Оскільки Бог був з нами, коли ми так не думали або ж нам здавалося, що Він не з нами, то ми не повинні сумніватись, що Він з нами завжди, навіть тоді, коли нам здається, що Він не перебуває з нами. Той, Хто підтримував нас так часто у потребах, навіть без наших прохань, не покине нас у меншій біді, хоча й нам здається, наче саме так Він і робить. Ось що Він каже в книзі пророка Ісаї (54:7): «На хвильку малу Я тебе був покинув, але з милосердям великим тебе позбираю»...
Чому ж ми тоді так журимось через якусь одну біду чи якесь одне зло замість того, щоб покласти усю журбу на Нього, тоді як усе наше життя свідчить, що Він рятував і визволяв нас від усякого різного зла без жодних зусиль з нашого боку? Кажу вам, що знати це - означає знати діла Божі, роздумувати про Його діла і в бідах наших утішатись згадкою про них (Пс. 143:5; 119:52). Хто цього не знає, той виступає проти слів у Псалмі (28:5): «Бо вони не вдивляються в чинність Господню й діла Його рук, нехай їх поруйнує, й нехай не будує Він їх!» Вони невдячні за всю опіку, яку на них проливав Бог за їхнього життя і навіть на одну мить відмовляються покласти свою журбу на Нього.
ДЖЕРЕЛО: Часопис Української Лютеранської Церкви "СТЯГ"
Немає коментарів:
Дописати коментар