«ВТІШНА БЛАГОДАТЬ"
AMAZING GRACE.
Author: John Newton (1725-1807)
Переклав з англійської Тарас Коковський
========
Яку Ти втішну благодать
Мені, мій Боже, дав,
Щоб я, пропащий і сліпий
Віднині зрячим став.
Ти серце зболене зігрів
І всі жахіття змів.
Мені до віку не забуть
Ту мить, як я прозрів!
Крізь бурі, пастки і шторми
Нам довелось пройти -
До дому рідного вкінці
Нас допровадиш Ти.
Добро і прощення гріхів
Від Господа мені,
Моя надія тільки в Нім
Довіку, по всі дні.
Забракне десять тисяч літ
Щоб славить раз у раз
Отця, і Духа, і Христа
Що нас від смерті спас.
Яку Ти втішну благодать
Мені, мій Боже, дав,
Щоб я, пропащий і сліпий
Віднині зрячим став.
Цей християнський гімн, поза сумнівом, належить до шедеврів християнської музичної спадщини. Він давно вийшов за межі церковних стін. Нині його часто виконують відомі виконавці зі сцени. Його автором є британець Джон Ньютон – чоловік складної долі, великих випробувань, життєвий шлях котрого пролягав через численні негаразди, і врешті-решт, привів його до Бога. Ця пісня – це його сповідь у віршах, його духовна автобіографія. Навернення Джона Ньютона є яскравим прикладом того, як Бог змінює серце запеклого грішника і робить його Своїм дитям. Подібним чином, Господь колись навернув Савла, знаного, як Павло, і зробив його Своїм апостолом. Воістину, для Бога нема неможливого.
Джон Ньютон був сином капітана британського судна Джона Ньютона старшого, який не вирізнявся лагідною вдачею, натомість мати – Єлизавета Ньютон (в дівоцтві Скатліфф) була побожною жінкою і прищеплювала синові релігійні почуття. Її втрата, коли хлопчині лише минуло шість літ, хутко далася взнаки, бо далі на нього чекали – інтернат, мачуха, і життя «без рожевих окулярів».
Одинадцятилітнім підлітком, з волі батька, він опинився на кораблі, і пізнав усі «премудрості» морського товариства. Ньютон старший хотів вишколити для себе гідного наступника. То було життя, цілковито не схоже на те, до котрого його готувала віруюча матір. І це життя в прямому сенсі ламало його через коліно. Пізніше до усього іншого додався ще й сумний досвід работоргівлі, яка в ті часи були вельми прибутковою річчю. Джону Ньютону молодшому довелося самому скуштувати гіркоту рабства (його самого за непослух якось продали у рабство), а згодом бути причетним до цього брудного заробітку на стражданнях африканців.
Однак материні уроки і молитви не були марними. Юнак відчував муки сумління. Якось під час жахливого шторму поблизу берегів Ірландії він відчув подих смерті і почав ревно молитися, благаючи Бога про милосердя і спасіння. Капітан судна і команда вирішили, що причиною їхнього нещастя є Джон Ньютон, котрого вони почали сприймати за біблійного Йону і навіть хотіли кинути в море, аби вдовольнити гнів Божий. Але, хвала Богові, шторм вщух, Ньютон врятувався і почав досліджувати Боже Слово. До шторму він сприймав Бога, як суворого суддю, котрий карає грішника за його гріхи. Тепер він бачив у Бозі милостивого рятівника, подателя життя і благодаті. Він усвідомив, що належить Христу.
10 березня 1748 року Ньютон молодший дав обітницю облишити колишнє розпусне життя. Втім, аж до 1754 року він, вже будучи ревним християнином (що вельми цікаво), продовжував виконувати обов’язки то капітана, то заступника капітана на суднах, які займались торгівлею рабів («Браунлоу», «Герцог Аргайл» «Африкан »). Врешті-решт, після інсульту у 1754 році він «зійшов на берег». 1750 року Джон одружився з дівчиною на ім’я Мері Кетлетт, з котрою мав приязні стосунки з дитинства. Вони всиновили двох осиротілих племінниць Мері – Елізабет та Елізу.
У 1755 році Джон Ньютон почав практикувати щоденні вранішні молитви, читання Біблії, взявся вивчати давньоєврейську та арамейську мови, а 1757 року хотів стати священником Англіканської Церкви, в чому йому було відмовлено з огляду на його минуле життя. Однак за сім років, себто 1764 року його таки висвятили, звернувши увагу на його християнську ревність та рекомендації впливових осіб. З часом він став засновником місійного товариства і палким поборником скасування рабства. 1799 року Ньютон отримав ступінь доктора богослов'я в коледжі Нью-Джерсі (нині Прінстонський університет, США). Його книжка під назвою «Кардіфонія, або голос серця» тривалий час була свого роду посібником для юнаків, які бажали стати душпастирями.
1776 року Ньютон написав передмову до знаної нині у світі християнської книжки «Подорож пілігрима» Джона Буньяна (1628-1888). 1779 року він опублікував збірку християнських гімнів під назвою «Гімни Олні». Олні – містечко в графстві Бекінгемшир, де Ньютон служив парафіяльним священником. Власне, у цьому виданні під номером 41 (XLI) вже містився його відомий нині гімн «Втішна благодать». У Олні близьким приятелем Ньютона став, врятований ним від депресії Вільям Каупер, котрий згодом став співавтором багатьох гімнів Ньютона. Наразі достеменно не відомо, якою була початкова мелодія цього гімну. А одна з них, що згодом стала найвідомішою належить Вільяму Вокеру (1809-1875), американському композитору, який текст Джона Ньютона поклав на мелодію «New Brtain» (Нова Британія). Власне, ця версія пісні вперше побачила світ у збірці Вільяма Вокера «Southern Harmony» (Південна гармонія), що вийшла друком 1847 року.
Згодом, американський видавець Едвін Отелло Екселл (1851-1921) змінив частину мелодії Вокера, зробивши її сучаснішою та європейською. З появою музичних фонограм стиль виконання «Amazing Grace» почав відходити від традиційного стилю госпелу і наближатися до стилю, близького світській аудиторії.
Текст пісні «Amazing Grace» Джон Ньютон написав, як доповнення до своєї новорічної проповіді 1773 року на біблійні вірші з Першої книги хронік (1 Хронік 17:16–17) під назвою «Огляд віри та очікування». В ту новорічну ніч у Великій залі палацу лорда Дартмута о.Джон Ньютон і його парафія вперше виконали «Amazing Grace». Джон Ньютон звертається до Божих обітниць і Його милосердя до царя Давида. (1 Хронік 17:16–17) «16 І прийшов цар Давид, і сів перед Господнім лицем та й промовив: Хто я, Господи, Боже, і що таке дім мій, що Ти довів мене аж сюди? 17 Та й це було мале в очах Твоїх, Боже, і Ти говорив про дім Свого раба на майбутнє, і Ти показав мені покоління людське, і підніс мене, Господи Боже!» Бог послав до Давида пророка Натана, щоб той сказав, що Давид бажає побудувати дім для Бога, натомість Бог закладає для нього інший дім – вічне царювання (через Ісуса Христа). Давид прославляє Бога у вдячній молитві. Таке, вельми слушне, пояснення до тексту пісні Джона Ньютона дає дослідниця його життя і служіння, директорка центру Джона Ньютона Мерилін Рауз.
Втративши 1790 року дружину, Ньютон, охоплений горем, написав спогади «Листи до дружини», які вийшли друком 1793 року. Сумуючи за коханою, Джон Ньютон писав: «Бог позичив її мені, і Той, хто позичив її, мав право прийняти її назад, коли Він того захоче…Його верховна влада пов’язана з Його безмежною мудрістю…. Господь хоче, щоб ми перебували в мирі. Ми повинні всіма силами протистояти горю…Господи, я справді безпорадний сам по собі, але я кладу надію на Твою допомогу».
Незадовго до смерті 1807 року Джон Ньютон в листі до приятеля писав: «Я схожий на людину, яка подорожує в кареті, і щогодини очікує її прибуття, щоразу заглядаючи у вікно, аби побачити кінцеву зупинку». Старий і немічний, він продовжував проповідувати Євангеліє, і коли йому якось дорікнули, що він настільки осліп, що не бачить тексту, Ньютон зауважив: «Але я все ще можу говорити».
На завершення кілька висловів Джона Ньютона, котрі досі не втратили своєї актуальності.
Я гадав, на підставі Святого Писання, що в світі ніколи не було і не могло бути такого жахливого грішника, як я.
Парафія — це жахливе жорно для тих, хто не бачить в отарі нічого цінного,
окрім овечої вовни.
Чим більше ми переконуємось у своїй цілковитій зіпсутості і неспроможності, щодо усього побожного, тим чудовішою є поява в нашому житті Ісуса і Його волі.
Справжня радість – це християнська благодать, і вона не виросте на жодному іншому ґрунті, окрім віруючого серця.
Господи, я цілковито корюся Тобі і молюся: приборкай кожну бунтівну думку, яка насмілиться піти проти Твоєї волі. Пощади мої очі, якщо Ти того бажаєш, але, понад усе – зміцни мою віру і любов.
2017 року на відбулася прем’єра американського фільму «Благодать Ньютона» (режисер Джон Джекман), в основі якого – життєвий шлях Джона Ньютона.
Його можна переглянути за цієї ланкою - https://www.youtube.com/watch?v=hdlZ8ykfwuw
.jpg)
