Молитва на Великий Четвер (2022)

Їжа на вічне життя! (нарис проповіді)

Текст проповіді: Євангеліє від Iвана 6:51-58 
51 Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам.  52 Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: Як же Він може дати нам тіла спожити? 53 І сказав їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.  54 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.  55 Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття.  56 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому.  57 Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.  58 То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли манну й померли, хто цей хліб споживає, той жити буде повік!

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!
Дорогі у Христі брати і сестри,

Впродовж останніх десятиліть у світі з’явилися десятки якщо не сотні рецептів довголіття, що базуються на різноманітних дієтах, ретельному підборі продуктів харчування та, як кажуть нині, «здоровому способі життя».  Деякі з цих речей, можуть певним чином допомогти уникнути якихось проблем зі здоров’ям, втім, слід визнати, як би люди не харчувались, одне залишається незмінним  – всі вони смерті. І причина цього криється не в якості продуктів, а у гріхові, який увійшов в цей світ після гріхопадіння. Апостол Павло каже: «як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть до всіх людей через те, що всі згрішили» (Рим.5:12). Фізична смерть кожної людини є незаперечним доказом наслідків гріхопадіння.
Ми повинні щодня їсти, бо інакше не зможемо фізично існувати. Ми так створені Творцем, який дає нам фізичну поживу і піклується про наші фізичні потреби. Але Він також піклується про наші духовні потреби і каже, що людина повинна жити не лише хлібом, себто фізичною поживою, але конче потребує поживи духовної, котрою є Слово Боже.  Слово Боже навчає, що винятковою поживою для всіх дітей Божих є Тіло і Кров нашого Спасителя Ісуса Христа у Господній вечері. 
Ніхто і ніколи не зміг і не зможе запропонувати людству такої їжі, котра могла б містити у собі такі безцінні дари, як прощення гріхів, вічне життя і спасіння. Ми не можемо їх приготувати, отримати власними силами чи придбати за гроші.  Їх милостиво пропонує нам наш Спаситель. У молитві «Отче наш» ми просимо небесного Отця, щоб Він давав нам “щоденного хліба». А сьогодні Ісус Христос звертає нашу увагу на хліб із неба, яким є Він сам. Він говорить: “хліб Божий є Той, Хто сходить із неба і дає життя світові” (Ів.6:33). Іншими словами, Господь каже, що саме Він є тим винятковим хлібом, споживання якого дарує життя вічне!
У Євангелії від Івана є чудова оповідь про спілкування Спасителя з жінкою-самарянкою біля колодязя. Ця розмова – одна з найкращих оповідей у Святому Писанні. За її мотивами створено сотні чудових картин. Розмовляючи з жінкою, Ісус сказав їй, що Він має особливу воду, завдяки котрій ніколи не відчуватиметься спрага.  Він запевнив її і кожного з нас, що Він має правдиві ліки, втіху для знівеченої гріхом душі. Його ліки цілющі і неймовірні, вони містять прощення гріхів, правдивий мир, дарують вічне життя всім, хто вірує в Нього. Він має обітницю спасіння, котрої прагне кожен розкаяний грішник. Ця обітниця незмінна і вічна. Вона є у Його словах: “...Я є хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме” (Ів.6:35).
Господь, зокрема, вказує на благословіння, котрі Він пропонує нам у Господній вечері.  Він також навчає нас, яким саме є призначення Таїнства Святого Причастя, котре Він запровадив і дав нам, щоб ми дотримували його саме так, як Він цього вимагає. Він не каже нам дивитися на Його тіло і кров у Причасті, розглядаючи їх з усіх боків, досліджувати їх і мати при цьому якісь особисті роздуми про них. Він також не каже ставити їх в якесь спеціальне місце, носити їх, брати їх з собою додому і там зберігати. Натомість Він чітко і зрозуміло каже нам про те, що Його “Тіло є “правдиво пожива”, а Його “Кров є правдиве пиття”, котрі потрібно використовувати тільки одним шляхом – споживати  і пити на “відпущення гріхів”. Тільки для цього! Зауважмо ще одне. Господь не просто говорить про споживання і пиття Його Тіла та Крові, але застерігає, що це потрібно робити, що це Його наказ: “Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя”.
Апостол Павло навчає, що Святе Причастя слід приймати не будь як, а “гідно”, випробовуючи себе – через іспит сумління, каяття, сповідь, сповідання віри в Триєдиного Бога, розважання про Господню вечерю і Його слова щодо її запровадження.  Саме для цього в нашій церкві віддавна існує обов’язкове навчання майбутніх причасників основ християнської віри пастирем.
Дорогі брати і сестри, пам’ятайте, що Святе Причастя – це великий дарунок Божої ласки. У ньому міститься тверда обітниця і запорука Божої любові до нас. У ньому є Боже запевнення щодо прощення та життя, а також Божа сила для зміцнення віри. У ньому присутній присмак небесного бенкету, приготовленого для нас Спасителем на небесах! Тим, хто відкидає благословення Причастя, Спаситель каже: “...помрете в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я є, то помрете в своїх гріхах” (Ів.8:24).  Користь і благословення Причастя отримує  не кожен, а лише той, хто навчений і приймає його належно, хто розмірковує про Божі Заповіді і власні гріхи, про Христові слова запровадження, щиро кається, кладе надію на Спасителя, не має в серці заздрості, ненависті, помсти та гніву. Без цього, без віри і каяття, людина отримує Божий осуд і клопіт. Так навчає Святий Павло у 1 Посланні до коринтян (1Кор.11:23-30). 
Дорогі брати і сестри, сповідуючи свою віру в триєдиного Бога – Отця, Сина і Святого Духа, – вдячно піднесімо до Господа свої серця і промовмо: “Господи, ми не потребуємо кращої їжі, окрім тієї, що Ти Сам даєш нам у тілі і крові Твого Сина, який помер за наші гріхи і гріхи всього людства. Дай нам бути гідними причасниками цього святого Таїнства, належно випробовувати себе і мати покірне серце, сповнене щирого каяття.  Даруй нам нині і повсякчас у ньому прощення наших гріхів і зміцнення нашої віри і воскреси нас останнього дня за Словом Твоєї обітниці, коли Ти знову прийдеш до нас. Молимось Тобі: “Прийди, Господи Ісусе!” (Об.22:20)

Нехай мир Божий, що вищий від усякого розуму, береже серця і думки ваші у Христі Ісусі.  АМІНЬ.

Переклади відомих християнських пісень

Зодягнись у радість, душе! (Святе Причастя)
Soul, adorn yourself with gladness
Johann Franck 1618-1677
Johann Cruger 1598-1662
Переклав з англійської Т.Коковський, 2016

Зодягнись у радість, душе,
Залиши темряву й смуток,
І прямуй до сяйва світла,
Щоби в нім хвалу віддати
Тому, Хто в безмежній ласці
Запровадив цю Святую
І предивную Вечерю,
Що єднає нас зі Спасом.

Хто безцінний скарб жадає,
Божу ласку той пізнає –
І згори той дар для нього
У Христі Отець зсилає.
Він у світі наймиліший,
Найдорожчий й найважніший, -
Тіло й кров в Святій вечері
До небес відчинять двері.
         
О, як палко дух мій прагне
Тих скарбів, що не досягне –
Втіхи й Божої любові,
Що в Спасителі Христові.
Ось найкращая пожива,
Найцінніша і правдива.
Нею Приятель мій любий
Врятував мене від згуби.
                     
Христе, Хлібе життя всього,
Дай із радістю коритись
Лиш Тобі, моєму Спасу.
І на поклик Твій прийшовши,
Щоб спожити Кров і Тіло.
Дай пізнати скарб любові,
Що ним нас обдарував Ти,
Й відчинив небесні брами.

Коли Причастя людям на клопіт?

Наш Господь Ісус Христос запровадив Таїнство Святого Причастя на відпущення наших гріхів і зміцнення нашої віри. Правдиві Тіло та Кров Спасителя у Господній вечері – дорогоцінна та благословенна, спасаюча пожива для дітей Божих. Тому приступаємо до цього Святого Таїнства з великою пошаною, побожністю, послухом  і вдячністю, випробовуючи себе, розмірковуючи про Господні слова запровадження Святого Причастя. Багато людей помилково вважають, що причащатися добре за будь-яких умов.  Вони навіть не здогадуються, що приймаючи Святу вечерю абияк, можна наразитися на великий клопіт. Щодо цього суворо застерігає християн Святий Павло в Першому посланні до коринтян. Він каже: «27 хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, буде винний супроти тіла та крови Господньої! 28 Нехай же людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п'є. 29 Бо хто їсть і п'є негідно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п'є! 30 Через це поміж вами багато недужих та хворих, і багато-хто заснули (померли). 1 Коринтян 11:27-30.  Отож, кому Святе Причастя на добре? Тим християнам, котрі приймають його гідно,  належно випробовуючи себе (роблячи для себе іспит свого сумління, пригадуючи Божі Заповіді, каючись, сповідаючись у гріхах, розважаючи над Словами Господа щодо Господньої вечері, віруючи, що в цьому Таїнстві присутні правдиві Тіло та Кров Спасителя,  вміючи пояснити Божі Заповіді, Символ віри, Господню молитву, сутність Святого Хрищення, Господньої вечері, Святої Сповіді, впевнено і твердо відповідаючи на питання: Хто такі християни?  Хто такий Ісус Христос? Що таке Християнська Церква і Святе Писання і т.д.).  Натомість той, хто живе непобожно, не шанує Божих Заповідей, хто  чинить перелюб (як перебуваючи у шлюбі, так і живучи без шлюбу), хто краде, обмовляє ближніх і пліткує, хто вдається до розпусти в будь-якому вигляді,  до лайливих слів,  до пияцтва та інших гріхів  – той НЕ ОТРИМУЄ у Святім Причасті добра, а лише клопіт. Цей клопіт дуже серйозний! По-перше, така людина винна проти Тіла та Крові Господа. По-друге, вона причащається собі на осуд. По-третє, вона наражає себе на небезпеку недуги та хвороби. І нарешті – вона може через це вкоротити собі віку – померти!  Отож нехай кожен поміркує про слова Святого Павла і добре затямить , як слід причащатись гідно і на добро. Хай Господь напровадить і просвітить! 

   

Молитва на Великий Четвер - запровадження Святої вечері

Дорогий Ісусе Христе, милостивий Господи і Боже мій, Ти запровадив  Господню вечерю на відпущення гріхів і зміцнення віри в Тебе. Благаю Тебе, вчини мене гідним цього святого Таїнства. Дай мені завжди пам’ятати, що я наділений привілеєм приймати участь в ньому тільки завдяки Твоєму милосердю та ласці. Я згрішив перед Тобою, втратив надію, припустився сумнівів, переймався турботами, які не є першочерговими для мене, мого спасіння і вічного життя. Я щиро каюся у цьому і жалкую за це та інші гріхи і провини, якими образив Тебе  і  прошу – не відкинь мене від Свого лиця, створи мені серце чисте та покірне, покріпи мою віру, скеруй мене на дорогу, що провадить до побожного життя і Царства небесного. Наповни мене втіхою через проголошення мені прощення гріхів, щоб я отримав від Тебе благословення  бути гостем біля Твого столу благодаті та любові, який Ти сам приготував.  Дай мені перебувати у благословенній спільноті Твоїх правдивих Тіла і Крові разом з Твоїми вірними дітьми до кінця свого земного життя. Амінь.  

Лютер про Господню вечерею…

Невігласи нерідко закидають лютеранам, що ті, мовляв, не мають правдивого Святого Причастя. Ця велика брехня повинна бути спростована раз і назавжди. В історії Церкви було мало таких рішучих захисників Господньої вечері, як Лютер. Він палко відстоював вчення Святого Писання про присутність у запровадженій Христом Господній вечері Його правдивих Тіла та Крові.  Він відчайдушно виступав проти тих, хто заперечував присутність у Причасті правдивих Тіла та Крові Спасителя, хибно навчаючи, що хліб та вино лише символізують Христові Тіла та Кров, але не є ними. Ось лише один із численних висловів Лютера про Господню вечерю: Коли пастир провадить Святе Таїнство, то слід розуміти, що він діє відповідно до слів Христа [який каже]: «Прийміть, споживайте…» І причасник повинен отримувати це Таїнство, покладаючись на силу цих слів, уважати на них, не мати жодного сумніву в їхньому намірі та правдивості, а саме: що Христове тіло віддається і Його Кров проливається за нього, і що він є спадкоємцем Нового Заповіту, тобто йому належить Божа ласка та милість щодо вічного життя.  
Мартин Лютер, твори, LW 42:175

Лютер про Хрищення і віру

Ви стверджуєте, що охрищувати малих дітей не слід, тому що вони не вірують. Скажіть будь-ласка, чому ж ви тоді проповідуєте Боже Слово дорослим, які не вірують, сподіваючись на те, що вони, можливо, повірять? Я вам відповім – ви робите це, покладаючись лише на силу Божої заповіді. Тож якщо ви охрищуєте мене через те, що я кажу вам, що я вірую, це означає, що ви охрищуєте мене в моє ім’я і робите це з огляду на мої слова. Таким чином, оскільки вам невідомо чи я є віруючим насправді, ви робите це виключно через Божий наказ.  Дітей залишати поза Хрищенням не слід, бо, як правило, ви охрищуєте всіх, не залежно від того вірують вони чи ні. Було б жахливо, якщо б я був би охрещеним лише на підставі свого сповідання. Як би ви вчинили, якщо б дізналися, що людина, яка привселюдно заявила про своє бажання охриститись або бути причасником, насправді була невіруючою? Ви б не могли завадити їй це зробити, навіть знаючи, що вона є невіруючою. Христос запропонував Таїнство Святого Причастя Юді. Таким чином, охрищеним повинен бути кожен допоки не буде привселюдно звинувачений у злочині, і нехай його віра і спасіння будуть віддані в Божі руки.
Мартин Лютер (1483-1546)
LW 54: Table Talk No. 549

Розрізнення між доктриною та життям.

Доктрину і життя слід розрізняти якомога ретельніше. Доктрина належить Богові, а не нам. Натомість нас покликано лише бути її служителями. Відтак, ми не можемо відмовитися від неї або змінити її бодай на йоту (Матвія 5:18).  Життя належить нам, тож коли йдеться про це, то сакраментаріяни не можуть вимагати від нас нічого, що ми не бажаємо робити, не зобов’язані брати на себе, потурати і терпіти.  
Мартин Лютер LW 27:37   
Сакраментаріяни – опоненти Лютера; не визнавали присутності в Святім Причасті правдивих Тіла та Крові Христа.    

Лютер про Христове Євангеліє

У Святім Причасті міститься повнота (підсумок) усього Євангелія, як каже Павло (апостол):  "Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте..." (1 Коринтян 11:26). То ж коли ви запитуєте  - "Що ж таке Євангеліє?", ви не можете відповісти на це питання краще, ніж це робить Новий Заповіт, а саме: Євангеліє - це коли Христос віддає Своє Тіло і проливає Свою Кров на відпущення гріхів..."

Мартин Лютер, AE 36 p. 183

Великий Четвер - запровадження Святої вечері

Дорогий Боже, Ти запровадив  Господню вечерю на відпущення гріхів і зміцнення віри в Тебе. Благаю Тебе, вчини мене гідним цього святого Таїнства. Дай мені завжди пам’ятати, що я наділений привілеєм приймати участь в ньому тільки завдяки Твоєму милосердю та ласці. Я згрішив перед Тобою, втратив надію, припустився сумнівів, переймався турботами, які не є першочерговими для мене, мого спасіння і вічного життя. Я щиро каюся за це та за інші гріхи і провини, якими образив Тебе  і  прошу – не відкинь мене від Свого лиця, створи мені серце чисте та покірне, покріпи мою віру, скеруй мене на дорогу, що провадить до побожного життя і Царства небесного. Наповни мене втіхою через проголошення мені прощення гріхів, щоб я отримав від Тебе благословення  бути гостем біля Твого столу благодаті та любові, який Ти сам приготував.  Дай мені перебувати у благословенній спільноті Твоїх правдивих Тіла і Крові разом з Твоїми вірними дітьми до кінця свого земного життя. Амінь.