Цього року минає 100 літ з дня смерті нашої славетної Лесі, творчі здобутки якої, як на мене, досі належно не поціновані не лише в Україні, а й за її межами. Важкенний Лесин хрест впродовж усього її життя нагинав її зболені тіло та душу додолу, але долаючи біль, вона йшла далі. У цій тендітній, змученій хворобою та життєвими негараздами жінці було стільки внутрішньої сили, волі до життя, що їх би вистачило на кількох дужих чоловіків. Леся тягнула свого плуга до останнього дня. Вона карбувала слово... Її серце палало, а не жевріло... Чимало її слів стали пророчими і не втратили актуальності й нині... Широта її кругозору, енциклопедичні знання та освіта вражають. Лесина постать в нашій літературі та історії на тій висоті, що до неї під силу дістатися не багатьом. Вічна пам'ять Великій Українці, поетові зі світовим ім'ям, непересічній людині. Ось рядки з Лесиних творів, які досі на часі (зібравФедір Шепіль). ============================
Народ наш, мов дитя сліпеє зроду, ...за ворогів іде в огонь і в воду, катам своїх володарів оддав...
Як далі піде так, ми хутко станем чужинцями у нашім ріднім краю...
Дрібніша стала й мірка, якою міряють і честь, і цноту, і гідність громадянську...
За радою рада, та згоди немає, панує розрада, змагання, непевність і крик: зрада! зрада! Мов тяжка хвороба, так час там пливе.
Тепер всяк хам показує натуру...
Де не зможе збройна сила, там доступить зрада потай... А чого не може й зрада, лютий розбрат доконає...
Тут завтра прийдуть ті прихильні друзі, що тричі одрікалися...
В надії будем дожидати, поки Господь всіх суддів просвітить...
Мало ще наруги, бо ще душа терпіти силу має...
Тоненька смужка брехню від правди ділить у минулім, але в прийдешньому нема вже й смужки...
Трудно вірить, щоб погану одіж могла носить якась ідея гарна...
Влада грошей і дрібноти...
Дурість мудрі міни строїть...
