Церква і Літургія

Літургія — це не те, що ми винайшли самі, і не те, що ми вдосконалили. Ми прийняли її і лише додали низку рубрик або вказівок для використання з існуючим укладеним порядком...

Конфесійний стандарт — це не просто річ для інтелектуального оцінювання чи теоретичної єдності. Це те, як ми дійсно живемо. Ми дотримуємося цього не як ідеалів, а як норми, і те, як ми готуємо пасторів і звершуємо богослужіння, випливає з цієї норми — не з культурних ситуацій чи уподобань, а з того, у що ми віримо, чого навчаємо і що сповідуємо.

Правдива краса в домі Господньому — це не прикраси, а слова, включаючи Боже Слово, яке втілене у мистецтві, - склі, різьбленні, металі та камені.

о.Пітерс

Герман Зассе про Церкву

Церква є Церквою лише завдяки тому, що все, сказане у давньому символі віри про особу Ісуса Христа, Його народження, воскресіння і вознесіння є правдою. Якщо б це не було правдою, то, як каже старе прислів’я, всі ці речі важать не більше чи менше від будь-якої іншої доброї оповідки. За таких обставин, як нам відомо, церкви не існує. У Церкви немає іншої відповіді, яка пояснює сутність падіння цього світу, – щоб дати зрозуміти чим вона є насправді, – від тієї, котра вказує на те, що цей світ не вірить в Христа. У що Церква вірить стосовно себе самої, залежить від того, в що вона вірить про Христа. Якщо нехристияни нічого не знають про достовірність воскресіння Ісуса Христа з мертвих, як вони можуть визнати Його дійсну та особисту присутність у цьому світі через Церкву? Чи має Церква шлях проголошення таємниці її існування у світі відмінний від того, який проголошує присутність її прославленого Господа? Якою Церква є насправді можна побачити лише на підставі того, що нею сповідується про Христа. Горе Церкві, котра шукає шляху іншого, аніж сповідання Христа, щоб привернути увагу світу.
Герман Зассе, «Закон і Євангеліє» (грудень 1936 року).

Біблійні доктрини в поезії Юрія Липи

Перечитуючи поезію Юрія Липи (1900-1944), надибав цікаві паралелі з конфесійним лютеранством. Скажімо, в поезії "І прийде час..."  Юрій Липа зображає біблійну доктрину про спасіння вірою, без діл і заслуг з боку людини перед Богом. Ще одним відкриттям для мене став його вірш "Пребудь в мені". Власне і перший, і другий входять до циклу з трьох віршів. Друга частина циклу - поезія Лагідний Друг" - Вона чудово перекликається з євангельським посланням про Ісуса Христа  - Друга всіх грішників, приходу якого віруючі чекають зі словами з книги Об'явлення  - "Прийди, Господи Ісусе" (Об. 22:20) Чим цікавий другий вірш циклу? У Лютеранській церкві віддавна виконується чудова християнська пісня "Зі мною будь" (Abide with me). Текст до неї написав англієць Генрі Лайт (Henry F. Lyte 1793-1847). Я мрію зробити її переклад на українську мову. Ось перша строфа вірша Лайта  - вона майже слово в слово співзвучна з початком вірша Юрія Липи. В мене таке припущення  - або він написав свій вірш під впливом вірша Лайта, або зробив його переспів:  На фото - ліворуч Юрій Липа, праворуч - Г.Лайт.
Abide with me; fast falls the eventide;
The darkness deepens; Lord with me abide.
When other helpers fail and comforts flee,
Help of the helpless, O abide with me.
(Весь текст ТУТ).


Юрій Липа
І ПРИЙДЕ ЧАС...
***
І прийде час, коли твої учинки
Обернуться й повстануть проти тебе;
Як вояки, зберуться навкруги
І зброєю грозитимуть тобі,
Нагому й безборонному.
А потім
Посходяться ще вчинки-фарисеї
І відчитають лживі обіцянки,
І вимагатимуть, щоб сповнив ти їх;
І прийдуть ще повії по заплату.
Ти всіх приймеш без слова.
Тільки станеш
І вислухаєш кпин, погроз і лайок,
І сповнишся гіркотою страшною,
І, очі звівши, скажеш: —
Боже, де Ти, де Ти?
І на той жаль бездонний
Світло скаже: — Тут.
І на той смуток Світло загориться,
І юрби вчинків, з’єднані у Світлі,
Закаменіють, збліднуть, відійдуть,
І врешті будеш ти
із Світлом сам на сам,
Чого був спрагнений ти все життя…

***
ПРЕБУДЬ В МЕНІ
Пребудь в мені! Все ближче ночі тінь
І тьма — густіша. Боже, вдалечінь
Відходять блага й сили помічні, —
Безпомічному поможи мені!
Наш день малий, він швидко проплива.
І втихне сміх, і слав минуть слова, —
Нехай же змінні загасають дні,
Ти, що — незмінний, о пребудь в мені.
Молю Тебе! Не будь лишень на мить,
А, як до учнів, злинь, щоб говорить.
Як лагода, як визвіл заясній,
Не проминай, — зостань в душі моїй!
З’явись і сповнись мною! Борони
Від страху жить, від труду, що як сни,
Хто ж, як не Ти, підпора й провідник,
Що в сонце й бурю вестиме повік?
Свій хрест подай, як звідси буду йти,
Шлях освіти, верхівлі освіти,
Де рай цвіте, а не чуття земні.
Життя чи смерть, — а Ти пребудь в мені.

***
*ЛАГІДНИЙ ДРУГ
О вийти б несподівано з неволі
Тілесности — на простір, виднокруг,
І буть як вітер і як день у полі…
Радіймо, серце, — ось приходить Друг,
Той Друг, що лагідний, що —
в брамі, на сторожі
До світла іншого, де інші квіти, Божі.
* - лагідний Друг - Ісус Христос, Спаситель грішників


* * *
Останній з наведених тут віршів нагадує прославлення – «Благословенний, Ти, Господи», котре використовується у Службі Божій (Псалом 119). Тут гарно зображено біблійне вчення про Бога Творця, Господа, Викупителя, Визволителя від влади гріха, диявола і смерті, Подателя усього добра, який відроджує грішника і дарує йому нове життя та благословенний спадок у Царстві небеснім.

БЛАГОСЛОВЕН ЄСИ!
Благословен, розгорнений
просторами, морями,
Ти, що відвік перебуваєш з нами!
Як сонце в променях,
що палить і тремтить,
Як сонце в променях,
іскристостях і громах,
Благословен, що рвеш
в надлюдську шир і помах,
Благословен єси за кожен день і мить!
Щоб душу визволить, мені ламаєш тіло,
І світиш, як закон, і плинеш, як кадило,
І ось відроджуєш і кличеш до нового,
Щоб знову міць була,
і серце знов тремтіло, —
Благословен єси! — довічно славмо Бога.

Божа воля

І знову про вислів К.Льюіса. Льюіс якось влучно зазначив - "Збочувати від Божої волі означає прямувати у безвість". В Господній молитві віруючі промовляють: "Нехай буде воля Твоя..." На вашу думку це сповідання є важливим чи ні? Безперечно, воно є важливим, бо немає жодної речі без волі Божої на те. Втім, декому це видається доволі сумнівним (як от невіруючим, байдужим, богозневажникам). Однак навіть щодо них сповнюється Божа воля. Написано: "Господь добрий до всіх, а Його милосердя на всі Його творива!" (Псалом 145:9), "Ти руку Свою відкриваєш, і все, що живе, Ти зичливо годуєш!" (Псалом 145:16). А щодо невдячних за Божу волю та Боже піклування Біблія каже: "Вони споживають хліб Божий, та не кличуть Його!" (Псалом 53:4). Винятково важливим є розуміння Божої волі віруючими. Адже якщо вони моляться "Нехай буде воля Твоя...", то повинні в покорі визнавати Божу волю і не перечити їй. Візьмемо для прикладу молитви за померлих. Святе Писання чітко і ясно навчає, що по смерті людська душа може опинитися або на небесах або в пеклі. Написано: "людям призначено вмерти один раз, потім же суд" (Євреїв 9:27). Іншими словами, суд чиниться відразу після фізичної смерті людини. Згідно присуду людська душа потрапляє до небес або до пекла. Жодного іншого, третього місця НЕ ІСНУЄ. Біблія про нього НІЧОГО не навчає. Натомість Господь Ісус Христос каже, що душі праведників по смерті відсилаються до раю, а грішників, богозневажників  - до пекла, причому ані перші ані другі не можуть переходити з одного місця в інше (Луки 16:19-26). Все зрозуміло і ясно. Це слова самого Христа!  Слушно виникає питання: "Якщо душа праведного в раю, то що ще кращого може їй додати молитва за покійного? Нічого! А якщо душа грішного в пеклі, то чим можна їй зарадити, як її визволити звідти?" І ось тут ми знову торкаємось визначення Божої волі - якщо душа померлого з Божої волі опиняється в пеклі, а ми молимось "Нехай буде воля Твоя" - то як ми можемо знехтувати Божою волею і вимагати зміни місця перебування душі, котре визначене Божим судом після смерті! Це не є можливе! Але слід ще зазначити де міститься саме коріння проблеми, чому люди наважуються практикувати те, що суперечить Божій волі? Ось чому  - в них немає певності у спасінні, прощенні гріхів і вічному житті! Впродовж земного життя вони сповнені сумніву, непевності та страху. Їхнє сумління весь час охоплене жахом - "Де я опинюся? Що мені робити, щоб не потрапити до пекла?" Втішна відповідь на ці важливі питання існує! Вона міститься у правдивім Божім Слові, яке ЗАПЕВНЯЄ - кожен, хто вірує в Ісуса Христа як свого єдиного Господа і Спасителя ВЖЕ МАЄ вічне життя і спасіння. Все, що потрібно - вірити Божому Слову, - не власним почуттям та емоціям, а Йому! Господь каже: "Хто вірує в Сина, той МАЄ вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить..." (Івана 3:36, Івана 6:47), "Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той МАЄ, і на суд не приходить, але ПЕРЕЙШОВ він від смерти в життя" (Івана 5:24), "Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той МАЄ вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня" (Івана 6:54). Місце нашого перебування по смерті згідно Божої волі визначається нашою вірою в Божого Сина впродовж земного життя!  Хочеш бути на небесах - віруй в Божого Сина! Не віруєш у Нього, нехтуєш Ним - будь готовий до пекла.

Про Бога і дещо окрім Нього

У відомого англійського письменника К. Льюіса є такий вислів - "Той, у кого окрім Бога є ще дещо, не має більше від того, у кого є лише один Бог". Що мається на увазі під словами "окрім Бога"? Насамперед те, що відбирає в Бога Його славу, поклоніння, звеличення і т.п., на що люди, окрім Бога, кладуть надію і сподіваються. А це речі не безневинні. Біблія застерігає, що Бог ставиться до них дуже ревниво, тобто Йому не до вподоби, коли належну лише Йому славу, шану, поклоніння і т.п. віддають іншим. Написано: "Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину..." (Вихід 20:5), "Я Господь, оце Ймення Моє, і іншому слави Своєї не дам, ні хвали Своєї божкам" (Ісаї 42:8). Натомість чимало людей на кожному кроці порушують цей Божий наказ. В який спосіб? Вклоняються святим (до речі жоден з тих, кого Церква вважає святим ніколи не заповідав, щоб до нього молилися, йому вклонялися і т.п.), їхнім мощам, іконам, моляться до них, роблять зі святих співспасителів (але ж написано - окрім ймення Христа "під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали" Дії 4:12) і т.д. Написано: "Тобі, Боже, належиться слава..." (Псалом 65:2). Господь Ісус Христос каже: "Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!" (Матвія 4:10). Відсутність поклоніння святим і молитов до них самі святі НІКОЛИ б не вважали за образу, бо самі за життя вшановували єдиного правдивого Бога у Святій Трійці - Отця, Сина і Святого Духа. Вони б раділи, коли б віруючі вшановували їх у лише той спосіб, про який каже Писання: "Згадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру" (Євреїв 13:7). Викликає подив, що не зважаючи на прямі і зрозумілі Божі вказівки, об'явлені Ним у Святім Писанні, люди наче навмисно нехтують ними, порушують їх, перекручують. На завершення ще раз про зміст вислову К.Льюіса  - Якщо ви, як віруючі, вшановуєте лише Триєдиного Бога, молитесь лише Йому, слухаєтесь лише Його, поклоняєтесь лише Йому, покладаєтесь лише на Нього - ви чините САМЕ ТЕ, що Він наказує, ви маєте ВСІ ЙОГО обітниці і благословення, через віру в Його Однородженого Сина вам подаровані прощення гріхів, спасіння і вічне життя? Хіба цього не досить? 

Відповідь з 17 сторіччя єретикам

Чи не першим відомим дослідникам нарисом історії України вважається "Синопсис Київський" (виходив друком 1674, 1678, 1680рр.) Авторство приписують Інокентію Гізелю (до речі, за походженням - протестант, німець), архімандриту Києво-Печерської лаври або ж П.Кохановському, українському хроністові 17ст. У вступному слові, автор "Синопсису" дає гарне свідчення біблійного вчення про другу особу Трійці - Сина Божого, нашого Господа, Спасителя та Викупителя. Він уживає одне з Його імен Слово і засвідчує про нього, як про Бога, Слово, що сталося тілом:
"В ЛІТО ВІД СОТВОРІННЯ СВІТУ 6182, ВІД ВТІЛЕННЯ БОГА СЛОВА 1674"
Ось так чудово автор "Синопсису" ще 4 сторіччя тому відповів фальшивим вчителям, які відкидають божественність Христа, заперечують Трійцю, вводять людей в оману, перекручуючи та спотворюючи Боже Слово.