Притча про сіяча: що, хто, чому? (Матвія 13:1-9,18-23)

Притча Христа про сіяча у віршах

ПРИТЧА ПРО СІЯЧА

Євангеліє від Матвія 13:1-9, 18-23
(сценарій для дітей Недільної школи на чотири дії)
Переклад, редагування і доповнення Т.Коковського, 2015-2023
Оригінал: вірш О.М.Жемчужнікова (1821-1908)

Завантажити можна звідси:

ACADEMIA: https://tinyurl.com/429famxe

Час зі Словом Божим (Матвія 13)

В очікуванні приходу Христа (нарис проповіді)

Біблійний текст: Євангеліє від Луки 19:11-26
11 Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об'явиться Боже Царство тепер.  12 Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.  13 І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся.  14 Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем.  15 І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув.  16 І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін.  17 І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами.  18 І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п'ять мін принесла.  19 Він же сказав і тому: Будь і ти над п'ятьма містами.  20 І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.  21 Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.  22 І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.  23 Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком?  24 І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має.  25 І відказали йому: Пане, він десять мін має.  26 Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має.

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа!
Дорогі у Христі брати і сестри, 

Кожному з вас доводилось їхати кудись далеко від рідної домівки. Така мандрівка часом буває приємною і радісною, а іноді ні, надто тоді, коли до неї спонукають сумні обставини, здо-ров’я, почуття відповідальності та обов’язку тощо.  Залишаючи підприємство чи господарство, його власник дає настанови своїм працівникам, очікуючи від них належного піклування про все.
У нинішній притчі Ісус Христос навчає нас про Боже Царство, про християнське піклування про доручені нам Господом справи, про наше служіння Богові та ближнім, про Його другий прихід. Він говорить про ці важливі речі, використовуючи знайомі нам приклади з повсякденного життя.  Слуги у цій причті – це ми з вами. Чоловік славного роду – це сам Господь, який після ви-конання  діла нашого спасіння на землі, повернувся на небо до Отця і сидить праворуч Нього, керуючи усім. Подібно до господаря з притчі, Він повернеться знову – згідно зі словами Своєї обітниці.  (28 Чули ви, що Я вам говорив: Я відходжу, і вернуся до вас (Iвана 14:28) 27 Бо як блискавка та вибігає зо сходу, і з'являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського (Матвiя 24:27).
Що ми бачимо у цій притчі Ісуса? Вирушаючи до далекої країни, господар наказав слугам належно господарювати, поки його не буде. Закликавши слуг, він кожному з них дав по десять мін срібла. Міна – це одна з тогочасних грошових одиниць. Її назва походить від асирійського слова «мана»  – рахувати, лічити. Вага міни сягала близько 0,5 кг. (1 міна становила 100 драхм або ж 100 денних заробітків!). Подібним чином, наш Спаситель, перед тим, як посісти праворуч Отця після Свого воскресіння, дав своїй Церкві особливі духовні дари, а також Велике доручення щодо проповідування і поширення Його Євангелія спасіння. В прикінцевих віршах Євангелія від Матвія про це доручення говориться таким чином: «19 Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, 20 навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!» (Матвія 28:18,19).
Наказ нашого Викупителя чіткий і зрозумілий: “Працюйте наполегливо і старанно, допоки Я не повернусь! Проповідуйте Євангеліє спасіння кожному створінню!” Іншими словами, християни ПОВИННІ звіщати світові Добру Звістку Ісуса Христа про прощення гріхів в Його ім’я, життя і спасіння аж до Його другого приходу. Господь довірив нам цю важливу справу. Яким великим благословення для Його учнів, для нас із вами, є привілей самим отримати безцінний дарунок Його Євангелія, а також трудитися задля нього, долучатись до його поширення «по всі кінці землі»!
Дорогі брати і сестри, у своїй повсякденній праці на славу Божу, як діти Божі, ми повинні належно використовувати отримані від Господа дари  для служіння Йому та ближнім – вдома, в церкві, в школі, на роботі – скрізь, де б ми не були.  Для цього Господь створює для нас нагоди і можливості. Наші життєві зустрічі та розмови з людьми не є випадковими, адже у кожній з них ми можемо ділитися з ближніми Словом Божим, досвідом власного життя з вірою та покладанням нам Бога, свідченням про те, що милосердний і люблячий Небесний Отець зробив і продовжує далі робити для нас та інших. Не марнуймо часу свого земного життя в очікуванні приходу Спасителя. Не зволікаймо з виконанням Його Великого Доручення та праці на Божій ниві, щоб належного часу Господь зібрав Свій врожай у вигляді спасенних душ. Адже, коли повернеться Ісус Христос, – ви вже не матимете нагоди це робити. 
Не всі слуги господаря у притчі були вірними, серед них були також і невірні. Подібним чином і в Церкві Христовій – одні віруючі є дійсно вірними, побожними, відданими Богові рабами Божими, а інші лише звуться християнами, натомість вдаються до лицемірства, не виконують Божий наказ, цураються праці для Бога та ближнього, для Церкви Ісуса Христа, або ж скаржаться, що їм бракує часу, хоч вони щоденно отримують від Бога насущний хліб і Його благословіння.
Дорогі брати і сестри, Біблія навчає, що Царство Боже належить кожному, хто вірить в Сина Божого і покладається на Нього. У цьому Царстві панує такий закон: «Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього навіть те, що він має» (Луки 19:26). Той, хто має – це кожен, хто має Сина Божого за свого Спасителя і Викупителя. Будучи зодягненим у праведність Ісуса Христа, він належно цінує Слово Боже – зростає у його вивченні, дослідженні, слуханні. Це на добро Йому і радість Богові – йому за це ще й додасться – Бог дасть йому у всій Своїй повноті та щедрості. Той, хто не має Сина Божого, як і той, хто не має правди Божого Слова і той, хто пізнав Божу ласку сам, але не ділиться нею з іншими, – збідніє цілковито.   
Наш Господь Ісус Христос, повернеться вдруге, як і пообіцяв. Він дасть кожному відповідно до його вірності Йому і Його слову. Одних чекатиме слава у Божому царстві, інші – ніколи туди не потраплять. Від кожного з вас, Господь очікує належної праці на Божій ниві впродовж часу благодаті – тобто часу вашого земного життя. Господь, приходу якого ми чекаємо, спо-дівається знайти у вас належні результати цієї праці – плоди вашої віри. Бережіть дані вам Богом щедрі дарунки Його благодаті – спасіння, прощення гріхів і вічного життя. Нехай кожен із вас, віддаючи шану Богові за Його милосердя, довготерпіння і любов, щоденно працює на славу Божу, дякуючи за все небесному Отцеві через Ісуса Христа, зміцняючись у вірі правдивими Тілом і Кров’ю Спасителя у Його Святій вечері.

Мир Божий, що вищий від всякого розуму нехай береже думки і серця ваші у Христі Ісусі. Амінь. 

Проповіді. Без каяття нема спасіння. (Луки 13:1-9)

Біблійний текст: Луки 13:1-9
1 Того часу прийшли були дехто, та й розповіли Йому про галілеян, що їхню кров Пілат змішав був із їхніми жертвами.  2 Ісус же сказав їм у відповідь: Чи ви думаєте, що оці галілеяни, що так постраждали, грішніші були від усіх галілеян?  3 Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так! 4 Або ті вісімнадцять, що башта на них завалилась була в Сілоамі й побила їх, чи думаєте, що ті винні були більш за всіх, що в Єрусалимі живуть? 5 Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так! 6 І Він розповів оцю притчу: Один чоловік у своїм винограднику мав посаджене фіґове дерево. І прийшов він шукати на ньому плоду, але не знайшов. 7 І сказав винареві: Оце третій рік, відколи приходжу шукати плоду на цім фіґовім дереві, але не знаходжу; зрубай його, нащо й землю марнує воно? 8 А той йому в відповідь каже: Позостав його, пане, і на цей рік, аж поки його обкопаю довкола, і обкладу його гноєм, 9 чи року наступного плоду не вродить воно. Коли ж ні, то зрубаєш його.

Благодать, милість і мир вам від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!
Дорогі у Христі брати і сестри, 

Зі Святого Писання та історичних джерел нам відомо, що в часи панування над Палестиною та іншими провінціями римляни часто вдавалися до відвертої жорстокості, щоб приборкувати непокірних і тримати ізраїльтян у покорі.  Винних піддавали тортурам і карали, в тому числі, розпинаючи їх на хресті. Під час правління Понтія Пілата в Галілеї стався один випадок, який був настільки жахливим, що дійшов аж до наших часів, зокрема в оповіді євангеліста Луки. Одного разу Понтій Пілат віддав наказ покарати якихось галілеян. Їх було вбито в жахливий спосіб. Ймовірніше всього, це сталося під час святкування юдейської Пасхи. Лука каже, що Пілат змішав їхню кров з кров’ю жертовних тварин.
Про це жахливе вбивство люди розповіли Ісусові. Вони були дуже налякані і занепокоєні. Люди хотіли знати, який злочин скоїли ці галілеяни і чому Бог допустив, що вони загинули такою страшною смертю? І тоді Ісус звертає їхню увагу на інші трагічні випадки, які сталися з юдеями.  Він відповідає на їхнє питання іншим питанням. Нагадуючи про інший випадок, що стався в Силоамі, Він каже юдеям: “А як щодо тих вісімнадцятьох, які загинули в Силоамі, бо на них впала башта, чи вони були більшими грішниками від тих, що живуть в Єрусалимі?” Далі Він каже до всього натовпу: “Кажу вам; коли не покаєтеся, то загинете всі так!”
Зараз триває Великий Піст. В цей час церковного календаря ми щороку говоримо про каяття і прощення, про неймовірну ціну нашого викуплення, яку заплатив за нас Син Божий на хресті. Біблія вчить нас, що кожен, без винятку є грішником. Саме про це у нинішньому євангельському тексті каже Ісус.  Немає значення, якими ми є грішниками і якими є наші гріхи – великими чи малими. Незаперечна правда полягає в тім, що, так чи інакше — ми всі є грішниками .  Кожен із нас своїми гріхами заслуговує на покарання. Кожен із нас порушував Божі Заповіді. І якщо би Бог діяв щодо нас так, як нерідко чинимо щодо Нього і Його Заповідей ми, – то падіння на наші голови башти, подібної до Силоамської, було б для нас великим щастям.  Справедливий і праведний Бог має повне право відплатити нам тим, на що ми заслужили.
Але послухайте, що каже нині наш Спаситель: “Чи думаєте, що ті винні були більше за всіх, що в Єрусалимі живуть? 5 Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!”  Він закликає до каяття, всіх. Його слова є для нас рятунком від наших гріхів, тому що вони відвертають нас від відчаю і безнадії, від думки про те, що Бог заслужено покарає нас за наші провини.  І тоді Писання скеровує нас до Христа розіп’ятого, щоб ми могли побачити і повірити в те, що за наші гріхи заплачено кров’ю Сина Божого. Кару за наші гріхи Бог поклав не на нас, а на Ісуса Христа!  Заради Нього небесний Отець не відплачує нам тим, на що ми дійсно заслужили. Натомість Він поклав гріх усіх нас на невинного, святого і безгрішного Христа, який не заслужив покарання. На голгофськім хресті Він пролив за нас Свою святу кров.  Вона не була змішана з кров’ю жертв. Кров Христа  стала безцінною жертвою за наші гріхи.  Його хрест став тією вежею, котра не впала на голови бідних грішників, щоб знищити їх. Натомість, цей хрест став вежею, над котрою Христос вознісся на Голгофі над цілим світом, щоб спасти нас.
Дорогі брати і сестри, довготерпеливий і милостивий Господь закликає людей до каяття.  Пам’ятайте, що правдиве життя християнина – це життям, сповнене каяття. Але каяття мусить бути щире і правдиве.  Каяття також повинно мати плоди або ж результати розкаяння. Правдиве каяття – це перебування і життя у благословеннях Хрищення, яке змиває гріхи і рятує від диявола і смерті. Правдиве каяття – це перебування у Святому Причасті -  Тілі і Крові Ісуса Христа. Правдиве каяття – це щоденне наповнення свого серця і своїх вух Божим Словом – через вивчення Святого Писання, молитву, духовні пісні і гімни. Правдиве каяття – це переймання, насамперед, не гріхами інших людей, а своїми власними і сповідання їх. Це також постійне пригадування Христових обітниць про те, що завдяки Його смерті на хресті наші гріхи прощено. Написано: «Кров Ісуса Христа…очищує нас від усякого гріха» (1Івана 1:7).
Святий Дух дарує нам правдиве каяття через Божі засоби благодаті – Слово і Таїнство, приносячи нам прощення. В основі нашого каяття лежить розуміння того, що ми мали бути покарані за власні гріхи, але Ісус Христос прийняв покарання на Себе, посівши наше місце і цим  викупив нас і врятував. Люди, які вважають, що не мають в чому каятись, легковажно відкидають безцінні дари, котрими Христос рятує нас від Божого гніву і кари за гріхи. Святий Іван каже, що такі люди чинять із Христа неправдомовця (1Ів.1:10), бо Він СПРАВДІ ПОМЕР ЗА ЇХНІ ПРОВИНИ, яких вони не визнають і за які не каються. Для них Слово Боже і Церква важать не надто багато. Їм завжди бракує часу для слухання і вивчення Божого Слова, хоч на інші повсякденні речі вони час знаходять. Молитва, читання Святого Писання, відвідини Церкви їм не приносять радості.
Але послухайте, що каже нині Господь: “Дерево ростиме не вічно. Садівник прагнув краще доглянути його, щоб воно вродило плоди на другий рік, але цього не сталось”. Фігове дерево у цій притчі – це Єрусалим. Виноградник, в якому воно росло – це Ізраїль.  Іншими словами, Господь закликає людей до каяття і вкорінення у Божому Слові. Цією притчею Ісус звертається до тих, хто не турбується належно про своє спасіння, про власні гріхи, бо вважає інших значно гіршими за себе. Єрусалим був навчений цим уроком Ісуса Христа! Через сорок років після Його смерті, римляни дощенту зруйнували місто, котре відкинуло Божого Сина, як Месію і Спасителя. Подібним чином, Божий гнів не забариться на тих, хто зневажає Бога та Його Слово сьогодні.
Дорогі брати і сестри, ніколи не намагайтесь думати таким чином – якщо Бог дав дереву ще один рік, – то і я також можу ще один рік жити легковажно. Ніхто з нас не знає, коли він стане перед Богом. Ніколи не кажіть: “Господи, дай мені ще рік і я стану іншим, буду вдячним,  молитимусь Тобі щодня. Ще трохи і я почну відвідувати біблійні заняття і вивчати Твоє Слово. Ще трохи і я почну привчати до Твого Слова і молитви своїх дітей”. Пам’ятаймо, що справедливий і праведний Бог дає дереву ще один рік не для того, щоб воно просто росло, але щоб воно зароджувало добрими плодами. Такими плодами має бути ваше власне каяття – визнання ваших провин, сповідання світові віри в Спасителя, побожне життя, в основі якого лежать Христові дари: Його Євангеліє, благословення Хрищення, Його Тіло і Кров у Святім Причасті.
Великий Піст триває. І ми з вами нині перебуваємо саме там де треба – у церкві, щоб чути тут Євангеліє спасіння і втішні слова милосердного небесного Отця, який хоче, “щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди.” (1Тим.2:4).  Радійте у Господі завжди! Пам'ятайте, що час спасіння – це час нашого земного життя і іншого часу не буде. Бог хоче, щоб дерево принесло добрий плід і Він піклується про це. Він дає Святому Духові час створити всередині нас правдиві каяття і віру через Його засоби благодаті. Він дає нам нагоду і можливість вивчати і досліджувати Його Слово, бути на богослужінні, чути слова про відпущення гріхів і отримувати дорогоцінні Тіло і Кров Ісуса Христа задля прощення гріхів і зміцнення віри. Роблячи так, ми не стаємо кращими за інших грішників, але визнаємо, що Божі засоби  благодаті є єдиними Божими дарами, які спасають грішників.
Коли Христос говорить: “кажу вам; коли не покаєтеся, то загинете всі...”, то Він не каже слухачам, що вони уникнуть життєвих проблем і негараздів. Натомість, Він нагадує, що “всі згрішили і позбавлені Божої слави”, але безкоштовно виправдовуються і спасаються, і прощаються заради Нього.  Він закликає до віри і довіри Його обітницям в те, що через те, що Він посів наше місце на хресті – ми, як прийде час, з Божої ласки посядемо разом з Ним місця у Царстві небеснім.  Ніколи не думайте,  що хтось вчинив більше гріхів від вас. Але нехай ваше життя буде сповнене правдивого каяття і вдячності Богові за дарунок вашого викуплення, вічного життя  і спасіння через віру в Спасителя. Тіштеся Добрій Звістці Христа про те, що Він викупив вас! Задля вас і задля мене, задля усіх грішників Він прийшов у цей світ і стався Людиною.  Знайте, що тільки з Христом, який живе в нас, Правдивою Виноградиною і Добрим Пастирем, ми можемо приносити добрий плід і перебувати в чудовім саду небесного Отця повіки.

Йому одному, разом з Отцем і Святим Духом належиться вся слава, честь і поклоніння, нині і повіки.  АМІНЬ.

Сценарій для Недільної школи.

Друзі, пропоную скористатись цим сценарієм маленької вистави для дітей Недільної школи за мотивами притчі Ісуса Христа про сіяча (Євангеліє від Матвія 13:1-9, 18-23). Повний текст сценарію знаходиться ТУТ.