День, коли сповнилось Писання (Луки 4:21-32)

Христос-Месія-Помазанець (Ісаї 61:1-3)

Найвеличніший Первосвященник (Євр.5:1:10)

У цій проповіді:

1) Недосконалість та тимчасовість старозавітного священства. 

2) Унікальність і вічність виняткового священства Христа. Він є Священником навіки «за чином Мелхиседековим» — тобто тим, хто не має початку і кінця, і Його служіння є вічним та досконалим.Христос є Священником не за спадковим законом Аарона, а за особливим чином Мелхиседека (що означає «цар праведності»). Як Мелхиседек у Писанні зображений без родоводу, початку чи кінця життя, так і священство Ісуса є вічним і неперервним. Це підтверджує Його божественну природу та здатність бути нашим Заступником назавжди, не обмежуючись часом чи смертю.

3) Єдина, вічна, дійсна і досконала жертва Христа замість багатьох старозавітних. 

4) Син Божий є єдиним Посередником між Богом і людьми, Який не потребує оновлення жертви, бо Його кров забезпечила вічне відкуплення.

5) Заклик до відважного наближення до Бога. У Христі ми маємо такого Первосвященника, який страждав, знає наші слабкості і співчуває нам, ми можемо з відвагою приступати до «престолу благодаті». 

Війн без втрат не буває (Ісаї 50:4-10)

Чому вороги об'єднуються? (Матвія 22:15-21)