Цей світ - без гальм

Все, що відбувається довкола нас, є відзеркаленням морального стану людського суспільства. Візьмімо бодай рекламу. Пригадаймо якою відносно "цнотливою" була вона на початку, натомість нині в більшості рекламних оголошень присутні - секс, спокуса, "еротичні фантазії" тих, хто продукує рекламу і публіки. Дійшло до того, що дивитись телебачення усією родиною стало практично неможливо, адже не відомо що і коли рекламодавці втиснуть в телепередачу. Жодного контролю за цим процесом з боку держави не бачимо, і це дуже непокоїть. Як би ми не хотіли думати про згубний вплив на людей ЗМІ, кіно, телебачення і тп - він є і зростає далі. Порівняймо лишень скільки того непотребу, який наші діти бачать, чують, читають нині, було в суспільстві 30-40 літ тому - різниця величезна! А відтак, він суттєво впливає на людей, виробляє в них певні стереотипи мислення, прививає їм певні моральні або радше аморальні стандарти. Відмахнутися від цього неможливо. Окрім того, завдяки новітнім технологіям нинішній світ став дуже "тісним та малим", будь- яка подія, будь який аморальний виверт миттєво поширюються світом і стають "надбанням" загалу. Саме це і потрібно лукавому. Хто-хто, а він, без сумніву, тішиться таким станом справ, бо у нього справи йдуть вельми добре. Його посіпаки приставлені до кожного збоченця і морального банкрута, його оркестри та хористи щосили славлять людські гріхи і спокуси, його "адвокати" переконують загал, що пекло не страшне і його не треба боятися, що довкола всі грішні, тому краще цим не перейматись, а плисти за течією. Ось чому нині, як ніколи, актуальний заклик апостола: "що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це!" (Филипян 4:8). Ось чому діти Божі повинні на кожному кроці нагадувати "виробникам" та заохочувачам аморального, ницого, ганебного - "неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, 10 ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони!" (1 Коринтян 6:9,10). Господи, просвіти, напровадь, спаси і помилуй.

Мрії справджуються або куди йдемо?...

Так, мрії справджуються. І це втішна новина. Людина без мрій, наче птах без крил. Скільки вже про все мріяно-перемріяно, а люди не перестають мріяти, бо така їхня сутність. Річ лише у тім, хто про що мріє. Наприклад, недавно сповнилася мрія відомого телеведучого та журналіста, якого так переповнили емоції, що він на радощах виплеснув свої почуття загалові. Себто - нехай всі знають, який я щасливий! Дехто спитає: "А з якого приводу така радість у чоловіка?". Відповідь, на диво прозаїчна  - людині випала нагода вжити нецензурні слова привселюдно, але не просто так, а в "культурному контексті", так би мовити. Йдеться про театралізоване дійство за мотивами творів ще одного відомого любителя "іншомовних слів". Так ось, наш герой щиро так ("нічтоже сумняшеся") зізнався у тім, яка велика насолода лаятись нецензурно зі сцени філармонії (не вдома на кухні, не в товаристві приятелів, не на природі). Ще б пак, адже сцена  - місце особливе, це тобі не пивний бар, не ресторан, не вулиця, де все очікувано і прогнозовано. А тут  - виходить собі на сцену людина, глядачі перебувають в очікуванні чогось незвичайного, аж раптом їх, немовби обухом по голові нецензурним словом - бабах! "Ой леле, що ж то діється!" - скаже один, а інший і оком не поведе.  Людоньки добрі, куди ж це ми прямуємо! Що не телепрограма, що або нецензурне слово відкритим текстом або замість нього "пі-пі-пі", а всім і так зрозуміло, що до чого. Діти слухають, засвоюють "сучасну лексику".  Хтось каже  - це життя, як воно є, інакше своїх почуттів висловити неможливо! Та які ж бо вони бідні духовно, культурно, мовно, естетично - ті, хто так кажуть! Правильно люди кажуть - "З Івана пана не зробиш". Культура та виховання плекаються десятиліттями. Не будемо лукавити  - є нині окремі добрі речі, але їх надто мало, щоб загал міг затямити, що "добре, а що зле". Натомість "вулична культура", різного роду вульгарщина та непристойні речі дедалі більше витісняють в суспільстві те, що гідне хвали та добре в Божих очах. То ж логічно постає питання: "Quo Vadis?"...

Мартин Лютер (1483-1546) - про світські справи

Крім...церковних справ, є ще безліч надзвичайно важливих справ у політичній сфері, які треба виправити. Є розлад між князями і станами. Лихварство та жадоба заполонили все й узаконились [захищаються під видом праведних діл]. Блуд, безсоромність, надмірність [крайнощі] в одязі, обжерливість, азартні ігри, марнота і показність з усіма видами поганих звичок та зла, непослух підлеглих, домашніх та працівників усякого ремесла, а також здирства [і надзвичайно високі ціни]... все це настільки збільшилося, що його не можна буде виправити і десятьма Соборами чи двадцятьма Рейхстагами.
Мартин Лютер, Передмова до Шмалькальдських артикулів,
написано 1537 року Божого

Як Бог міг дозволити цьому статися?

Анна Грем, донька відомого проповідника  Біллі Грема якось брала участь у ток-шоу, присвяченому подіям 11 вересня 2001 року (теракти в США - ТК). На запитання ведучої Джейн Клейсон: «Як Бог міг дозволити цьому статися?» Ганна Грем дала дуже глибоку і мудру відповідь. Вона сказала: «Я вірю, що Бог так само, як і ми, дуже сумує з приводу того, що сталося. Але ж ми роками виганяли Бога з наших шкіл, з нашого уряду, з нашого життя… Чи можемо ми очікувати від Бога благословення і захисту, якщо ми самі вимагаємо, щоб Він нас покинув?»

Давайте дещо пригадаємо ... Здається, все почалося, коли Медлін Мюррей О'Хара (вона була вбита, а її тіло було знайдено нещодавно) заявила, що в школі не місце для молитви, і ми сказали: «Гаразд».

Потім хтось сказав, що краще б у школі не читати Біблію (Біблію, в якій сказано: «Не вбивай», «Не кради» і «Люби ближнього свого, як самого себе»!). І ми сказали:«Гаразд».

Далі лікар Бенжамін Спок сказав, що нам не слід застосовувати тілесні покарання до наших дітей, коли вони погано поводяться, тому що цим ми завдамо шкоди їхнім ще юним особистостям - ми можемо зіпсувати їх почуття власної гідності (до речі - син Спока наклав на себе руки). І ми сказали: «Він - фахівець і знає, про що говорить». Отож ми сказали: «Гаразд».

Потім хтось сказав, що вчителям і директорам не можна карати наших дітей. А адміністрації шкіл суворо заборонили своїм викладачам навіть торкатися учнів, які завинили, тому що їм, мовляв, не потрібна погана реклама і вони більше не хочуть відповідати за це перед судом (але є велика різниця між покаранням і дотиком, прочуханкою, приниженням, биттям і т. д.). І ми сказали: «Гаразд».

Потім хтось сказав: «Давайте дозволимо нашим донькам робити аборти, якщо вони цього хочуть. Їм навіть не доведеться розповідати батькам». І ми сказали: «Добре». Тоді якийсь мудрий член шкільної ради сказав: «Хлопці завжди будуть хлопцями і завжди будуть цим займатися (сексом – ТК). Так що давайте дамо нашим синам стільки презервативів, скільки вони хочуть, щоб вони могли розважатися так, як їм заманеться. А нам не доведеться розповідати їх батькам, що вони отримали їх в школі». І ми сказали: «Добре».

Потім хтось із нами ж обраної верховної влади сказав, що не важливо, що у нас відбувається в приватному житті, якщо ми добре виконуємо свою роботу. І, погоджуючись з цим, ми сказали, що нам не важливо, хто (включаючи президента) чим займається у приватному житті, якщо у нас є робота і з економікою все гаразд.

Тоді хтось сказав: «Давайте друкувати журнали із зображенням оголених жінок і будемо називати це нормальною високою оцінкою краси жіночого тіла». І ми сказали: «Добре». Тоді деякі, озброївшись цією оцінкою, пішли ще далі і почали публікувати фотографії оголених дітей, а потім і ще далі, помістивши їх в Інтернет. І ми сказали: «Добре, у них є свобода слова».

Потім індустрія розваг сказала: «Давайте робити фільми і телепрограми, які пропагують насильство, богохульство і заборонений секс. І давайте записувати музику, яка заохочує вживання наркотиків, зґвалтування, вбивства, самогубства та сатанізм». І ми сказали: «Це лише невинна розвага, ця музика негативного ефекту не несе, її ніхто не сприймає серйозно, так що продовжуйте в тому ж дусі».

І тепер ми запитуємо себе, чому в наших дітей немає совісті, чому вони не можуть відрізнити погане від доброго, чому вони, не замислюючись, вбивають незнайомих людей, своїх однокласників і самих себе. Можливо, якщо ми замислимося над цим серйозно, то таки зможемо в цьому розібратися. Я думаю, що тут справа в тому, що, як написано – «що посієш, те й пожнеш».

Якось один молодий чоловік написав: «Дорогий Господи, чому Ти не врятував маленьку дівчинку, вбиту прямо в себе в класі? Щиро Твій, стурбований студент». Ось відповідь на це питання: «Дорогий стурбований студенте, Мене не пускають у школи. Щиро твій, Бог».

Прикро навіть подумати про те, як легко люди позбавляються Бога, а потім дивуються, чому світ перетворюється на пекло.
Прикро, коли ми віримо тому, що говорять газети, і сумніваємося в тому, що говорить Біблія.
Прикро, коли всі хочуть потрапити на небеса, при цьому не віруючи, не думаючи, не кажучи і не роблячи нічого з того, про що говорить Біблія.
Прикро, коли хтось каже «Я вірю в Бога», але сам слідує за сатаною...
Прикро, що нам так легко засуджувати інших, і так важко сприймати осуд на свою адресу.
Прикро, що погані жарти поширюються зі швидкістю світла, а люди двічі подумають, чи варто поділитися з друзями статусом (в соціальній Інтернет-мережі) або заміткою, в яких говориться про Бога.
Прикро, коли все непристойне, грубе, хтиве і вульгарне без безперешкодно шириться Інтернетом, а в школі чи на роботі відкрита дискусія про Бога неможлива.
Прикро, коли можна бути «обома руками» за Христа в неділю, і водночас бути тихеньким і непомітним християнином впродовж тижня (за принципом - моя хата скраю – ТК).