Текст проповіді: Євангеліє від Iвана 6:51-58 51 Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам. 52 Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: Як же Він може дати нам тіла спожити? 53 І сказав їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя. 54 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. 55 Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття. 56 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому. 57 Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною. 58 То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли манну й померли, хто цей хліб споживає, той жити буде повік!
Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!
Дорогі у Христі брати і сестри,
Впродовж останніх десятиліть у світі з’явилися десятки якщо не сотні рецептів довголіття, що базуються на різноманітних дієтах, ретельному підборі продуктів харчування та, як кажуть нині, «здоровому способі життя». Деякі з цих речей, можуть певним чином допомогти уникнути якихось проблем зі здоров’ям, втім, слід визнати, як би люди не харчувались, одне залишається незмінним – всі вони смерті. І причина цього криється не в якості продуктів, а у гріхові, який увійшов в цей світ після гріхопадіння. Апостол Павло каже: «як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть до всіх людей через те, що всі згрішили» (Рим.5:12). Фізична смерть кожної людини є незаперечним доказом наслідків гріхопадіння.
Ми повинні щодня їсти, бо інакше не зможемо фізично існувати. Ми так створені Творцем, який дає нам фізичну поживу і піклується про наші фізичні потреби. Але Він також піклується про наші духовні потреби і каже, що людина повинна жити не лише хлібом, себто фізичною поживою, але конче потребує поживи духовної, котрою є Слово Боже. Слово Боже навчає, що винятковою поживою для всіх дітей Божих є Тіло і Кров нашого Спасителя Ісуса Христа у Господній вечері.
Ніхто і ніколи не зміг і не зможе запропонувати людству такої їжі, котра могла б містити у собі такі безцінні дари, як прощення гріхів, вічне життя і спасіння. Ми не можемо їх приготувати, отримати власними силами чи придбати за гроші. Їх милостиво пропонує нам наш Спаситель. У молитві «Отче наш» ми просимо небесного Отця, щоб Він давав нам “щоденного хліба». А сьогодні Ісус Христос звертає нашу увагу на хліб із неба, яким є Він сам. Він говорить: “хліб Божий є Той, Хто сходить із неба і дає життя світові” (Ів.6:33). Іншими словами, Господь каже, що саме Він є тим винятковим хлібом, споживання якого дарує життя вічне!
У Євангелії від Івана є чудова оповідь про спілкування Спасителя з жінкою-самарянкою біля колодязя. Ця розмова – одна з найкращих оповідей у Святому Писанні. За її мотивами створено сотні чудових картин. Розмовляючи з жінкою, Ісус сказав їй, що Він має особливу воду, завдяки котрій ніколи не відчуватиметься спрага. Він запевнив її і кожного з нас, що Він має правдиві ліки, втіху для знівеченої гріхом душі. Його ліки цілющі і неймовірні, вони містять прощення гріхів, правдивий мир, дарують вічне життя всім, хто вірує в Нього. Він має обітницю спасіння, котрої прагне кожен розкаяний грішник. Ця обітниця незмінна і вічна. Вона є у Його словах: “...Я є хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме” (Ів.6:35).
Господь, зокрема, вказує на благословіння, котрі Він пропонує нам у Господній вечері. Він також навчає нас, яким саме є призначення Таїнства Святого Причастя, котре Він запровадив і дав нам, щоб ми дотримували його саме так, як Він цього вимагає. Він не каже нам дивитися на Його тіло і кров у Причасті, розглядаючи їх з усіх боків, досліджувати їх і мати при цьому якісь особисті роздуми про них. Він також не каже ставити їх в якесь спеціальне місце, носити їх, брати їх з собою додому і там зберігати. Натомість Він чітко і зрозуміло каже нам про те, що Його “Тіло є “правдиво пожива”, а Його “Кров є правдиве пиття”, котрі потрібно використовувати тільки одним шляхом – споживати і пити на “відпущення гріхів”. Тільки для цього! Зауважмо ще одне. Господь не просто говорить про споживання і пиття Його Тіла та Крові, але застерігає, що це потрібно робити, що це Його наказ: “Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя”.
Апостол Павло навчає, що Святе Причастя слід приймати не будь як, а “гідно”, випробовуючи себе – через іспит сумління, каяття, сповідь, сповідання віри в Триєдиного Бога, розважання про Господню вечерю і Його слова щодо її запровадження. Саме для цього в нашій церкві віддавна існує обов’язкове навчання майбутніх причасників основ християнської віри пастирем.
Дорогі брати і сестри, пам’ятайте, що Святе Причастя – це великий дарунок Божої ласки. У ньому міститься тверда обітниця і запорука Божої любові до нас. У ньому є Боже запевнення щодо прощення та життя, а також Божа сила для зміцнення віри. У ньому присутній присмак небесного бенкету, приготовленого для нас Спасителем на небесах! Тим, хто відкидає благословення Причастя, Спаситель каже: “...помрете в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я є, то помрете в своїх гріхах” (Ів.8:24). Користь і благословення Причастя отримує не кожен, а лише той, хто навчений і приймає його належно, хто розмірковує про Божі Заповіді і власні гріхи, про Христові слова запровадження, щиро кається, кладе надію на Спасителя, не має в серці заздрості, ненависті, помсти та гніву. Без цього, без віри і каяття, людина отримує Божий осуд і клопіт. Так навчає Святий Павло у 1 Посланні до коринтян (1Кор.11:23-30).
Дорогі брати і сестри, сповідуючи свою віру в триєдиного Бога – Отця, Сина і Святого Духа, – вдячно піднесімо до Господа свої серця і промовмо: “Господи, ми не потребуємо кращої їжі, окрім тієї, що Ти Сам даєш нам у тілі і крові Твого Сина, який помер за наші гріхи і гріхи всього людства. Дай нам бути гідними причасниками цього святого Таїнства, належно випробовувати себе і мати покірне серце, сповнене щирого каяття. Даруй нам нині і повсякчас у ньому прощення наших гріхів і зміцнення нашої віри і воскреси нас останнього дня за Словом Твоєї обітниці, коли Ти знову прийдеш до нас. Молимось Тобі: “Прийди, Господи Ісусе!” (Об.22:20)
Нехай мир Божий, що вищий від усякого розуму, береже серця і думки ваші у Христі Ісусі. АМІНЬ.
Немає коментарів:
Дописати коментар