Коли ви вмирали...

Знову на Сході поклали за нас свої життя українські вояки...Невдовзі відспівуватимуть ще біля 20 хлопців... Дивлюся на цих дужих чоловіків у розквіті сил, котрі пішли боронити Україну і серце крається: скільки треба часу, зусиль та любові аби з маленького хлоп'яти виріс красень-козак, вояк, чоловік! Ось він робить перші кроки, а там - впевнено ступає по землі, за яку ладен пролити кров... А згодом якась мить - і все скінчено! -- чоловіка, козака, вояка, батька, сина, брата, приятеля, друга, товариша - нема... Одна єдина мить - і життя обірвалося, а з ним надії, сподівання, мрії... Страшно....Звикнути до цього неможливо... Жити з цим важко... Вічна пам'ять героям! Земля їм пухом. Господи, спаси і помилуй.