Ера цифрової культури

Нині відбувається зчитування цифрової культури, в якій екран визначає все, що є актуальним і хорошим...Нас не повинно дивувати, що через кілька поколінь нечитання творів визначних авторів мало хто з учнів зацікавиться чим-небудь, окрім короткої характеристики цієї літератури шляхом пошуку в інтернеті.

Поширеною скаргою в усіх навчальних закладах є те, що учні більше не приділяють належної уваги читанню книжок згідно навчальної програми. Якщо вони це роблять, то покладаються на пошукові запити в Google, щоб з'ясувати в кількох словах про що йдеться в отих товстих фоліантах. Зрозуміло, що вони не тільки погано їх обговорюють, але й не можуть судити про те, яке трактування твору є точним, а яке ні. Якщо майбутнє пов'язують зі штучним інтелектом, то він не лише виконуватиме письмові завдання для студентів, але й критично важливу роботу з інтерпретації прочитаного. Наші діти будуть споживати прісну дієту штучного інтелекту як поживу, якої вони не зможуть спекатися.

До цього додається дивовижне незнання Біблії. Були часи, коли добрий промовець міг покластися на людей, які впізнають цитати зі Святого Письма, і саме вони прикрашали твори та публічні виступи наших політиків, освітян і державних діячів. Все це стосується не лише сьогодення, але й нашої спадщини тим, хто прийде після нас. Не забуваймо також, як легко можна збитися зі шляху, коли нам бракує справжніх знань про основи.

о.Л.Пітерс

Слово про проповідь Слова Божого

Нині у християнських Церквах надто багато слабких проповідей. Що я маю на увазі під слабкою проповіддю. Це:
▼ проповідь, яка уникає складних текстів з Писання, не передає всієї повноти Божого Слова,
▼ проповідь, яка відкидає біблійні заповіді, коли вони суперечать людській культурі чи людським почуттям,
▼ проповідь, яка більше говорить про щастя, аніж про святість,
яка має на меті радше підбадьорити слухача, але не здатна застосувати Боже Слово відповідно до потреби,
▼ проповідь, яка є загальною, а не конкретною, яка приділяє надто багато часу чомусь приємному, а не істині Божій.
Ми навчилися слухати через призму культури, власних уподобань і думок, через призму власного болю.  Ми надто дратливі до Божої правди, яка покликана говорити завжди прямо в очі.
о.Л.Пітерс

Цитата

«На жаль, так званий вітчизняний істеблішмент виявився нездатним до стратегічного планування розвитку Української держави. Він досі не усвідомив, що в країні, яка позбавлена національної ідеї, економіка ніколи успішно не розвиватиметься. Бо не економіка керує ідеями, а навпаки – ідеї стимулюють розвиток економіки, нації, породжують рух суспільства у майбутнє».

Олег Романчук, публіцист, письменник, шеф-редактор журналу "УНІВЕРСУМ".

Цитата - історична місія церкви

"Я не вiрю, що хтось може замiнити Українську Греко-Католицьку Церкву, яка працює на високодуховних, моральних та етичних засадах i має iсторичну мiсiю в Українi".
Степан Павлюк, др.іст.наук, академік НАН України
КОМЕНТАР:
Ознайомившись з поглядом д-ра Павлюка, інші конфесії, вочевидь з нею не погодяться, надто Церква православна, історичне коріння якої глибше. Зрештою, коли говорять про "історичну місію", це, почасти, нагадує історію з однією партійною структурою... Але справа не в тім. Приписування виключної ролі певній церкві чи конфесії проблематичне, бо відразу відкидає на узбіччя інші конфесії, переводячи їх в стан меншовартості в очах загалу. Відразу постає питання про те, хто "правильніший", більше обстоює українство, розбудову незалежної держави і тд. і тп. Церква таки має місію, але вона належить не котрійсь, окремо взятій конфесії, а Церкві загалом. Ця місія полягає у проголошенні світові чистого Христового Євангелія спасіння. Чим краще, без перекручень і спотворень, згідно Святого Писання це робитимуть усі конфесії в Україні сущі, тим благословенним буде наше життя на цій, даній нам Богом землі - без виокремлення "кращих", "гірших", визначніших" і "нетутешніх". На Божій ниві роботи вистачить для всіх - тільки б робилася вона згідно Божої настанови та волі. Замінити можна будь-кого, хто робить це всупереч цьому. Єдине, чого не можна замінити нічим - це вірне проголошення Доброї Звістки Спасителя про прощення гріхів, вічне життя і спасіння. Воно або є і проголошується, або підміняється іншими гаслами та вченнями.

Погляд на проблему

"Україна за теперішнім рівнем розвитку чимось нагадує Америку доби золотої лихоманки й Дикого Заходу, у нас невиразно проявляється класичний зв’язок між інтелектом чи працьовитістю індивіда та його матеріальною й особистою успішністю. Рецепт успіху по-українськи — це зв’язки й необтяженість моральними принципами, а не освіченість та наполегливість. Диплом не є мірилом непересічності й інтелекту, а перетворився на фетиш...Люди не бажають повертатися до України не через низькі зарплати або гіршу матеріальну базу університетів, а тому, що звичайна порядна людина в цій країні — ніхто.".
Антон Симкович
Викладач Києво-Могилянки
Повна версія матеріалу ТУТ.