Коли здається, що Бога з нами немає

З ПРАЦЬ І ПРОПОВІДЕЙ МАРТИНА ЛЮТЕРА

Оскільки Бог був з нами, коли ми так не думали або ж нам здавалося, що Він не з нами, то ми не повинні сумніватись, що Він з нами завжди, навіть тоді, коли нам здається, що Він не перебуває з нами. Той, Хто підтримував нас так часто у потребах, навіть без наших прохань, не покине нас у меншій біді, хоча й нам здається, наче саме так Він і робить. Ось що Він каже в книзі пророка Ісаї (54:7): «На хвильку малу Я тебе був покинув, але з милосердям великим тебе позбираю»...

Чому ж ми тоді так журимось через якусь одну біду чи якесь одне зло замість того, щоб покласти усю журбу на Нього, тоді як усе наше життя свідчить, що Він рятував і визволяв нас від усякого різного зла без жодних зусиль з нашого боку? Кажу вам, що знати це - означає знати діла Божі, роздумувати про Його діла і в бідах наших утішатись згадкою про них (Пс. 143:5; 119:52). Хто цього не знає, той виступає проти слів у Псалмі (28:5): «Бо вони не вдивляються в чинність Господню й діла Його рук, нехай їх поруйнує, й нехай не будує Він їх!» Вони невдячні за всю опіку, яку на них проливав Бог за їхнього життя і навіть на одну мить відмовляються покласти свою журбу на Нього.

ДЖЕРЕЛО: Часопис Української Лютеранської Церкви "СТЯГ"

Церква і поклоніння

Лютеранське богослужіння за своєю природою є літургійним і конфесійним. Ті, хто намагається знайти якийсь мирний компроміс між вільною або загальною формою богослужіння, добре відомою протестантизму, І літургійним богослужінням, яке було частиною історії та віросповідання лютеранства протягом понад півстоліття, потрапляють у безвихідну ситуацію, яка не приведе їх до чогось доброго.  Однак припущення, що Америка не знає, що робити з месою, наповненою багатими обрядами, і тому необхідно знайти якийсь компроміс, є також оманливим.

Ми не повинні апелювати до логіки чи розуму.  Ми повинні апелювати до Святого Письма.  Наша Літургія — це в значній мірі - Святе Письмо, прочитане або проспіване, або промовлене безпосередньо слово в слово з Біблії чи перефразоване. Я б наполягав, що кожен, хто глибоко занурився в Святе Письмо, зрештою глибоко зануриться і в літургію.  Не потрібно бути вимогливим, щоб побачити очевидне.  Святе Письмо є літургійним — від дрібниць, встановлених Богом щодо розміру, зовнішнього вигляду, прикрас і практик Храму, до дизайну текстів, які слід співати, а не просто декламувати, аж до служіння самого Ісуса. Святе Письмо є літургійним. Ми є літургійними. 

Наша мета повинна полягати не в тому, щоб переконати людей у цінності того, що ми робимо в неділю вранці, а в тому, щоб показати їм, що богослужіння передбачає високе ставлення до Таїнств, високу христологію і Святе Письмо. Якщо ми цього не зробимо, - тоді ми вже програли суперечку.  Лютерани ніколи не будуть в авангарді літургійних змін, тому що ми знаємо  – консервативність у сповіданні означає біблійність, а це означає, що ми повинні бути тими, ким ми є, а не наслідувати тих, ким ми не є. 

о.Пітерс

Участь українських лютеран у виданні Біблії в перекладі І.Огієнка.

Не всім відомо, що до появи одного з кращих перекладів Біблії українською мовою причетні також українські лютерани. Укр.лютеранський душпастир Іларіон Шебець належав до перекладацько-перевірочної комісії, яка працювала над сучасним українським перекладом Святого Письма під керівництвом митрополита Іларіона (Огієнка). Навесні 1936 року І. Шебець розпочав цю працю у складі комісії, а 1938 року вийшов друком Новий Завіт. Згодом, до кінця 1939 року була перекладена вся Біблія, але здійснити перевірку перекладу повністю завадила Друга світова війна. На фото: пастир Іларіон Шебець. 

ПС. З настанням незалежности України українські лютерани разом зі своїми одновірцями за кордоном долучилися до друку і поширення в Україні Біблії в перекладі І.Огієнка загальним числом понад 1млн. примірників. У багатьох українських родинах досі ця Біблія є. Вона друкувалась у різних форматах та обкладинках.

Постаті - Мікаель Агрікола

 Щороку 9 квітня у Фінляндії вшановується лютеранин Мікаель Агрікола (1508-1557, Mikael Agricola). Це один із тих днів у році, коли фіни підносять національний стяг біля своїх домівок. Агрікола був відомою постаттю свого часу, учнем великого Реформатора Мартина Лютера, першим лютеранським єпископом Фінляндії, відвідував лекції приятеля Лютера - Філіпа Меланхтона. Він також вважається засновником фінської писемності.
М.Агрікола опублікував Буквар фінської мови (1547), Новий Заповіт і окремі частини Старого Заповіту на фінській, низку молитовників, Богослужебний збірник зі Службами Божими для особливих потреб (Хрищення, шлюб, похорон, молитви для хворих тощо), взявши за зразок подібні твори М.Лютера. Син Агріколи - Крістіан (Christianus Michaelis Agricola) у 1554 році став лютеранським єпископом Талліна. На світлинах: М.Агрікола та сторінка його "Букваря".

Шевченко і лютерани...

Як відомо, у творах Тараса Шевченка прослідковується його обізнаність з протестантизмом. Пригадаймо Шевченкову поему "Єретик" (1845) з центральною постаттю Яна Гуса. Тарас Григорович, без сумніву, як чоловік освічений, знався на деяких подробицях та відмінностях "нетрадиційного віросповідання". Цікавим є той факт, що в січні 1839 року Шевченко був присутнім на лютеранському богослужінні. Саме так. Це було у Санкт-Петербурзі. Його вчитель живопису, академік Карл Брюллов запросив Тараса Шевченка на свій шлюб, який відбувся в лютеранській церкві Св.Анни на вулиці Кірочній (нині вул.Салтикова-Щедріна). Карл Брюллов походив з давнього французького роду гугенотів (французькі протестанти-кальвіністи). Місце останнього спочинку Брюллова - римське протестантське кладовище Тестаччо.