Галина Пагутяк - про літературу, книги, читачів

- Книги пишуть для споріднених душ, шукають співрозмовника, з яким цікаво, шукають друга. Щоб знайти справжніх друзів, треба вміти винести і самотність і мовчання, і не ввести себе й інших у спокусу. Письменник повинний розуміти, що створює не тільки власну репутацію, але і відповідає за душевний стан своїх друзів-читачів.

- Наша література схожа на хворого, що розучився рухатися і вирішувати самостійно. Багато молодих письменників упевнені, що тільки та книга добра, котра швидко продається. У них немає друзів серед читачів, є тільки покупці. У них немає друзів серед письменників, є тільки конкуренти. Вони не одержимі духом творчості, а демоном успіху. Вони – частина суспільства, а не частина Всесвіту. Це проблема всієї сучасної світової літератури.

- У нинішньому суспільстві споживачів книги нав'язують, як предмет розкоші чи наркотик. Мені здається, у книг треба чомусь учитися. Коли книга разом з її автором – голий король, це тільки погіршує людство. Залишається класика. Для читання, осмислення і як еталон. Мені байдуже, що пишуть про наших класиків критики-постмодерністи, я волію пити з джерела, а не зі струмка. Чим більше ми жахаємося провінціалізму, тим більше занурюємося в нього. Але найголовніша проблема – низький художній рівень, глухота і сліпота нашої літератури. Вона не відає про істинні потреби тих, для кого нібито пишуться всі ці книги.
ГАЛИНА ПАГУТЯК
письменниця, Львів

Галина Пагутяк - думки вголос

- Немає нічого сумнішого, ніж розчарування народу у своїх провідниках.
- Пройшовши крізь браму парламенту, маленькі месії миттю перетворюються на захланних і корумпованих божків.
- Народ, у якого відсутнє почуття патріотизму, легко втрачає землю під ногами...
- Поняття укрсучліту як літератури маргіналів, що в основній масі, пишучи українською, не думають і не розмовляють нею в житті, виникло саме тепер і зараз буйно проростає бур’яном, який заглушує все ще живий голос класиків. Вибудовується, власне, та сама Вавилонська вежа, яка не має підвалин і головного архітектора, а кожен будує щось своє, аби лише піднятись вище за сусіда. Це стосується не лише літератури, культури, а й цілого нашого з вами буття, що стрімко деградує і не може спромогтися породити бодай лже-Месію, який хоча б на короткий час змусив би повернути нам гідність. Надто швидко купуються наші пророки посадами, теплими місцями і, звісно, грошима.
- Питання канонічного українського правопису зависло в повітрі, що  призвело до тотальної безграмотності населення, хоча це пряма загроза національній безпеці, як і укрсучліт та вкрай низький рівень музичної культури. Ще Конфуцій казав, що, коли в державі занепадає музика, то ця держава приречена на загибель.
- Коли соромляться свого минулого, то починають боятися майбутнього. Коротка історична пам’ять – ознака безвідповідальності, яка починається від окремої особистості, поширюється на певну соціальну групу, далі покоління, і стає врешті покутою цілого народу.
- Жоден президент Ізраїлю не накаже переписати підручники з історії на догоду сусідній державі чи змінити експозицію. Історія – не ідеологічний маятник. А от українські школярі пізнаватимуть історію своєї країни з купюрами і щораз в іншому трактуванні ще, мабуть, довго.
- Історія неминуче спотворюватиметься, якщо не вкладати в її дослідження коштів.
ГАЛИНА  ПАГУТЯК
письменниця, лауреат Шевченківської премії