же тоді це є, як не призначанням іншого виправдальника і посередника замість Христа? 
КНИГА ЗЛАГОДИ 1580 року

Серед кого є Церква?

Ми знаємо, що Церква є серед тих, хто правильно навчає Слова Божого і правильно здійснює Таїнства, а не серед тих, хто не тільки своїми указами намагається знищити Слово Боже, але й страчує тих, хто навчає того, що є правильним і правдивим; 

КНИГА ЗЛАГОДИ 1580 року

Про Таїнства

Таїнства є не тільки ознаками віросповідання посеред людей, як дехто собі це уявляє, але натомість вони є радше ознаками та свідченнями Божої волі стосовно нас, через які Бог спонукає серця вірити (тобто, вони є не просто ознаками, якими люди можуть визнавати одне одного, на кшталт гасла під час війни, однострою тощо, але вони є дієвими і певними свідченнями тощо)...

Якщо ми називаємо Таїнства обрядами, які містять Божу заповідь, і до яких додано (Божу) обітницю благодаті, тоді легко вирішити, що саме є Таїнством. Бо обряди, запроваджені людьми, не будуть, відтак, Таїнствами, будучи названими так. Бо не людській владі належить обіцяти благодать. Тому ознаки, які запроваджені без Божої заповіді,не є безсумнівними ознаками благодаті, хоча й вони, можливо, навчають ненавчених або нагадують про щось (як от зображення хреста). 

Відтак, Хрищення, Господня вечеря і Відпущення (гріхів), яке є Таїнством покаяння, є правдивими Таїнствами. Бо ці обряди мають Божу заповідь і обітницю благодаті, яка притаманна Новому Заповіту. Бо коли ми охрищені, коли споживаємо Господнє Тіло, коли нам відпускаються гріхи, то вони, звісно ж, повинні запевняти нас у тім, що Бог правдиво прощає нас заради Христа.  

КНИГА ЗЛАГОДИ 1580 року

Основи віри: сповідь, каяття, Писання

У багатьох віршах Псалмів йдеться про сповідь, як от: "Я сказав був: признаюся в проступках своїх перед Господом, і провину мого гріха Ти простив" (Псалом 32:5). Така сповідь гріхів перед Богом є каяттям. Бо коли робиться сповідь Богові, вона повинна робитися серцем, а не самим лише голосом, як це роблять на сцені актори. Отож сповідь є каяттям, коли ми, відчуваючи Божий гнів, сповідуємо, що Бог розгніваний справедливо і Його не можна задовольнити жодними ділами.  Ми шукаємо милосердя через Божу обітницю. 

Такою ж є сповідь, згадана у Псалмі 51-му:"Одному Тобі я згрішив і перед очима Твоїми лукаве вчинив, тому справедливий Ти будеш у мові своїй, бездоганний у суді Своїм" (Псалом 51:4), іншими словами: "Я сповідую, що я грішний і заслужив на вічний гнів, я не можу протиставити свою праведність, свої заслуги Твоєму гніву. Я також проголошую, що Ти - справедливий, коли судиш і караєш нас, що Ти чистий, коли лицеміри засуджують Тебе за несправедливість у каранні їх або осуді тих, хто його заслужив. Воістину наші заслуги не можуть протистояти Твоєму судові, але ми будемо виправдані якщо Ти виправдовуєш нас, якщо Ти вважаєш нас праведними через Твоє милосердя. 

Книга Злагоди 1580 року

Основи віри: гріхи, каяття, діла, прощення

Нас навчають, щоб ми були впевнені в тім, що ми здобуваємо прощення гріхів через каяття і любов. Чим же це є насправді, як не покладанням нашої впевненості на наші діла, а не на обітницю Божого Слова і обітницю Божу про Христа?..

Євангеліє репрезентує нам Христа і обіцяє прощення гріхів задарма заради Христа. Воно запрошує нас вірити в цю обітницю, а саме, в те, що нас примирено з Небесним Отцем заради Христа, а не заради нашого власного каяття чи любові, бо нема іншого Посередника чи Умилостивителя, окрім Христа. 

Ми не виправдані Законом...Христос був даний нам з тієї причини, що ми не можемо виконувати діла Закону. Тому треба було, щоб ми були примирені (з Богом) обітницею перед тим, як чинити діла Закону...Обітниця отримується вірою...

Тому Павло каже (Римлянам 4:16): "Через це з віри, щоб було з милости, щоб обітниця була певна", і в Галатів 3:22: "Все зачинило Писання під гріх, щоб віруючим була дана обітниця з віри в Ісуса Христа"...

Наша віра приносить побожним сумлінням ( на смертнім ложі та у спокусах) впевнену втіху, без котрої ніхто не може встояти на Божім суді...

КНИГА ЗЛАГОДИ 1580 року. 

Присутність Утішителя (Івана 14:25 - 27)

Відпущення гріхів і віра

Відпущення гріхів не можна отримати інакше, як через віру, яка вірить, що гріхи прощено заради Христа, відповідно до (зазначеного в) Посланні Павла римлянам 3:25: "що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру...". Подібним чином (сказано в) Посланні Павла римлянам 5:2: "через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті...". Тому що нажахане сумління не може виставити проти Божого гніву наших добрих діл чи нашої любові, але цілковито умиротворюється, коли осягає Христа, як Посередника і вірує в обітниці, які дані заради Нього. 

Бо ті, які гадають, що без віри в Христа серця не можуть бути умиротвореними, не розуміють чим саме є прощення гріхів і яким чином воно прийшло до нас...Петро також у Діях апостолів каже: "Усі пророки свідкують про Нього, що кожен, хто вірує в Нього, одержить прощення гріхів Його Йменням". Те, що він каже "Його ім'ям" не може бути висловлене чіткіше, надто, коли він додає:"кожен,хто вірує в Нього". Таким чином, ми отримуємо прощення гріхів лише в ім'я Христа, тобто заради Христа, а не заради будь-яких наших заслуг чи діл. І це (справді) відбувається тоді, коли ми віруємо, що заради Христа наші гріхи нам прощено.  
КНИГА ЗЛАГОДИ 1580 року.

Певність у непевному світі (2Кор.1:18-22)

Чи можлива радість у негараздах (Фил.4:4-7)

Основи віри

Кажуть, що вселенських обрядів треба конче дотримуватися, бо вони, вочевидь, передані Апостолами. Які вони (ті, що так кажуть) релігійні! Вони бажають, щоб збереглися обряди, які походять від Апостолів, однак не бажають, щоб натомість збереглося вчення Апостолів. Їм слід судити про ці обряди так само, як кажуть про них Апостоли у своїх писаннях. Бо Апостол не хотіли, щоб ми вірили, що ми виправдані завдяки таким обрядам, і що вони є необхідними для праведності перед Богом. Апостоли не бажали нав'язувати такий тягар на людське сумління, не хотіли поміщати праведність та гріх у дотримання певних днів, їжі і подібного до цього.
Книга Злагоди 1580 року

Основи віри

Відповідно до Святого Писання Церква є спільнотою святих, які правдиво вірують в Євангеліє Ісуса Христа і мають Святого Духа...

Для єдності Церкви достатньо згоди щодо доктрини Євангелія та звершення Таїнств, і не є необхідним, щоб традиції обряди чи церемонії, запроваджені людьми, скрізь дотримувались одноманітно...

Єдиною гармонійною Церквою є ті, хто вірує в одного Христа, має єдине Євангеліє, одного Святого Духа, одну віру, одні і ті ж Таїнства...

Праведність віри не є праведністю, яка прив'язана до певних традицій, як от праведність Закону була прив'язана до церемоній Мойсея, тому що праведність серця є річчю, яка оживляє серце. 

Книга Злагоди 1580 року.

Жаль за відлученими від Христа (Рим.9:1-5)

Основи віри: Церква

Церква  - це зібрання святих, що мають одне з одним спільноту того ж Євангелія чи доктрини (сповідують те саме Євангеліє і мають те саме вчення про Ісуса Христа) і одного й того ж Святого Духа, котрий відновлює, освячує і править у їхніх серцях. 

У Церкві є незліченна кількість нечестивих, які її утискають. Отож для того, щоб ми не впадали у відчай і могли знати, що Церква завжди існуватиме (до кінця світу), як і також, щоб ми могли знати, що незалежно від того, яким би чисельним не була кількість нечестивих, Церква (що є нареченою Христа) існує попри все, і Христос надає Церкві ті дари, які Він обіцяв дати їй, а саме: прощати гріхи, вислуховувати молитви, давати Святого Духа...

Книга Злагоди 1580 року

Основи віри: діла, обітниця, милосердя, віра

Віра спасає тому, що вона осягає милосердя чи обітницю (Божої) благодаті, навіть якщо наші діла не є гідними (в очах Божих)...Віра є значно вищою і дієвішою від діл. Не те, що віра помічна через свою вартість, а тому, що вона довіряє Божим обітницям і (Божому) милосердю. Віра є сильнішою не через свою вартість, але через Божественну обітницю...Ісус Христос засуджує впевненість у наших ділах, а натомість не засуджує впевненість у Його обітниці. Він не хоче, щоб ми розчаровувались у Божій благодаті та ласці. Він звинувачує наші діла, як негідні, але не звинувачує обітниці, через котру Він безкоштовно пропонує нам милосердя. 

Книга Злагоди 1580 року

Основи віри

Якби любов чинила людей досконалими, то не було б потреби у Христі, як Ублаганні, бо віра
сприймає Христа лише як Ублагання (за наші гріхи). 

Галас і крики стихли б, якби противники так не наполягали на певних традиціях, які не приносять жодної користі побожності, більшість з котрих не дотримуються навіть ті самі особи, що їх так ревно захищають. Але вони це прощають собі дуже легко, водночас не прощаючи іншим...

Якби (в Церкві) поставали якісь незгоди, бо їх слід заспокоювати та вирішувати шляхом обговорення і терпеливості. 

Чимало єресей у Церкві постали саме через ненависть до вчителів. 

Книга Злагоди 1580 року.

Основи віри: Десять Божих Заповідей.

Друзі, щиро запрошую скористатись моїм доробком, присвяченим вивченню основ християнської
віри, зокрема 10 Божим заповідям. Намагався викласти це просто і зрозуміло. Бог вам у поміч, радість та втіху. Матеріали можна переглянути на ресурсі Academia і скачати за ланкою: https://tinyurl.com/ec2usm3f

Що треба знати про Таїнство Хрищення.

Що слід знати про сповідь.