Під ранок після масованого удару по Україні

Одного дня ця клята війна добіжить кінця. Поза сумнівом. Ми переможемо! Ми вже перемогли! Ми житимемо поруч далі усі - ветерани, покалічені військові і цивільні, волонтери, ухилянти і втікачі...Ходитимемо тими ж вулицями і дивитимемось в очі одне одному...Комусь доведеться відвертати погляд убік. З кимось буде важко звично вітатись. Перед іншими буде ніяково за те, що ми живі, а їхні сини, доньки, кохані - в землі, за котру полягли. Життя триватиме далі...Біль краятиме серце і не відпустить, допоки живемо. Шрами на душах і серцях болітимуть денно і нощно. Кепська приповістка про те, що незамінних нема, не справджуватиметься, бо втрачених у цій війні найдорожчих не замінити ніким. Але ми житимемо - заради "мертвих, живих і ненароджених", заради утвердження справедливості і правди. Ми житимемо попри все...Всупереч усьому... Господи, дай нам сили пережити це пекельне сьогодення, перейти крізь усе, довершити справу до кінця - стати грабарями імперії зла, поховати її доконечно, аби вона вже ніколи й нікому не заподіяла зла. Заради Христа, амінь.

Жахливий сон...

***
…у бою з терористами загинули 20 українських вояків…
(З новин)

Жахливий сон мені приснився нині,
Немовби я десь поле мінував,
А потім спохватився: та ж дитині
Мало життя, невинній, не забрав!
Прокинувся зненацька серед ночі,
Тінь від ялини кралась до вікон...
Ні, я не можу вбити і не хочу!
І враз збагнув, що то був тільки сон…

25 травня 2014 року