Показ дописів із міткою любов до ближнього. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою любов до ближнього. Показати всі дописи

неділя, 13 березня 2022 р.

ЧАС ВІЙНИ - ЧАС БОРОНИТИ ТИХ, КОГО ЛЮБИМО

Коли твоя безпека залежить від самовідданих та хоробрих вояків - для пацифізму не залишається
місця. Коли над твоїми близькими нависає загроза агресії - не час говорити про абстрактний мир в усьому світі. Коли прийшла війна, багатьом із нас довелося полишити свої затишні домівки та рідних, щоб захистити їх, аби потім було куди знову до них повернутися. Це час, коли бракує часу для добрих бажань та зусиль, бракує навіть часу для молитви. Час, коли для того, щоб зупинити зло, доводиться брати зброю до рук і втілювати в життя слова Христа, бо й справді немає більшої любові від тієї, коли хто життя своє віддає за своїх друзів.

Клайв Льюіс

неділя, 10 березня 2019 р.

Любов до Бога і ближнього (нарис проповіді)

Текст проповіді: Послання Ап.Павла до римлян 13:8-14
8 Не будьте винні нікому нічого, крім того, щоб любити один одного. Бо хто іншого любить, той виконав Закона. 9 Бо заповіді: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не свідкуй неправдиво, Не пожадай й які інші, вони містяться всі в цьому слові: Люби свого ближнього, як самого себе! 10 Любов не чинить зла ближньому, тож любов – це виконання Закону. 11 І це тому, що знаєте час, що пора нам уже пробудитись від сну. Бо тепер спасіння ближче до нас, аніж тоді, коли ми ввірували. 12 Ніч минула, а день наблизився, тож відкиньмо вчинки темряви й зодягнімось у зброю світла. 13 Як удень, поступаймо доброчесно, не в гульні та п'янстві, не в перелюбі та розпусті, не в сварні та заздрощах, 14 але зодягніться Господом Ісусом Христом, а догодження тілу не обертайте на пожадливість!  

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа!
Дорогі брати і сестри,

Написано: «Любов не чинить зла ближньому, то ж любов – це виконання Закону»…
Нині остання неділя перед Великим Постом – це саме той час, коли ми особливим чином можемо і повинні зосередитися на ціні нашого викуплення Ісусом Христом і нашому щоденному християнському житті. Апостол Павло у сьогоднішньому посланні  скеровує нас до розуміння правдивої любові до ближнього, що є наслідком любові Бога до нас, завдяки якій Син Божий пішов на хрест. Він спонукає нас замислитись над правдивими чеснотами віруючих і належним пошануванням Божих заповідей. Наша любов до Бога і ближнього є нашою відповіддю на те, що Бог зробив для нас. Цінуючи зроблене для нас Богом, дякуючи Богові за те, що Він прийняв нас такими, як ми є, ми хочемо шанувати цей Божий дарунок  нашим новим життям у Христі, у цілковитій злагоді з Божими Заповідями.
Павло каже: «Не будьте винні нікому нічого, окрім того, аби любити один одного. Бо хто іншого любить, той виконав Закон». Поміркуймо якою ж насправді є наша любов до ближнього, дорогі у Христі? Чи завжди, в ставленні до ближнього, вона присутня?
Божий Закон говорить: «Не чини перелюбу». Натомість ми повинні визнати, що кожен тим чи іншим чином цю заповідь порушив – або неналежним пошануванням запровадженого Богом шлюбу – власного чи чужого словом або ділом, або життям без шлюбу.  Сумно і прикро, що жоден недолугий жарт нині не буває без того, аби у ньому не йшлося про подружню зраду чи аморальність, над котрою люди потішаються, наче це звична і цілком прийнятна річ. 
Закон Божий говорить: «Не вбивай». Поміркуйте, чи ви бува не були причетні до спонукання до вбивства. Можливо, ваші знайомі чи приятелі скаржились вам, що їхня вагітність не на часі, що обставини життя та інші життєві плани не дозволяють їм мати дитину, а ви не застерегли їх від хибного кроку? Можливо, ви когось образили або не допомогли в скрутний час і це могло спричинитися до серйозної загрози людському життю?
Написано: «Не кради». Однак люди нині вдаються до таких неймовірних хитрощів, порушуючи цю заповідь, що вводять в оману не лише інших, а й себе самих. Існує незчисленна кількість витончених махінацій, за допомогою яких люди намагаються обдурити ближнього чи поцупити щось у нього.
Святе Писання каже: «Не свідчи неправдиво». Натомість неправдиве свідчення, обмовляння, нищення доброго ймення ближнього вже стало повсякденною нормою багатьох.
Божий Закон застерігає: «Не пожадай».  Однак людське серце так часто потрапляє в полон пожадання і плекає думки про те, як би отримати те, що не є нашою власністю – від чужої дружини чи чоловіка,  до чужого майна, працівника чи підприємства. Рейдерство вже стало повсякденним явищем.
Отож на кожному кроці ми бачимо брак любові до Бога і до ближнього.
Всі люди в той чи інший спосіб порушують Божі Заповіді. У своєму посланні Яків говорить, що хто «згрішить в одному, той винним у всьому стає» (Якова 2:10). Іншими словами – людина, котра порушила бодай одну із Божих Заповідей, зневажує увесь Закон Божий, усі Заповіді. Правда полягає  в тім, що люди дедалі більше знижують межу чутливості щодо власних гріхів, нехтують ними або легковажать. Натомість треба конче звертати на них увагу, а це потребує важкої щоденної праці з нашого боку.
Дорогі брати і сестри, святий Павло каже: «Пора нам уже пробудитись від сну… Ніч минула, а день наблизився».  Наш Спасителя гряде і одного дня Він прийде вдруге.  Наш Цар, Господь святого і правдивого світла, Податель життя і спасіння, досконалий Виконавець Закону за нас, не повинен застати нас сплячими, недоброчесними, «в гульні та п'янстві, в перелюбі та розпусті, в сварні та заздрощах», а в живій вірі в Нього, в правдивій любові до Бога та ближнього, в тому, що «правдиве, чесне, праведне, чисте, приємне Богові, чеснотне, гідне хвали» (Филипян 4:8).  Якщо ж наш Цар застане нас духовно окраденими і байдужими, то горе нам. В цю пастку потрапляють чимало віруючих, коли вони не піклуються про свою віру, не докладають зусиль для читання та дослідження Слова Божого, не слухають його з радістю та втіхою, схиляються до думки, що бути в церкві щонеділі – це надто велика жертва і надмірна витрата часу.
Але наш Цар гряде і Він вже тут. Він звіщає нам Своє Слово і благословляє нас Своїми дарами. Він дивиться на наші серця і бачить, чи ми належно шануємо і цінуємо Його дари і поклоняємось Йому у вірі та правді.
Дорогі брати і сестри, не спімо духовним сном, прокиньмося, пильнуймо, зодягнімось у «повну Божу зброю», у зброю світла, щоб вистояти в духовній війні, котра постійно триває довкола нас і всередині нас. Пам’ятайте – диявол постійно бореться за наші душі. І коли ми чуємо ці слова і байдуже позіхаємо – це саме те, чого йому треба від нас. Натомість каймося у гріхах, сповідаймося, женімо геть ганебні думки та вчинки. Зодягнімося у праведність Христа, наслідуючи  Його і отримуючи від Нього прощення у Його правдивих Тілі та Крові в Господній вечері. Турбуймося про те, як отримати якнайбільше Євангелія в усіх його видах.
Не забувайте яким довготерпеливим, милостивим, люблячим і милосердним є наш Господь, котрий завжди готовий пробачити нам наші провини. Він виграв найзапеклішу битву з усіх – битву проти сил темряви, гріха, диявола і смерті. Він здобув перемогу над цими смертельними ворогами Своїми святими ранами і кров’ю, пролитою за нас на Голгофі. Він прийде вдруге, щоб розбити темряву остаточно і допровадити нас до Свого Царства вічного світла. Заради цього Він зодягнувся у людську плоть і народився від Діви Марії, жив людським життям і викупив нас. Тож ходімо Його дорогою, дорогою правди і світла, бо Він зробив нас людьми світла. Чинімо відповідно до Його Слова.
Ісусові Христові, який гряде у славі, який вже нині перебуває серед нас, разом з Отцем і Святим Духом, віддаймо всю шану, славу і поклоніння нині і повіки. Благодать Божа нехай буде з вами. Амінь.   





вівторок, 3 жовтня 2017 р.

Подбаймо про ближніх у потребі!


Міщани, підприємці, посадовці - погляньте на більшість пандусів та сходів у нашому місті і ви переконайтесь, що практично жодному інваліду їх не подолати. Тоді навіщо їх такими роблять? Аби було, для паперу, для відписки, але не для людей... Людині в інвалідному кріслі у нас неможливо без сторонньої помочі потрапити до державної установи, маршрутного транспорту, магазину, аптеки, закладу культури тощо... Отож зробімо Тернопіль європейським містом, створюючи належні умови для неповносправних!

пʼятниця, 27 січня 2017 р.

Про вдячність і правдиве піклування...

В книзі "Дій апостолів" святий Павло звертає нашу увагу на слова Спасителя "Блаженніше давати, ніж брати!" (Дії 20:35)... В них є дуже глибокий і актуальний зміст для нашого сьогодення, наскрізь просякнутого егоїзмом. Чимало людей чомусь переконані, що поміч, увага, співчуття, втіха, піклування, милосердя, любов стосуються насамперед їх або лише їх самих. Вони хибно навчені чимось і кимось завжди очікувати піклування переважно про себе. Декотрі навіть вважають, що так і повинно бути. Їхня вбога духовність не може спромогтися на вияв бодай дещиці любові і добра щодо інших, надто тих, хто дійсно перебуває у потребі.  Вони забувають про щоденне Боже піклування про них - через батьків, близьких, інших людей і не мають правдивого розуміння вдячності. З яким теплом нам пригадуються люди, котрих Господь послав на життєвім шляху, які навіть мало знаючи нас, виявили до нас гостинність і любов... Будьмо вдячні Богові за все. Нехай Його любов і милосердя у Христі до нас спонукають до правдивого співчуття, милосердя і любові до ближніх. "Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає!..щоб усім ви збагачувались на всіляку щирість, яка через нас чинить Богові дяку" (2 Кор.9:7-11).

неділя, 4 грудня 2016 р.

Життєві парадокси

Слово "християнський" нерідко використовується з корисливою метою... Так от, не кожна партія, що містить у назві "християнський" чи "християнська", насправді сповідує настанови Спасителя, так само, як не кожен магазин чи аптека, власником якого є "християнський підприємець", пропонує людям краще і дешевше, бо нерідко там ціни значно вищі :-) Отож любімо Бога та ближнього нелицемірною любов'ю.

понеділок, 6 лютого 2012 р.

Милосердя...

На одному з сайтів побачив фото, яке мене зворушило до сліз... Тут, власне, нема що додати - треба самому дивитися. Пригадались численні випадки знущання над бідними тваринами довкола нас, ситуація в Київському зоопарку. Милосердя повинно поширюватись і на ближніх, і на всі інші Божі творива... Натомість, так часто бачимо з боку людини нічим не виправдану жорстокість.

неділя, 6 листопада 2011 р.

Про правдиве українство

На думку декотрих в Україні сущих правдивими рисами українства повинні з-поміж інших обов'язково бути такі: приналежність до традиційної (православної або греко-католицької) церкви (причому з Заходу на Схід погляди хиляться дедалі більше в бік православ'я), дотримання споконвічних традицій та обрядів предків (серед котрих, до речі, чимало язичницьких). Релігійність, якщо вона не окреслена відповідною конфесійністю, часто-густо використовується для зіштовхування людей лобами, натравлювання одних на інших, для фальшивих звинувачень у "зраді інтересів України". Приміром, ви не молитесь до святих, Діви Марії, не практикуєте паломництва до святих місць, не поклоняєтесь мощам і т.п. - то, на переконання декого, який же ви тоді українець, адже віруєте "неправильно"? А справа вирішується доволі просто - ти вільний вибирати ту чи іншу церкву, але твоє українство вимірюється не цим, а любов'ю до рідного краю, пошануванням рідної мови та культури, знанням правдивої історії краю, самовідданою працею для його розвою та процвітання, любов'ю до Бога і ближнього (в тому числі іншого за національністю, сповіданням, походженням). Пошук ворога серед ближніх  - біда споконвічна і справа невдячна. Натомість нам бракує правдивої любові, не зважаючи на те, що про неї так багато усі говорять, але виявляти на ділі цураються (або бояться, щоб, бува, не виглядати "білою вороною" серед загалу).