Болю сповнений і смутку

Жертовність заради спасіння ( Буття 22:1-18)

Про жертовність

Живемо в часи, коли жертовність набуває виняткового значення. Втім, вона завше є такою, бо під силу не кожному. Найвищим взірцем жертовности є жертва Спасителя заради нас. Він каже: "Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх"(Iвана 15:13). Жертва Сина Божого була необхідною заради прощення наших гріхів. Написано: "без пролиття крови не має відпущення" (Євреям 9:22). 

Взірцями жертовности сповнене наше сьогодення, коли сини і доньки України стали до боротьби з мос.окупантами. І неспростовним доказом цієї жертовности є цвинтарі міст, сіл та містечок, де майорять наші стяги на могилах захисників. Жертовність є рисою, не притаманною геть усім, але без тих, хто її має, життя та існування окремої людини, народу і держави неможливе. Тому поцінування жертовности є важливим. 

Нещодавно, у День Матері, ми вшановували наших матерів і дякували за них Богові. Матері нерідко є тими взірцями жертовности, які годиться наслідувати і хвалити. На що здатна вірна Богові і любляча мати заради дитини? На все! Навіть на те, щоби покласти за дитя власне життя. В однієї молодої матері на пізньому терміні вагітності було виявлено невиліковну хворобу. Постало нагальне питання: Кого рятувати - матір чи дитя, бо вимагалося лікування хіміотерапією, котре могло вбити дитину чи зашкодити їй? Мати наполягла на порятунку дитини і відмовилася від лікування. Відтак, дитя було врятоване ціною життя матері. Інша мати заради вагітности погодилася на складну операцію, наслідком якої згодом стала важка хвороба, що звела її в могилу, однак відмовитися від того, аби стати матір'ю вона не хотіла і свідомо пішла на ризик вагітности. Як наслідок - вона прожила коротке життя, однак народила, вигодувала, виплекала  таке бажане дитя. 

Будьмо вдячні Господу за жертовне служіння тих, хто нині ціною власної крові виборює життя для нас, наших дітей та онуків. Їхня жертва не повинна канути в небуття, їхня смерть, каліцтво не можуть бути знецінені, а пошановані вдячністю, пам'яттю і належною опікою усього загалу.

Що звершилось на Страсну П'ятницю?

Молитовні роздуми і проповіді Божого Слова.
Текст: Євангеліє від Івана 19:17-30
Подкаст: https://tinyurl.com/zm58yt83

Молитва на Страсну П'ятницю (2022)

Молитовні роздуми під час Великого Посту.

(Дивлячись на хрест Христа) пригадай, що через твої гріхи Син Божий віддав Себе на принизливу смерть, щоб тебе врятувати від вічної смерти.  І постраждав Безгрішний за грішну душу твою, щоб її визволити від геєнських мук і страждань. Тому бий себе в груди, многогрішна душе моя, і проливай сльози нестримно, бо через тебе Син Божий спійманий, зв'язаний, несправедливо засуджений, обпльований, осміяний, терновим вінцем увінчаний, в хламиду червону одягнений на збиткування, немилосердно до хреста цвяхами гострими прибитий, оцтом і жовчю невірною рукою напоєний. (Він) усе це заради тебе смиренно терпить. Зв'язує Себе, щоб ти був вільний від пут смерти. Осуджується, щоб тебе визволити від осудження...Терням вінчається, щоб твою голову прикрасити вінцем вічної слави. Оголюється, щоб тебе зодягти у світлу ризу безсмертя. Насміхання і безчестя терпить, щоб ти прославився і зазнав чести перед Божими ангелами...Вмирає за тебе, щоб ти не помер вічною смертю, але щоб жив життям безсмертним. У темний гріб кладеться, щоб тебе звідти відвести до світлого неба, щоб ти з Ним царював повіки. Заради того Син Божий на хресті був прибитий, щоб тобі принести вічне спасіння. Бо все, що лише маєш доброго від Бога - то через хрест і смерть Його Сина... (Він) виводить з пітьми гріха у світ слави Своєї, від смерти до життя..., до міста Бога живого, до Небесного Єрусалиму...

Кирило Транквіліон (1581-1646), Учительне Євангеліє, Повчання у Третю неділю Великого Посту.