Завдяки допису у Фейсбуці відомого українського письменника Мирослава Дочинця переглянув фільм Акіро Куросави (1910-1998)
"Тиха дуель" (1949) і мушу сказати, що він таки актуальний досі. Доволі цікавим також є спостереження за укладом життя японців у повоєнні часи. В нинішньому суспільстві відверто культивується еротоманія і сексуальність, розкутість тощо, причому вголос нічогісінько не говорять про сумні наслідки "любовних утіх" з ким попало, а вони ДУЖЕ серйозні - починаючи від втрати власного здоров'я до нанесення непоправної шкоди майбутній дитині або ж неможливості взагалі мати дітей. Отож, коли перед подружжям постає проблема: чому в нас немає або не може бути дітей, однією з вагомих причин є "розкуте" життя когось із них або ж обох до шлюбу чи навіть у шлюбі. Люди спершу "наберуться" усіх можливих вірусів, а згодом хочуть мати здорову дитину - так не буває. До того ж медицина хоч і помічна, але не всесильна і за все треба розплачуватись.
П.С. Про сюжет фільму: військовий лікар під час операції на фронті заразився від хворого на сифіліс, внаслідок чого, вважав за неможливе одружитися з нареченою, яка на нього чекала. Сифілітик-капрал після війни одружився, приховав від дружини хворобу, вагітна дружина таки довідалася про хворобу чоловіка, дитина виявилася хворою і померла.
