Лютер у лютеранстві

Лютеранство не має нічого спільного з поклонінням Мартину Лютеру, як святому тощо. У Лютера є понад міру того, що варте захоплення ним, як богословом і душпастирем. Богослов’я Лютера ґрунтується не на досконалості людських істот, а на досконалості Господа Ісуса Христа, який єдиний є Праведним, Спасителем і Викупителем, дорогою, правдою і життям. Лютеру не потрібно було бути «досконалим взірцем» того, наскільки недосконалі люди можуть бути доказом вірності його богослов’я, але твердити, що його вчення спростовується його людськими недоліками, означає не мати належного розуміння речей. Так само, як запроваджені Ісусом Христом Таїнства не перестають бути дієвими через грішного священника, подібним чином і незмінна та вічна Божа правда не скасовується через гріховність учителя, котрий її навчає.

(З мережі)

Правда і брехня

Брехня не стає правдою, хибне не стає правильним, зло не стає добром лише тому, що більшість людей з цим погоджуються. 

БУКЕР Т. ВАШИНГТОН

Шукаймо правдивого Бога (Ісаї 45:20 - 25)

Догоджаймо Богові!

Душпастирські нотатки
Якщо ми будемо всім лестити, усім догоджати, не докорятимемо нікому, не помічатимемо у собі і довкола гріха та кепського, боятимемося підносити голос проти зла, лицемірства, негідного, - ми ніколи не пізнаємо правди, не зможемо в ній утверджуватись, плекати правдиві чесноти, щоб добро, справедливість, гідне і порядне були звичними рисами щоденого життя.  Розбудовуючи українську державу, завжди пам'ятаймо про це!

Хибне богослів'я спричиняє клопіт

Брак богослов’я або ж хибне богослов’я, незнання Божого Слова, нерозуміння істин та вчень Писання, нерозуміння сутности служіння Євангелія, - ці та подібні до них речі спричиняються до суперечок та баталій, не вартих ламаного гроша, коли все, врешті-решт, зводиться до емоцій та звинувачень у «відсутності людяности, терпіння, толерантності, нелюбові до ближнього» тощо. Натомість йдеться не про почуття та емоціі, а речі архіважливі - спасіння, життя, прощення гріхів, Царство Боже і Царство небесне, ціну нашого викуплення і можливі сумні наслідки та шкоду, спричинені хибним богослов’ям, фальшуванням і перекрученням Божого Слова.

Чи все Христос зробив для спасіння?

Щоранку багатьма телеканалами транслюються виступи відомих у світі проповідників. Не будемо критикувати геть усе, що чуємо і бачимо, бо поміж нього є добре, але вестимемо мову про хибне. Для прикладу - нині почув від Коупленда, що Христос зробив для нашого спасіння все, що міг, але не повністю - бо ж Він не міг САМ за нас помолитися, щоб ми прийняли Його в своє серце, прийняли це спасіння, щоб воно дійсно стало нашим. Іншими словами, на думку Коупленда  - зробити вибір, помолитися, прийняти Христа, як свого Спасителя  - повинні ми самі. Отож, виходить, що Христос зробив не все? Що Він не спроможний без нас і наших власних зусиль зробити спасіння нашим надбанням? Тепер вибір за нами, тепер нам час докласти зусиль і довершити справу спасіння? На щастя, це не так. На щастя Син Божий таки зробив геть УСЕ, щоб ми мали прощення гріхів, життя і спасіння. На щастя, Його Євангеліє досі є тією могутньою "силою Божою" (Римлян 1:16), яка навертає грішника, викликає в його серці каяття, а потім лікує його дорогоцінними ліками Христової Доброї Звістки. Не ми самі приходимо до Бога і стаємо Його дітьми, а Він робить нас ними. Він діє щодо нас Своїми цілющими засобами благодаті у Слові і Таїнстві. Він притягує нас до Себе! Він кличе нас! Його голос з віку до віку лунає зі сторінок Святого Писання. Його воля незмінна - Він хоче, щоб всі люди спаслись і прийшли до пізнання правди, щоб ніхто не загинув... (1Тимофія 2:4, Івана 3:16). Коли Син Божий промовив на хресті - "Звершилось!", то цим було стверджено виконання для нашого спасіння і вічного життя УСЬОГО! Ось чому ми вдячні Христові - бо Він виконав ВСЕ, досконало, правдиво, дієво, на віки!  Він зробив це - і став нашим СПАСИТЕЛЕМ і ВИКУПИТЕЛЕМ! Ще кілька цитат з Писання:

Iвана 3:36 Хто вірує в Сина, той МАЄ вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить а гнів Божий на нім перебуває.
Iвана 5:24 Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той МАЄ, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя.
Iвана 6:47 Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, життя вічне той МАЄ.
Iвана 6:44 Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, і того воскрешу Я останнього дня...
Ефесян 2:8 Бо спасенні ви благодаттю через віру, а це не від вас, то ДАР БОЖИЙ...
Римлян 3:23-25 23 бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, 24 але безкоштовно виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі, 25 що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів...
Дiї апостолів 16:31 Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасенний ти сам та твій дім.

Гріх проти Святого Духа - що це таке?

Люди часто запитують, що таке гріх проти Святого Духа. У Євангелії від Матвія Біблія говорить: "...Як скаже хто слово на Людського Сина, то йому проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім!" (Матвія 12:32).


Святе Писання говорить, що каяття і спасіння грішників є результатом роботи в них Святого Духа – третьої особи Святої Трійці. За допомогою божественної сили, що міститься в Євангелії , Святий Дух створює духовне життя в тих, котрі через власні гріхи були мертві. Він дає нам Божий дарунок спасенної віри в Христа.  Для того,  щоб привести нас до цієї віри, Святий дух використовує всі можливі засоби. І в цьому процесі ми нічим не можемо допомогти собі самі, так само як камінь чи палиця не можуть ожити.


В цьому грішному світі є чимало тих, що відкидають Христа як свого єдиного Господа і Спасителя, але згодом навертаються до каяття і отримують спасіння.  Біблія навчає, що Син Божий помер за гріхи цілого світу (1 Івана 2:2) і пропонує Своє прощення всім людям.  Фактично, існує лише одне прощення гріхів загалом. Бог прощає не якісь окремі гріхи один за одним. Він прощає грішників, що грішать. Апостол Іван каже, що Кров Ісуса Христа очищує нас від усіх гріхів (1Івана  1:7). Однак і досі багато людей відкидають Христове прощення і вмирають в гріхах.

Бог хоче, щоб всі грішники спаслись і прийшли до пізнання правди (1 Тимофія 2:4). Він посилає до них Своє Слово, через котре і в котрому працює Святий Дух. Він збентежує людське сумління, викриває гріх, спонукає до каяття. І коли грішники, не зважаючи на зусилля і роботу в них Святого Духа, продовжують вперто грішити далі і добровільно віддають себе на Божий осуд – це їхній власний вибір і провина. З людської точки зору це може видатись нелогічним і несправедливим, але так є. Таким чином, спасенні дякують за своє спасіння лише одному Богові, в той час як засуджені можуть нарікати лише на самих себе.

З людського погляду надія на каяття зберігається до тих пір, поки людина жива, тому можна зволікати з Хрищенням, каяттям, спасінням. Вони думають, що грішитимуть доки їм заманеться, а їхнє земне життя триватиме вічно. Але це обман - ми можемо померти будь-якої хвилини. Ісус Христос застерігає, що дехто з людей до кінця життя так і не скористається можливістю покаятися. Це ті, що винні у богозневазі проти Святого Духа, як написано в Матвія 12:36.  Вони вперто відкидають всі зусилля Святого Духа щодо їхнього каяття та навернення, не зважаючи на численні нагоди стати віруючими.  Але раніше чи пізніше Боже довготерпіння щодо них закінчиться, так само як спливе їхній час благодаті. Ми не знаємо коли це станеться з нерозкаяним грішником і коли саме він стане перед судом.  Від нас вимагається лише одне – вбачати у кожному грішникові кандидата на навернення до тих пір, поки він живе на землі, навіть якщо ми застерігаємо його у тім, що Боже терпіння не безконечне. В Посланні до євреїв написано: «26 Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви… 31 Страшна річ упасти в руки Бога Живого!» (Євр.10:26,31).

До зазначеного вище можна долучити також гріх проти Святого Духа, яким зневажають Його деякі сектанти, не визнаючи Святого Духа за божественну особу Святої Трійці. Натомість Біблія називає Святого Духа Господом і Богом (Дії 5:3-9), Утішителем (Івана 14:26).
Пам’ятаймо, що благодатний час нашого каяття і спасіння ¬– це час нашого земного життя, нинішній час. Не зволікаймо!  По смерті, грішника, який потрапив до пекла, вже ніхто не визволить звідти, бо щодо нього вже буде вчинена Божа воля.  Апостол Павло каже: «Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!» (2 Коринтян 6:2). 

Про найкраще добре діло

Першим і найкращим добрим ділом з-поміж усіх добрих діл є віра в Христа, як про це каже Іван у Ів.6:28,29. Коли юдеї запитали Ісуса - "Що ми маємо почати, щоб робити діла Божі?", Він відповів: "Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав". Втім,коли ми чуємо ці слова і навіть проповідуємо їх нині - ми нехтуємо ними. Ми не замислюємось над ними або вважаємо, що дотримуватись їх дуже легко. Слід визнати, що нам треба виважено і належно поміркувати про це. Бо саме це добре діло і є джерелом усіх добрих діл, саме з віри вони запозичують те, що робить їх добрими. Ми повинні заявити про це дуже чітко, щоб кожна людина могла це зрозуміти.

Мартин Лютер, праці, LW 44:23, Про добрі діла.

Про лицемірних служителів

Він [Бог - ТК.] засуджує священиків ще й за те, що вони фальшували Слово Боже і невірно його навчали, а відтак, обманули багатьох людей [Малахії 2:6-10] і через те, що вони неправильно використовували своє священицьке служіння, не докоряючи тим, хто приносив хибне або ж були неправедні щодо інших, а натомість вихваляли їх та називали праведними аби лишень отримати від них пожертви та прибуток. Таким чином, жадібність і переймання своїм черевом завжди завдавали шкоди Слову Божому та поклонінню Богові – вони завжди перетворюють проповідників на лицемірів.
Доктор Мартін Лютер, Передмова до пророка Малахії 
ДЖЕРЕЛО: Українське Лютеранство, пастир В.Горпинчук

Про Божественне покликання

Треба зауважити, що Божественне покликання пов'язує і служителів, і громади.  Перші не можуть більше "подавати у відставку" довільно зі своїх обов'язків, а другі довільно не можуть їх звільняти.  Насмілюватися без важливої причини виганяти покликаних служителів з їхніх призначених завдань і відповідальності означає святотатсвенно втручатися у Боже управління Його Церквою.  Це означає ставитися до Божих слуг так, наче вони - слуги і наймити людей (Пс. 105:15, Іс. 55:8-11, Мт. 9:38, Лк. 10:16, 1 Кор. 4:1, Еф. 4:11, Євр. 13:17).  Така беззаконна  (2 Сол. 2:3-4) узурпація Божественних прерогатив дорівнює "святокрадству" (див. Дії 19:37 і Рим. 2:22).
Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"
ДЖЕРЕЛО: Блог пастиря В.Горпинчука "Українське лютеранство"

Правдиве джерело добра

У багатьох людей існує хибна думка про те, що їхній добробут є виключно справою їхніх власних рук. Чимало з них дійсно важко трудяться, залишають рідні домівки і вирушають за кордон аби там знайти щасливу долю. Дехто таки знаходить її, іншим щастить менше. Якщо уважно придивитися до добробуту значної кількості людей в Україні, то у кожного, хто ще не втратив чесності та совісті остаточно, логічно виникне питання – звідки у нього чи у неї таке авто, помешкання, звідки кошти на щорічні тури по  Європі та Америці і т.д.? Ще з часів СРСР у нас вкоренилося таке поняття, як «вміння жити». Найчастіше воно означає, вміти найкраще користати зі своєї посади (беручи хабарі, роблячи «послуги» і т.п.), вдаватися до нечесних оборудок, налагоджувати зв’язки з «потрібними людьми» і т.д.  Дуже прикро, що подібні речі нерідко вважаються правдивими чеснотами, а не хибами, які слід викорінювати. Натомість чесність і порядність перестали культивуватись, як правдиві чесноти. Тому перекупники зерна, молока, м’яса, які за безцінь скуповують все це в селян і їздять на «джипах», махінатори на землі, банківських операціях, будівництві, кредитах, – це «шановані люди». Щоб піднести свій статус в очах загалу ще вище, вони влаштовують для себе «показові виступи», визначаючи найкращих «махінаторів» у бізнесі у прямому ефірі на телебаченні. На моє переконання, чи не найбільша наша проблема – це неспроможність гідного життя для людей чесних, які живуть зі щоденного чесного заробітку і не плекають думок про крадіжки. Коли мені сповнилось сорок років, я мав довгу розмову з іноземцем. Він ніяк не міг второпати, що людина, яка має вищу освіту, 15 літ чесно працює, але при цьому мешкає у 27кв.м. з родиною з 4 осіб, не має автомобіля і жодного разу не була за кордоном! Але мова не про це, а про те, як люди оцінюють набуте ними добро. Дехто переконаний, що усе нажите – результат виключно його праці, його заслуг, його вміння, що ніякого «втручання» в це з боку Бога не було і немає. Ця проблема набула широкого поширення нині. Колись один старий священник мені сказав: «Для Бога немає різниці чому люди не вірують – через переймання матеріальними речами чи через вплив атеїзму». Ці слова не втратили актуальності й нині. Підведемо підсумок! У Святім Писанні є такі слова: «17 щоб ти не сказав у серці своїм: Сила моя та міць моєї руки здобули мені цей добробут. 18 І будеш ти пам'ятати Господа, Бога свого, бо Він Той, що дає тобі силу набути потугу…» (Повторення Закону 8:17,18). Отож Той, хто дає нам хліб насущний, – це Творець. Це Він дає сходити сонцю на добрих і на злих, посилає на них дощ, чекає, що всі, хто їдять Його хліб, почнуть дякувати Йому за це. Таким чином, якщо ти чесною працею покращив свій добробут, зберіг здоров’я і життя, допоміг своїм рідним – стань на коліна перед Богом і подякуй Йому!  Пам’ятай, що нічого з набутого на землі, на небеса не візьмемо. Задовольняйся тим, що маєш. Дбай про правдиві скарби, які на небесах.  

Божа воля

І знову про вислів К.Льюіса. Льюіс якось влучно зазначив - "Збочувати від Божої волі означає прямувати у безвість". В Господній молитві віруючі промовляють: "Нехай буде воля Твоя..." На вашу думку це сповідання є важливим чи ні? Безперечно, воно є важливим, бо немає жодної речі без волі Божої на те. Втім, декому це видається доволі сумнівним (як от невіруючим, байдужим, богозневажникам). Однак навіть щодо них сповнюється Божа воля. Написано: "Господь добрий до всіх, а Його милосердя на всі Його творива!" (Псалом 145:9), "Ти руку Свою відкриваєш, і все, що живе, Ти зичливо годуєш!" (Псалом 145:16). А щодо невдячних за Божу волю та Боже піклування Біблія каже: "Вони споживають хліб Божий, та не кличуть Його!" (Псалом 53:4). Винятково важливим є розуміння Божої волі віруючими. Адже якщо вони моляться "Нехай буде воля Твоя...", то повинні в покорі визнавати Божу волю і не перечити їй. Візьмемо для прикладу молитви за померлих. Святе Писання чітко і ясно навчає, що по смерті людська душа може опинитися або на небесах або в пеклі. Написано: "людям призначено вмерти один раз, потім же суд" (Євреїв 9:27). Іншими словами, суд чиниться відразу після фізичної смерті людини. Згідно присуду людська душа потрапляє до небес або до пекла. Жодного іншого, третього місця НЕ ІСНУЄ. Біблія про нього НІЧОГО не навчає. Натомість Господь Ісус Христос каже, що душі праведників по смерті відсилаються до раю, а грішників, богозневажників  - до пекла, причому ані перші ані другі не можуть переходити з одного місця в інше (Луки 16:19-26). Все зрозуміло і ясно. Це слова самого Христа!  Слушно виникає питання: "Якщо душа праведного в раю, то що ще кращого може їй додати молитва за покійного? Нічого! А якщо душа грішного в пеклі, то чим можна їй зарадити, як її визволити звідти?" І ось тут ми знову торкаємось визначення Божої волі - якщо душа померлого з Божої волі опиняється в пеклі, а ми молимось "Нехай буде воля Твоя" - то як ми можемо знехтувати Божою волею і вимагати зміни місця перебування душі, котре визначене Божим судом після смерті! Це не є можливе! Але слід ще зазначити де міститься саме коріння проблеми, чому люди наважуються практикувати те, що суперечить Божій волі? Ось чому  - в них немає певності у спасінні, прощенні гріхів і вічному житті! Впродовж земного життя вони сповнені сумніву, непевності та страху. Їхнє сумління весь час охоплене жахом - "Де я опинюся? Що мені робити, щоб не потрапити до пекла?" Втішна відповідь на ці важливі питання існує! Вона міститься у правдивім Божім Слові, яке ЗАПЕВНЯЄ - кожен, хто вірує в Ісуса Христа як свого єдиного Господа і Спасителя ВЖЕ МАЄ вічне життя і спасіння. Все, що потрібно - вірити Божому Слову, - не власним почуттям та емоціям, а Йому! Господь каже: "Хто вірує в Сина, той МАЄ вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить..." (Івана 3:36, Івана 6:47), "Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той МАЄ, і на суд не приходить, але ПЕРЕЙШОВ він від смерти в життя" (Івана 5:24), "Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той МАЄ вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня" (Івана 6:54). Місце нашого перебування по смерті згідно Божої волі визначається нашою вірою в Божого Сина впродовж земного життя!  Хочеш бути на небесах - віруй в Божого Сина! Не віруєш у Нього, нехтуєш Ним - будь готовий до пекла.

Про Бога і дещо окрім Нього

У відомого англійського письменника К. Льюіса є такий вислів - "Той, у кого окрім Бога є ще дещо, не має більше від того, у кого є лише один Бог". Що мається на увазі під словами "окрім Бога"? Насамперед те, що відбирає в Бога Його славу, поклоніння, звеличення і т.п., на що люди, окрім Бога, кладуть надію і сподіваються. А це речі не безневинні. Біблія застерігає, що Бог ставиться до них дуже ревниво, тобто Йому не до вподоби, коли належну лише Йому славу, шану, поклоніння і т.п. віддають іншим. Написано: "Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину..." (Вихід 20:5), "Я Господь, оце Ймення Моє, і іншому слави Своєї не дам, ні хвали Своєї божкам" (Ісаї 42:8). Натомість чимало людей на кожному кроці порушують цей Божий наказ. В який спосіб? Вклоняються святим (до речі жоден з тих, кого Церква вважає святим ніколи не заповідав, щоб до нього молилися, йому вклонялися і т.п.), їхнім мощам, іконам, моляться до них, роблять зі святих співспасителів (але ж написано - окрім ймення Христа "під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали" Дії 4:12) і т.д. Написано: "Тобі, Боже, належиться слава..." (Псалом 65:2). Господь Ісус Христос каже: "Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!" (Матвія 4:10). Відсутність поклоніння святим і молитов до них самі святі НІКОЛИ б не вважали за образу, бо самі за життя вшановували єдиного правдивого Бога у Святій Трійці - Отця, Сина і Святого Духа. Вони б раділи, коли б віруючі вшановували їх у лише той спосіб, про який каже Писання: "Згадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру" (Євреїв 13:7). Викликає подив, що не зважаючи на прямі і зрозумілі Божі вказівки, об'явлені Ним у Святім Писанні, люди наче навмисно нехтують ними, порушують їх, перекручують. На завершення ще раз про зміст вислову К.Льюіса  - Якщо ви, як віруючі, вшановуєте лише Триєдиного Бога, молитесь лише Йому, слухаєтесь лише Його, поклоняєтесь лише Йому, покладаєтесь лише на Нього - ви чините САМЕ ТЕ, що Він наказує, ви маєте ВСІ ЙОГО обітниці і благословення, через віру в Його Однородженого Сина вам подаровані прощення гріхів, спасіння і вічне життя? Хіба цього не досить? 

Проблему треба вирішувати...

Римо-католицькій церкві (а може ще й деяким іншим) треба терміново вирішувати проблему, спричинену целібатом. Цього разу, але вже у Голландії, виник скандал, пов'язаний з сексуальною наругою над дітьми. Є підозра, що жертвами аморальних осіб стали тисячі дітей впродовж останніх десятиріч. Факти наруги мали місце в католицьких сиротинцях, притулках, навчальних закладах. Ще не вщух скандал навколо подібних випадків у США та Канаді, як виник новий. Штучно запроваджене колись служіння безшлюбних священиків спричинилося до проблем, які сягнули великих розмірів. Спроби запровадити целібат робилися вже у ранній церкві, але успіху не мали. Згодом папа Григорій VII (11ст.) запровадив обов'язкову безшлюбність католицьких священиків. Це викликало цілу низку бунтів серед священства. Адже чоловіків силували покинути свої родини, дружин та дітей, начебто на догоду Богові, але за всім цим крилися, насамперед, економічні підстави - Рим переймався збереженням нажитого майна та земель. З часу формування унії та утворення УГКЦ питання перейшло в інше русло - УГКЦ завжди стояла поруч з Римом, але відстоювала власне право на служіння для одружених священиків, що було не всім до вподоби в РКЦ, і це легко зрозуміти. Втім, відгомін проблеми целібату дався взнаки в усіх традиційних церквах. Досі існує "чорне" та "біле" священство, обов'язкова умова висвячення певних церковних чинів можлива тільки у випадку їхньої безшлюбності. Цей факт доволі цікавий і сам по собі легко спростовується Святим Писанням. Написано: "Диякони мусять бути мужі однієї дружини, що добре рядять дітьми й своїми домами" (1Тим.3:12). Далі - "2 А єпископ має бути бездоганний, муж однієї дружини, тверезий, невинний, чесний, гостинний до приходнів, здібний навчати, 3 не п'яниця, не заводіяка, але тихий, несварливий, не сріблолюбець, 4 щоб добре рядив власним домом, що має дітей у слухняності з повною чесністю, 5 бо хто власним домом рядити не вміє, як він зможе пильнувати про Божу Церкву?" (1Тим.3:2-5). В посланні до Тита читаємо, що єпископ має бути "бездоганний, муж єдиної дружини, має вірних дітей, недокорених за блуд або неслухняність" (Тита 1:6). 

Дехто, відстоюючи целібат, апелює до написаного Ап.Павлом, який каже: "...Хочу, щоб усі чоловіки були, як і я..." (1Кор.7:7), "Неодружений про речі Господні клопочеться, як догодити Господеві, 33 а одружений про речі життєві клопочеться, як догодити своїй дружині, 34 і він поділений" (1Кор.7:32-34).  Але слід пам'ятати, що Павло також каже - "Щоб уникнути розпусти, нехай кожен муж має дружину свою, і кожна жінка хай має свого чоловіка..." (1Кор.7:2). Написано: "Що Бог спарував, людина нехай не розлучає!" (Марка 10:9).  У Новому Заповіті знаходимо повідомлення про те, що Ап.Петро був одруженим (про Петрову тещу - Марка 1:30, Луки 4:38). Дехто відразу поспішає сказати, що Петро залишив свою сім'ю. Але написано: "Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного" (1Тим.5:8). 

Чи безшлюбність можлива в принципі? Так, але цей дар Божий вмістити може не кожен. Зустрічається він не так часто, як дехто вважає, бо Бог створив людину статевою істотою і запровадив подружжя - союз чоловіка та жінки, який поблагословив і освятив. Заклик до безшлюбності сам по собі суперечить Божій волі, бо Бог встановив шлюб і сказав: "Плодіться та розмножуйтесь". Спроби насильницького запровадження целібату нічого путнього не дали і не можуть дати. Скасувавши целібат, РКЦ лише б виграла. В середовищі самої РКЦ вже віддавна точаться розмови про це. Штучно запроваджена безшлюбність чи то для священства, чи то для чернецтва користі церкві не дасть. Ті, що не мають дару безшлюбності будуть спокушатися до скоєння гріха, як це видно на прикладі Голландії. Змінити запровадженого Богом нікому не під силу. Людські ж приписи не можуть бути вищими від слова Писання. Послуговуватись слід Писанням, і лише Писанням, як мірилом, перевіряти все, що запроваджується, виголошується, пропонується. Навіть написане церковними авторитетами (як от отці церкви, мученики, святі) - від часів ранньої церкви і донині слід звіряти з Писанням. Воно єдине має найвищу владу!

Стаття про 5 речей...

Інтернетом ширяє стаття "5 речей, про які найбільше шкодують люди перед смертю".  Її  копіюють також релігійні видання. Та я б не поспішав це робити. Поясню чому. Загалом стаття зводиться до того, що перед смертю люди, начебто, найчастіше усвідомлюють, що вони за життя не були справді щасливими. Але, власне, це і засмучує. Я не знаю, яким чином збиралися дані для цієї статті.  З огляду на те, що в статті не згадується жодним словом такі речі як - гріх, каяття, муки сумління, потреба у прощенні, віра в Спасителя від гріхів, молитва -  вона не є повчальною і потрібною. Вона радше є логічним продовженням життя людини без Бога, людини, що переймалася впродовж життя особистим, матеріальним, а не духовним. Вона не скеровує людей до Божої правди, до Спасителя, не застерігає їх щодо того, куди допроваджують  думки  про власне щастя, в котрому немає місця для Бога. Тож стаття - це пряме віддзеркалення того, чим живе світ нині, переважна більшість людей у світі. Тому сумно...  

Надзвичайні світлини

Свого часу ця світлина обійшла світ. Її було зроблено 1999 року в США під час операції, яку здійснив хірург Джозеф Брунер (Joseph Bruner) в медичному центрі м.Нешвіл (штат Теннесі). Під час операції над 21 тижневим дитятком, маля схопило лікаря за палець! А скільком таким діткам, в яких немає жодних відхилень, не доводиться дожити до появи на світ через аборти - убивство. Дяка Богові, що вже досить лікарів, які це практикували, покинули своє "ремесло", однак проблема існує, цифри про абортованих дітей вражають!
ДОДАТОК: Захист ненароджених (ланки)

Сумні новини зі США

Президент США Барак Обама і держсекретар США Гілларі Клінтон оголосили у вівторок про початок масштабної кампанії на підтримку секс-меншин, і зокрема, про створення міжнародного фонду та спеціального відділу в держдепартаменті, які сприятимуть дотриманню прав гомосексуалістів і лесбіянок з усього світу. При цьому держсекретар США Гілларі Клінтон заявила, що на створення фонду виділено більш як 3 мільйони доларів. Повністю читати ТУТ. 
Джерело: КОРЕСПОНДЕНТ
КОМЕНТАР: Звісно, ця звістка є сумною, в першу чергу, для тих побожних християн  Америки, котрі шанують Боже Слово і працюють задля його поширення. Вселенська проблема, пов'язана з цим гріхом, набрала нечуваного розмаху. Його вже не прикрашають, а відверто пропонують прийняти "як норму", погрожують нетолерантним ставленням до "інших"? Відкрите толерування гріхові - це ще більший гріх. Це багатьох спокушає і допроваджує до пекла. Господь каже: "Краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб спокусив він одного з малих цих!" (Луки 17:2). Апостол Павло говорить: "…їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне.  27 Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові." (Римлян 1:26, 27), "9 Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники,  10 ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони!" (1 Коринтян 6:9-10)  

Роздуми про свинину :-)

На сайті "Християнський погляд" прочитав статтю "Будда загинув від в'яленої свинини". Автор наводить багато аргументів на користь того - до яких наслідків може спричинитися споживання свинини, а наприкінці робить такий висновок: "У країнах, де панівною релігією є буддизм, загальноприйнято їсти все підряд - свиней, щурів, ящірок і змій. Але повернення до витоків християнської віри в питанні їжі насамперед слід здійснити серед християн, які мають Святе Письмо, де в 1 Тим. 4:4-5 написано: "Кожне бо Боже твориво добре, і ніщо не негідне, що приймаємо з подякою, воно бо освячується Божим Словом і молитвою". Як бачимо, перед вживанням їжі слід з'ясувати, освячена вона Божим Словом чи ні? І тільки після цього звернутися до Бога з молитвою подяки" На перший погляд, тут, начебто, проблеми немає, але тільки на перший... Але до чого, насправді, тут автор апелює? - Їж тільки те, що дозволено приписами Старого Заповіту! Тобто, спершу заглянь до Старого Заповіту чи там нема бува Божої заборони споживати цю страву, а вже тоді - молись, щоб Бог її поблагословив. Це нерозуміння Божого Слова і пряме перекручування його. Бо зміст вірша з 1Тим.4:4-5 такий - Усе, освячується Словом Божим і молитвою, що просимо Бога поблагословити, коли сідаємо до столу. Тож просимо, щоб Бог поблагословив поживу і тоді, коли споживатимемо кусень сала з хлібом і цибулею, свинячий бочок, ковбасу зі свинини і т.д.  Подібним чином робимо і щодо будь-якої страви. А інше розуміння - це законництво. Отож - Бог освячує УСЕ! У книзі Дій апостолів це наочно ілюструється так: "9 А наступного дня, як у дорозі були вони та наближались до міста, Петро вийшов на горницю, щоб помолитись, о годині десь шостій. 10 І став він голодний, і їсти схотів. Як йому ж готували, захоплення на нього найшло, 11 і бачить він небо відкрите, і якуюсь посудину, що сходила, немов простирало велике, яка, за чотири кінці прив'язана, спускалась додолу. 12 У ній же знаходились чотириногі всілякі, і земне гаддя, і небесні пташки. 13 І голос почувся до нього: Устань, заколи, Петре, і їж! 14 А Петро відказав: Жодним способом, Господи, бо ніколи не їв я нічого огидного чи то нечистого! 15 І знов голос удруге до нього: Що від Бога очищене, не вважай за огидне того!" (Дії 10:9-15). І ще одне - Апостол Павло каже: "Царство Боже не пожива й питво, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім" (Рим.14:17)