Перші і останні: хто вони?

 

Маймо правду Писання

Ви повинні мати інструменти Божого Слова, віри і сповідання, щоб не потрапити в пастку тих, хто обманює вас своїм інтелектом або мудрістю, відхиляючись від священного вчення, колись переданого святим.  Люди, які слухають проповіді, повинні добре знати Святе Писання і традицію Церкви, щоб розрізняти те, що вони чують...

Питання відсутності довіри в цьому світі не буде вирішене закликами до довіри. Натомість, це 
вимагатиме від нас знання фактів — історичних, політичних, культурних, теологічних та літургійних. Лише тоді ми будемо знати, хто говорить нам правду, а хто ні.  Єдиний, хто не може брехати - це Бог.  Він не може обманювати, так само як диявол не може говорити правду, не перетворюючи її на брехню.  Ми стоїмо посередині.  

Коли ми говоримо те, що сказав Бог, то говоримо незаперечну і вічну правду.  Коли ми говоримо правду диявола, то повторюємо його брехню. Випробовуйте духів. Це найкраща порада, яку нам дали. Майте правду Писань, мудрість природного закону та обізнаний і мудрий розум, щоб мати змогу випробувати те, що нам сказали.

о.Пітерс

Основи віри: гріхи, каяття, діла, прощення

Нас навчають, щоб ми були впевнені в тім, що ми здобуваємо прощення гріхів через каяття і любов. Чим же це є насправді, як не покладанням нашої впевненості на наші діла, а не на обітницю Божого Слова і обітницю Божу про Христа?..

Євангеліє репрезентує нам Христа і обіцяє прощення гріхів задарма заради Христа. Воно запрошує нас вірити в цю обітницю, а саме, в те, що нас примирено з Небесним Отцем заради Христа, а не заради нашого власного каяття чи любові, бо нема іншого Посередника чи Умилостивителя, окрім Христа. 

Ми не виправдані Законом...Христос був даний нам з тієї причини, що ми не можемо виконувати діла Закону. Тому треба було, щоб ми були примирені (з Богом) обітницею перед тим, як чинити діла Закону...Обітниця отримується вірою...

Тому Павло каже (Римлянам 4:16): "Через це з віри, щоб було з милости, щоб обітниця була певна", і в Галатів 3:22: "Все зачинило Писання під гріх, щоб віруючим була дана обітниця з віри в Ісуса Христа"...

Наша віра приносить побожним сумлінням ( на смертнім ложі та у спокусах) впевнену втіху, без котрої ніхто не може встояти на Божім суді...

КНИГА ЗЛАГОДИ 1580 року. 

Певність у непевному світі (2Кор.1:18-22)

Хрищення спасає!

ХРИЩЕННЯ СПАСАЄ, ТОМУ ЦЕРКВА, ВІДПОВІДНО ДО ЗАПОВІДІ ХРИСТА, ОХРИЩУЄ НЕМОВЛЯТМи засуджуємо суперечки про те, що Хрищення маленьких дітей не приносить жодної користі. Бо є дуже певною та річ, що (Божа) обітниця спасіння стосується також і маленьких дітей [що Божа обітниця благодаті і Святого Духа належить не тільки дорослим, але й дітям]. Однак вона не стосується тих, хто перебуває поза Христовою Церквою, де немає ані Слова, ані Таїнств, тому що Царство Христове існує тільки зі Словом і Таїнствами. 

Тому необхідно христити маленьких дітей, щоб обітниця спасіння використовувалася щодо них, відповідно до заповіді Христа (Мт. 28:19 «Охристіть усі народи»). Так само, як спасіння пропонується всім, так і Хрищення пропонується всім: чоловікам, жінкам, дітям, немовлятам. Отже, звідси чітко випливає, що немовлят треба охрищувати, тому що з Хрищенням пропонується спасіння [загальна благодать і скарб Євангелія]. 

По-друге, очевидним є те, що Бог схвалює Хрищення маленьких дітей. Тож перехрищенці, які засуджують Хрищення малих дітей, є нечестивими. Той факт, що Бог схвалює Хрищення маленьких дітей, засвідчується тим, що Бог дає Святого Духа тим, хто, таким чином, охрищений [багатьом тим, хто охрищений у дитинстві]. Бо якщо це Хрищення є даремним, тоді Святий Дух не давався би нікому, ніхто не спасався би і, зрештою, не було би Церкви.

Книга Злагоди 1580 року.

Дороги Христа до нас (Марка 13:33-37)

Чому вороги об'єднуються? (Матвія 22:15-21)

Християни в епоху Google

На жаль, сьогодення дуже вплинуло на Церкву. Наші люди не знають Святого Письма, не вчать напам'ять Катехізис, не знають церковних гімнів, не пам'ятають молитов чи молитовних роздумів і, здається, не вважають це проблемою. Ми живемо в епоху Google, коли нам не потрібно знати більше, ніж куди слід йти. "Пастори", зроблені штучним інтелектом, вже дають духовні поради через інтернет. Навіщо турбуватися про Господню вечерю! Урок з епідемією ковіду для декого полягає в тому, що їм не потрібна церква, богослужіння чи пастор. 

У нас є всесвітня павутина. Чи це сприяє утвердженню у нас Христа вдома, в Церкві чи у світі? Чи прославляє Бога те, що ми знаємо про Нього більше з пародій і насмішок, аніж з Його Слова? Більше з уявлень про Нього, ніж з того, що Він сам сказав? Чи має це якісь наслідки для нас і для Церкви? Звісно, що має. 

Ми живемо в епоху біблійної неграмотності, яка впливає на нас і наше щастя більше, ніж ми гадаємо. Без знання Божого Слова і здатності відрізняти істину від брехні на основі цього Слова, ми нині, більше ніж будь-коли, схильні вдаватися до цієї помилки, до диявольських насмішок, до спокус світу і до наших власних слабкостей.

пастир Пітерс

Традиції, звичаї, виправдання, праведність

 В Церкву вкралося чимало нерозумних поглядів про традиції. Дехто (хибно) вважав, що людські традиції були необхідним служінням, яким люди могли заслужити виправдання...Але так само, як неоднакова тривалість дня і ночі не завдають шкоди єдності Церкви, і ми віруємо, що правдивій єдності Церкви не завдають шкоди неоднакові обряди, які запроваджені людьми. Хоч нам і угодно, щоб заради спокою вселенські обряди скрізь дотримувалися так само, як ми у Церквах охоче дотримуємося порядку Служби Божої, Господнього Дня (неділі) та інших великих свят. З великою вдячністю ми приймаємо зручні та давні приписи, надто через те, що в них присутня дисципліна, яка корисна для навчання людей і тих, що перебувають в незнанні...

Йдеться про те, чи дотримання людських традицій є актами поклоніння, необхідними для праведності перед Богом. Чи є необхідним для правдивої єдності Церкви, щоб людські традиції скрізь були однаковими? Бо якщо людські традиції не є діями поклоніння, необхідними для праведності перед Богом, то звідси випливає, що праведними і синами Божими можуть бути навіть ті, що не мають традицій, усталених скрізь. Оскільки дотримання німецького стилю вбрання не є поклонінням Богові, необхідного для праведності перед Ним, це означає, що люди можуть бути праведними перед Богом і синами Божими навіть тоді, коли вони вживають вбрання не німецького стилю, а французького.  

Книга Злагоди 1580 року

Основи віри

Відповідно до Святого Писання Церква є спільнотою святих, які правдиво вірують в Євангеліє Ісуса Христа і мають Святого Духа...

Для єдності Церкви достатньо згоди щодо доктрини Євангелія та звершення Таїнств, і не є необхідним, щоб традиції обряди чи церемонії, запроваджені людьми, скрізь дотримувались одноманітно...

Єдиною гармонійною Церквою є ті, хто вірує в одного Христа, має єдине Євангеліє, одного Святого Духа, одну віру, одні і ті ж Таїнства...

Праведність віри не є праведністю, яка прив'язана до певних традицій, як от праведність Закону була прив'язана до церемоній Мойсея, тому що праведність серця є річчю, яка оживляє серце. 

Книга Злагоди 1580 року.

Основи віри, Церква

(Третій член Символу віри - вчення Писання про Святого Духа) навчає про Церкву не як про якесь зовнішнє управління певних народів (начебто Церква є якимось зовнішнім об'єднанням, котре прив'язане до певної території на землі, царства чи народу...) але радше як про людей, які розпорошені цілим світом, мають те саме Євангеліє і Таїнства, того ж Христа (як Викупителя і Спасителя), того ж Святого Духа, а також людські традиції, що можуть різнитися. 

Книга Злагоди 1580 року

Жаль за відлученими від Христа (Рим.9:1-5)

Основи віри: Церква

Церква  - це зібрання святих, що мають одне з одним спільноту того ж Євангелія чи доктрини (сповідують те саме Євангеліє і мають те саме вчення про Ісуса Христа) і одного й того ж Святого Духа, котрий відновлює, освячує і править у їхніх серцях. 

У Церкві є незліченна кількість нечестивих, які її утискають. Отож для того, щоб ми не впадали у відчай і могли знати, що Церква завжди існуватиме (до кінця світу), як і також, щоб ми могли знати, що незалежно від того, яким би чисельним не була кількість нечестивих, Церква (що є нареченою Христа) існує попри все, і Христос надає Церкві ті дари, які Він обіцяв дати їй, а саме: прощати гріхи, вислуховувати молитви, давати Святого Духа...

Книга Злагоди 1580 року

Вчення Святого Писання про Церкву

Короткий виклад вчення Святого Писання про Церкву, віра в яку сповідується в Християнському Символі віри. Для вчителів Недільних шкіл, молоді та дорослих, християнських родин, самостійного вивчення. Прочитати, завантажити матеріал можна за цієї ланкою на моїй сторінці на платформі ACADEMIA:

ВЧЕННЯ ПРО ЦЕРКВУ - https://tinyurl.com/yck4bka5

Що Біблія навчає про воскресіння померлих?

Короткий виклад вчення Святого Писання про воскресіння померлих, як Божу обітницю, віру в
котру християни сповідують у Символі віри. Прочитати, ознайомитись, завантажити допис можна на моїй сторінці в ACADEMIA ТУТ:

ВОСКРЕСІННЯ ПОМЕРЛИХ - https://tinyurl.com/56ah965p

Добірка християнських матеріалів

Запрошую принагідно навідатись до моєї сторінки в ACADEMIA і скористатись низкою біблійних матеріалів, зокрема:
Ланка на сторінку ТУТ - https://tinyurl.com/4bsmp9cr

Божі Заповіді у віршованій формі дітям

 ДЕСЯТЬ БОЖИХ ЗАПОВІДЕЙ  

(Для дітей Недільних біблійних шкіл, християнських батьків)
Завантажити можна звідси:

Academia - https://tinyurl.com/mszcytjt

Уклали: Ольга Каравицька та Ірина Білясевич. Редагування, зміни, доповнення Т.Коковського, 2018-2023
ПРИМІТКА:
Божі заповіді містяться у таких книгах Святого Писання:
Вихід 20:1-17, Повторення Закону 5:6-21

Віра у немочах (Марка 1:29-39)

Мартин Лютер про освіту та школу

Шановні панове, чому щороку стільки грошей витрачається на зброю, дороги, греблі, вулиці та інші нескінченні речі, аби місто могло насолоджуватися вигодами і тимчасовим спокоєм? Чому б трохи грошей не витратити для потреб бідної молоді та винаймання вчителів? Коли один гульден витрачається на війну з турками, чи не краще було б витратити сто гульденів на те, щоб виховати з хлопця доброго християнина? Пригадаймо, як ми бідували. Я гадаю, що ніколи Слово Боже не лунало в Німеччині так голосно, як нині. Якщо ми не будемо вдячні, сповнені пошани до Творця, то ризикуємо зануритись в ще гіршу темряву і нещастя. Улюблені німці, купуйте, поки продається, збирайте, поки світить сонце і за вікном добра погода, користуйтесь Божою ласкою і Словом Божим допоки ви його маєте. Знайте, що Слово Боже і благодать – це наче злива. Вилившись на землю один раз, вона назад не вертається без плоду. Хіба завдання старшого покоління не полягає в тім,  щоб піклуватися про молодь, виховувати і навчати її? Розвій міста полягає не в накопиченні багатства, зведенні стін, домів та озброєнні. Натомість його найцінніше багатство  – це чисельні розсудливі, освічені, доброчесні мешканці-християни».

М.Лютер, Трактат «Звернення до міських рад німецьких земель у зв’язку з організацією та змістом християнських шкіл». 1524р.

Лютер - актуальне про книги та освіту

Через те, що зараз Бог так милосердно і щедро сприяє розвитку мистецтв, вихованню освічених людей, збереженню книжок, нам слід належно приступити до жнив: відокремити найкраще від усього засвоєного, зібрати скарби, зберегти… їх для грядущих часів і не дати пропасти щедрому врожаю. Окрім цього, слід остерігатися строкатості книг, які друкуються нині. Врешті-решт, це спричиниться до того, що через підступи диявола, корисні книги, котрі тепер виходять друком, будуть зневажені, а легковажні, жахливі книги, в котрих йде мова про нісенітниці, марнотні й безглузді речі, знову вкоріняться і заповнять усі закутки. Адже пліч-о-пліч з ними, без сумніву, тиняється диявол, який знову прагне через поширення книжок марнославних авторів розповсюдити білим світом лайно…, щоб діти мучились, як колись: безперестанку вчились і нічому не навчались…

Євангеліє…навчає нас про те, що приємне Богові і може прислужитися небесному блаженству наших дітей, а саме : ми повинні піклуватися не лише про фізичну поживу для дітей але також про їхню душу. Саме так належиться думати  правдивим християнам, турботливим батькам.

М.Лютер, «До радників усіх міст землі німецької», 1524