Що Біблія навчає про Трійцю

 

Про Стрітення Господнє і свічки

 У День Господнього стрітення, як це завше буває, ЗМІ частіше пишуть про те "що можна і не можна", про "стрітенську свічку" та її "виняткові властивості" тощо,  - але не про правдиву сутність цього величного свята. Загляньмо до Біблії і прочитаймо, що там сказано про цю подію:

"22 А коли за Законом Мойсея минулися дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом, 23 як у Законі Господнім написано: Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу, 24 і щоб жертву скласти, як у Законі Господньому сказано, пару горличат або двоє голубенят. 25 І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому. 26 І від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього. 27 І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним, 28 тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив: 29 Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, 30 бо побачили очі мої Спасіння Твоє, 31 яке Ти приготував перед всіма народами, 32 Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!"

Євангеліє від Луки 2:22-32

Де тут йдеться про стрітенську свічку? Про обереги? Ніде. Єдині світильники, які там горіли традиційно і постійно - у Єрусалимському храмі . 

То на що слід звертати увагу, коли йдеться про Стрітення Господнє? На Спасителя нашого і цілого світу - Ісуса Христа. Бог об'явив Його праведному Семену того дня, як він взяв на руки Дитя Марії, а нам - коли Він просвітив нас Своїм Святим Словом, обмив нас купіллю відродження і вилив на нас Свої дари благодаті у Таїнстві Святого Хрищення. Стрітення скеровує нас до Правдивого Світла  - Сина Божого. Ми дякуємо Господу Святому Духові, який просвічує і освячує нас, приходячи до нас разом зі Словом Божим. А свічі - у церкві чи вдома лише нагадують нам про Христа, який є правдивим Світлом, про Слово Боже, яке є Божим світильником на нашій життєвій стежці. Нас рятує, спасає, благословляє, оберігає ніщо інше, а лише Господь, Його вічне і живе Слово, яке ніколи не минає.

Що треба знати про День Господній (2022)

Християнський похорон: для кого він і про що?

Більшість людей твердо переконані, що християнський похорон призначається для будь-якої
людині без жодних застережень, але це не так, бо він, власне, є ПРИВІЛЕЄМ саме для віруючих, християн, дітей Божих, котрі провадили християнське життя, молилися, слухали і читали Слово Боже, відвідували богослужіння у церкві, покладалися на Христа Спасителя, вірили в Нього, сповідали свою віру і мали надію на вічне життя і воскресіння. Він також призначається для немовлят, надто діточок християнських батьків, які уповають на Божу ласку. Дуже часто люди (і навіть деякі священики) помилково вважають, що під час похорону все зосереджується виключно на покійникові, його життєвому шляхові, його засмучених рідних та близьких. Частково це так і є, надто тоді, коли йдеться про побожну, віруючу людину, котра за життя покладалася на Христа, як Свого єдиного Господа і Спасителя, і тоді душпастир заохочує присутніх брати за взірець християнське життя і віру такої людини. ОДНАК, похорон головним чином є нагодою для проголошення присутнім Христового Євангелія. В таких обставинах людські серця часто найкраще налаштовані на слухання Божого Слова, обмірковування його та власного життя. Іншими словами – похорон є благодатним часом для проповідування Доброї Звістки про прощення гріхів, спасіння та життя у Божому Сині.

Каяття і сповідь в житті віруючих

Прийдіть, і будемо правуватися, говорить Господь: коли ваші гріхи будуть як кармазин, стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця, то стануть мов вовна вони!
Ісаї 1:17
Довкола нас чимало людей, котрі не ходять до Церкви, не причашаються,не сповідаються, а натомість кажуть, що мають Бога у серці і живуть побожно. Якраз у тім і проблема, бо віруючій людині мають бути конче притаманні ознаки віри, про котрі каже Бог у Писанні - Хрищення, приналежність до спільноти віруючих, спільна молитва, відвідини Служби Божої, слухання та вивчення Божого Слова, участь у Святім Причасті тощо. Одна з цих рис - каяття у гріхах і сповідь. Бог надав владу щодо відпущення гріхів Церкві, покликаним душпастирям. Сповідь і відпущення гріхів є великим Божим благословенням для грішника. Без сповіді і каяття християнського життя нема. Належиться перепрошувати один одного, сповідатись перед священиком, Церквою і Богом. Боятися каяття і сповіді - не мати віри, покладання на Господа і Його ласку, бо ж грішити не бояться зазвичай. Написано:
13 А митник здалека стояв (у храмі)та очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!...
Матвія 18:13
15 коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата.
Матвія 18:15
16 признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного...
Якова 5:16
Сказавши оце, Він (Ісус) дихнув, і говорить до них: Прийміть Духа Святого! 23 Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються!
Івана 20:22,23

Знаймо що до чого!

ХРИСТИЯНСЬКИЙ ПОХОРОН
ПИТАННЯ: чи належиться християнський похорон кожній людині?
ВІДПОВІДЬ: ні, не належиться. Християнський похорон є привілеєм для християн, хоч часто густо ним хибно "обдаровують" усіх підряд.
Аби бути причасником,треба бути охрищеним і навченим, щоб зватись подружям, треба взяти шлюб, подібним чином, щоб удостоїтись християнського похорону, треба бути віруючим, охрищеним, каятись, сповідатись, причащатись, молитись, відвідувати церкву, шанувати Божі заповіді та найперше мати живу віру в Господа Ісуса Христа.
П.С. Піклуймось про свою віру за життя, плекаймо християнські чесноти, любімо Господа, Його Слово, Церкву, ближніх, зміцнюймо свою віру Словом і Святим Причастям. Чи існує щодо похорону вибір? Звісно - якщо без священика, то з може бути з духовим чи іншим оркестром, без слів себто мовчки, згідно іншого релігійного обряду, екологічний і тд і тп :-)

Христова заповідь любові

Чи не найважчою з усіх є Господня заповідь любові: " Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!" (Iвана 13:34). Ми так багато і часто чуємо про любов, нам здається, що ми вміємо любити, однак ми помиляємось. Ми хочемо аби нас любили, однак любити інших не бажаємо. Часто-густо ми свідомо, навідріз відмовляємось прощати і любити. Священство з проповідниць звіщає нам Слово Боже, котре закликає любити Бога всім серцем, розумом і душею, і ближнього, як самого себе. Однак нерідко ці слова наражаються всередині нас на стіну спротиву і нерозуміння. Почасти їх заслоняють образа, гнів, ненависть, невпинне бажання засуджувати когось, не бачачи натомість власних гріхів та недоліків. Ненависть і гнів злодієм вдираються в серця дітей і батьків, рідних та близьких, знайомих і незнайомих, спалюючи дотла Христову заповідь любові, не даючи місця каяттю та милосердю.

Спинімося ж у гніві, приймімо в серця і схоронімо в них назавжди слова Апостола Павла, котрий, звеличуючи правдиву любов дітей Божих, каже: "1 Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий! 2 І коли маю дар пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо! 3 І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного! 4 Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, 5 не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, 6 не радіє з неправди, але тішиться правдою, 7 усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! 8 Ніколи любов не перестає!" (1 Коринтян 13:1-8).

Лютер про сходження Христа до аду

Погляньмо на Христа, котрий зійшов до аду заради вас (1Петра 3:19), був покинутий Богом, відданий на поталу, коли промовив на хресті: "Елі,Елі,лама савахтані! - "Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув" [Матвія 27:46]. Ми бачимо тут, що Христос переміг пекло для вас, змінив для вас непевність на певність. Якщо ви покладаєетесь на це і вірите, що це було вчинено заради вас,то вас, без жодного сумніву, буде вбережено у цій вірі. Хай це зображення буде завжди перед вашими очима. Шукайте себе лише в Христі, а не в самому собі і ви житимете з Ним вічно!

Лютер, твори LW 42:105 A Sermon on Preparing to Die
переклад з англійської Т.Коковського
ПРИМІТКА
1 Петра 3:18-19
18 Бо й Христос один раз постраждав був за наші гріхи, щоб привести нас до Бога, Праведний за неправедних, хоч умертвлений тілом, але Духом оживлений, 19 Яким Він і духам, що в в'язниці були, зійшовши, звіщав;

Правдивий зміст Таїнства Хрищення

Що таке Хрищення відповідно до свідчення Нового Заповіту? Що воно робить і яка з нього користь? Який існує зв'язок для охрищуваного між вірою та Хрищенням? Чи є це необхідним для спасіння чи ні? Наша найперша відповідь на ці питання повинна бути та, що її ясно та чітко навчає Новий Заповіт, що Хрищення є «купіль відродження». Рання Церква, як і Церква всіх часів котра, за винятком Реформованих конфесій, завжди ідентифікувала Хрищення з відродженням, розуміла слова з послання до Тита 3:5 саме таким чином, і добре робила.  Отож Хрищенню належиться бути «купіллю відродження й обновлення Духом Святим».

Генман Зассе, Листи до лютеранських пастирів, т.4, 1949

Думка понтифіка про геїв

Чимало питань та подиву викликає заява понтифіка про геїв, яку він днями зробив на борту літака. Ось кілька важливих моментів із заяви понтифіка:
- гомосексуалізм є гріхом, але сексуальна орієнтація геїв не є гріхом???
- не слід засуджувати геїв, якщо вони шукають Бога???
- проблеми з сексуальною орієнтацією геїв немає???
- всі люди повинні бути братами, щодо геїв також???
- більшою проблемою є лобіювання геїв аніж вони самі???
Що відбувається? Аже подібні речі прямо суперечать тому, що говорить Святе Писання про гріх гомосексуалізму? Скидається на те, що гомосексуальне лобі має дедалі більший вплив на всі сфери життя, в тому числі на церкву. Тримаймося непофальшованого Божого Слова, яке суворо і прямо вказує на гріх, засуджує його і каже:
Левит 18:22  22 А з чоловіком не будеш лежати як з жінкою, гидота воно!
Левит 20:13  13 А хто лежатиме з чоловіком як із жінкою, гидоту вчинили обоє вони...
Римлян  1:26-27  …їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне.  27 Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові.
1 Коринтян 6:9-10   9 Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники,  10 ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони!

Про виховання дітей

Немає легшого способу потрапити до пекла, ніж завдяки ставленню до власних дітей. Немає речі, небезпечнішої  від розпещеності дітей, коли їм дозволяють клясти, лихословити та богозневажати,  навчатися поганих слів, співати вульгарних пісень, робити те, що їм заманеться. Навіть більше, деякі батьки вдаються до спокуси виглядати привабливіше, піддаючись модним віянням часу, так що діючи таким чином, вони можуть задовольнити  хіба що цей світ [кажучи дітям] – ну ж бо вперед, ставайте багачами, піклуйтеся, насамперед, про своє тіло, а не про душу!  Для Християнства немає більшої трагедії, ніж розпещення дітей. Тож якщо ми хочемо допомогти Християнству, нам слід почати з дітей, як це було в давні часи. 
Мартин Лютер (1483-1546)
LW 44:12 Sermon on the Estate of Marriage

Дещо про єресі...

Днями в одній з "пізнавальних телепрограм" почув "цікаві" єресі про життя після смерті. Вочевидь, цієї теми автори програми чи то пак власники телеканалу навмисно торкнулися напередодні Страсного тижня, щоб люди, так би мовити, замислились про своє життя-буття. Було б добре, якщо б людей скеровували у вірному напрямку, а то ж розповідають байки. Наприклад, було висловлено думку (її озвучив індус), що рай і пекло  - це свого роду "ілюзія", це те, що людина сама собі чинить впродовж земного життя - власноруч перетворює його або на рай або на пекло. Звісно, певним чином можна зробити зі свого життя "пекло" чи "рай" :-) але не в розумінні життя після смерті. Здивував чимало рабин, який ствердив наступне -  рай і пекло по смерті дійсно існують, але пекло не таке страшне - це свого роду "хімчистка" для душ. Там їх ретельно очищають від гріховного бруду і... потім допроваджують до раю (яка втіха для грішників! :-) Подібні припущення та гіпотези прямо суперечать Писанню і викликають хіба що посмішку... Однак слід зауважити, що рай та пекло таки існують, це не вигадка, не пустощі, так само як диявол не є казковим персонажем і кожній людині слід замислитись над тим - куди вона попрямує коли її земне життя добіжить кінця...

Чи все Христос зробив для спасіння?

Щоранку багатьма телеканалами транслюються виступи відомих у світі проповідників. Не будемо критикувати геть усе, що чуємо і бачимо, бо поміж нього є добре, але вестимемо мову про хибне. Для прикладу - нині почув від Коупленда, що Христос зробив для нашого спасіння все, що міг, але не повністю - бо ж Він не міг САМ за нас помолитися, щоб ми прийняли Його в своє серце, прийняли це спасіння, щоб воно дійсно стало нашим. Іншими словами, на думку Коупленда  - зробити вибір, помолитися, прийняти Христа, як свого Спасителя  - повинні ми самі. Отож, виходить, що Христос зробив не все? Що Він не спроможний без нас і наших власних зусиль зробити спасіння нашим надбанням? Тепер вибір за нами, тепер нам час докласти зусиль і довершити справу спасіння? На щастя, це не так. На щастя Син Божий таки зробив геть УСЕ, щоб ми мали прощення гріхів, життя і спасіння. На щастя, Його Євангеліє досі є тією могутньою "силою Божою" (Римлян 1:16), яка навертає грішника, викликає в його серці каяття, а потім лікує його дорогоцінними ліками Христової Доброї Звістки. Не ми самі приходимо до Бога і стаємо Його дітьми, а Він робить нас ними. Він діє щодо нас Своїми цілющими засобами благодаті у Слові і Таїнстві. Він притягує нас до Себе! Він кличе нас! Його голос з віку до віку лунає зі сторінок Святого Писання. Його воля незмінна - Він хоче, щоб всі люди спаслись і прийшли до пізнання правди, щоб ніхто не загинув... (1Тимофія 2:4, Івана 3:16). Коли Син Божий промовив на хресті - "Звершилось!", то цим було стверджено виконання для нашого спасіння і вічного життя УСЬОГО! Ось чому ми вдячні Христові - бо Він виконав ВСЕ, досконало, правдиво, дієво, на віки!  Він зробив це - і став нашим СПАСИТЕЛЕМ і ВИКУПИТЕЛЕМ! Ще кілька цитат з Писання:

Iвана 3:36 Хто вірує в Сина, той МАЄ вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить а гнів Божий на нім перебуває.
Iвана 5:24 Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той МАЄ, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя.
Iвана 6:47 Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, життя вічне той МАЄ.
Iвана 6:44 Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, і того воскрешу Я останнього дня...
Ефесян 2:8 Бо спасенні ви благодаттю через віру, а це не від вас, то ДАР БОЖИЙ...
Римлян 3:23-25 23 бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, 24 але безкоштовно виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі, 25 що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів...
Дiї апостолів 16:31 Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасенний ти сам та твій дім.

Історичні паралелі

Один з рятівників нашого славного Тараса Шевченка - російський художник Карл Брюллов (1799-1852) після відвідин 1828 року Помпей намалював славнозвісну картину "Загибель Помпеї". Це доволі велике полотно, розміри якого - 4,61 х 6,51 метри. У картині передано трагізм історичної події, розпач мешканців міста, що гинуть внаслідок виверження вулкану. Все сталося 24 серпня 79 року по Різдві Христовім. Згодом, а саме  - у 18 столітті залишки закиданого вулканічним попелом міста надибали і почали розкопувати те, що залишилось від міста. А залишилось чимало цікавого. Будівлі були прикрашені чудовими фресками, помешкання і вулиці розповіли про городян та гостей міста і їхнє життя. Поміж іншого було виявлено велику кількість будинків розпусти, фресок "романтичного" характеру та написів того ж змісту. Іншими словами  - Помпеї були містом, відомим своєю аморальністю (в ті часи це вважали "розвагою", "веселощами"). То ж не дивно, що місто спіткала доля Содому та Гомори... Впродовж усієї історії людства Господь в такий спосіб виливає на цей грішний світ свій гнів. Якось в одній зі статей прочитав, як автор розпинає Писання за сцени позбавлення життя язичників, дорікає Християнству за його "кривавий шлях", надто в середні віки. Треба пам'ятати, що багато разів, як Слово Боже, так і Церкву загалом, лихі, корисливі, жорстокі люди використовували для сповнення своїх ганебних планів, вдаючись, серед іншого, до кровопролиття, вбивства невинних. Але не треба звинувачувати в цьому Христа і правдивих віруючих. А щодо язичників, то слід нагадати, як зачаровано світ сприймав відкриття древніх поселень інків, ацтеків, майя, як звеличував їх за розум, досягнення, відкриття. Аж раптом відкрилося, що деякі з цих племен практикували жахливе кровопролиття  - мордували людей тисячами. Відтоді враження про них "дещо потьмяніло".  Подібним чином і щодо біблійних персонажів - Бог часто насилав (в тому числі через інших людей) кару на язичників, які практикували людські жертви, серед котрих були немовлята або малолітні. Бог не терпітиме цього... Так само Він не терпітиме подібного і нині. То ж маємо природні лиха, різного роду катаклізми, які кояться найчастіше там, де Боже терпіння добігає кінця... Погляньмо уважно довкола - чи бува місто, містечко, селище, в котрому ми живемо (з його нічними закладами, щоденним порушенням Заповідей) не нагадує Помпеї? І молімось, щоб туди прийшло каяття... ще до чергового виверження вулкану, повені, землетрусу... Бо і віруючі гинуть внаслідок таких випробувань, але важливо те - хто куди потрапить, як опиниться по той бік земного існування...

Лютер про гріхи держави

Ваші пастирі повинні належно проповідувати про це людям (про гріхи держави - ТК). Можливо тоді Бог змилосердиться і вони почують та прислухаються до Його мудрої поради, як це було у випадку, коли Бог промовляв через пророка…. - тільки б вони взяли до уваги приклад ніневітян (ніневітяни покаялись у гріхах – прим.ТК). Їхні власні турки були до них значно ближче, ніж наші до нас нині (то були часи, коли турки намагалися завоювати Європу – прим.ТК). Їхній час благодаті тривав лише сорок днів (Йони 3:4), однак вони вижили, бо покаялись і прислухались до Божої ради. 

Мартин Лютер, LW 43:225 Prayer against the Turks

Гріх проти Святого Духа - що це таке?

Люди часто запитують, що таке гріх проти Святого Духа. У Євангелії від Матвія Біблія говорить: "...Як скаже хто слово на Людського Сина, то йому проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім!" (Матвія 12:32).


Святе Писання говорить, що каяття і спасіння грішників є результатом роботи в них Святого Духа – третьої особи Святої Трійці. За допомогою божественної сили, що міститься в Євангелії , Святий Дух створює духовне життя в тих, котрі через власні гріхи були мертві. Він дає нам Божий дарунок спасенної віри в Христа.  Для того,  щоб привести нас до цієї віри, Святий дух використовує всі можливі засоби. І в цьому процесі ми нічим не можемо допомогти собі самі, так само як камінь чи палиця не можуть ожити.


В цьому грішному світі є чимало тих, що відкидають Христа як свого єдиного Господа і Спасителя, але згодом навертаються до каяття і отримують спасіння.  Біблія навчає, що Син Божий помер за гріхи цілого світу (1 Івана 2:2) і пропонує Своє прощення всім людям.  Фактично, існує лише одне прощення гріхів загалом. Бог прощає не якісь окремі гріхи один за одним. Він прощає грішників, що грішать. Апостол Іван каже, що Кров Ісуса Христа очищує нас від усіх гріхів (1Івана  1:7). Однак і досі багато людей відкидають Христове прощення і вмирають в гріхах.

Бог хоче, щоб всі грішники спаслись і прийшли до пізнання правди (1 Тимофія 2:4). Він посилає до них Своє Слово, через котре і в котрому працює Святий Дух. Він збентежує людське сумління, викриває гріх, спонукає до каяття. І коли грішники, не зважаючи на зусилля і роботу в них Святого Духа, продовжують вперто грішити далі і добровільно віддають себе на Божий осуд – це їхній власний вибір і провина. З людської точки зору це може видатись нелогічним і несправедливим, але так є. Таким чином, спасенні дякують за своє спасіння лише одному Богові, в той час як засуджені можуть нарікати лише на самих себе.

З людського погляду надія на каяття зберігається до тих пір, поки людина жива, тому можна зволікати з Хрищенням, каяттям, спасінням. Вони думають, що грішитимуть доки їм заманеться, а їхнє земне життя триватиме вічно. Але це обман - ми можемо померти будь-якої хвилини. Ісус Христос застерігає, що дехто з людей до кінця життя так і не скористається можливістю покаятися. Це ті, що винні у богозневазі проти Святого Духа, як написано в Матвія 12:36.  Вони вперто відкидають всі зусилля Святого Духа щодо їхнього каяття та навернення, не зважаючи на численні нагоди стати віруючими.  Але раніше чи пізніше Боже довготерпіння щодо них закінчиться, так само як спливе їхній час благодаті. Ми не знаємо коли це станеться з нерозкаяним грішником і коли саме він стане перед судом.  Від нас вимагається лише одне – вбачати у кожному грішникові кандидата на навернення до тих пір, поки він живе на землі, навіть якщо ми застерігаємо його у тім, що Боже терпіння не безконечне. В Посланні до євреїв написано: «26 Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви… 31 Страшна річ упасти в руки Бога Живого!» (Євр.10:26,31).

До зазначеного вище можна долучити також гріх проти Святого Духа, яким зневажають Його деякі сектанти, не визнаючи Святого Духа за божественну особу Святої Трійці. Натомість Біблія називає Святого Духа Господом і Богом (Дії 5:3-9), Утішителем (Івана 14:26).
Пам’ятаймо, що благодатний час нашого каяття і спасіння ¬– це час нашого земного життя, нинішній час. Не зволікаймо!  По смерті, грішника, який потрапив до пекла, вже ніхто не визволить звідти, бо щодо нього вже буде вчинена Божа воля.  Апостол Павло каже: «Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!» (2 Коринтян 6:2). 

Трансплантологія і царство антихриста

 Нещодавно з ініціативи українського уряду мешканці нашої країни отримали ще одну моторошну тему для обговорення – законопроект, який передбачає можливість видалення органів з тіла людини, якщо вона попередньо перед цим не заявить офіційно про те, що  не хоче бути донором органів. Умовою для початку розчленування тіла людини наші високі чиновники називають смерть мозку.  Свого часу Всеукраїнській Раді Церков і релігійних організацій високими посадовцями уряду було висловлено сподівання, що українські церкви виступлять на підтримку такої урядової ініціативи з огляду на гуманність останньої.Проте чи справді така ініціатива є гуманною? Мені, наприклад, важко судити про те, як лікарі взагалі наважуються визначати, коли саме настає смерть мозку у їхніх пацієнтів.  З погляду Писання, а отже і Християнської Церкви, смерть людини настає тоді, коли її душа остаточно покидає тіло. Визначити це, звісно, можна з певністю лише тоді, коли в тілі починаються незворотні процеси тління.  Але для трансплантологів, здається, саме таке визначення неприпустиме.  Їм важливо мати органи, які ще не відмерли, тобто фактично ще живі органи ще теплого і, цілком можливо, ще дуже навіть живого людського тіла.Людину Господь створив на Свій образ і подобу (Буття 1:27), тож саме людина – вінець Божого творіння. Господь надзвичайно цінує людське життя.  Господь Сам стоїть на захисті людського життя.  Він каже: «Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим» (Буття 9:6). У разі ухвалення пропонованого законопроекту наше суспільство опиниться перед дилемою, яка з’явиться перед лікарями і тими хірургами, що захочуть швиденько добратися до органів людини, яка, скажімо, потрапила в автомобільну аварію і не виявляє ознак життя.  Що робити: ухвалити рішення про смерть мозку і почати відбирати органи в ще теплого пацієнта та допомогти іншому пацієнтові, який страждає через те, що в нього не діє якийсь орган, а чи (якщо не врятувати, то бодай) зробити все, аби дати шанс вижити, на перший погляд, неживій людині, а іншій, яка має законні підстави сподіватися на швидку смерть свого потенційного донора, в такій очікуваній допомозі відмовити?«Хвилиночку, - скаже прихильник названого урядового законопроекту, - ми ж пропонуємо відбирати людські органи лише тоді, коли лікарі констатують смерть мозку!» Дозвольте заперечити.  Ми були свідками того, як торік житель американського штату Арізона, 21-літній Сем Шмідт, вийшов з коми всього за одну годину до того, як медики планували відключити його від апаратів штучного забезпечення життя.  Лікарі теж констатували в цього молодого чоловіка смерть мозку. Інший випадок трапився не так далеко і не так давно.   З коми, після нещасного випадку, вийшов 16-річний юнак Костянтин Шаламага, син одного з греко-католицьких священиків з України.  У цього юнака смерть мозку лікарі констатували (увага!) – два роки тому! Батьки не втрачали надії, молилися до Господа і сталося чудо. А тепер уявімо, що молодий мешканець Арізони потрапив в Україну з ухваленим законом про трансплантацію. Що з ним було би?  Що було би з Костянтином Шаламагою, якби у нас вже діяв два роки тому пропонований нашими урядовцями законопроект?  Що буде з багатьма подібними молодими і не зовсім молодими людьми в Україні, коли такий законопроект таки ухвалять і почнуть ревно (бо мова вестиметься про вельми великі прибутки для трансплантологів) втілювати в життя?  Чи не перетвориться Україна у величезного постачальника органів для інших, заможніших країн, які готові будуть платити великі гроші за шанс продовжити життя своїх хворих і немічних?
З огляду на майже тотальну Руїну в Україні судової влади, довести щось у судах, добитися справедливості батькам чи родичам, що потерпатимуть від розчленувань їхніх рідних і друзів, яких ще можна було би врятувати і слід було би рятувати до прийняття такого законопроекту, буде неможливо. І так складне життя в нашій країні після ухвалення такого законопроекту може перетворитися на якусь жахливу і практичну реалізацію антиутопії орвелівського чи замятінського зразка.  Ті, хто вважає, що антихрист – державний муж, світський політик, який веде боротьбу проти Бога і проти людства (автор цього допису так про антихриста не думає), у разі ухвалення такого законопроекту, зможуть нарешті робити заяви, що царство антихриста настало в окремо взятій країні.Отже, чи можуть християнські церкви підтримати зазначену урядову ініціативу?  На мою думку, така підтримка, окрім уже вище викладених міркувань, не відповідатиме сутності християнства і його погляду на страждання та хвороби.  Ми віруємо, що хвороби та страждання розпочалися внаслідок гріхопадіння ще наших прабатьків, Адама та Єви. Страждання завжди будуть у цьому світі аж до другого приходу Господа Ісуса Христа у славі. Але намагання позбутися страждань будь-якою ціною – не від Бога. Це, радше, язичництво у всій своїй потворній красі. Хоча початок страждань і хвороб – у прабатьківському гріхові, страждання, попри покарання за певні гріхи, часто дається Богом, аби не лише давати вишкіл вірі страдника, але й аби давати вишкіл милосердю ближніх його, щоб ми, як християни, були свідками Божих чуд та виконання Божої волі про спасіння усіх людей, за яких помер Син Божий, Ісус Христос, і Який воскрес для нашого виправдання, аби ми вірували та пам’ятали, що наша батьківщина – на небесах, а не докладали усіх мислимих і немислимих зусиль, з аморальними включно, для продовження свого перебування в цьому грішному світі.  Ми покликані не для того, аби робити світлішим гріх, а покликані ми, аби бути світлом для світу, що перебуває в темряві гріха, аби більше людей виходило на світло Євангелія Христового і тішилися цілою перспективою щасливого та безболісного життя у вічності, будучи вільними від усіх і водночас будучи слугами для всіх, зі страдниками включно.  Погляд християн спрямований на Христа, на Його воскресіння і життя у Його Царстві і підсумований завершальними словами великого християнського Символу віри: «Чекаю воскресіння мертвих і життя будучого віку. Амінь».
ДЖЕРЕЛО: Українське Лютеранство, пастир В.Горпинчук

Лютер про земних правителів цього світу

Ви повинні знати, що від самого початку цього світу мудрий правитель - птах доволі рідкісний,а справедливий - ще рідкісніший. Загалом вони (правителі) є великими телепнями або найбільшими негідниками на землі. Таким чином, від них слід очікувати найгіршого і сподіватись бодай на якесь добро, надто у справах божественних, які стосуються спасіння душ. Вони є Божими катами та вішальниками. Божественний гнів використовує їх, щоб карати злочинців та підтримувати зовнішній спокій і мир.

Мартин Лютер, LW 45:113 On Temporal Authority

Лютер про Христове Євангеліє

У Святім Причасті міститься повнота (підсумок) усього Євангелія, як каже Павло (апостол):  "Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте..." (1 Коринтян 11:26). То ж коли ви запитуєте  - "Що ж таке Євангеліє?", ви не можете відповісти на це питання краще, ніж це робить Новий Заповіт, а саме: Євангеліє - це коли Христос віддає Своє Тіло і проливає Свою Кров на відпущення гріхів..."

Мартин Лютер, AE 36 p. 183

Про найкраще добре діло

Першим і найкращим добрим ділом з-поміж усіх добрих діл є віра в Христа, як про це каже Іван у Ів.6:28,29. Коли юдеї запитали Ісуса - "Що ми маємо почати, щоб робити діла Божі?", Він відповів: "Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав". Втім,коли ми чуємо ці слова і навіть проповідуємо їх нині - ми нехтуємо ними. Ми не замислюємось над ними або вважаємо, що дотримуватись їх дуже легко. Слід визнати, що нам треба виважено і належно поміркувати про це. Бо саме це добре діло і є джерелом усіх добрих діл, саме з віри вони запозичують те, що робить їх добрими. Ми повинні заявити про це дуже чітко, щоб кожна людина могла це зрозуміти.

Мартин Лютер, праці, LW 44:23, Про добрі діла.