#християнство #Церква #шедеври #музика #пісні #гімни

Започаткував з Божої ласки новий проект і зараз працюю над ним. Йдеться про запис українською мовою перекладених мною шедеврів християнської пісенної спадщини. Як дасть Господь, вийде гарна музична збірка. Наразі запрошую послухати пісню "Я на Тебе покладаюсь". У слайді використано живопис з джерел з вільним доступом, а також картини Ґреґа Олсена. 

==========================

Я НА ТЕБЕ ПОКЛАДАЮСЬ (ВІРА)

I am trusting you, Lord Jesus

Author: Henry W. Baker (1821-1877)

Tune: Stephanos

Переклад з англійської, аранжування: Тараса Коковського

YouTube - https://youtu.be/7nZsV-N4uYM

Я на Тебе покладаюсь

В радості й журбі,

За спасіння дар вклоняюсь

Лиш Тобі.

Лиш у Тобі, Христе-Спасе,

Прощення провин.

На хресті здобув життя нам

Божий Син!

Він безцінною Своєю

Кров’ю нас обмив

І прийняв увесь на Себе

Божий гнів.

О, Ісусе! Ти провадиш

Крізь життя мене,

І даєш нам хліб насущний

День за днем.

Не змаліє Твоя сила,

Господи, повік!

Так у Слові Пресвятому

Ти прорік.

Нас Ісус Христос за руку

В небеса веде,

Дім на камені ніколи

Не впаде.

Найдавніші християнські пісні та гімни ч.3

ПАСТИР ЗАВЗЯТОЇ МОЛОДІ 

Гімн "Пастир завзятої молоді" - ще один із найдавніших християнських гімнів. Вважається, що його автором є відомий християнський святий, один із отців Церкви Климент Александрійський ( гр.Κλήμης ὁ Ἀλεξανδρεύς, лат. Clemens Alexandrinus, Titus Flavius Clemens, Тит Флавій Климент -  1-2ст. по РХ). На написання гімну Климента надихнули рядки з Книги пророка Ісаї: "Він отару Свою буде пасти, як Пастир, раменом Своїм позбирає ягнята, і на лоні Своєму носитиме їх, дійняків же провадити буде!" (Ісаї 40:11). Оригінальний текст гімну був написаний давньогрецькою мовою. Нині він широко відомий завдяки англійській версії Генрі Декстера 1821-1890. Ось його підрядний переклад:

Пастирю завзятої юні,
Що провадиш у любові та правді
Крізь підступні шляхи;
Христе, наш тріумфальний Царю,
Ми приходимо, щоб славити Твоє ім'я
І приводимо наших дітей,
Щоб і вони долучились до хвали Тобі.

Ти наш Святий Господь,
О всеперемагаюче Слово,
Цілитель розбрату,
Ти упокорив Себе,
Щоб з глибокої ганьби гріха
Ти міг врятувати наш рід
І дати нам життя.

Ти є Великий Первосвященик;
Ти приготував бенкет
Святої любові;
В болях земних і журбі
Кличуть Тебе не дарма —
Ти на благання з небес
Милостиво реагуєш.

Будь завжди нашим Провідником,
Нашим Пастирем і нашою Гордістю,
Нашою Опорою і Піснею;
Ісусе, Ти Христос Божий,
Своїм вічним Словом
Веди нас туди, де Ти перебував,
Зміцни нашу віру.

Тож тепер і повіки,
Ми будемо славити Тебе
І радісно співати;
Немовлята і радісна юрба,
Які належать до Твоєї Церкви,
Об'єднаються, щоб гучно лунала пісня
Христу, нашому Царю.
НА ГРАВЮРІ: Св.Климент

Найдавніші християнські пісні та гімни ч.2

СВІТЛО ТИХЕ

Одним із найдавніших християнських гімнів є гімн "Світло Тихе (давньогрец. Φῶς Ἱλαρόν, Фос Іларон) — це стародавній християнський гімн, написаний діалектом давньогрецької мови - койне, що нею до нас дійшов Новий Заповіт. У Західній Церкві він відомий під латинською назвою Lumen Hilare. Вперше цей гімн згадується  в «Апостольських постановах», укладених наприкінці III - на початку IV століття. Він міститься у збірці пісень, призначених для співу вранці, ввечері, перед трапезою та під час запалювання свічок. 

Гімн «Світло Тихе» традиційно виконували під час вечірнього запалювання лампадок (нині під час Вечірньої Служби Божої), через те його ще називають «Світильничним гімном». Він вважається першим християнським гімном у сучасному розумінні цього слова.  Один із отців Церкви Василій Великий (329–379 по РХ) згадував про спів «Світла Тихого» як про улюблену церковну традицію; вже в його часи цей гімн вважався старовинним (дехто навіть приписує його авторство самому Василію). За традицією, свічку, запалену від лампади, що горіла у гробниці Ісуса, виносили звідтіля і Церква прославляла Воскреслого Господа. Вважається, що Св.Софроній Єрусалимський (560–638), відомий своєю поезією, відредагував цей гімн, тому православні богослужбові книги часто вказують саме його, як автора "Світла тихого"

▼Ось його оригінальний текст гімну давньогрецькою (койне):

Φῶς ἱλαρὸν ἁγίας δόξης ἀθανάτου Πατρός,
οὐρανίου, ἁγίου, μάκαρος, Ἰησοῦ Χριστέ,
ἐλθόντες ἐπὶ τὴν ἡλίου δύσιν, ἰδόντες φῶς ἑσπερινόν,
ὑμνοῦμεν Πατέρα, Υἱόν, καὶ ἅγιον Πνεῦμα, Θεόν.
Ἄξιόν σε ἐν πᾶσι καιροῖς ὑμνεῖσθαι φωναῖς αἰσίαις,
Υἱὲ Θεοῦ, ζωὴν ὁ διδούς· διὸ ὁ κόσμος σὲ δοξάζει.

________________________________________

▼Українська версія гімну: 

Світло тихе святої слави,
Безсмертного Отця Небесного,
Святого, Блаженного, Ісусе Христе!
Прийшовши на захід сонця,
Побачивши зорю вечірнюю,
Славимо Отця, і Сина, і Святого Духа — Бога.
Достойно є повсякчас Тебе прославляти
Голосами побожними, Сину Божий, 
Що життя даєш, тому світ Тебе славить. 

_________________________________________

▼Ось буквальний переклад гімну з давньогрецької мови.

Варто зауважити, що його назва «Світло Тихе» є дещо поетичною адаптацією. Грецьке слово ἱλαρὸν (hilaron) буквально означає «радісне», «веселе», «привітне» або «ясне» (звідси походить слово «хіларіус» — веселий).

Дослівний розбір рядків гімну:

1. Φῶς ἱλαρὸν ἁγίας δόξης Світло радісне (привітне) святої слави
2. ἀθανάτου Πατρός, безсмертного Отця,
3. οὐρανίου, ἁγίου, μάκαρος, небесного, святого, блаженного 4. Ἰησοῦ Χριστέ, Ісусе Христе,
5. ἐλθόντες ἐπὶ τὴν ἡλίου δύσιν, прийшовши на захід сонця,
6. ἰδόντες φῶς ἑσπερινόν, побачивши світло вечірнє,
7. ὑμνοῦμεν Πατέρα, Υἱόν, καὶ ἅγιον Πνεῦμα, Θεόν. оспівуємо (славимо, оспівуємо) Отця, Сина і Святого Духа, Бога.
8. Ἄξιόν σε ἐν πᾶσι καιροῖς Достойно (є) Тебе у всі часи
9. ὑμνεῖσθαι φωναῖς αἰσίαις, бути оспіваним голосами побожними, чистими
10. Υἱὲ Θεοῦ, ζωὴν ὁ διδούς· Сину Божий, що життя даєш (Життя Подателю);
11. διὸ ὁ κόσμος σὲ δοξάζει. тому (через це) світ Тебе славить.

________________________________________

▼Зведений дослівний переклад тексту: 

«Світло радісне святої слави безсмертного Отця, небесного, святого, блаженного, Ісусе Христе! Прийшовши на захід сонця, побачивши світло вечірнє, оспівуємо Отця, Сина і Святого Духа — Бога. Достойно є Тебе у всі часи оспівувати голосами щасливими, Сину Божий, що даєш життя; тому світ Тебе славить».

ЩЕ ДЕЩО:

У давньогрецькій мові слово ἱλαρός (hilaros) має корінь, який буквально означає «радісний», «веселий», «привітний» або «лагідний». У Новому Завіті це слово зустрічається, наприклад, у 2-му посланні Св.Павла до Коринтян (9:7): «Бо Бог любить того, хто з радістю (ἱλαρὸν) дає».

Відтак, буквальний, «словниковий» переклад цього слова мав би звучати як «Світло радісне» або «Світло привітне». Саме тому в англійській традиції (зокрема в англіканських та лютеранських гімнах) його часто перекладають як «O Gladsome Light» (О, Радісне Світло).

У церковнослов’янській версії обрали слово «тихий». Чому відмовилися від «радісного»? Є дві основні версії щодо цього:

Версія А: Богословська інтерпретація (смислова)

Це найімовірніша причина. Перекладачі намагалися передати не просто емоцію «радості», а також характер вечірнього світла. Hilaron у контексті означає світло, яке не сліпить, не пече (як полуденне сонце пустелі), а є лагідним, приємним для ока, заспокійливим. Це світло заходу сонця — м’яке і привітне. Для слов’янського сприйняття поняття «радість» часто асоціювалося з гучністю, активністю. Натомість вечірнє світло приносить умиротворення. Тому слово «тихий» тут вжито у значенні «лагідний», «сумирний», «спокійний», «той, що приносить втіху».

Версія Б: Глибина слова «Тихий»

У біблійній та Церковній традиції «тиша» (грец. ісихія) — це не просто відсутність звуку, а стан наповненості Божою благодаттю. «Світло Тихе» — це світло, яке приходить без грому і блискавок, наче «подих тихого вітру», в якому пророк Ілля зустрів Бога. Це вказує на кенозис (смирення) Христа: Він, будучи наділеним Божественною Владою і Славою, прийшов у світ «тихо», смиренно, без земної величі, як лагідне світло, що просвічує кожного.

Найдавніші християнські пісні та гімни ч.1 (Папіруси з Оксірінха ч.3)

Гімн з Оксирінха (або П. Оксі. XV 1786) разом з гімном "Світло тихе" (Φῶς Ἱλαρόν Фос Іларон) вважається одним із найдавніших християнських гімнів у світі, який містить і мелодію, і текст. Папірус, на якому був написаний цей гімн, датується приблизно кінцем III століття по Різдві Христа. Його виявлено 1918 року в Оксиринху (Єгипет), і опубліковано 1922 року. Текст гімну написаний давньогрецькою мовою койне. 

▼Ось зміст вцілілих рядків гімну (у дужках версія відсутніх слів):
[Σε Πάτερ κόσμων, Πάτερ αἰώνων, μέλπωμεν] ὁμοῦ, πᾶσαι τε Θεοῦ λόγιμοι δο[ῦλο]ι.
 Ὅσα κ[όσμος ἔχει πρὸς ἐπουρανίων ἁγίων σελάων.]
[Πρ]υτανήω σιγάτω, μηδ' ἄστρα φαεσφόρα λ[αμπέ]
σθων, [ἀπ]ολει[όντων] ῥ[ιπαὶ πνοιῶν, πηγαὶ]
ποταμῶν ῥοθίων πᾶσαι. Υμνούντων δ' ἡμῶν [Π]ατέρα χ' Υἱὸν χ' Ἅγιον Πνεῦμα, 
πᾶσαι δυνάμεις ἐπιφωνούντων· Ἀμήν, Ἀμήν. Κράτος, αἶνος 
[ἀεὶ καὶ δόξα Θεοὶ δωτῆρι μόνῳ πάντων] ἀγαθῶν· Ἀμήν, Ἀμήν."

▼Переклад оригіналу: 
. . . разом усі величні Божі . . .
. . . ніч] ані день (?) Нехай замовкнуть. Нехай світлоносні зорі не [. . .],
. . . [Нехай пориви вітрів, джерела] всіх бурхливих річок [вщухнуть]. Поки ми оспівуємо
Отця, і Сина, і Святого Духа, нехай усі сили відповідають: 
«Амінь, амінь, Сила, хвала,
[і слава навіки Богу], єдиному подателю всіх благ. Амінь, амінь».

▼А оце версії повного тексту гімну:

ВЕРСІЯ 1

(Співаймо) всі разом, величні обранці Господні...

Ніч і день хай затихнуть в цю мить.

Світлоносні зірки хай приглушать сіяння,

Хай пориви вітрів і джерела річок

Всіх бурхливих ущухнуть ураз.

Поки гімн ми співаєм Отцю,

І Сину, і Духу Святому,

Хай усі сили світу в одвіт проголосять:

«Амінь і амінь! Сила, слава і честь

Єдиному Богу навіки, що блага дарує усі!

Амінь і амінь!»

ВЕРСІЯ 2

[Тебе, Отче світів, Отче віків],

славить разом, усі разом раби розумні Божі,

Усе, що світ має на противагу святим сяйвам небесним,

нехай замовкне влада [всесвіту],

і нехай зорі світлоносні не сяють,

нехай припиняться подихи вітрів, джерела

бурхливих річок усі. 

А ми нехай оспівуємо Отця і Сина і Святого Духа,

нехай усі сили вигукують: Амінь, амінь.

Влада, хвала [і слава повіки] єдиному Богу, 

Подателю всіх благословінь.

Амінь, амінь.

За цією ланкою можна прослухати виконання гімну: 

https://www.youtube.com/watch?v=ksqqcBanAhs&t=3s

Найдавніші зображення Різдва

Найдавніше відоме наразі зображення Різдва. Знаходиться у катакомбах Присцили в Римі. Дата: 3 століття по РХ. Тут також видно Вифлеємську зірку! Вважається, що чоловіча постать ліворуч - це пророк Ісая, який звіщав про прихід Христа Месії. Він вказує на зірку на небі, що звістила про народження Спасителя світу і сповнення пророцтва. 

Душпастирські нотатки

Людей, далеких від релігії, неохочих до відвідин Церкви і читання Божого Слова, нерідко ображає погляд Святого Писання на невіруючих, їхнє життя поза Богом, зокрема на "кінцевий пункт прибуття" їхньої душі по смерті, що аж ніяк не схожий на комфортне та зручне пристановище з вигодами. Йдеться про пекло. Біблія говорить про нього, але також каже й про небеса - цілковиту протилежність пекла. Перше - кепське, друге благословенне, блаженне. Християнська релігія містить вчення про обидва і на підставі Божого Слова навчає, як уникнути пекла і успадкувати небеса. 

Що порадити незгідним з цим вченням і ображеним на нього, а відтак на Бога Святого Писання? Існує два шляхи: або погодитись з Богом і скористатись Його порадою щодо уникнення пекла, або обрати собі "зручну для сумління" релігію, котра не навчає таких "жорстких речей", як пекло, а натомість пропонує щось "приємніше", як от "реінкарнація, просвітлення, самовдосконалення, духовні практики" тощо...Звісно ж, я жартую...

Насправді Бог Святого Писання, а відтак християнство, не має на меті залякувати людину, позбавляти її радості, щастя, добра, а натомість хоче наповнити її життя благословеннями, які перевершують людське розуміння, зробити її радість повною, дати їй певність і надію. Той, хто пізнав Божу любов, вже не мислить для себе іншого життя. Він не боїться смерті і невідомості. Він знає Божі обітниці і уповає на Боже милосердя у Христі, в котрого вірує.

Книжкова полиця. "Хрестовий похід без Бога"

Вихолощення священних символів заради політичної вигоди – явище далеко не нове, але у своїй книзі «Хрестовий похід без Бога» Тобіас Кремер глибоко досліджує розвиток і траєкторію цього явища в правих популістських рухах Німеччини, Франції та США, наводячи  приклади та застереження, що виходять за межі досліджень. 

Теза Кремера полягає в тому, що новий «християнізм» серед популістських правих, який використовує християнські символи та образи як маркери культурної ідентичності, залишаючись при цьому віддаленим від традиційних християнських вірувань та інститутів, зумовлений взаємодією між побічними факторами «попиту » та «пропозиції» в рамках нової політики ідентичності.

З рецензії на книгу 

Вчені про віру, науку і релігію

Я заробляю на життя тим, що створюю молекули. Не можу передати словами, наскільки це важка робота. Я благоговію перед Богом з огляду на те, що Він зробив через Своє творення. Завдяки моїм дослідженням моя віра зросла. Тільки новачок, який нічого не знає про науку, може сказати, що наука нівелює віру. Якщо ви дійсно вивчаєте науку, вона  наблизить вас до Бога".
Джеймс Тур
Американський хімік і нанотехнолог. Професор хімії, матеріалознавства та наноінженерії.

Дорога до небес (Івана 14:1-6)

Світ, християнство, язичництво

Про те, як нинішній світ сприймає християнство можна, серед іншого, довідатись з "шедеврів" сучасного кінематографа. Що ми бачимо "на екрані"? Бачимо свого роду звеличення язичництва, в котрому оспівуються такі речі, як давній зв'язок людини з природою, довкіллям, силами природи, котрих треба "задобрювати", жити з ними "у мирі" і тоді життя буде гармонійне, повне, щасливе. Натомість християнство найчастіше зображається жорстоким, ламаючим волю і долю людини, сповненим насильства і зла. Іншими словами, християнство навмисно демонізується, подається загалові як щось абсолютно непривабливе, кепське, негідне. В такий спосіб лукавий намагається досягати своїх цілей, вводячи людей в оману. 

ЦИТАТИ. ПІЗНАННЯ ІСТИН.

#віра #правда #Церква #омана

Ми вчимося розпізнавати фальшиві версії християнства. До тих пір, поки ми не знатимемо, що таке правдиве християнство, ми навряд чи зможемо боротися із загрозами щодо нього. Коли ми знайомі з засадничими істинами християнської релігії, тоді ми можемо протистояти поширеним викликам. Втім, немає нічого нового під сонцем, отож загрози правдивій вірі час від часу змінюватимуться, оскільки інтелектуальна мода змінюється з плином часу. 

Рольф Девід Пройс (рн.1953) - лютеранський душпастир

Основи християнства. Символ віри та інше.

Запрошую скористатись стислим викладом вчення Християнської Церкви про Символ віри https://tinyurl.com/bde258hh

Там же, можна переглянути інші матеріали: 

Малий Катехизис Д-ра Мартина Лютера

Великий Катехизис Д-ра Мартина Лютера.

Основи віри: Десять Божих Заповідей.

Друзі, щиро запрошую скористатись моїм доробком, присвяченим вивченню основ християнської
віри, зокрема 10 Божим заповідям. Намагався викласти це просто і зрозуміло. Бог вам у поміч, радість та втіху. Матеріали можна переглянути на ресурсі Academia і скачати за ланкою: https://tinyurl.com/ec2usm3f

Що треба знати про Стрітення (Луки 2:25-35)

Що треба знати про Таїнство Хрищення.

Що слід знати про сповідь.

Мартин Лютер про обов'язки батьків

Нема легшого шляху потрапити до пекла, аніж через зневагу до власних дітей і нехтуванняними. Це має катастрофічні наслідки, то ж якщо ви хочете зіпсувати дітей – дозвольте їм робити те, що їм заманеться – клясти і надаремно присягатися, вживати грубі слова, виконувати непристойні пісні.  Навіть більше, деякі батьки вдаються до спокус, щоб виглядати привабливіше в очах світу новітньої моди, переймаючись лише тим, що пропонує світ – не стримуватись, збагачуватись, – приділяючи максимум уваги тілесним забаганкам, радше ніж душі. У Християнстві нема більшої трагедії, ніж зіпсуття дітей. Отож, якщо ми прагнемо допомогти Християнству, почнімо з дітей, як це було колись. 

LW 44:12 Sermon on the Estate of Marriage

Лютер про земних правителів цього світу

Ви повинні знати, що від самого початку цього світу мудрий правитель - птах доволі рідкісний,а справедливий - ще рідкісніший. Загалом вони (правителі) є великими телепнями або найбільшими негідниками на землі. Таким чином, від них слід очікувати найгіршого і сподіватись бодай на якесь добро, надто у справах божественних, які стосуються спасіння душ. Вони є Божими катами та вішальниками. Божественний гнів використовує їх, щоб карати злочинців та підтримувати зовнішній спокій і мир.

Мартин Лютер, LW 45:113 On Temporal Authority

Сходження Христа до аду

Чимало віруючих мають хибне розуміння біблійного вчення про сходження Сина Божого до аду, ба, навіть більше, декотрі з них не знають, що ця подія є частиною сповідання християнської віри. Інші помилково вважають, що вислів про сходження Христа до аду є мало не богозневагою, бо святий і безгрішний Спаситель ніколи там не був і не міг бути. Звернімося до Писання. Апостол Петро навчає: "18 Бо й Христос один раз постраждав був за наші гріхи, щоб привести нас до Бога, Праведний за неправедних, хоч умертвлений тілом, але Духом оживлений, 19 Яким Він і духам, що в в'язниці були, зійшовши, звіщав, 20 тим, що колись були неслухняні;" (1Петра 3:18-20). В Церкві віддавна присутній іконопис про сходження Христа до аду. Тепер мусимо розібратись в сутності цієї події. Існує думка, воскреслий Син Божий зійшов до аду, щоб визволити звідтіля праведних. Чи є ця думка вірною? Чи справді праведні страждали в пеклі аж до того часу, поки Він їх не звільнив? Якщо б це було так, то Слово Боже каже неправду. Чому? Тому що в Святому Писанні Бог чітко і ясно проголошує, що праведний за вірою забирається Ним до небес. Так було в усі часи - і в часи Старого Завіту, і в новозавітні часи. Ось чому ще до Свого розп'яття Ісус сам проголошує цю вічну правду в оповіді про багатія та Лазаря (Луки 16:19-31). Він навчає, що місце нерозкаяних грішників по смерті - в пеклі, а праведних - в раю, і ніхто не може цього змінити, ніхто не може переходити з одного місця в інше! Праведні Енох (Буття 5:24) та Ілля (2Царів 2:11) були забрані Богом на небеса ще за життя. Згодом бачимо, як на Переображення Мойсей та Ілля розмовляють з Ісусом на горі (Матвія 17:2). Безперечно, сходження Христа до аду є велика таємниця, яку неможливо осягнути людським розумом, але це дійсно сталося. Християни сповідують віру в те, що Ісус Христос - Правдива Людина і Правдивий Бог водночас після поховання справді зійшов до аду. Для чого? Не для того, щоб визволити праведників (бо їх там не могло бути), а проголосити перемогу над дияволом, смертю, гріхом і позбавити їх сили. Він зійшов туди не для того, щоб проголошувати покараним і проклятим Богом грішникам Євангеліє спасіння і Боже милосердя, даючи їм ще одну нагоду покаятись і спастись (бо суд над грішником чиниться відразу по його смерті!  - "людям призначено вмерти один раз, потім же суд" Євреїв 9:27), а для того, щоб засвідчити Свою перемогу перед усіма ворогами і те, що Він є вічним і всемогутнім Господом земних, небесних і підземних (Фил.2:10). Це - незаперечна правда Божа.

Вербна неділя

7 квітня за Східним обрядом Церква святкує Вербну Неділю - в'їзд Господа Ісуса Христа до Єрусалиму (Луки 19:29-41, Матвія 21:1-11). Важливими є подробиці цієї події. Насамперед, вона є сповненням одного з багатьох старозавітних пророцтв про Христа-Месію (Захарії 9:9 - Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці) і доказом правдивості Божих обітниць. В постаті Сина Божого на Вербну Неділю бачимо досконалий послух волі Отця - не зважаючи на радість натовпу, який звеличує Його, як Царя, Він їде назустріч Своїй смерті, котра станеться невдовзі, щоб бути розіп'ятим за грішників. Він плаче, обводячи поглядом Єрусалим (риса Його правдивої людської природи). Ісус їде не на коні, як личило земним царям і володарям, а на ослі згідно пророцтва. Осел використовувався для важкої праці, перевезення вантажів. Ісус прийняв на себе весь тягар наших гріхів! В юдейському суспільстві осел вважався нечистою твариною і замість первородного осляти, якого належалося принести в жертву, приносили ягня (Вихід 34:20). Син Божий став Агнцем, що був принесений в жертву за гріхи світу! (Івана 1:29, Об.5:6). Люди вітають Ісуса, виголошуючи "Осанна!". Буквальний переклад цього слова означає - спаси нас тепер, зараз. Це благання грішників, що потребують прощення гріхів і спасіння, звернене до того, хто має владу і може їм дати це. Це сповідання віри в Ісуса Христа, як обіцяного Месію, Сина Божого, Викупителя і Спасителя, правдивого Царя, що дарує грішникам надію, правдивий мир і втіху.