Першість у Царстві Божому (Марка 9:30-37)

Царство небесне наблизилось (Матвія 9:35-38)

Шукайте ж найперше Царства Божого! (нарис проповіді)

Текст проповіді: Євангеліє від Луки 17:20-30
20 А коли фарисеї спитали Його, коли Царство Боже прийде, то Він їм відповів і сказав: Царство Боже не прийде помітно,  21 і не скажуть: Ось тут, або: Там. Бо Боже Царство посеред вас!*  22 І сказав Він до учнів: Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Людського, та не побачите...  23 І скажуть до вас: Ось тут, чи: Ось там, не йдіть, і за ним не біжіть!  24 Бо як блискавка, блиснувши, світить із одного краю під небом до другого краю під небом, так буде Свого дня й Син Людський.  25 А перше належиться багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього...  26 І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського:  27 їли, пили, женилися, заміж виходили, аж до того дня, коли Ной увійшов до ковчегу; прийшов же потоп, і всіх вигубив.  28 Так само, як було за днів Лотових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували;  29 того ж дня, як Лот вийшов із Содому, огонь із сіркою з неба линув, і всіх погубив.  30 Так буде й того дня, як Син Людський з'явиться!

Мир вам у Христі Господі нашім!
Дорогі брати і сестри,

У Євангелії від Матвія Господь говорить: «Шукайте ж найперше Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться». (Матвія 6:33). У Господній молитві ми молимось: «Нехай прийде Царство Твоє…». В поясненні до цього прохання Господньої молитви Мартин Лютер у своєму Катехизисі каже: «Що таке Царство Боже? Це власне саме те, про що ми довідалися з Символу віри – що Бог послав Свого Сина Ісуса Христа, нашого Господа, у світ, щоб викупити нас від влади диявола і привести нас до Себе, і щоб Він міг панувати над нами, як Цар праведності, життя і визволення від гріха, смерті і зіпсованої совісті, для чого Він також дарував нам Свого Святого Духа, Котрий повинен принести нам все це через Його святе Слово, а також Своєю силою просвітити нас і зміцнити у вірі» (Лютер, ВК, 2-ге прохання Господньої молитви).
Євангелист Лука розповідає, як одного разу фарисеї запитали Ісуса Христа про Царство Боже. Вони хотіли знати, коли воно настане. Природно виникає питання: «Чи ми, коли молимось Господньою молитвою «Нехай прийде Царство Твоє…», добре знаємо про що просимо Бога?» Адже просити у Всемогутнього Бога те, про що не знаєш, може бути небезпечно, чи не так?  Отож  ми, покладаючись на Бога, просимо, щоб Його Царство прийшло до нас, бо твердо віримо, що Боже Царство є для нас добром. 
Ісус дає нам кілька підказок щодо того, яке саме Царство Він нам дає. Ми не запроваджуємо його власними зусиллями. Запроваджене людськими зусиллями не може тривати довго. Ви можете бути дуже заможними, дуже розумними, дуже хитрими, але не зможете контролювати цілий світ. Натомість Царство Боже приходить від Бога, Його утримує та керує ним Бог. Спаситель каже, що це Царство є посеред нас, воно в наших серцях і душах! Отож марно шукати його у величних церковних спорудах та оздоблених прикрасами вівтарях.  Воно приховане і водночас поруч нас. Для того, щоб Боже Царство належало нам – нам потрібна спасенна віра в Ісуса Христа.  Отож якщо ви вірите, що Ісус Христос є Сином Божим, вашим єдиним Спасителем та Викупителем – тоді Царство Боже справді належить вам.
Лука також говорить про другий прихід Христа, його ознаки і нашу готовність до нього. Деякі люди, наполегливо прагнуть відігнати від себе думку про смерть, намагаються не думати про неї. Вони їдять, п’ють, женяться, виходять заміж, купують, продають, будують, аніскільки не переймаються метою їхнього існування в цьому світі. Вони просто пливуть за течією… Так само було за часів Ноя та Лота. І що сталося? Зненацька прийшла біда і забрала їхні життя. Людей було покарано  за аморальність та безбожність. Вони не слухали, що казали їм Божі пророки, котрі звіщали їм Боже Слово, закликали їх до каяття та віри. Це нагадує нам про те, що може статися з кожним, хто відкидає Бога та Його Слово – його також чекатиме доля покараних в часи Ноя та Лота. 
Сьогодення не надто відрізняється від старозавітних часів. Подібно до людей давньої минувшини, нині ми також живемо під загрозою смерті. Однак, Бог запевняє нас, що кожен, хто перебуває у Його Слові, вірує в Сина Божого – буде спасенним і матиме вічне життя. На їхню голову не впаде кара за гріх, і коли невблаганна смерть забере їхнє земне життя – вони будуть з Богом. Під час Судного дня Спаситель підійме їх з їхніх гробів і  привітає у Своєму Царстві.
Це Царство вже нині серед нас, якщо ми віримо в Христа. Бог заховав його для нас на сторінках Святого Писання, у воді Святого Хрищення, у Його правдивих Тілі та Крові в Господній вечері. Слова Спасителя мають могутню силу, яка утримує нас у вірі і приводить до Його Царства. Впродовж свого земного життя ми вчимося довірятися Богові. Без цієї довіри, без цілковитого покладання на Нього ми ніколи не побачимо, як невимовно багато Він може і хоче нам дати, як Він прагне допомогти нам і поблагословити нас. 
Від Нього ми отримали Велике доручення – долучатись до поширення Його Царства через підтримку проповідування Його Євангелія. Своїми пожертвами Богові кожен із вас долучається до поширення Божого Царства.  З вдячності Богові ви даєте Йому свою пожертву, знаючи, що Він, як і завжди, буде опікуватись вами. Хай ваша пожертва завжди буде щирою. Хай ніхто з вас ніколи не думає таким чином: хто заможніший, хай він дає Богові, це його обов’язок, а не мій.  Пам’ятаймо, що Господь дає хліб насущний кожному. Отож нехай кожен дає так, як підказує йому його серце. Спаситель каже, що давати – блаженніше, ніж брати. (Дії 20:35).  Щоб давати – потрібна довіра Богові і покладання на Нього. Без довіри – нема надії. Без віри догодити Богові неможливо. І коли ми бачимо, що Бог віддав заради нас Свого Однородженого Сина – ми вчимося покладатися на Нього без жодного сумніву.
Пророк Малахія  говорить: «Принесіть же всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте…,  чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?» (Малахії 3:10). Бог не обмежує наші пожертви десятиною. Він вчить нас дивитися на щедрість Його благодаті і любові до нас. Він дав нам усі 100 відсотків своєї любові, своєї доброти та щедрості. Він не сказав: дам вам 10%, а решту 90% дістаньте самі. Небесний Отець Бог зробив для нашого спасіння усе на 100%!  Син Божий помер за нас і викупив нас від влади гріха, диявола і смерті. Ось чому ми можемо щодо нашого спасіння без жодного сумніву покладатися на Нього.
Дорогі брати і сестри, Царство Боже є посеред нас, всередині кожного з нас. Його настановив Господь Святий Дух, коли привів нас до рятівної віри в те, що Однороджений Син Божий є нашим єдиним Спасителем і Викупителем. Довіртесь Богові і вчіться давати Йому так, як Він дав і дає вам. Покладіть свої тягарі на Христа праведного. Пильнуйте! Очікуючи Його приходу у Різдві і Останнього дня, моліться: «Прийди, Господи Ісусе!»

Спасителеві нашому Ісусу Христу разом з Отцем і Святим Духом віддаймо всю шану, хвалу і поклоніння нині і повіки. АМІНЬ! 

Першість у Царстві Божім (нарис проповіді)

Текст проповіді: Євангеліє від Марка 9:30-37
30 І вони вийшли звідти, і проходили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто. 31 Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: Людський Син буде виданий людям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, воскресне Він третього дня! 32 Вони ж не зрозуміли цього слова, та боялись Його запитати. 33 І прибули вони в Капернаум. А як був Він у домі, то їх запитав: Про що міркували в дорозі? 34 І мовчали вони, сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто найбільший. 35 А як сів, то покликав Він Дванадцятьох, і промовив до них: Коли хто бути першим бажає, нехай буде найменшим із усіх і слуга всім! 36 І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них: 37 Коли хто в Ім'я Моє прийме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене! 

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!
Дорогі у Христі брати і сестри, 

Проблема належного розуміння першості і величі не нова, вона існувала віддавна. Однак Марко зосереджується на ній з огляду на те, що саме каже про це Спаситель. Його учні розмірковували  про першість, і звісно ж, спокушалися нею.  Це було не вперше. Якось мати апостолів Івана та Якова – Заведеєвих  синів (‏‎євр. Бен-Заведі – дар Божий, Ісус назвав їх «синами грому» – Βοανεργες,), вже просила Ісуса про особливу ласку для своїх дітей: «Скажи, щоб обидва сини мої ці сіли в Царстві Твоїм праворуч один, і ліворуч від Тебе один» (Матвія 20:21). Так само, як учні Ісуса, вона не розуміла, що першість у цьому світі цілковито різниться від першості у Царстві Божому. Це типова помилка багатьох людей – думати про Божі речі, використовуючи мірки та категорії цього світу.

Першість у світі часто зосереджується на багатстві, лідерстві, вивищенні над іншими людьми, службовому рості, кар’єрі,  а характерними рисами такої першості нерідко є людські прояви, які навряд чи можна назвати чеснотами та порядністю. Чимало людей, отримуючи владу чи посаду, стають цілковито іншими, – пихатими, зарозумілими, зневажливими до інших. Натомість першість у Царстві Божому визначається не титулами і владою, не законами цього грішного світу, а самовідданим і жертовним служінням Богові та ближньому за прикладом служіння Господа Ісуса Христа.

У Євангелії від Матвія Спаситель говорить: Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам.27 А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба. 28 Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох! (Матвія 20:26), «Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде!» (Матвія 23:11). 

Таким чином, Він навчає нас, що бути першим в Божому Царстві – означає бути відданим рабом Божим, використовувати свій час, дані Богом таланти і дари для служіння Богові та ближнім. Жоден вид такого служіння не може бути негідним. Кожен має бути належно пошанованим, – чи то служіння матері, котра виховує дітей, чи то служіння батька, котрий є духовним лідером в сім’ї, чи служіння пастиря,  диякона, вчителя тощо.  Кожному зі служінь  у Церкві Христовій слід виявляти однакову шану і повагу.
          
Спаситель каже в чому полягає правдива велич людини, головним чином – віруючої людини.  У світі таку велич нерідко приписують комусь за виняткові наукові відкриття, багатство, фізичну силу, високу посаду, владу, видатні здобутки  тощо.  Іншим здається, що велич полягає у їхніх ділах, котрі вони навмисне виставляють напоказ, аби люди бачили їх і хвалили доброчинців.

Учні Ісуса Христа виросли в суспільстві, котре підносило і звеличувало людські справи,  хизувалося ними, як це робили фарисеї. Тому вони помилково вважали, що їхнє місце в Царстві небеснім залежатиме від їхніх добрих діл на землі. Натомість Спаситель, пояснюючи їм сутність правдивої величі, навчає їх чогось цілковито іншого, на перший погляд незвичного і неочікуваного. Він каже: “Коли хто бути першим бажає, нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!”.

Слово “слуга, служник” – на грецькій мові оригіналу звучить як “диякон”. Буквальний зміст цього слова такий – «служитель, той, хто покірно, з любов’ю і милосердям служить іншим». Саме з цією метою і було запроваджене дияконське служіння у Церкві Христовій – щоб служити іншим, насамперед віруючим, і опікуватися потребуючими допомоги. Про обрання перших дияконів  читаємо в шостому розділі книги Дій апостолів («і обрали Степана, мужа повного віри та Духа Святого, і Пилипа, і Прохора та Никанора, і Тимона та Пармена, і нововірця Миколу з Антіохії…» Дії 6:5). Щодо дияконів та дияконського служіння загалом існують певні, встановлені Святим Писанням вимоги. Про них говорить апостол Павло в послання до Тимофія: «диякони мають бути поважні, не двомовці, не багато віддані вину, не соромно захланні, 9 такі, що мають таємницю віри при чистім сумлінні. 10 …вони нехай перше випробовуються, а потому хай служать, якщо будуть бездоганні… 12 Диякони мусять бути мужі однієї дружини, що добре рядять дітьми й своїми домами». (1Тим.3:8-12). 

Дорогі брати і сестри, як діти Божі, ми повинні наповнювати своє щоденне життя самовідданим служінням Богові та ближнім.  Іноді це служіння буває доволі непримітним, однак ви повинні вкладати в нього серце і душу, не очікуючи винагороди чи користі, бо кожен з вас вже отримав від Бога безцінний дарунок Його любові, милосердя і благодаті у вигляді прощення гріхів, вічного життя і спасіння. Дбайте, насамперед, не про те, як піднестися над кимось, але як прислужитися іншим у потребі, в біді, в горі і радості. Піклуйтеся одне про одного з нелицемірною любов’ю і теплом, як про дитя, що його згадує в нинішньому тексті наш Господь.  Пам’ятайте, що піклування про інших – найбільший вид служіння у Божому Царстві.  Наслідуйте Господа Ісуса Христа, котрий “прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити іншим, і душу Свою дати на викуп за багатьох!” (Мт.20:28).

«Благословенний Господь, тягарі Він щоденно нам носить, Бог наше спасіння!» (Псалом 68:19 ). Отож і ви «Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закон Христа» (Галатів 6:2).  Нехай мир Божий, що вищий від усякого розуму, береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі. Амінь. 

Правдива Виноградина (нарис проповіді)

Текст проповіді: Євангеліє від Івана 15:1-8
1 Я правдива Виноградина, а Отець Мій Виноградар.  2 Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає, але всяку, що плід родить, обчищає її, щоб рясніше родила.  3 Через Слово, що Я вам говорив, ви вже чисті.  4 Перебувайте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете.  5 Я Виноградина, а ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви.  6 Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, і згорять.  7 Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам!  8 Отець Мій прославиться в тому, якщо рясно зародите й будете учнями Моїми.
Христос воскрес!
Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа! 
Дорогі у Христі брати і сестри, 

Як відомо, для того, щоб сад давав добрий врожай, за ним потрібно належно і постійно доглядати. Для цього щороку дерева обрізають, їхні крони проріджують, видаляють сухі гілки, обмащують стовбури вапном, утеплюють їх на зиму, кроплять дерева спеціальним розчином для захисту від шкідників. А що станеться з деревом, якщо за ним не доглядати як слід? Звісно, воно ще деякий час буде плодоносити. Але згодом, рік за роком воно родитиме дедалі гірші плоди, а потім виродиться, здичавіє або всохне. У Святому Писанні використовується образ виноградника, зокрема як символ народу Божого, родючості, благополуччя, Божого благословення. Написано:
Осiя 10:1 1 Ізраїль – то буйний виноград....  Iсая 5:1-7 1 Заспіваю ж я вам про Свого Улюбленого пісню любовну про Його виноградника! На плодючому версі гори виноградника мав був Мій Приятель. 2 І обкопав Він його, й від каміння очистив його, і виноградом добірним його засадив, і башту поставив посеред його, і витесав у ньому чавило, і чекав, що родитиме він виноград, та він уродив дикі ягоди!... 5 А тепер завідомлю Я вас, що зроблю для Свого виноградника: живопліт його викину, і він буде на знищення, горожу його розвалю, і він на потоптання буде,  6 зроблю Я загубу йому, він не буде обтинаний ані підсапуваний, і виросте терня й будяччя на ньому, а хмарам звелю, щоб дощу не давали на нього!  7 Бо виноградник Господа Саваота то Ізраїлів дім, а муж Юди коханий – Його саджанець. Єремiя 12:2 Ти їх посадив і вони вкоренились, ростуть і приносять плоди
Чого ж очікує добрий садівник від свого саду? Щоб його сад давав добрі плоди, чи не так? Для цього він доглядає його і пильнує. Подібним чином і наш небесний Отець пильнує за Своїм виноградником, очікує від нього добрих плодів. Він чекає від Своїх дітей вдячності, покладання на Нього, добрих плодів їхньої віри, які є відповіддю на Його любов та милосердя у Христі.
Недоглянутий і занедбаний сад та виноградник родитимуть погані плоди. Від мертвої віри або від невіри ніколи не народяться добрі в Божих очах діла, а лише ті, котрі є плодами грішного тіла, зокрема ті, про які говорить апостол Павло: 19 Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, 20 ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, 21 завидки, п'янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого! (Галатiв 5:19-21).
Пригадайте, як розвивається і росте кожна гілка на дереві та кущі? Вона живиться соком і поживними речовинами, які вона отримує від кореня через стовбур. Сама вона не може існувати, рости і приносити плід. Так само діти Божі. Для них, за словами апостола Івана Син Божий є тією виноградиною, тим стовбуром і корінням, який є для них джерелом життя! Господь живить нас усім необхідним, піклується про нас, щоденно дає нам навіть більше, ніж ми потребуємо! Але щойно обривається наш зв’язок з Христом – ми гинемо. Спаситель каже:  “Я – життя, ...без Мене нічого чинити не можете ви”. Біблія називає Христа Подателем життя, Начальником життя. Тільки завдяки Господу ми дихаємо, рухаємось та існуємо.
Пам’ятайте, що добрі діла невіруючої людини можуть виглядати добрими лише в очах інших людей. Однак вони ніколи не будуть добрими в очах Бога без віри у Нього. Вчинки, справи, думки, в котрих немає віри в Божого Сина – неприйнятні для Бога. Отець віддав за нас Свого Сина, Який помер і воскрес, щоб ми вірили в Нього і щоб цією вірою було освячено все, що ми робимо.  Добрими плодами зароджує лише той, хто перебуває у Христі, Його слові, Його Тілі та Крові.  Без Христа – правдивої Виноградини, добрих плодів нема! 
Що робить садівник із сухим, мертвим гіллям? Обрізає і спалює його. Так само Бог вчинить з нерозкаяними грішниками. Він збере їх і спалить у вогні. Мертві гілки – для вогню!  Нерозкаяні грішники – для пекла. Вогонь, в якому спалюються сухі гілки, уособлює собою пекельний вогонь, приготовлений Богом для всіх нерозкаяних грішників. Написано:
Матвiя 3:12  12 У руці Своїй має Він [Христос] віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю Свою Він збере до засіків, а полову попалить ув огні невгасимім.  Матвiя 25:41 41 Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований.  Об'явлення 20:14-15 14 Смерть же та ад були вкинені в озеро огняне. Це друга смерть, озеро огняне. 15 А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне...
Чимало людей у світі хибно вважають, що пекла та пекельного вогню немає, а відтак, можна без страху грішити і не перейматися наслідками гріхів. Ті, хто так думає, будуть розчаровані, але це розчарування їм прийдеться пізнати надто пізно – у пеклі.
Дорогі брати і сестри, добрий садівник піклується про те, щоб його сад, його виноградник зароджував добрими плодами. Так само наш Господь – милостиво піклується про Свій виноградник, про нас, годує нас Своїми правдивими Тілом та Кров’ю у Господній вечері, щоб наша віра зростала і давала добрі плоди. Він щоденно запевняє нас у Своїй любові, у Своєму прощенні. Він поставив на нашій життєвій дорозі Свої заповіді нам на добро. Завжди тримайтесь вашої правдивої Виноградини – Ісуса Христа. Перебувайте у Ньому, у Його Слові, у Його Тілі та Крові у Господній вечері! Ви посаджені Богом, обчищені і доглянуті для спасіння і вічного життя у Його царстві! Ви обмиті святою кров’ю Божого Сина від ваших гріхів!

Бог надії нехай вас наповнить усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого! Амінь.
    ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Лютер про віру без любові

Дорогі друзі, Царство Боже - і тим Царством є ми з вами - міститься не в балачках і словах, а в діях, у справах,у ділах та прикладах. Бог не потребує лише слухання і повторення (Його) слів, а послідовників, які їх виконують, а це можливе лише завдяки вірі та любові. Бо віри без любові замало, тоді це взагалі не віра, а підробка.  

Мартин Лютер  LW 51:71