За правду вбивають (Луки 13:31-35)

 

З праць і проповідей Мартина Лютера

До віри нікого не можна присилувати.
Кожна людина вірує на власний ризик і повинна сама попіклуватися про те, аби вірувати правильно. Як ніхто не може замість мене потрапити на небеса або у пекло, так само ніхто замість мене не може вірувати або не вірувати. Те, як людина вірує або не вірує є питанням сумління кожної людини особисто, і оскільки це нічого не відбирає від тимчасової влади, то остання повинна задовольнятись власними справами і давати людям змогу вірувати в те чи інше, не стримуючи нікого силою. Бо віра - це вільна дія, до якої присилувати неможливо. Воістину віра - це Боже діло у дусі, а не щось таке, до чого зовнішня влада повинна змушувати або створювати сама. Звідси постає відомий вислів, який надибуємо в Августина: "Ніхто не може і не повинен бути присилуваний вірити". 
Мартин Лютер

Цитати: віра, невіра, Бог, люди.

Історичні події походять з живильного кореня християнської віри або з отруйного кореня невір'я. Невіра – мати Революції.

Історію двигає Бог, і Він має справу з людьми, як з віруючими, так і з невіруючими.

Людина має справу з усім життям або у вірі, або в невір'ї.

Зростання невіри в Європі сімнадцятого і вісімнадцятого століть спричинилося до цілковитої відстороненості від Бога і Його Слова. Після того, як людина була звільнена від пут служіння Богові, вона могла вигадати для себе будь-яку мету, яку вона обрала, будь-яку, обрану нею норму, і виправдовувати будь-яку дію, яку вона робила, як необхідну для досягнення цих самовстановлених, самостворених цілей. Людина без Бога стане сама собі богом. 

Ван Прінстерер