Меджибіж

 

Луцький замок

 

29 серпня - День пам'яті загиблих захисників України

Незгасна, світла пам'ять, подяка, уклін усім захисникам України, які у жертовнім служінні поклали свої життя у боротьбі за свободу і незалежність нашої держави. Дякуємо вам, сини і доньки України, за мужність і відвагу, пишаємося вами, схиляємо свої голови у скорботі і шані, завжди пам'ятатимемо вашу звитягу і тягар, який ви взяли на свої плечі, щоб захистити Україну від московських окупантів, не дозволити їм знову затягти нас у ярмо, поневолити, знищити.  Слава Україні! Героям слава!

Спіть, хлопці, спіть...
Спіть, хлопці, спіть,
Про долю, волю тихо сніть!
Про долю, волю Вітчизни...
Чи ж можуть бути кращі сни?
За рідний край, за край святий
Ви віддали вік молодий,
Ви віддали юнацькі сни,
Вишневий світ життя весни.
Летіли Ви, мов ті орли...
Ні мами плач, ні крик сестри
Не зупинили Вас на мить.
Цить, мамо, цить! Цить, сестро, цить!
Летіли Ви і без ваги,
Неначе льви боролись Ви.
Що кулі Вам і що штики?
Ви юнаки, ви козаки!
І кликав Вас Господній глас...
Ви йшли боротися за нас,
За чарів чар, за мрію мрій,
За волю йшли на перебій.
І Ви пішли в щасливу путь,
І Ви пішли, щоб не вернуть.
Червоний штик, кривавий шлях,
Стоять могили по лісах...
А прийде день, великий день,
День радості і день пісень,
І загуде свободи дзвін —
До Вас прийдем ми на поклін.
І там, де Ви лягли кістьми,
Ми ляжем вільними грудьми.
На ваших тихих могилах
Замає наш побідний стяг.

БОГДАН ЛЕПКИЙ

День Незалежності України

МОЛИТВА ДО ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Всемогутній і милосердний Боже, з Твоєї ласки 1991 року від Різдва Твого Сина Україна здобула свободу і незалежність, і нині ми дякуємо Тобі за всі благословення, якими Ти обдарував нашу Вітчизну і український народ. Впродовж усіх років нашої історії, нашої омріяної незалежності виявлялися Твоя могутня правиця, Твоя присутність, провід і керівництво. Ми часто збочували на манівці і відпадали від Тебе, але Ти щоразу повертав нас до Себе, посилаючи нові випробування. Ти піклувався про нас і ніколи нас не полишав. 

Молимось до Тебе: дай нам серця, сповнені щирого каяття, палкої віри і твердого покладання на Тебе, щоб ми належно цінували Твої дарунки благодаті, виявляючи Тобі послух і вдячність. Дай нам щирого бажання і готовності служити Тобі задля добра нашому народові і на славу Тобі. Навчи нас бути відповідальними за наші слова і вчинки, за теперішнє і майбутнє України і українського народу. Дай нам гідних і побожних провідників, державних посадовців. Просвіти тих, кому Ти дав привілей бути при владі, щоб вони відповідально, зі страхом Божим, чесно, гідно, жертовно виконували свої обов’язки і не впадали у гріх самолюбства, грошолюбства, захланності та байдужості, пам’ятали про каяття і віру, про Твоє живе і вічне Слово, що робить благословенними народ і країну. 

Захисти нас від зовнішніх ворогів, які прагнуть загарбати нашу землю, чигають на наші життя. Вбережи від внутрішніх ворогів, які нечесним шляхом хочуть збагачуватися за рахунок держави і народу. Охорони нас від усякого зла, недолі, голоду, війни, поділення, невіри і відпадання від Тебе. Освячуй та просвічуй наші серця і серця всіх в Україні сущих Твоїм святим Словом, котре є правдою. Нехай Євангеліє Твого Однородженого Сина, а нашого єдиного Господа і Спасителя Ісуса Христа, шириться теренами України і вкорінюється у кожному серці, приносячи рясний плід у вигляді спасенних душ і благословенної Тобою країни. Даруй українському народові і нашій Батьківщині правдивий мир, злагоду і нелицемірну любов до Тебе і ближніх. Утримуй нас у спасенній вірі в Твого Сина, який живе і царює з Отцем і Святим Духом нині і повіки. Амінь! 

З літописів

 #Русь #Україна #історія #літописи

...Весь світ був одданий [на покару] , через це гнів [божий] розпростерся, через це мучать народ: тих ведуть полоненими, а других рубають, інших оддають на помсту, і гірку вони приймають смерть, другі тремтять, дивлячись на тих, яких убивають, інших уморюють голодом і спрагою,— одна покута, одна кара, що багатоманітні несе нещастя, і різні печалі, і страшні муки. Тих в’яжуть, і ногами пхають, і на морозі держать, і знущають­ся, та се найгірше і найстрашніше, що в християнськім роді страх, і неспокій, і біда розпросторилася.

Літопис Руський. Повість минулих літ, 11 століття по РХ.

Through the storm to calm

 

Скорбота і молитва та Боже Слово

На мій погляд, як душпастиря, варто було б щоденну ранкову хвилину скорботи і пошанування полеглих чергувати з хвилиною короткої молитви і Божого Слова. Бог чує молитви Своїх дітей і відповідає на них. Слово Боже має чимало взірців звертання до Господа під час випробувань, лиха, негараздів, смутку і страждань, а також втішних Божих обітниць. Написано: до Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую... (Псалом 50:15). 

Добрі діла милосердя

 #Україна #війна #люди #допомога #подяка #вдячність #чесноти

Хрест, який нині несе Україна, напевно, найважчий у нинішньому столітті, бо йдеться про існування, життя або смерть усього народу, держави, яку намагається поглинути вселенське зло під назвою московія. Україна вдячна всім, хто став поруч із нею у цьому кривавому герці з загарбниками. Ми будемо пам'ятати це завжди. Це те, про що ніколи не годиться забувати. Вдячність за допомогу і підтримку - це одна із правдивих чеснот. Однак, коли Україні, яка понад 10 років поспіль воює, зазнає величезних людських і матеріальних втрат, дехто безперестанку, денно і нощно нагадує, що треба бути вдячним, то це схоже на ситуацію, коли важко поранений лежить у шпиталі, а над ним стовбичить благодійник і безупинно повторює,  які ліки він надав для лікування нещасного, а щойно бідолашний відкриє очі, йому кажуть, що треба бути безмежно вдячним до скону.  

У притчі Ісуса Христа про доброго самарянина (Луки 10:30-37) ми бачимо взірець милосердного ставлення до ближніх у потребі без огляду на подяку чи її відсутність з боку того, кому допомогли. Там Господь каже: "Іди і роби так само!" В іншому місці, кажучи про зроблене побожно, Спаситель говорить, що так належить чинити і казати: "Ми нікчемні раби, бо зробили лише те, що повинні були зробити!" (Луки 17:10).  У тому ж розділі (Луки 17) йдеться про десятьох, зцілених Ісусом від прокази. Лише один із них віддав Богові хвалу. Іншими словами, отримавши поміч, ми дякуємо Богові за доброчинців, молимось за них, дякуємо їм. Але доброчинцю не слід нагадувати нам щоденно про його "благий учинок".  Принагідно пригадаймо Святого Миколу - цього великого і милосердного доброчинця, пошанованого Церквою. Він намагався бути помічним непомітно, щоб потребуючий допомоги поцінував дарунок, як Божу ласку насамперед. 

Господь каже: якщо ви допомогли нужденному, нагодували голодного, зодягнули убогого, відвідали хворого, то це ви зробили також і Йому, для Нього: "що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили." (Матвія 25:35-45). Гуманність, доброчинність, милосердя - це правдиві чесноти, плекаючи які, ми підносимо хвалу Богові, дякуємо, що мали нагоду бути помічними. Такі чесноти є плодами і ознаками нашої живої віри. Єдиному Богові за все слава!

Поучення Володимира Мономаха

Вибрані місця з Поучення Володимира Мономаха (11 ст. по Різдві Христа)

Найперше, задля Бога і душі своєї, страх майте Божий у серці своїм…

[треба мати] душі чисті, непорочні, тіла худі, лагідну бесіду і в міру слово господнє; при їді і питті без галасу великого бути, при старих — мовчати, премудрих — слухати, старшим — покорятися, з рівними і меншими — приязнь мати; без лукавства розмовляти, багато розуміти; не лютувати словом, не хулити розмовою, не надміру сміятися,соромитися старших; до жінок недостойних не говорити; долу очі мати, а душу — вгору; уникати, не старатися повчати легковажних;...Якщо ж хто [з] вас може іншим помогти — од Бога нагороди нехай той сподівається,і вічними благами він пораює...

У нікчемному сьому житті научися, віруючий чоловіче, діяти благочестиво, научися, за євангельським словом, «очима управляти», язик здержувати, ум смиряти, тіло упокорювати, гнів подавляти, помисел чистий мати, спонукаючи себе на добрі діла Господа ради; 

Воістину, діти мої, розумійте, як ото єсть чоловіколюбець-Бог милостив і премилостив. Ми, люди, грішні є і смертні, а коли нам хто зло вчинить, то ми хочем його пожерти і кров його пролити найскоріш. А Господь наш, володіючи і животтям і смертю, согрішення наші, вищі од голови нашої, терпить [раз], і знову, і до [скону] живоття нашого. 

Як небо створено, або сонце як, або місяць як, або зорі як, і тьма, і світ? І земля на водах покладена, господи, твоїм промислом! Звірі різноманітнії, і птиці, і риби прикрашено твоїм промислом, Господи! І сьому чуду ми дивуємся: як із землі сотворив ти людину, які різноманітні образи людських лиць! Якщо б і весь мир зібрати докупи,— не всі на одну подобу, а кожен із своїм образом лиця, за Божою мудрістю. І сьому подивуємось: як птиці небеснії з ірію йдуть, і спершу [в] наші руки, та не зостаються на одній землі, але й сильні і слабі ідуть по всіх землях, за Божим повелінням, щоб наповнилися ліси і поля. А все те дав Бог на благо людям, на їжу, на радість. Велика, Господи, милість твоя до нас, коли блага ті сотворив ти єси задля грішної людини. І ті ж птиці небеснії умудрені тобою, Господи: коли повелиш — то заспівають і людей веселять тобі, а коли ж ти не повелиш їм, І то, язика маючи, оніміють.

Якщо вам Бог зм’якшить серце, то сльози свої пролийте за гріхи свої, кажучи: «Як ото блудницю, і розбійника, і митника ти помилував єси, [Господи], так і нас, грішних, помилуй». І в церкві се дійте, і [спати] лягаючи...Навіть і на коні їздячи, [коли] не буде [у вас] ні з ким діла [і] якщо інших молитов не умієте ви мовити, то «Господи, помилуй», благайте безперестану потай,— бо ся молитва єсть ліпша од усіх. [Молітеся краще] , ніж думати нісенітницю, їздячи. Усього ж паче — убогих не забувайте, але, наскільки є змога, по силі годуйте і подавайте сироті, і за вдовицю вступітесь самі, а не  давайте сильним погубити людину. 

Єпископів, і попів, і ігуменів [поважайте], з любов’ю приймайте од них благословення і не одсторонюйтеся од них, а по силі любіте і подбайте [про них], щоб дістати через їх молитву [милість] од Бога. Паче всього — гордості не майте в серці і в умі. А | скажімо: «Смертні ми єсмо, нині — живі, а завтра — у гробі. Се все, що ти нам, [Боже], дав єси,— не наше, а твоє, [його] нам поручив ти єси на небагато днів». І в землі не ховайте [нічого],— се нам великий єсть гріх.

Старих шануй, як отця, а молодих — як братів. У домі своїм не лінуйтеся, а за всім дивіться. Не покладайтесь на тивуна, ні на отрока, щоби не посміялися ті, які приходять до вас, ні з дому вашого, ні з обіду вашого.

На війну вийшовши, не лінуйтеся, не покладайтеся на воєвод. Ні питтю, ні їді не потурайте, ні спанню. І сторожів самі наряджайте, і [на] ніч лише з усіх сторін розставивши довкола [себе] воїв, ляжте, а рано встаньте. А оружжя не знімайте із себе вборзі, не розглядівши [все] через лінощі, бо знагла людина погибає.

Лжі бережися, і п’янства, і блуду, бо в сьому душа погибає і тіло. А куди ви ходите в путь [за даниною] по своїх землях,— не дайте отрокам шкоди діяти ні своїм [людям], ні чужим, ні в селах,  ні в хлібах, а не то клясти вас начнуть. 

Недужого одвідайте, за мерцем ідіте, тому що всі ми смертні єсмо. І чоловіка не миніть, не привітавши, добре слово йому подайте. Жону свою любіте, але не дайте їм, [жінкам], над собою власті.

А се вам основа всього: страх Божий майте вище над усе. Якщо забуваєте [се] все, то часто перечитуйте: і мені буде без сорома, і вам буде добре. А коли добре щось умієте — того не забувайте, а чого не вмієте — то того учітесь, так же, як отець мій. Удома сидячи, він зумів знати п’ять мов,— а за се почесть єсть од інших країв. Лінощі ж — усьому [лихому] мати: що [людина] вміє — те забуде, а чого ж не вміє — то того не вчиться. А добре поводячись, не лінуйтеся ж ні до чого доброго, а насамперед до церкви І [ходити]. Хай не застане вас сонце на постелі,— так бо отець мій діяв блаженний і всі добрії люди достойні. Вранішню воздавши Богові хвалу, і потім, коли сходить сонце, і побачивши сонце, [слід] прославити Бога з радістю. 

Війна, люди, віра, випробування

 Душпастирське 

Навіть за сотні кілометрів від Києва нині не стулили очей чимало людей, благаючи Бога про захист киян...Стрічки соцмереж рясніли повідомленнями про удари московитів балістикою, про жахіття вибухів, наляканих до смерті людей, руйнування. Щось також писав, намагався підтримати одних і розрадити інших. 

Як це завше буває, читав коментарі, в котрих деякі люди зневажливо висловлювалися про Бога, ображали віруючих, кляли.  Так, війна, інше велике лихо - це завжди виклик для всіх. Одні у важких обставинах збагнуть, що єдиний захист і надія - це Бог, інші відпадають від Нього, розчаровані наслідками лиха. Треті, як були далекі від Бога - так і ними є далі. Як душпастир хочу лише нагадати людям, що ця війна в Україні не єдина в історії людства, і наслідки її теж не нові. 

Подібне вже було не так давно - у 20 столітті, коли Перша і Друга світові війни зачепили усе людство, а жертви сягнули мільйонів. І тоді теж перед людьми поставали ті ж питання, які постають перед нами нині: Де Бог? Чому кояться ці страшні злочини? Чи повинен я вірити далі? Де мені шукати захист і прихисток? 

Знаймо: Бог завжди тут, з нами. Він плаче разом з нами, коли ми схиляємось над загиблими, хоронимо їх. Він поруч з покаліченими у шпиталях, з охопленими горем рідними загиблих. Він поруч наших захисників у шанцях і землянках, бліндажах. Бог на боці справедливості. А справедливість така, що коли б Він знову, як при потопі, вирішив позбавити грішників життя, то на землі залишилося б людей, як на ковчезі Ноя. 

Тож Бог відкинув цей задум назавжди і втілив інший - спасіння грішників через віру в Його Сина, дарування їм вічного життя, навіть якщо злочинець зазіхає на нього тут, на землі. Не відкидаємо Божої милостивої руки ніколи. Не богозневажаймо, коли нам важко. Хай з наших вуст ніколи не виходять слова, які ображають Бога і Боже. Цінуймо жертву Божого Сина, який помер за нас і наші гріхи. Будьмо певні - Бог не залишить зло без кари, воздасть богозневажникам, які проливають невинну кров, зітре з очей наших гіркі сльози страждання і болю. Бо і Його Син зазнав невимовного болю, страждань і мук за гріхи цього світу.

Чарівна Венеція

 

До роковин війни: Посидь зі мною...

До роковин українсько-московської війни (2014-2026).
Присвячую з вдячністю усім нашим захисникам. Світла пам'ять тим, хто у вічності, Божого захисту та опіки живим. 
=================
ПОСИДЬ ЗІ МНОЮ
Слова, музика: Тараса Коковського
Аранжування: SUNO AI.
2026. 

Посидь зі мною поруч поки дощ,
Поки не всі ще сказані слова,
Поки ще руки не торкнулись рук,
Я на прощання ще не цілував.

 
Побудь бодай ще трохи і не йди,
Бо завтра вирушаємо на Схід, 
Я мушу боронити від біди
Тебе і Україну, цілий світ.

У тебе очі ніжно-голубі
І чарівне волосся золоте,
Я перемогу присвячу тобі,
А нині мушу битися за те. 

Ми тут щодня під кулями й вогнем,
Ангелик біля серця – від дітей.
Господь пильнує й береже мене,
І берегтиме, сподіваюсь ще…

Ти не хвилюйся, мамо, – ми живі,
Ми ще з тобою довго проживем,
У нас ще справ багато на землі
І купа нерозв’язаних проблем. 

А вдома як? надіюсь – все гаразд,
Поспіли, певно, яблука в саду?
Ви там моліться, дорогі, за нас,
Я скоро…Я повернуся…Прийду…

24 лютого 2026 року. До роковин війни в Україні.

 До роковин війни...(2014-2026)

Світлій пам'яті наших героїв, що поклали життя за свободу і незалежність України присвячується. Слава Україні! Героям слава! Відео - з відкритих джерел. Текст, музика музичного супроводу, виконання: Тараса Коковського. 2026.

ЗГАДАЙ МЕНЕ
Українським захисникам, котрі полягли за свободу і незалежність України у 2014-2026 присвячується. Слова, музика, виконання - Тараса Коковськкого

Колись, як літо змінить осінь,
І ця війна уже мине,
Бодай на мить, красива досі
Згадай мене…

На дальній чи близькій дорозі,
Як доля межу перетне,
То ти, при Божій допомозі
Згадай мене…

Коли щасливий до нестями
Тебе коханий пригорне,
І ти кохатимеш так само,
Згадай мене…

В любові або нелюбові 
Людське життя і так мине,
На добрім чи недобрім слові,
Згадай мене…

Нехай буде благословенне
Для тебе вічне і земне,
І ти, забувши вже про мене,
Згадай мене…

Коли я світ оцей залишу,
Й мене ніхто вже не спімне,
Прийди, де ясен сни колише,
Й згадай мене…

Під ранок після масованого удару по Україні

Одного дня ця клята війна добіжить кінця. Поза сумнівом. Ми переможемо! Ми вже перемогли! Ми житимемо поруч далі усі - ветерани, покалічені військові і цивільні, волонтери, ухилянти і втікачі...Ходитимемо тими ж вулицями і дивитимемось в очі одне одному...Комусь доведеться відвертати погляд убік. З кимось буде важко звично вітатись. Перед іншими буде ніяково за те, що ми живі, а їхні сини, доньки, кохані - в землі, за котру полягли. Життя триватиме далі...Біль краятиме серце і не відпустить, допоки живемо. Шрами на душах і серцях болітимуть денно і нощно. Кепська приповістка про те, що незамінних нема, не справджуватиметься, бо втрачених у цій війні найдорожчих не замінити ніким. Але ми житимемо - заради "мертвих, живих і ненароджених", заради утвердження справедливості і правди. Ми житимемо попри все...Всупереч усьому... Господи, дай нам сили пережити це пекельне сьогодення, перейти крізь усе, довершити справу до кінця - стати грабарями імперії зла, поховати її доконечно, аби вона вже ніколи й нікому не заподіяла зла. Заради Христа, амінь.

Тернопіль у жалобі

Нині відвідав місця трагедій у нашому Тернополі...Забракне слів, щоб висловити враження від побаченого...Спілкувався з людьми... Вони навідуються сюди впродовж дня - дорослі, діти, знайомі і приятелі постраждалих...Останні розпитують мешканців про своїх друзів, хочуть бодай щось дізнатись про їхню долю. Члени комісій з власниками квартир обчислюють завдані збитки. Мешканці і комунальники закривають розбиті вікна помешкань плівкою і ДСП. 

Волонтери запрошують зігрітися і попоїсти. 
Від свідків ударів люди довідуються про подробиці того страшного ранку. У багатьох сумні обличчя і сповнені болю та сліз очі. Почорнілий від вогню і диму будинок жахає чорнотою. Пінопласт, котрим були утеплені стіни, вигорів дотла. Гурт діточок зібрався поруч із руїнами одного з будинків. Заплакане дівча розповідає, що вони вкотре приходять сюди, щоб довідатись про долю зниклої Софійки. 

Працює техніка, другу добу рятувальники розбирають завали і шукають потерпілих. Час від часу з'являються журналісти, представники ЗМІ, клацають фотокамери... Чергують психологи, авта швидкої медичної допомоги...Біля будинків пораються працівники водоканалу, газовики. У зовні, начебто неушкоджених будинках, також можуть бути проблеми - вибухова хвиля може пошкодити труби газопостачання та водогону, зокрема в місцях з'єднань, отож для поновлення постачання води, а надто газу потрібно перевірити справність труб у помешканнях задля уникнення проблем. Найменша дрібниця може обернутись небезпекою. 

День добігає кінця. Місто накриває темрява. Тишу розривають генератори біля магазинів. Тролейбуси "на припоні". Лише біля ушкоджених ударами ракет московитів будинків довкілля осяяне світлом прожекторів рятувальників. Вони трудяться, наче мурахи...Вже самі...Перехожі розійшлися по домівках. Вони у них є, дяка Богові. А у багатьох потерпілих вже нема. Отак, за одну мить домівку, рідні стіни, тепле родинне гніздо втрачено. Страшно, боляче, гірко. 

Цапня з боліт хоче отакими злочинами вирвати нам серце з грудей, роз'ятрити болем і втратами душу, загнати у розпач, безнадію і безвихідь. Але їм це не вдасться, бо ми вже випили чашу свого болю до дна, ми просякнуті ним наскрізь, ми пройшли крізь вогонь і не подаруємо їх бажаного. Ми станемо їхніми грабарями, могильниками. 

Цими днями наше сонячне і затишне місто в жалобі, бо так треба, так належиться. Ми оплачемо своїх загиблих і станемо знову у стрій з гаслом - Moscovia delenda est! Світла пам'ять тернополянам, жертвам ударів окупантів 19 листопада.

ТОП-10 українських сервісів і додатків, які підкорили весь світ

Молитва до Дня Захисника України

Дорогий Небесний Отче, в День Захисника України ми підносимо свої молитви до Твого престолу благодаті за все українське військо, захисників, усіх, хто стоїть в обороні нашої Вітчизни. 

Просимо Тебе – будь поруч них щодня і щогодини. Заради Твого Однородженого Сина прости їм їхні провини і зміцни їхню віру. Допоможи їм вірно служити своєму народові та Україні. Скеруй їх до вірності єдиному Господу і Спасителю Ісусу Христу. Утримуй у вірі їхніх рідних та близьких і нехай вони перебувають під Твоєю милостивою опікою, допоки захисники не повернуться домів. Зміцни їх у розумінні того, що їхнє служіння є служінням Богові, Україні, нашому народові. 

Допоможи їм долати страх і спокусу. Дай їм сили до того, що є святим, побожним, чеснотним і чистим. Вчини їх прикладом християнської поведінки для їхніх побратимів і невіруючих. Дай їм мужності сповідувати Твоє святе ім'я і свідчити про Тебе кожної нагоди. Зміцни їх в любові до справи Христової Церкви і жертовної праці, щоб Твоє ім'я шанувалося і прославлялося, а їхнє життя було життям присвяти і служіння Тобі. Заради Ісуса Христа, амінь!

Молитва до Дня незалежності України

Всемогутній і милосердний Боже, з Твоєї ласки 1991 року від Різдва Твого Сина Україна здобула свободу і незалежність, і нині ми дякуємо Тобі за всі благословення, якими Ти обдарував її та весь український народ. Впродовж усіх років нашої історії, нашої омріяної незалежності виявлялася Твоя могутня правиця, Твоя присутність, провід і керівництво. Ми часто збочували на манівці і відпадали від Тебе, але Ти щоразу повертав нас до Себе, посилаючи нові випробування. Ти піклувався про нас і ніколи нас не полишав. 

Молимось до Тебе: дай нам серця, сповнені щирого каяття, палкої віри і твердого покладання на Тебе, щоб ми належно цінували Твої дарунки благодаті, виявляючи Тобі послух і вдячність. Дай нам щирого бажання і готовності служити Тобі задля добра нашому народові і на славу Тобі. Навчи нас бути відповідальними за наші слова і вчинки, за теперішнє і майбутнє України і українського народу. Просвіти тих, кому Ти дав привілей бути при владі, щоб вони побожно, відповідально, з правдивим Божим страхом, чесно, гідно, жертовно виконували свої обов’язки і не впадали у гріх самолюбства, грошолюбства, захланності та байдужості, пам’ятали про каяття і віру, про Твоє живе і вічне Слово, що робить благословенним народ і країну. 

Захисти нас від ворогів, які жадають загарбати нашу землю, чигають на наші життя, охорони від усякого зла, недолі, голоду, війни, поділення, невіри і відпадання від Тебе. Поблагослови наше воїнство і вбережи наших захисників. Наблизь нашу перемогу і мирне, щасливе життя на рідній землі. Розпорош наших ворогів! 

Освячуй та просвічуй наші серця Своїм святим Словом, котре є правдою. Нехай Євангеліє Твого Однородженого Сина, а нашого єдиного Господа і Спасителя Ісуса Христа шириться теренами України і вкорінюється у кожному серці, приносячи рясний плід у вигляді спасенних душ і благословенної Тобою країни. Даруй українському народові і нашій Батьківщині правдивий мир, злагоду і нелицемірну любов до Тебе і ближніх. Утримуй нас у спасенній вірі в Твого Сина, який живе і царює з Отцем і Святим Духом нині і повіки. Заради Христа, амінь!

Апокаліпсис нині

За вікном 21 століття. Від новітніх технологій та винаходів голова обертом. А тим часом щодення українців нагадує картини апокаліпсису. Українці, надто діти, нажахані сиренами повітряної тривоги, вибухами і наслідками атак мсквитів. Радіо і телебачення щодня транслюють зауваги щодо поводження у випадку ударів дронами і ракетами…Експерти радять як рятуватися, де сховатися, як діяти під час пожежі, завалів, обстрілів, при застосуванні хімічної зброї…Як приготувати алярмовий наплічник…
ЩЕ РАЗ - за вікном 21 століття! А якийсь маразматик і шизофренік з ядерним арсеналом та імперськими амбіціями нахабно і цинічно тероризує цілий світ, на очах в усіх знущається над незалежною державою та її народом, безкарно коїть злочини, проливає невинну кров…А тим часом «братія мовчить собі, витріщивши очі! Як ягнята; "Нехай,— каже, може, так і треба", «На всіх язиках все мовчить, бо благоденствує!». Братія стурбована, занепокоєна, вражена, спантеличена, розгублена, пойнята балаканиною, нарадами, порадами, співчуттями, жалем,  але найбільше отим «дамо поміч, запровадимо санкції, тільки би нас не зачепило, чогось нам не попсуло». Замість того, щоб гуртом поганця відшмагати, поставити на місце, притягнути до відповідальності та кари. ЗНОВУ: за вікном 21 століття! QUO VADIS, грішний світе? Дай ще трохи доброго життя бодай нашим дітям та онукам…Господи, помилуй. 

Уроки релігії в ЄС

Релігійне виховання в школі є одним із усталених європейських стандартів. Майже всі країни Європейського Союзу ставляться до релігійної освіти, як до обов’язкового елементу шкільної системи освіти і фінансують її, оскільки переконані, що без цієї складової громадяни матимуть серйозні проблеми з розумінням європейського «культурного коду». Конфесії залучені до процесу винаймання та звільнення вчителів релігії, які повинні мати конфесійну богословську освіту. Уроки релігії проводяться одночасно для вірян різних конфесій, щоб кожен учень міг відвідувати їх відповідно до своєї конфесійної приналежності чи віросповідання.

Уроки релігії в школі є у 23 країнах ЄС. У 8 країнах ЄС участь у шкільних уроках релігії є обов’язковою. Це такі країни: Австрія, Кіпр, Данія, Фінляндія, Греція, Мальта, значна частина німецьких земель і Швеція. Невіруючі можуть бути звільнені від уроку релігії. 

У Німеччині право викладати релігію в школах гарантується Конституцією (пункт 7, стаття 3), згідно з якою уроки релігії повинні проводитися окремо для різних конфесій, з взаємною повагою.

В Греції та на Кіпрі школярі, які визнають себе православними, зобов’язані відвідувати шкільну катехизацію. У низці країн ЄС участь в шкільних уроках релігії є добровільною (факультативною), залежно від побажань батьків або учнів старших класів. 

АВСТРІЯ

Школярі австрійських шкіл, приступаючи до навчання, зазначають свою конфесійну приналежність чи її відсутність. До їхньої шкільної програми входить урок релігії. Кожен школяр може долучитись до групи відповідно до свого віросповідання, натомість атеїсти мають можливість "перепочити". Уроки релігії проводять служителі Церков або викладачі з відповідною богословською освітою. Для всіх учнів державних шкіл, які належать до юридично визнаної в Австрії Церкви чи релігійної спільноти, уроки релігії є обов'язковим предметом. Єпископ Вільгельм Краутвашль, відповідальний за освіту та виховання при Єпископській Конференції Австрії зазначив: "Якщо ми хочемо демократичного, плюралістичного суспільства, ми не можемо обійтися без конфесійних уроків релігії, які учні можуть вільно обирати".

Обов’язок щодо викладання релігії в державних школах Австрії ґрунтується на 2-й статті Закону про освіту 1962 року. У ній зазначено, що метою австрійської освіти є співробітництво через відповідну освіту задля розвитку здібностей молоді відповідно до їхніх релігійних цінностей. Тому релігійне навчання в державних школах є обов’язковим, а його фінансування здійснюється за рахунок держави.

ПС. На мій погляд цей досвід можна було б запозичити і нам в Україні. Для цього потрібне належне розуміння важливості релігії і Церкви для суспільства з боку держави та влади. Останні часто говорять про європейські цінності, однак самих лише слів не досить.