Кілька слів про патріотизм

Почасти «найпалкіший патріотизм» під час цієї війни демонструють ті, що завжди знаходять для себе підставу не демонструвати його в найкращий, мовчазний але дієвий спосіб - захищаючи Батьківщину зі зброєю в руках. 

Чимало таких, котрі вважають, що «це не їхня війна», що в них цілком законні підстави залишатися в запіллі, перетнути кордон, облаштовувати життя деінде, але не в Україні. Але ж так було завше. І ніколи геть усі не воювали, не всі відчували обов’язок боронити державу, рідних, приятелів. 

Але й також ніколи весь нарід не міг і не хотів десь подітися, а бути на рідній землі. Тому ми повинні бути безмежно вдячні кожному, хто залишив усе, пожертвував усім заради нас, не ховався, не уникав, не шукав виправдань…Вони теж безмежно любили і люблять життя, все, що пов’язане з ним, можливо навіть більше, ніж ми. 

Воістину довіку правдиві і святі слова, промовлені Господом, який пішов на хрест за нас і наші гріхи: «Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» (Івана 15:13). Молімося щоденно за наше воїнство, за наших захисників. Дякуймо за них Богові. І каймося в гріхах.

За яких умов відбудеться українська держава?

Чимало людей помилково вважають, що для становлення української держави досить перейматися лише питаннями економічними та реформами різного роду. Втім, як свідчить досвід інших країн, лише цього замало.. Потрібні також ідеологія та виховання патріотизму, чого нині практично нема. Покладання вінків кілька разів на рік до пам'ятників Шевченка, жертв Голодомору тощо - це не патріотизм, а відмітка для заспокоєння сумління. Подивімось на сусідів. У польських фільмах про другу світову поляки фактично скрізь виграють -:) В російських - скрізь і завжди виграють росіяни, в американських аналогічно, окрім того, що вони ще й постійно рятують своїх і цілий світ. Смішно? Не думаю... Бо вихованням патріотизму треба займатися змалечку. Наразі в Україні практично відсутній цей вектор державної діяльності з боку влади. Бо не читають книжок, не знають історії, не розуміють як формується держава. А ще - переймаються лише власними, головним чином фінансовими інтересами. Натомість треба конче пам'ятати здобутки і поразки Народного Руху, обох Майданів, війни з Росією і зробити належні висновки, підняти ідеологію та патріотизм на належний рівень, уділяючи при цьому увагу утвердженню в суспільстві справедливості і реальному захисту прав людини, коли казнокради, хабарники, злодії та злочинці каратимуться і сидітимуть у в'язниці. Без останнього патріотизм перетворюється на пусті балачки... Ми хочемо гордитися своєю державою, а для цього мають бути підстави. З пальця їх не висмокчеш. Треба працювати, розгортати мережі музеїв та експозицій, розпочинати роботу з дитсадка.