Естетика християнського храму

Нині нерідко ведуться дискусії про те, кому в церкві потрібні статуї, вітражі, свічки, облачення чи ще щось, окрім Божого Слова, хіба самого Слова не достатньо?  Але саме в цьому і полягає сенс справи.  Мова не йде і ніколи не йшла про те, чого достатньо, а про те, що дав Бог. Ми перетворили віру на зручне місце перебування для Бога і для себе. Перший крок до втрати релігії - це вівтарі з мінімумом необхідного і переконання, що те, що може бути достатнім для надзвичайної ситуації в пустелі або на острові, є метою і нормою за всіх обставин. Нам справді потрібні церковні будівлі. Нам потрібні свічки і вівтарі. Нам потрібні органи і церковні дзвони. Нам потрібні пахощі.  Нам потрібна краса у всіх її різноманітних проявах. Нам потрібне хресне знамення, поклони і колінопреклоніння.  Нам потрібні Таїнства і знаки. Щойно це стало предметом обговорення про те, скільки чого необхідно і нічого понад те, як ми все це втратили. Протестантизм повинен був вигадати щось, щоб замінити те, що дав Бог.  Настав час просто визнати, що ми потребуємо всього даного Богом. У ньому немає нічого, чого слід соромитися. Наявність цього не зробить нас святими більше, ніж його відсутність. Але визнати, що Бог створив і використав ці речі, означає визнати, що навіть якщо ми цього не знаємо або відмовляємося визнати, очевидне є істинним.  Ми потребуємо всього цього. Хвала Богові за все!
о.Л.Пітерс

Людмила Тафійчук, Володимир Корнєв - живопис

У нинішнім світі не часто зустрінеш непросякнуте наскрізь матеріалізмом, різного виду духовними та фізичними збоченнями. Все настільки обросло і пройнялося цинізмом, скептицизмом, духом комерції, що з деяких пір почало плодити новітнє мистецтво саме з "таким смаком". А душі хочеться світлого, щирого, ніжного, щоб зігрівало серце і душу. Кожному з нас, почасти, хочеться повернутися, бодай на мить, у казковий світ дитинства й дитячих мрій. Той світ не щез, він поруч нас, треба лише вміти побачити його. Його краса не минеться допоки цвістимуть польові квіти і дозріватимуть яблука в саду, допоки ми літатимемо у снах і дивуватимемось красі кожного Божого творива. Завітайте на сторінки митців Людмили Тафійчук та Володимира Корнєва і зачерпніть у їхніх чудових картинах пригоршнями добра і  тепла, які так потрібні нам нині.
ЛЮДМИЛА ТАФІЙЧУК  - ЖИВОПИС
ВОЛОДИМИР КОРНЄВ - ЖИВОПИС