пʼятницю, 24 вересня 2010 р.

Діва-Обида

24 серпня 1924 року Євген Маланюк (1897-1968) написав вірш, котрий читати важко й досі...Євген любив свій край і вболівав за нього. Мотиви цього вірша перекликаються з іншими,що їх можна знайти у Франка, Лесі Українки, Шевченка, ба, навіть у Біблії... До речі, Маланюк був "східняком" - народився на Херсонщині.

Євген Маланюк
ДІВА-ОБИДА

Лежиш, розпусто, на розпутті,
Не знати - мертва чи жива.
Де ж ті байки про пута куті
Та інші жалісні слова?
Хто гвалтував тебе? Безсила,
Безвладна, п'яна і німа
Неплодну плоть, убоге тіло
Давала кожному сама.

Мізерія чужих історій
Та сльози п'яних кобзарів -
Всією тучністю просторів
Повія ханів і царів.

Під сонні пестощі султана
Впивала царгородський чар,
Це ж ти - попівна Роксоляна,
Байстрюча матір яничар!

Чаплінському - ясир кохання -
Це ти, безславна і лиха,
В Богдановій ятрилась рані
Вогнем образи і гріха.

Стрибати в гречку - тільки й щастя,
Щоб в корчах зради завмирать -
Це ти, пусте, неплодне трясця,
Ти, Пріська гетьмана Петра.

Звідціль черкаська твоя шатость
І рабська кров твоя звідціль,
І діти, мов дурні курчата,
І сліз - пісні, й бандури - біль,

І та розслабленість ледача
І серця, й розуму, і рук, -
Безсила насолода плачу
Безсоромно-плебейських мук...

Невже ж калюжою Росії
Завмре твоя широчина?
...А над степами вітер віє!
А в небі гуркотить весна!

А степ, гарматами пооран,
Тремтить від крові і кісток,
Та про бої віщує ворон,
Червлен тримаючи шматок.

Повстань, як древлє! Панцир з міді
Замінить лати й ганчірки, -
І знов дівоча стать Обиди
Звитяжно гляне у віки!..
24 серпня 1924 року

«Діва Обида» - загадкова фраза зі «Слова о полку Ігоревім": "Встала обида в силах Дажбожого внука, вступила Дівою на землю Троянову, заплескала лебединими крилами на синьому морі біля Дону". Різні дослідники вважали, що Діва Обида могла бути тьмутараканською княжною, Єленою Троянською, Артемідою чи Мокошею.

1 коментар:

Unknown сказав...

Дуже талановитий поет, дуже... (Я теж захоплювався поезією Маланюка в ліцеї, хоча тепер розумію, що нам його давали надто дозовано, щоби не злякати й аби пересічний школяр не помітив якоїсь різниці між Маланюком та, скажімо, Миколою Хвильовим, - "воно ж бо все наше, українське".:-)) Але за переконаннями п. Євген був банальним фашистом (що й не приховував). Хоча... тоді часи такі були, - подібна "романтика" і "естетика" в дусі Лені Ріфеншталь, як і прагнення "помсти" за будь-якої ціни підкупали багатьох, навіть творчу інтелігенцію, яка могла за все своє життя гвинтівки навіть у руках не потримати. Уявлення ж про християнство в Маланюка було, м´яко кажучи, неканонічне.

=======

Відвіку й донині Еллада й Юдея -
Два вороги люті на древній землі -
Хрестом і залізом та ядом ідеї
Руйнують-будують і Рими, й Кремлі.

Від грецьких провінцій до римських колоній
Гриміли століття меча і огня,
Здіймались до неба безсилі долоні
І марно молили великого дня.

В коріннях зростаючих готик, як язва,
Кублилося чорне, гніздилося зло -
То гетто душилось в пархатих міазмах,
То гетто, то гетто труїло й гнило.

І помста сичала, і ятрилась зрада,
І ядом руїни труїлася кров.
Два вороги люті – Юдея й Еллада -
Від Тібру, від Рейну аж ген по Дніпро.

22 листопада 1929 р.

***

СЬОГОДНІ

Ні! Не тропар і не псалом!
Не молитви, не плач до неба, -
Свячений ніж, стиснутий злом,
Свячений ніж – оце нам треба.

В жорстоку, хижу ніч життя,
В оцю страшну, страсну годину
Здуши гадюку почуття,
Забий, забий в собі людину!

Дивись, крізь язики заграв
Встає пожар, як Ґонта, ярий,
І морок ночі розідрав
Міліоновий галас: «Кари!»

Катуй, ґвалтуй хижацький схід!
Жени орду в азійську далеч!
На спів осінніх панахид
Злетиться знову хижа галич,

І вкриє стерво вражих тіл,
І їй в жахливій тиші ночі
Накаже грізний Азраїл
Ворожі видзьобати очі.

7.ІХ.1923