Мартин Лютер про церкву

Правдива Церква повинна навчати:
Що таке Закон
Що таке Євангеліє
Що таке гріх
Що таке Божа ласка
Що таке дари Святого Духа
Що таке правдиве каяття
Що таке правдиве сповідання
Що таке християнська свобода
Що таке свобода волі
Що таке християнська любов
Що таке хрест Христа
Що таке християнська надія
Що таке Хрищення
Що таке Господня вечеря
Що таке Служба Божа
Що таке Церква
Що таке влада ключів
Яким повинен бути єпископ
Яким повинен бути диякон
Що таке публічне служіння
Яким повинен бути добрий Катехизис
Що таке 10 Божих заповідей
Що таке Господня молитва
Що таке Символ віри
Що таке молитва
Що таке молитовне чування
Як читати і тлумачити Писання
Що таке добрі діла
Правдива церква повинна провадити  - навчання для бажаючих взяти шлюб, навчання дітей, слуг, покоївок, навчання поваги до влади, відвідування хворих, відвідування шпиталів, піклування про бідних, служіння для вмираючих. 
Мартин Лютер, праці
LW 34:52 Exhortation to the clergy assembled at Augsburg  
Переклад з англійської Тараса Коковського

Лютер про правдивий набуток для ближнього

Яка користь буде для вашого ближнього, якщо ви збудуєте храм з чистого золота? Який набуток він отримає від великих та малих дзвонів, від демонстрування помпезності та облуди в церквах за допомогою облачення, реліквій, статуй, посудин зі срібла, спалювання незліченної кількості свічок і кадіння ладану? Яку користь він матиме від церковної метушні, бурмотіння, нічних чувань та мес? Ви гадаєте Бог дозволить аби з Ним розплачувались звуком дзвонів, димом кадильниць, демонструванням золота та іншими нісенітницями? Жодного з переліченого Він не заповів.  Але [Він наказав], якщо ви бачите, що ваш ближній помиляється, грішить, має потребу, страждає – вам слід йому допомогти тим, чим ви можете. Якщо ви не можете зробити ще більше – допоможіть йому словом та молитвою. Бо саме так Христос зробив нам і дав нам приклад, як повинні чинити ми. Християнин повинен практикуватись у двох речах. Перша зосереджується на Христі, коли християнин єднається з Христом і через віру робить Його своїм, будучи зодягненим у Христові багатства і цілковито довіряючи Йому, покладаючись на Нього. Друга зосереджується на вашому ближньому, коли ви посідаєте його місце і дозволяєте йому мати частку власного правдивого набутку.
Мартин Лютер
LW AE 52:17, Sermons II, The Gospel for Christmas Eve, Luke 2:1-14
Переклад з англійської Т.Коковського

ПРО РОЛЬ ТА СЛУЖІННЯ ЦЕРКВИ

...[справедлива - ТК] критика надто потрібна в наш час, коли видима християнська церква стала дуже активною та часто спрямовує свої зусилля на вдосконалення соціальних, економічних та політичних умов у світі. Через цю активність церква може здаватись живою силою в світі. Але часто-густо подібні зусилля пов’язані цілком з ігноруванням вчення та Господніх заповідей. Діла, не вмотивовані Євангелієм навряд чи є звершеними перед Богом. Їм бракує найнеобхіднішої складової частини - любові...Головне завдання церкви - проповідувати Євангеліє в його чистоті і правді та здійснювати Таїнства відповідно до Христового запровадження. Якщо це нехтується, або якщо Євангеліє затьмарюється всіма видами фальшивого вчення, церква може бути зайнятою день у день, з ранку до ночі, але її діла ніколи не будуть “довершеними” в очах  Бога, тому що така діяльність не є працею, якою Бог призначив їй займатись. Також цікаво спостерігати скільки церковної турботи про бідних та зневажених сьогодні проявляється не у справжніх вчинках любові та доброти, але радше у політичних справах, часто-густо здійснюваних через високооплачуваних лобістів, які переймаються проблемами бідних за гроші інших людей.  Подібні діла також  навряд чи є “довершеними” в Божих очах, хоча вони можуть бути  політично доцільними та слугувати засобами підтримки громадського порядку. ...Про так зване “соціальне Євангеліє” двадцятого століття. В багатьох регіонах...християнська релігія перетворилась ні на ніщо інше, як на піклування про соціальний та економічний добробут людей.  Однак, можна мати всі потреби достатньо забезпеченими, користуватись усіма громадянськими правами, мати гарний будинок і здорову їжу, і все ще бути нужденним та мізерним, тому що потреби душі не задовольняються. Через те релігія, яка спонукає людей надто турбуватися про їжу, пиття та одяг, робить надто мало або взагалі нічого не робить для того, щоб принести їм надію та радість, котрі приходить від прощення їхніх гріхів через кров Христа. Така релігія, по суті справи, не задовольняє людські потреби і не заслуговує на те, щоб називатися християнською релігією.
З.Беккер, Коментарі до книги Об'явлення
(переклад з англійської Т.Коковського, 2006).