Найдавніші християнські пісні та гімни ч.1 (Папіруси з Оксірінха ч.3)

Гімн з Оксирінха (або П. Оксі. XV 1786) разом з гімном "Світло тихе" (Φῶς Ἱλαρόν Фос Іларон) вважається одним із найдавніших християнських гімнів у світі, який містить і мелодію, і текст. Папірус, на якому був написаний цей гімн, датується приблизно кінцем III століття по Різдві Христа. Його виявлено 1918 року в Оксиринху (Єгипет), і опубліковано 1922 року. Текст гімну написаний давньогрецькою мовою койне. 

▼Ось зміст вцілілих рядків гімну (у дужках версія відсутніх слів):
[Σε Πάτερ κόσμων, Πάτερ αἰώνων, μέλπωμεν] ὁμοῦ, πᾶσαι τε Θεοῦ λόγιμοι δο[ῦλο]ι.
 Ὅσα κ[όσμος ἔχει πρὸς ἐπουρανίων ἁγίων σελάων.]
[Πρ]υτανήω σιγάτω, μηδ' ἄστρα φαεσφόρα λ[αμπέ]
σθων, [ἀπ]ολει[όντων] ῥ[ιπαὶ πνοιῶν, πηγαὶ]
ποταμῶν ῥοθίων πᾶσαι. Υμνούντων δ' ἡμῶν [Π]ατέρα χ' Υἱὸν χ' Ἅγιον Πνεῦμα, 
πᾶσαι δυνάμεις ἐπιφωνούντων· Ἀμήν, Ἀμήν. Κράτος, αἶνος 
[ἀεὶ καὶ δόξα Θεοὶ δωτῆρι μόνῳ πάντων] ἀγαθῶν· Ἀμήν, Ἀμήν."

▼Переклад оригіналу: 
. . . разом усі величні Божі . . .
. . . ніч] ані день (?) Нехай замовкнуть. Нехай світлоносні зорі не [. . .],
. . . [Нехай пориви вітрів, джерела] всіх бурхливих річок [вщухнуть]. Поки ми оспівуємо
Отця, і Сина, і Святого Духа, нехай усі сили відповідають: 
«Амінь, амінь, Сила, хвала,
[і слава навіки Богу], єдиному подателю всіх благ. Амінь, амінь».

▼А оце версії повного тексту гімну:

ВЕРСІЯ 1

(Співаймо) всі разом, величні обранці Господні...

Ніч і день хай затихнуть в цю мить.

Світлоносні зірки хай приглушать сіяння,

Хай пориви вітрів і джерела річок

Всіх бурхливих ущухнуть ураз.

Поки гімн ми співаєм Отцю,

І Сину, і Духу Святому,

Хай усі сили світу в одвіт проголосять:

«Амінь і амінь! Сила, слава і честь

Єдиному Богу навіки, що блага дарує усі!

Амінь і амінь!»

ВЕРСІЯ 2

[Тебе, Отче світів, Отче віків],

славить разом, усі разом раби розумні Божі,

Усе, що світ має на противагу святим сяйвам небесним,

нехай замовкне влада [всесвіту],

і нехай зорі світлоносні не сяють,

нехай припиняться подихи вітрів, джерела

бурхливих річок усі. 

А ми нехай оспівуємо Отця і Сина і Святого Духа,

нехай усі сили вигукують: Амінь, амінь.

Влада, хвала [і слава повіки] єдиному Богу, 

Подателю всіх благословінь.

Амінь, амінь.

За цією ланкою можна прослухати виконання гімну: 

https://www.youtube.com/watch?v=ksqqcBanAhs&t=3s

Папіруси з Оксірінха ч.2

Це один із найдавніших у світі збережених текстів Нового Завіту, знайдений в околицях єгипетського поселення Аль-Бахнаса (давній Оксірінх). Написаний давньогрецькою "койне". Дослідники датують його 1-2ст по Різдві Христа.  На цьому крихітному шматочку парусу (розміром 9×6 см) збереглися окремі слова з Євангелія від Івана (Івана 18:31-33)... Повний текст такий:  
▼"31 А Пилат їм сказав: Візьміть Його, та й за вашим Законом судіть Його. Юдеї сказали йому: Нам не вільно нікого вбивати, 32 щоб збулося Ісусове слово, що його Він прорік, зазначаючи, якою то смертю Він має померти. 33 Тоді знову Пилат увійшов у преторій, і покликав Ісуса, і до Нього сказав: Чи Ти Цар Юдейський?"
 

На зворотному боці папіруса - окремі слова з Євангелія від Івана 18:37-38.
Повний текст такий: 
▼"37 Сказав же до Нього Пилат: Так Ти Цар? Ісус відповів: Сам ти кажеш, що Цар Я. Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду. І кожен, хто з правди, той чує Мій голос. 38 Говорить до Нього Пилат: Що є правда? І сказавши оце, до юдеїв знов вийшов, та й каже до них: Не знаходжу Я в Ньому провини ніякої."

Папіруси з Оксірінха ч.1

Єгипет, поселення Аль-Бахнаса (давній Оксірінх, що означає "місто гостроносих риб"), розташоване в мухафазі (губернаторстві) Аль-Мінья, приблизно за 160 км на південь від Каїра. Це західний берег каналу Бахр-Юсуф (Шлях Йосипа), який відгалужується від Нілу і живить оазис Фаюм. Нині ці терени відомі своїми ісламськими пам’ятками та кладовищем, яке називають "містом мучеників" (через битву під час арабського завоювання), але під землею воно досі ховає таємниці античного світу. Це також відома у світі археологічна місцина, у якій іспанські археологи виявили гробниці часів Птолемеїв та Рима. Саме тут, у пісках на околиці містечка, понад 100 років тому виявили тисячі папірусів, серед яких був і лист Іларіона, та найдавніші уривки Євангелій. 

▼Автор листа: Іларіон (Hilarion) — ймовірно, робітник або ремісник (деякі дослідники його називають солдатом, але точних підтверджень його військового статусу в тексті немає). Вочевидь, він поїхав до Александрії на заробітки. 
▼Адресат листа: Аліс (Alis) — ймовірно дружина Іларіона (у листі він називає її "сестрою", що було поширеним, ніжним звертанням до дружини в Єгипті у ті часи).
▼Дата листа: 17 червня 1 року до Різда Христа. 
▼Мова листа: Текст написаний давньогрецькою мовою (койне). Це «народна» грецька мова, яка стала міжнародною після завоювань Олександра Македонського. На ній написаний Новий Завіт. 
▼Стиль листа: Іларіон пише простою мовою, місцями з помилками, що свідчить про те, що він, ймовірно, диктував лист писарю або сам був не надто освіченим. 
ПЕРЕКЛАД ЛИСТА: 
«Іларіон своїй сестрі Аліс шле найщиріші вітання, а також моїй пані Бероус [ймовірно, теща або інша родичка] та Аполлонаріну [їхній син].
Знай, що ми все ще перебуваємо в Александрії. Не хвилюйся, якщо всі повернуться [додому], а я залишуся в Александрії. Я прошу і благаю тебе піклуватися про малюка і, як тільки ми отримаємо платню, я надішлю її тобі.
Якщо ти, на щастя, народиш [до мого повернення], якщо це буде хлопчик — залиши його, якщо ж дівчинка — викинь її.
Ти писала мені: "Не забудь мене". Як я можу забути тебе? Прошу тебе, не хвилюйся. 29-й рік Цезаря, 23-й день місяця Паїні" 

[себто це 17 червня 1 року до РХ.]. 
КОМЕНТАР:
Лист з одного боку дуже зворушливий. Іларіон любить свою дружину, турбується про неї ("Як я можу забути тебе?"), надсилає їй гроші та піклується про їхнього вже народженого сина. Однак, з іншого боку, тут містяться вельми жорстокі слова, примаймні для нас нині. Іларіон пише: "якщо дівчинка — викинь її" (давньогрецькою: ἐὰν ᾖ θήλεα, ἔκβαλε), що є прямим історичним свідченням звичайної практики "виставлення" немовлят в часи Римської імперії. Римський батько мав право вирішувати долю новонародженої дитини. Дівчатка вважалися "тягарем" (для них був потрібен посаг), натомість хлопчики були майбутніми годувальниками. "Викинути" означало залишити дитину на на вулиці або в храмі, де вона або помирала, або її забирали, почасти у рабство. Ось такі поганські звичаї Риму, без ілюзій і прикрас. 
НА ФОТО: Мапа Єгипту із зазначенням розміщення Аль-Бахнаса, папірус з текстом листа Іларіона.