Ганс Кох про наслідки большевизації українського суспільства.

***
«Большевицьке карне право карало недбалість в роботі, звичайне спізнення на роботу, або дрібне порушення приписаних норм так само, як і душогубство, себто в'язницею на довгі роки. Отже, чого дивуватися, що в народі поняття крадіжки й шахрайства змішалися з поняттям «саботажу», що полягає в ліності та в недбалості. Інші форми морального занепаду треба приписати впрост тяжкій боротьбі за життя та мізерії…»
***
«Расова та національна політика совєтського уряду намагалася, як відомо, злити національності і витворити один совєтський патріотизм, забарвлений панрусисзмом, себто московством. По відношенні до Україна цю політику було ще більш посилено, бо ця нація, біольогічно сильна, замешкала в життєвій, для совєтської промисловости, території, на славнозвісному чорноземі, не раз підносила проти Москви прапор повстання, і до років голоду 1921-34рр. дійсно являла для Москви чималу небезпеку… Стара провідна верства українського народу була зліквідована в численних удаваних процесах, селяни були знищені шляхом примусової колективізації біологічно, українську націю було підміновано по містах також численними вселюваннями москалів, або змішаними подружжями. Знання в країні давніх національних гімнів, національних барв та національної зброї, національних проблем та традицій звелося до мінімуми. І все ж, прикладаючи всі свої зусилля, щоб викоріняти національну свідомість, більшовики ніяк не змогли перервати національної тяглости, що пережили роки голоду та переслідування, загартовувалися в боротьбі за існування і вперто розмножуються».

Інтерв'ю Ганса Коха газеті "Український вісник", 12 липня 1942 року, Берлін. З Кохом спілкувався Євген Онацький.

Книжкова полиця

Пастир, богослов, викладач, історик, дослідник, член НТШ, письменник, поліглот, перекладач, а ще - учасник обох світових війн, учасник визвольних змагань часів УНР, офіцер Вермахту і співробітник Абверу, учасник перемовин українських лютеран з суперінтендатом доктором Теодором Цеклером на зорі становлення українського лютеранства, кращий приятель сина Теодора Цеклера Пауля і хрещений батько його сина Еразмуса – це все Ганс Кох, галицький німець (1894-1959). 


Нещодавно отримав книжку про цю унікальну постать від відомого українського вченого, дослідника, історика, професора та академіка пана Івана Монолатія, за що йому красно дякую! Пан Іван є автором передмови до книжки, а написав книжку – онук Теодора Цеклера – Еразмус Цеклер. Чудовий переклад з німецької здійснила пані Галина Петросаняк. Придбати книжку можна у видавництві «Лілея-НВ» (Івано-Франківськ) за 45грн. На фото: обкладинка книжки,  Еразмус Цеклер, Теодор Цеклер.

PS. Варто зазначити, що Ганс Кох таки потрапив під влив німецького націонал-соціалізму і навіть став членом партії, втім його спомини є цінним матеріалом про часи та події 1- світових війн і визвольних змагань.