Робімо те, що каже Бог (Вихід19:2-8)

Послух і спротив (Якова 4:7-12)

Благословенний послух Богові (нарис проповіді)

Текст проповіді: Послання Якова 4:7-9
7 Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові, то й утече він від вас. 8 Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас. Очистіть руки, грішні, та серця освятіть, двоєдушні! 9 Журіться, сумуйте та плачте! Хай обернеться сміх ваш у плач, а радість у сум! 10 Упокоріться перед Господнім лицем, і Він вас підійме! 11 Не обмовляйте, брати, один одного! Бо хто брата свого обмовляє або судить брата, той Закон обмовляє та судить Закон. А коли ти Закон осуджуєш, то ти не виконавець Закону, але суддя. 12 Один Законодавець і Суддя, що може спасти й погубити. А ти хто такий, що осуджуєш ближнього?

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!
Дорогі у Христі, брати і сестри,

Одна з тих речей, які часто не подобаються людям – виконувати чиїсь вказівки, накази, добровільно коритися комусь.  Діти не надто люблять добровільно виконувати те, що кажуть їм батьки, але вони залюбки робили б те, що їм  подобається і приємне для них. Новобранцям, котрі щойно прибули до війська, спершу буває нелегко звикнути робити тільки те, що їм наказує командир, в них практично немає вільного часу, коли можна робити те, що бажаєш сам, до чого вже звик в повсякденному житті.
Однак, наше життя влаштоване таким чином, що ми завжди знаходимося у чиємусь підпорядкуванні – працівники мають над собою  працедавців і безпосередніх начальників, громадяни повинні коритися владі і водночас молитися за те, щоб вона була побожною, жінка повинна шанобливо коритися чоловікові,  діти батькам і так далі.  В Церкві Христовій ми повинні шанувати і слухатися тих, хто навчає нас Божого Божого і піклується про наші душі, а парафіяни повинні шанувати одне одного. Бог настановив певних людей бути Його представниками на землі, наділивши їх відповідними повноваженнями (Див. Заповідь 4 про батьків).
Існує лише  одна обставина, котра дає нам право не виконувати чиєїсь вказівки чи наказу  – якщо вона суперечить Божому Слову. Написано: “Бога слід слухатись більше, ніж людей” (Дії 5:29) .
Світ, в котрому ми живемо, скеровує людину до гріховної першості і непокори. Більшість людей хочуть жити життям, в якому не має місця покори і послуху Богові, покори і послуху загалом, життям, сповненим утіх, без жодних обов’язків і зобов'язань. Натомість Бог, вимагаючи в нас покори і послуху, має на меті лише одне – Він хоче,  щоб ми належали Йому,  шанобливо боялися і любили Його, а відтак були благословенні і вспадкували вічне життя і спасіння, котре Він пропонує нас через Свого Сина.
Апостол Яків каже  – “Впокоріться святому і праведному Богові!” Іншими словами, він закликає: “Станьте під Божу руку, в ряди вірних Божих людей, під провід Його волі і Його святого Слова”.  Хтось запитає: «А що це мені дасть?» Яків відповідає: «Якщо ви впокоритесь всемогутньому, милостивому, люблячому Богові, то диявол втече від вас геть! Покора Богові дає нам змогу протистояти дияволу». 
Однак, є ще одне важливе питання: “Чи можемо ми за своєю природою виявляти правдиву покору Богові?” Правильна відповідь:  “Ні! Правдива покора, не можлива без віри в Христа, який примирив нас із небесним Отцем ціною власної крові”. Правдивий стан кожної людини, котра приходить на цей світ  – непокора Богові і ворожнеча, цілковите зіпсуття. Але, подивімось, що робить Бог для такого пропащого і непокірного грішника? У Христі, Котрий сам впокорився досконало, Бог через Таїнство Святого  Хрищення прилучає нас до Своєї сім’ї, даючи нам у святій купелі Хрищення прощення гріхів і спасіння. Христос понизив Себе аж до смерті хресної, але прославився Своїм воскресінням і посіданням праворуч Отця, щоб і ми – впокорившись Богові і Його святій волі, витерпівши за Христа випробування і страждання, зазнавши часто лиха від цього світу – звеличились з Христом у Царстві Божому!
Християнам часто дорікають, що вони називають себе “рабами Божими”. Але ми не соромимось цього звання.  Воно свідчить про нашу любов до небесного Отця і вдячність Його Однородженому Синові за прощення гріхів і спасіння.
Дорогі брати і сестри, не бійтесь коритися Богові, як про це каже апостол Яків. Бійтесь коритися гріхові і дияволу.   Християнам потрібно завжди наближатися до Бога, а не віддалятися від Нього. Яків каже: “Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас”.  Ці слова звернені до віруючих.  Іноді віруючі занепадають у вірі, стають “літепними”, інертними, байдужими до Божого Слова, до молитви, віддаляються від Бога. А це небезпечно. Бо віддаляючись від Бога, ми потрапляємо у поле впливу диявола. 
Що означає коритися Богові? Це означає:
• Віддати себе Богові цілком і повністю;
• Зробити це добровільно і без вагання;
• Доручити Йому всі свої думки і вчинки!
• Служити Йому на кожному місці свого життя.
• В усьому покладатися на Бога, знаючи, що все, що він робить – нам на добро.
Така покора і послух вказує шлях, яким віруючі пов’язані з Богом і один з одним у Церкві Христовій (бажання служити одне одному, носити тягарі один одного, хочеш бути першим – стань останнім).
Що означає – спротивлятись дияволу? Це означає в усьому покладатись на Бога і не слухатись спокус лукавого, уникати того, що є гріховним і недобрим, як от  – погане товариство, гріховні розваги, непристойні жарти, вживання нецензурних слів, грошолюбство, заздрощі, гнів, сварка, пліткування, привласнення чужого тощо.
Що хотів би найперше бачити в християнах диявол, і що саме в людях є добрим для нього? Він радіє коли люди пихаті, гордують Богом і ближнім, покладаються на себе, а не на Бога, не дякують Богові, звеличують себе, а не Бога, сваряться одне з одним, гніваються, не прощають одне одному, не люблять одне одного, заздрять. Дияволу не до вподоби мир і добро поміж людьми, правдива любов і прощення.
Ми не повинні недооцінювати підступність і небезпеку, яка йде від диявола,  котрий разом зі своїми слугами щодня виступає на бій з віруючими і невіруючими.  Диявол — не вигадка, а реальність. Апостол Петро застерігає: “8 Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник диявол ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого” (1Петр.6:8). Для того, щоб заволодіти людською душею і запровадити людину до пекла, диявол не цурається ніяких засобів. Тому, як каже Святий Петро: “1-е Петра 5: 9 Противтесь йому (дияволу), тверді в вірі, знавши, що ті самі муки трапляються й вашому братству по світі”.
Чи можемо ми чинити спротив дияволу? Самі – ні! Але з Божою поміччю – так! Як саме? Ми повинні підготуватись добре готувати себе до його нападів, як цього навчає Боже Слово: “11 Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських.  14 Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і одягнувшись у броню праведности,  15 і взувши ноги в готовість Євангелії миру. 16 А найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого. 17 Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже” (Еф.6:11-17).
Дорогі брати і сестри, впокоряйтесь Богові, Його святій волі, Його Слову, зміцнюйте свою віру Тілом і Кров’ю Ісуса Христа в Господній вечері, йдіть за Христом, міцно стійте в рядах Христових учнів з Божою зброєю в руках. І тоді диявол – втече від вас, бо буде знати, що не переможе! Пам'ятайте, що Христос своєю смертю на хресті здобув перемогу над гріхом і дияволом і через віру в Нього ця перемога належить нам.

Господь же нехай серця ваші спрямує на Божу любов та терпеливість Христову! Амінь!