З праць і проповідей Мартина Лютера

До віри нікого не можна присилувати.
Кожна людина вірує на власний ризик і повинна сама попіклуватися про те, аби вірувати правильно. Як ніхто не може замість мене потрапити на небеса або у пекло, так само ніхто замість мене не може вірувати або не вірувати. Те, як людина вірує або не вірує є питанням сумління кожної людини особисто, і оскільки це нічого не відбирає від тимчасової влади, то остання повинна задовольнятись власними справами і давати людям змогу вірувати в те чи інше, не стримуючи нікого силою. Бо віра - це вільна дія, до якої присилувати неможливо. Воістину віра - це Боже діло у дусі, а не щось таке, до чого зовнішня влада повинна змушувати або створювати сама. Звідси постає відомий вислів, який надибуємо в Августина: "Ніхто не може і не повинен бути присилуваний вірити". 
Мартин Лютер