Іван Нечуй-Левицький - справжній класик української літератури!

Жодного діяча української культури не було так високо вшановано при житті, як І. Нечуя- Левицького в грудні 1904 року. Ніхто не одержував таку силу "лаврів", як він. Але всі унікальні документи й понині заховані од читачів за сімома печатками у фондах наукових бібліотек та Інституту літератури імені Т.Г.Шевченка, підпорядкованих Національній академії наук України. Ці матеріали склали б раритетну суперкнигу – величну пам’ятку історії й культури нашої Вітчизни. Це видання розставило б усі крапки над "і" у питанні, що стосується місця і ролі Івана Семеновича в історії України. Та цього, очевидячки, вперто не бажають зробити "закутні гетьманчата", новітні самовисуванці у "живі класики", "облагопоєні пристосуванці" й "кукільники". Адже промені Нечуєвої сонячної слави висвітлюють їхнє нікчемне пігмейство. Та часи змінюються, а Нечуй зостається. Про цю невідворотну істину не раз і не два нагадував літературним геростратам і політичним
ліліпутам мудрий наш сучасник Олесь Гончар.
З сайту "Стеблів" (http://stebliv.ho.ua/museum.html)

Рецензія 1840 року на Шевченків Кобзар

 Кобзарь — певец, играющий на кобзе. Кобза есть музыкальный инструмент в роде гитары, торбана или, лучше сказать, бандуры, весьма употребительной в Малороссии: обыкновенно старый певец, большею частию слепой, самородный трубадур малороссийский, распевая свои заветные песни и думы про славные былые времена, аккомпанирует сам себе на этом инструменте. Т. Шевченко назвал именем «Кобзарь» собрание своих украинских дум и песен. Мы прочли это собрание с величайшим удовольствием и рекомендуем его всем любителям малороссийской поезии. В стихах г. Шевченка много огня, много чувства глубокого, везде дышет в них горячая любовь к родине. Его картины верны о натурой, и блещут яркими, живыми красками. Вообще у автора этих малороссийских стихотворений виден талант неподдельный. Вот что говорит поет, обращаясь к своим думам:

Думи мої, думи мої,
Квіти мої, діти!
Виростав вас, доглядав вас, —
Де ж мені вас діти?
В Україну ідіть, діти,
В нашу Україну,
По-під — тинню, сиротами,
А я — тут загину.
Там найдете щире серце
І слово ласкаве,
Там найдете щиру правду,
А ще, може, й славу...
Привітай же, моя ненько,
Моя Україно,
Моїх діток нерозумних,
Як свою дитину!

В этом мы не сомневаемся, и даже уверены еще, что думы г. Шевченка не только в Украйне найдут щире серце, ласкаве слово, щиру правду и славу, но и между теми из Москалей, которым не чужд поэтический язык русской Италии
Литературная газета, 1840, 4 мая, № 36. Цит за: «Україна», 1930, березень — квітень, стор. 74

Іван Франко - Патріот

Іван ФРАНКО
ПАТРІОТ

Усе я бистро виджу,
Все оплюю, все збриджу,
Все сквашу, все розстрою,
Всіх гіркістю напою.

Де треба, влізу в душу,
Де схочу, честь нарушу,
На кождого подвір'я
Посію недовір'я,

На кождого підсіння
Положу підозріння —
І все те, все буквально,
Я вчиню так формально,

Спокійно, і прилично,
І вповні методично,
Що все уйду скандалу,
Не нюхну криміналу.

А хто би мав охоту
Назвать мою роботу
Яким поганим словом,
Я судом гоноровим

Йому прикручу роги
І чистий, без тривоги,
Неначе пес за плотом,
Все буду патріотом.

Писано 1906 р.

"Буквар" Тараса Шевченка

1861 року в Санкт-Петербурзі вийшло друком унікальне видання, підготовлене Тарасом Григоровичем Шевченком - "Букварь южнорусскій". Це невелика за обсягом книжечка - всього 24 сторінки. Вона містить абетку друковану і писану, лічбу, читання про складах.  "Букварь" є доволі спрощеним, якщо вести мову про подібні навчальні посібники. Однак його визначальною рисою є не лише ілюстрування уроків творами самого Шевченка, народними думами, прислів'ями, а її релігійне, християнське обрамлення. На початку книжечки міститься своєрідний Катехізис, що містить Господню молитву "Отче наш", молитву до Ісуса, Символ віри. Характерно, що для "Букваря" Шевченко обрав саме переспів з Псалма, а не світську поезію. Тут також є цитата зі Святого Писання - з 1 Послання Івана (1Івана 4:20 - "Як хто скаже: Я Бога люблю, та ненавидить брата свого, той неправдомовець"), щоправда, помилково зазначено, що це цитата з Івана 24:20. Так чи інакше, "Букварь" є свідченням того, що Шевченко бажав аби діти, навчаючись у школі, вкорінювалися в пізнанні Божого Слова і правдивім сповіданні віри.

15 червня - 71 річниця з Дня народження Івана Миколайчука (1941-1987)

Я не знаю більш національного народного генія, ніж Миколайчук…До нього це був Довженко
Сергій Параджанов

У Мар-дель-Плата (Аргентина) на міжнародному кінофестивалі фільм «Тіні забутих предків» став фільмом номер один, отримавши Гран-прі. До Лариси Кадочникової та Івана Миколайчука не можна було підступитися. Тоді ж до актора підійшов один із режисерів Голлівуду й запитав: «Якщо ми вас запросимо приїхати на зйомки, приїдете?» — «Якщо влада дозволить…»— відповів Миколайчик. Виклик з Голлівуду Іванові присилали, але йому про це ніхто нічого не сказав. «Тіні забутих предків» здобули 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них — 24 Гран-прі) у 21 країні й увійшли до Книги рекордів Гіннеcа.

В ХХ-му столітті найбільша втрата України - це передчасна смерть Івана Миколайчука.
Юрій Іллєнко


Рятувати треба душу народу, душу своєї нації. Всі найбільші цінності є в серці народному. Якщо збережемо духовне здоров`я, то не загубиться і його традиційна культура...
Іван Миколайчук (1941- 1987)

Наш Тарас - І мертвим, і живим, і ненародженим...

… Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.

…Схаменіться! будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!

Умийтеся! образ Божий
Багном не скверніте.
Не дуріте дітей ваших,
Що вони на світі
На те тілько, щоб панувать…
Бо невчене око
Загляне їм в саму душу
Глибоко! глибоко!
Дознаються небожата,
Чия на вас шкура,
Та й засудять,
і премудрих
Немудрі одурять!…

…Кайданами міняються,
Правдою торгують.
І Господа зневажають,
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають,
А що вродить? побачите,
Які будуть жнива!
Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві!
Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну…
ТАРАС ШЕВЧЕНКО
"І мертвим, і живим, і ненародженим..."

Цікаво знати

Популярність музики, фільмів, книжок нині полюбляють оцінювати їхнім тиражем або кількістю переглядів. Втім, мало кому відомо, що чи не найбільший тираж платівок у світі належить нашому славетному оперному співакові зі світовим ім'ям Борису Романовичу Гмирі (1903-1969). За часів колишнього СРСР упродовж 1945-1982 рр. було випущено астрономічну кількість платівок із записами Бориса Гмирі — 7 мільярдів примірників!
ДОДАТОК:
Борис Гмиря - Вікіпедія
Геній серед тернів (стаття)
Взяв би я бандуру (вик.Борис Гмиря і Заслужена капела бандуристів України)