***
«Большевицьке карне право карало недбалість в роботі, звичайне спізнення на роботу, або дрібне порушення приписаних норм так само, як і душогубство, себто в'язницею на довгі роки. Отже, чого дивуватися, що в народі поняття крадіжки й шахрайства змішалися з поняттям «саботажу», що полягає в ліності та в недбалості. Інші форми морального занепаду треба приписати впрост тяжкій боротьбі за життя та мізерії…»
***
«Расова та національна політика совєтського уряду намагалася, як відомо, злити національності і витворити один совєтський патріотизм, забарвлений панрусисзмом, себто московством. По відношенні до Україна цю політику було ще більш посилено, бо ця нація, біольогічно сильна, замешкала в життєвій, для совєтської промисловости, території, на славнозвісному чорноземі, не раз підносила проти Москви прапор повстання, і до років голоду 1921-34рр. дійсно являла для Москви чималу небезпеку… Стара провідна верства українського народу була зліквідована в численних удаваних процесах, селяни були знищені шляхом примусової колективізації біологічно, українську націю було підміновано по містах також численними вселюваннями москалів, або змішаними подружжями. Знання в країні давніх національних гімнів, національних барв та національної зброї, національних проблем та традицій звелося до мінімуми. І все ж, прикладаючи всі свої зусилля, щоб викоріняти національну свідомість, більшовики ніяк не змогли перервати національної тяглости, що пережили роки голоду та переслідування, загартовувалися в боротьбі за існування і вперто розмножуються».
Інтерв'ю Ганса Коха газеті "Український вісник", 12 липня 1942 року, Берлін. З Кохом спілкувався Євген Онацький.
Немає коментарів:
Дописати коментар