Показ дописів із міткою quo vadis - Україно!. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою quo vadis - Україно!. Показати всі дописи

понеділок, 27 листопада 2017 р.

Наша духовна спадщина

З актуальних статей Ольги Кобилянської
До українського громадянства!

Що треба знати кожному українському громадянинові, що хоче працювати на народній ниві?
- Він мусить бути готовий у першій мірі сам із собою; мусить пізнати сам себе та знати добрі й злі прикмети свойого громадянства.
Що мусить робити український громадянин, щоб його праця була трівка й увінчалася успіхами?
- Він мусить любити правду.
Що є причиною, що в нас немає спільної культурно-освітньої праці?
- Бо в нас ставлять себе одні вище одних.
Як можемо найкраще осягнути наші народні цілі?
- Коли нашу святу народню справу поставимо вище понад особи, особисті справи та амбіції.
Як має виглядати народнє діло?
- Воно мусить бути всім приступне, всім нашим працівникам на народній ниві. Кожне народнє діло, яке-б воно не було, мусить видержати на собі критику й провірку, але не сміє мати жадних позакулісних інтересів.
Що треба робити, щоб одні на одних не ворогували?
- Треба ушляхотнювати їх серця пером і словом.
Що треба робити, щоб наші еґоїстичні амбіції трохи ослабли?
- Нехай кожний сам себе спитає, що його праця варта, що він, хоч у найменшій мірі, дав позитивного для свойого народу.
Що нас може повести до загально національного обєднання?
- Чеснота й отвертість одного перед одним.
Як мають виглядати наші відносини між інтеліґентом та селянином?
- Інтеліґент у першій мірі мусить сам себе культурно виховати й старатись сістематично піднести духовість селянина на культурно-політичнім та економічнім полі.
Що треба робити, щоб уникнути погану особисту сварню?
- Треба нам перейти до загально-обєктивної критики. Кожний мусить сам себе виховати, сам себе побороти, щоб дійти до духового зрівноваження.
(місячник «Самостійна думка», Чернівці, число 1 за січень 1931 року, стор. 1)

Наша духовна спадщина

З актуальних статей Ольги Кобилянської

«Чи зрозуміємо ми колись то, що всі вільні народи давно зрозуміли: що без згоди нема свободи!? Та хвиля, коли ми це зрозуміємо, буде найбільшою подією в нашій історії, бо від тоді «не плакати будуть діти, не ридати буде мати».
1934 рік.

неділя, 22 січня 2017 р.

Думки про актуальне...

Останнім часом в соцмережах точаться дискусії про реальні зміни в державі... Не бракує і справедливої критики... Загалом йдеться не про нагнітання паніки і песимізм... Йдеться про інше, про "послідовність" кроків влади, характерну для останніх десятиліть і не тільки (подібне було і за часів СРСР. Молодому поколінню говорити про це легше, у нього попереду все життя... Ми ж (кому нині за 60) спершу сподівались, що до гідної України доживуть наші батьки, яких обкрадали, дурили, кинули в обличчя копійчані пенсії, але цього не сталося... Нам вже пішов сьомий десяток, а віз і далі там, де був. Тож ми (кому нині за 60) зараз більше переймаємося тим, яку країну отримають у спадок наші молоді громадяни... Це вони тепер очікують РЕАЛЬНИХ реформ, умов для реалізації своїх задумів, - ми ще потерпимо... Це їх потрібно нині забезпечити доброю роботою і платнею, бо саме вони повинні утримувати тих, хто на пенсії! Не буде роботи в них - не буде і пенсій і в нас. У нас ще живе надія, що бодай до заходу свого життя ми станемо свідками змін, котрими будемо гордитись і тішитись. А молодь тепер інша, вона бачить світ, подорожує, порівнює і хоче утвердитись в цьому світі. Треба розрізняти думки про наболіле і нашу готовність ціною крові далі захищати Україну від ворога! Однак кров не має проливатись надаремно, друзі! Кров - це надто висока ціна аби нею нехтувати чи легковажити! Тому відповіддю на жертовність МАЮТЬ бути зміни, реальні і не надто повільні... Люди очікують змін і справедливості. Дещо ми можемо зробити самі на місцях, але ДУЖЕ багато залежить від можновладних, уряду, керівництва, державних інституцій, правосуддя. Наскільки реальними можуть бути зміни в країні, якщо владні інституції гальмують їх або не хочуть, зволікають? Отож... Державного воза мусять тягнути ВСІ, а не лише окремі свідомі громадяни, інакше плентатись цьому возу на гору довіку :-) Дивімось на світ і як це робиться у світі...Як там працюють закони тощо... Вигадувати велосипед не потрібно... Слава Україні! Слава Героям, котрі віддали своє життя за свободу, незалежність і гідне життя!

пʼятниця, 16 травня 2014 р.

Що нам треба?

***
Ось дивлюся
Довкола
На все я
І гадаю –
Не гасел,
Не слів,
Не політиків
треба – Мойсея,
Щоб ще раз
Крізь пустелю
Провів.

І Геракла
Би здалось,
Щоб стайні
Українські
Почистив,
Як слід –
От тоді, може,
Добре і файно
Ми б зажили –
Без горя
Та бід.

16 травня 2014 року