Священники писали Радіодиктант національної єдності

21 лютого - День рідної мови

Щиро вітаю читачів блогу із Днем рідної мови! Нині, як ніколи, ми повинні усвідомити, що мова - це потужна зброя в боротьбі з московською ордою, осоружним «русскім міром», який наче спрут, обплутав усе довкола, проник у людські голови, висмоктав з них мозок, перетворив душі і серця на пустелю, на дім без батька й матері, без роду і племені. Час прозрівати цілковито. Час взяти до рук могутню зброю слова - українського і Божого. Час бути мужніми і перемагати - украінським словом у кожній суспільній царині, зі зброєю в руках на кожному клаптику української землі. 

==============

Україна не потрібна мені
будь-яка,
Надто така,
від якої зосталася
Тільки назва,
одне лише слово,
Територія на мапі Європи,
На котрій українцям
Судилася роль байстрюка,
Що довіку закутий в кайдани
московської мови…
Україна потрібна мені 
Не їхня, сплюндрована
І упосліджена, 
А НАША, МОЯ - 
Заквітчана нашою піснею 
І рідним словом,
Котрим вітатиме мене
Кожен ранок,
Напуватиме мене
Наче землю травневий дощ,- 
Від коріння до крони,
До найменшого листочка,
Даючи нам наснагу і силу,
Втіху, радість і щастя,
А прадавні ріки
Нестимуть свої води
Від чистих джерел
До наших озер та морів,
Щоб ніколи
Не зміліла
Українська душа…

Щодо галасу, зчиненого сусідами довкола мови

Громадяни мадяри та румуни, не зчиняйте галасу навколо мови, натомість відкривайте українські школи в Угорщині та Румунії.

Cetățenii maghiari și românii nu fac zgomot în jurul limbii, ci deschid școlile ucrainene în Ungaria și România.

A magyarok és a románok állampolgárai nem zavarják a nyelvet, hanem az ukrán iskolákat nyitják meg Magyarországon és Romániában.

З приємного...

Обстежуємо вчора маму в лікарні, йдемо коридором, бачимо темношкіру дівчину. Проходячи повз, кажу мамі: "Бачиш, яка гарна лікарка". Дівчина у відповідь чудовою українською: "Ні, ще не лікарка, я навчаюсь, студентка". І день наповнився приємним і добрим.

Пані Галина (94 роки) декламує вірші.

Дуже люблю спілкуватися зі старшими людьми. Одна із них - пані Галина, мама моєї парафіянки. Їй нині 94 роки. Пані Галина пам'ятає мого діда Луку, маминого батька, замордованого енкаведистами 1941 року в Тернопільській тюрмі. Вона була малою дівчинкою, коли дід приїздив до їхнього села, він керував церковними хорами і хорами "Просвіти".

Голос волаючого

Третій рік поспіль триває війна, гинуть і стають каліками наші вояки, натомість вітчизняні ЗМІ геть чисто зросійщені, листування у соцмережах російською мовою зашкалює. Люде, що вам ще потрібно, щоб ви почали вчити українську мову і спілкувалися нею, домагалися українського телебачення і радіо? Невже вам мало Майдану і війни, тисяч загинулих? Кажу це не від лютої ненависті до інших мов, а щоб наш нарід нарешті почав шанувати своє на рідній землі.

Україна мені
не потрібна будь-яка,
Надто така,
від якої лишилася
Тільки назва,
одне лише слово,
Територія на мапі Європи,
На котрій українцям
Судилася роль байстрюка,
Де щоденно задихатимусь
Від чужинської мови…
Україна мені потрібна
Заквітчана піснею
І рідним словом,
Котрим вітатиме мене
Кожен ранок,
Напуватиме мене
Як травневий дощ,
Він коріння до крони,
До найменшого листочка,
Даруючи наснагу і силу,
Радість і щастя,
А прадавні ріки
Нестимуть свої води
Від чистих джерел
До озер та морів,
Щоб ніколи
Не зміліла
Українська душа…

Цитата - про мову літературну та розмовну

В традиціях української літератури ніколи не було вживання нецензурних слів засобом творчого самовираження митця. Я є категоричним противником того, щоб засмічувати мову взагалі такими словами, такими виразами, не тільки літературну мову, але й побутову. Повинна бути боротьба з такою практикою. А те, що сьогодні дуже часто молоді письменники, та й не тільки молоді, до речі, цим зловживають і демонстративно навіть вживають цю нецензурну лексику, говорить тільки про те, що є одне бажання: раптом завоювати такого невибагливого читача. Воно не принесе успіху. Класична наша література, - візьмімо Тараса Шевченка, Івана Франка, Олеся Гончара чи Михайла Стельмаха, – ми цього ніколи не бачимо. Там є відчуття того, що слово несе завжди позитивну енергію, воно людину повинно облагороджувати, а не принижувати. І митець цим (нецензурщиною - Т.К.) принижує і себе, і літературу.

Микола Жулинський

21 лютого - Міжнародний день рідної мови

Рідна мова дорога кожному з нас. Рідною мовою ми вимовляємо наші перші слова і найкраще висловлюємо наші думки. Вона є базою, на якій усі люди розвивають свою особистість з моменту свого першого подиху, і вона є тим, що підтримує нас протягом усього життя. Вона є засобом навчати повазі до самого себе, до своєї історії, до своєї культури і, головне, до інших людей з усіма їхніми особливостями...
Коіхіро Мацуура
=============
Олекса Гай-Головко        
РІДНА МОВА
Мова - це людськії очі,
В яких відбивається світ.
Без мови - присплять тебе ночі
І разом з тобою твій рід.
Мова - це людськеє серце,
Господар твого життя.
Без мови - для тебе смерть це
І роду без вороття.
Мова - душа в твоїм тілі,
Душа - це Господь у тобі.
Якщо твоя мова зітліє.
То Господа втратим в собі.
Та з честю, що квітне з тобою,
І страхом - цього не буде:
Тримай рідну мову живою,
Врятуєш свій рід і себе.
  

Хроніка нищення української мови

Після прийняття сумнозвісного закону “про мови” в засобах масової інформації з'явилось чимало публікацій, присвячених мовному питанню, зокрема історії утисків української мови впродовж останніх століть. Хочу звернути увагу зацікавлених на книгу, видану Народним Рухом України під назвою -  “Хроніка нищення української мови”, авторами якої є Роман Сушко та Мирослав Левицький (2012р.). Це видання добре тим, що воно містить багато коментарів щодо осіб та подій. Прочитати книгу можна ТУТ. або ТУТ.

До роковин Бориса Антоненка-Давидовича

У травні цього року минули 28 роковини від дня смерті Бориса Антоненка-Давидовича (1899- 1984) – українського письменника, перекладача, мовознавця, дослідника української мови. Як “нагороду” за любов до рідної мови, пісні, слова Давиденко-Давидович отримав від радянської влади понад 20 років таборів та заслань. Але вийшовши на волю, він продовжив письменницьку та дослідницьку працю і написав чимало гарних книжок. Мені до найбільше припали до душі Давиденкові твори про культуру української мови, любов до рідного слова. Серед них чи не найвідоміший “Як ми говоримо”.  Любов Давидовича до рідної мови, України нелицемірна  та щира. Він прямо в обличчя докоряє українофобам, русифікаторам, манкуртам та перевертням. Показовими щодо цього є життєві оповіді письменника, що містяться в його книзі “На стежках і роздоріжжях”. (ось дві бувальщини з книги). Нині, коли вкотре робиться спроба знищити українську мову, тверда українська позиція Антоненка-Давидовича повинна бути прикладом для кожного переконаного українця.
====================================
З книги "На стежках і роздоріжжях"
- А твой отец, Ирина, наверно, украинский буржуазный националист?
- Чому ви так думаєте? – здивувалася дочка.
- Так он же с тобой сразу заговорил по-украински!..
У першій рік свого повернення на Україну я через треті вуста почув таку характеристику своєї особи: - Он – как был украинским националистом, так и остался им: даже со своим сыном-ребенком говорит по-украински!
Друкарка редакції українського дитячого журналу в Києві розповідає при мені другій редакційній працівниці про якусь дівчину: - …Такая щирая, такая националистка, что и дома с матерью говорит только по-украински!
ДОДАТОК: Хронологія заборони української мови!

Коли забув ти рідну мову!

Дмитро Білоус

Коли забув ти рідну мову –
яка б та мова не була — 
ти втратив корінь і основу,
ти обчухрав себе дотла.
Коли в дорогу ти збирався,
казала мати, як прощавсь,
щоб і чужого научався,
й свого ніколи не цуравсь.
Ти ж повернувсь душею бідний,
не просто розгубив слова,
немов якийсь Іван безрідний,
Іван, не помнящий родства.
Не раді родичі обновам.
Чи ти об’ївся блекоти,
що не своїм, не рідним словом
із матір’ю говориш ти?
Ти втратив корінь і основу,
ти обчухрав себе дотла,
бо ти зневажив рідну мову
ту, що земля тобі дала,
ту, що не вбили царські трони,
ту, що пройшла крізь бурі всі,
крізь глузи й дикі заборони
й постала нам у всій красі.
Сяйних перлин тобі не шкода,
адже, набувши вищих прав,
те, що дала сама природа,
ти добровільно занедбав.
В пальті строкатім, як афіша,
крикливі модні кеди взув.
А мати? Де ще є рідніша
за рідну, котру ти забув?
Для тебе й Київ — напіврідний,
і Мінськ піврідний, і Москва...
Бо хто ти є? Іван безрідний,
Іван, не помнящий родства.

Technorati Tags: мова,рідна мова,русифікація

 

Суржик - не добро, а ЛИХО!

Олесь Доній в одній зі статей висловив таку думку: "Ми писатимемо, так, як говоримо. і нехай інші говорять, так, як ми пишемо!" Про що йдеться? Про суржик, який, на його думку, є річчю цілком природною і з яким не слід боротися. Ба, навіть більше - пан Олесь вважає, що російськомовних треба спонукати до вивчення не української мови, а суржику - і з того вже буде велике добро. Не знаю, як хто, але я з цією думкою погодитися ніяк не можу - досить вже отих мовних покручів у ЗМІ! Добалакалися, що далі нікуди. Слід терміново братися за вишкіл дикторів радіо та телебачення щодо опанування українською. Досить вже калькування на кшталт - "дякувати вас", "нАпої", "ходити по магазинаМ" і т.п. Хлопці та дівчата, диктори та політики, "письменники" та "поети"  - візьміть, врешті-решт, до рук правописи та граматики української мови! Не заставляйте нас плакати над вашими "перлами"! 
ДОДАТОК: Антисуржик

Вивчаймо рідну мову

На одному з сайтів в мережі надибав гарне оповідання, яке добре ілюструє красу та багатство нашої мови. Воно було надруковане в часописі "Українська думка" 1916 року (часопис українців Великої Британії). Не знаю, чи викладене в оповіданні є правдою, але воно повчальне і пізнавальне для читача. Пропоную вам два уривки з нього - вірш та  оповідку, в яких кожне слово починається на ту ж букву:
=========================

САМІТНИЙ САД (на букву С)
Сонно сипляться сніжинки,
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад
Сріблом стеляться сніжинки
Спить самітній сонний сад...
Сипле, стелить сад самітній
Сірий смуток - срібний сніг,
Сумно стогне сонний струмінь
Серце слуха скорбний сміх
Серед саду страх сіріє.
Сад солодкий спокій снить.

* * *
ПЕРШИЙ ПОЦІЛУНОК (на букву П)

Популярному перемишлянському поетові Павлові Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення: "Приїздіть, пане Павле, – писав поважний правитель повіту Полікарп Паскевич, – погостюєте, повеселитесь". Пан Павло поспішив, прибувши першим потягом. Підгорецький палац Паскевічів привітно прийняв приїжджого поета.
Потім під'їхали поважні персони – приятелі Паскевичів... Посадили пана Павла поряд панночки – премилої Поліни. Поговорили про політику, погоду. Пан Павло прочитав підібрані пречудові поезії. Панна Поліна програла прекрасні полонези Понятовського, прелюд Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспань, польку. Прийшла пора пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу,  пільзенське пиво. принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливкою, пироги, підсмажені пляцки.
Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок. Почувши приємну повноту, пан Павло подумав про панночку. Панна Поліна попросила прогулятися по Підгорецькому парку, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла прихмелілому поетові. Походили,погуляли.
...Порослий папороттю предавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п'янило принадними пахощами. Побродивши по парку, пара присіла під порослим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися.
Почувся перший поцілунок: прощай парубоче привілля, пора поетові приймакувати!
=============================

Цитата

Одне з упереджень, які століттями царизм плекав у головах робітників - упередження національне, тобто погляд на українську мову і українську культуру як на мову і культуру третьорядну, яку можна допустити лише для "простого" домашнього вжитку...
М.Скрипник

Добірка українських ресурсів

Пропоную скористатись моєю добіркою українських ресурсів, які збираю для себе. Тож за кілька років дещо назбирав :-) Цікаві пропозиції прийму з вдячністю.

УКРАЇНСЬКА МОВА
РІДНА МОВА - ланки
УКРАЇНСЬКА МОВА - фонетика, лексика, правопис
ПРОЕКТ «НОВА МОВА»
ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК
УРОКИ РІДНОЇ МОВИ (відео)
РАДІОЖУРНАЛ «СЛОВО» (аудіо)
УКРАЇНСЬКА МОВА В МЕРЕЖІ - багато ланок
ОРФОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК
СЛОВНИК Б.ГРІНЧЕНКА

УКРАЇНСЬКА ПІСНЯ
УКРАЇНСЬКІ ПІСНІ (АУДІО)
ПІСНІ – велика добірка ланок
УКРАЇНСЬКА ЕСТРАДА
ХРИСТИЯНСЬКІ ПІСНІ
НАЗАРІЙ ЯРЕМЧУК (життя та творчість)
ВОЛОДИМИР ІВАСЮК (життя та творчість)

ДЛЯ ДІТЕЙ РІДНОЮ МОВОЮ
АНІМАЦІЯ 1
АНІМАЦІЯ 2
КАЗКИ

КІНЕМАТОГРАФ
ІВАН МИКОЛАЙЧУК 1 (життя та творчість)
ІВАН МИКОЛАЙЧУК 2
ДОКУМЕНТАЛЬНІ ТА ХУДОЖНІ ФІЛЬМИ

БІБЛІОТЕКА (історія, культура, література)
Т.ШЕВЧЕНКО «КОБЗАР»
УКРАЇНСЬКА КЛАСИЧНА ЛІТЕРАТУРА (аудіо)
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА (класика та сучасність)
ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОЮ (txt, fb2)
УКРАЇНСЬКА Е-ЧИТАЛЬНЯ  OBREEY
АУДІОКНИГИ
Бібліотека ІЗБОРНИК
Бібліотека EXLIBRIS
Бібліотека ім.МАРІЇ ФІШЕР-СЛИЖ
Бібліотека ЧТИВО
Бібліотека Прикарпаття
Історія України (матеріали сервісу Twirpx)
Українські Січові Стрільці (1914-1918)
ЗАМКИ ТА ХРАМИ УКРАЇНИ
ІСТОРИЧНА БІБЛІОТЕКА
НАРИСИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
КОЗАЦТВО
ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ
ГОЛОДОМОР 1932-1933 - електронний архів
ГОЛОДОМОР - веб сторінка
ДАІСПОРІАНА (велика добірка матеріалів діаспори)
УКРАЇНА INCOGNITA
UCRAINICA (гуманітарний портал)
БІБЛІОГРАФІЯ СТАРОЇ УКРАЇНИ (1240-1800)
ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ НАНУ
ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ

БІБЛІЯ (АУДІО)

Українська анімація для дітей

Почав укладати добірку анімації для дітей українською мовою. Тут будуть українські народні казки, казки народів світу, сучасна анімація - все українською мовою. На власному досвіді переконався, що нинішнє телебачення пропонує дітям практично 100% російськомовну продукцію. Як відомо, саме у віці 1-5 років в дитини формується вкорінення у рідній мові, тому не дивно, що в багатьох українських родинах малолітні діти нині почасти вживають українсько-російський суржик, бо ж вони щоденно перебувають під впливом російськомовного телебачення. Бракує також якісної анімації з врахуванням віку дитини, коли анімаційні картинки змінюються повільно і дитина може фіксувати увагу. Часто-густо анімаційні герої нагадують потвор або монстрів, які не розмовляють, а дико верещать, так що дітям не прищеплюється добрий естетичний смак. Звісно, малюки в захопленні від тих "потвор", але тут нема чим тішитись насправді. Ось адреса моєї добірки дитячої анімації (буде поповнюватись). 

9 листопада - День української мови та писемності

Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур'ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
М.Рильський (з поезії "Рідна мова")
ДОДАТОК: Історія утисків української мови