Свобода волі і праведність

Людська воля має свободу у виборі діл та речей, які осягає розум. Вона може, до певної міри, чинити світську праведність чи праведність діл, говорити про Бога, пропонувати Богові певне служіння у зовнішніх справах, слухатися влади, батьків, утримуватися шляхом зовнішніх діл від убивства, перелюбу, крадіжки. Через те, що людській природі залишено розум та судження про речі, які пов'язані з чуттями, вибір щодо них, як і свобода і здатність чинити світську праведність, залишені (людині) також. Писання називає це праведністю плоті, яку чинить людська природа, тобто сам людський розум, без участі Святого Духа. Втім, хибно казати, що та людина не грішить, яка здійснює приписи Заповідей без благодаті...

Отож, хоч ми і визнаємо за (людською) волею свободу та здатність здійснювати зовнішні діла Закону, ми, все ж, не приписуємо свободі волі духовнх справ, а саме: правдиво боятися Бога, правдиво бути впевненим і триматися того, що Богові є до нас діло, що Він вислуховує нас, прощає нам гріхи і так далі. Це і є правдивими ділами Першої Скрижалі (першої частини Божих Заповідей), які серце не може чинити без Святого Духа, як про це говорить Святий Павло: "Людина тілесна не приймає речей, які від Божого Духа" (тобто така людина використовує лише природну силу)...(1 Кор.2:14).

Людські серця без Святого Духа не мають Божого страху, віри в Бога, не вірують, що їх почуто (Богом), що вони прощені (заради Христа), що їм допомогли і їх вбережено Богом...Написано: "догодити (Богові) без віри неможливо" (Євр.11:6). 

Отже, корисним є розділення, в якому світська праведність приписується свободі волі (людини), а духовна — роботі Святого Духа у відроджених людях. Так зберігається зовнішня дисципліна, бо всі люди тією ж мірою повинні знати те, що Бог вимагає світської  праведності і що ми, до певної міри, можемо її досягати.  

КНИГА ЗЛАГОДИ 1580 року

Слушні вислови

Загалом існує лише два типи людей: ті, котрі кажуть Богові: «Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі», і ті, котрим Бог говорить: «Гаразд, робіть по своєму». 

Ми можемо нехтувати Богом, однак не можемо уникнути Його присутності. Світ переповнений Ним. Він перебуває інкогніто скрізь.

Всі оці забавки не годяться для того, аби панувати над моїм серцем. Моє правдиве добро з іншого світу, а мій єдиний і правдивий скарб - це Христос. 

Клайв Льюіс

Божа воля

І знову про вислів К.Льюіса. Льюіс якось влучно зазначив - "Збочувати від Божої волі означає прямувати у безвість". В Господній молитві віруючі промовляють: "Нехай буде воля Твоя..." На вашу думку це сповідання є важливим чи ні? Безперечно, воно є важливим, бо немає жодної речі без волі Божої на те. Втім, декому це видається доволі сумнівним (як от невіруючим, байдужим, богозневажникам). Однак навіть щодо них сповнюється Божа воля. Написано: "Господь добрий до всіх, а Його милосердя на всі Його творива!" (Псалом 145:9), "Ти руку Свою відкриваєш, і все, що живе, Ти зичливо годуєш!" (Псалом 145:16). А щодо невдячних за Божу волю та Боже піклування Біблія каже: "Вони споживають хліб Божий, та не кличуть Його!" (Псалом 53:4). Винятково важливим є розуміння Божої волі віруючими. Адже якщо вони моляться "Нехай буде воля Твоя...", то повинні в покорі визнавати Божу волю і не перечити їй. Візьмемо для прикладу молитви за померлих. Святе Писання чітко і ясно навчає, що по смерті людська душа може опинитися або на небесах або в пеклі. Написано: "людям призначено вмерти один раз, потім же суд" (Євреїв 9:27). Іншими словами, суд чиниться відразу після фізичної смерті людини. Згідно присуду людська душа потрапляє до небес або до пекла. Жодного іншого, третього місця НЕ ІСНУЄ. Біблія про нього НІЧОГО не навчає. Натомість Господь Ісус Христос каже, що душі праведників по смерті відсилаються до раю, а грішників, богозневажників  - до пекла, причому ані перші ані другі не можуть переходити з одного місця в інше (Луки 16:19-26). Все зрозуміло і ясно. Це слова самого Христа!  Слушно виникає питання: "Якщо душа праведного в раю, то що ще кращого може їй додати молитва за покійного? Нічого! А якщо душа грішного в пеклі, то чим можна їй зарадити, як її визволити звідти?" І ось тут ми знову торкаємось визначення Божої волі - якщо душа померлого з Божої волі опиняється в пеклі, а ми молимось "Нехай буде воля Твоя" - то як ми можемо знехтувати Божою волею і вимагати зміни місця перебування душі, котре визначене Божим судом після смерті! Це не є можливе! Але слід ще зазначити де міститься саме коріння проблеми, чому люди наважуються практикувати те, що суперечить Божій волі? Ось чому  - в них немає певності у спасінні, прощенні гріхів і вічному житті! Впродовж земного життя вони сповнені сумніву, непевності та страху. Їхнє сумління весь час охоплене жахом - "Де я опинюся? Що мені робити, щоб не потрапити до пекла?" Втішна відповідь на ці важливі питання існує! Вона міститься у правдивім Божім Слові, яке ЗАПЕВНЯЄ - кожен, хто вірує в Ісуса Христа як свого єдиного Господа і Спасителя ВЖЕ МАЄ вічне життя і спасіння. Все, що потрібно - вірити Божому Слову, - не власним почуттям та емоціям, а Йому! Господь каже: "Хто вірує в Сина, той МАЄ вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить..." (Івана 3:36, Івана 6:47), "Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той МАЄ, і на суд не приходить, але ПЕРЕЙШОВ він від смерти в життя" (Івана 5:24), "Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той МАЄ вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня" (Івана 6:54). Місце нашого перебування по смерті згідно Божої волі визначається нашою вірою в Божого Сина впродовж земного життя!  Хочеш бути на небесах - віруй в Божого Сина! Не віруєш у Нього, нехтуєш Ним - будь готовий до пекла.