Чи треба молитися за владу?

 

Зло повинно каратись

Душпастирські нотатки

Неспроможність, недієвість, пасивність світової спільноти у спротиві вселенському злу є, серед іншого, прямим наслідком морального та духовного занепаду людських суспільств, які перестали називати зло злом заради власних корисливих цілей, дипломатично приховуючи їх за порожніми заявами. 

Зло повинно каратись. Цю місію Творець поклав на владу, наділивши її відповідними повноваженнями. Влада повинна карати злочинців заради добра доброчесних громадян. Натомість що ми бачимо нині: злочинець і вбивця безперешкодно чинить злочини, проливає невинну кров, у котрій його руки по лікті, а з ним можновладці світу мило балакають, вітаються, про щось домовляються, щось обіцяють, замість того, аби гуртом поставити нечестивця на місце, назвати речі своїми іменами, сказати убивці в лице ким він є насправді, спровадили його до буцегарні, покарати. 

Натомість бачимо лукавство і загравання з убивцею, нерішучість у словах та діях. Немає новітнього пророка Натана, котрий би докорив і присоромив, вказав на гріх і Божу кару. Втім, присоромлювати бісів, демонів - справа кепська, їх треба спроваджувати до пекла.

Лютер: молитовний роздум над Ів.19:12

Євангеліє від Івана 19:12 Після цього Пилат намагався пустити Його, та юдеї кричали, говорячи: Якщо Його пустиш, то не кесарів приятель ти! Усякий, хто себе за царя видає, противиться кесареві.

===============

МАРТИН ЛЮТЕР

Так трапляється у світі зі словами: «Ти не кесарів приятель». Люди врешті решт відпадають від правди, як листя від дерев під час листопаду. Бо плоть і кров не можуть терпіти, щоб кесар був ворогом. Подібним чином і Пілат був засліплений цими словами. Бо наш дім, дружина, дитина і все, що ми маємо, перебуває під захистом кесаря. І коли кесар - наш ворог, то дім, дружина, дитина і все, що ми маємо, перебуває в небезпеці також. Відтак, мати кесаря за ворога означає не що інше, як поставити під загрозу своє тіло і життя, блага й честь. 

Нині людська природа схильна мати кесаря за друга, а не ворога, щоб вона могла зберегти тіло, життя, добро і честь. Тому для Пілата це дещо означало. Якби він відпустив Христа, то не був би другом кесаря. Це не якісь нічого не варті слова, якщо диявол каже нам: «Якщо ви хочете мати Євангеліє, то вас ненавидітимуть усі люди! Що ви тоді робитимете?» Христос попереджав, що так і буде. Але диявол докладе всіх зусиль, щоб люди таки відпали від Євангелія. Тож Пілат не встояв і дозволив розіп’яти невинного Христа. Він зробив це для того, щоб не ризикувати тілом і добром, і далі бути приятелем кесаря.

Подібно до того, як Пилат тримався свого тіла, майна та честі, і тримався приятелювання з кесарем, хоча знав, що щодо Христа чинять несправедливо, чинять нині чимало людей. Вони вважають себе добрими християнами, але не вірять, що Євангеліє варте того, щоб триматися за нього, якщо йдеться ризик для свого тіла, життя, майна та честь заради Євангелія. Тому вони наслідують Пілата. Бо у Пілата на землі є чимало нащадків, які відреклися Христа і Його Євангелія заради земного життя, благ і честі. Євангеліст добре показав це на прикладі з Пилатом. Коли Пилат почув ці слова, він більше не допитував Христа і заплющив очі та вуха. Він дозволив засудити невинного, бо вважав, що краще, щоб постраждала одна людина, а не всі. Отак і ми не хочемо, щоб  усе, що ми маємо, наразилося на ризик і загинуло. 

Пилат також вказує на те, що таке людська святість і праведність, на чому вона ґрунтується і наскільки міцно вкорінюється, коли тілу завдають шкоди або ставлять його під загрозу. Допоки зберігається влада, честь і багатство, зберігається і людська праведність та святість. Але коли честь, багатство і влада щезають, то також щезає людська праведність і святість. Це земна праведність. Вона минає і добігає кінця разом з тими, хто нею володіє. Так само стається з язичниками, які поклоняються світській побожності. Вони не відмовляться від неї. І лише тоді, коли закінчується життя, влада і честь, щезає і їхня чеснота. Саме так вони діють, і інакше не можуть. Тому ми називаємо це тимчасовою, світською праведністю. 

(St. L. VIII: 940-941. пер. з німецької Раяна Леслі). 

ДЖЕРЕЛО: Християнська культура, 2021.

Про державу, правителів, Божі обітниці

Ще кілька слів до попереднього допису щодо виховання та плекання державою, сім'єю правдивих чеснот. В усі часи за мудрих правителів, порадників, вчителів, наставників обирали людей зрілих, поміркованих, хоч, звісно, почасти траплялося й інакше і тоді був клопіт. Ми живемо в часи, коли молодь бува на повний голос самовпевнено волає, що вона вже доволі "мудра, освічена зусібіч, може хоч світом керувати".  І "керує", іноді докеровується "до ручки". 

Так от, у Святому Писанні Господь вустами пророка Ісаї говорить про кару, яку буде наслано на народ за непослух та богозневагу, зокрема, що країною, народом керуватимуть "дітваки". Уважно огляньмося довкола і побачмо подібне нині. 

ПРОРОК ІСАЯ 3:4-6

4  за правителів дам юнаків, і дітваки запанують над ними! 5 І буде чавити народ один одного, і кожен свого ближнього! Повстане хлопчак на старого, а легковажний на поважаного... 6 Бо схопить брат брата свого в домі батька свого та й скаже: Ти маєш одежу, то будь нашим правителем, і під рукою твоєю хай буде руїна оця!