Час зі Словом Божим (Римлянам 8:11-18)

Час зі Словом Божим (Римлянам 8:1-10) 4 Неділя посту.

Час зі Словом Божим (Римлян 15:5-7)

Любов до Бога і ближнього (нарис проповіді)

Текст проповіді: Послання Ап.Павла до римлян 13:8-14
8 Не будьте винні нікому нічого, крім того, щоб любити один одного. Бо хто іншого любить, той виконав Закона. 9 Бо заповіді: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не свідкуй неправдиво, Не пожадай й які інші, вони містяться всі в цьому слові: Люби свого ближнього, як самого себе! 10 Любов не чинить зла ближньому, тож любов – це виконання Закону. 11 І це тому, що знаєте час, що пора нам уже пробудитись від сну. Бо тепер спасіння ближче до нас, аніж тоді, коли ми ввірували. 12 Ніч минула, а день наблизився, тож відкиньмо вчинки темряви й зодягнімось у зброю світла. 13 Як удень, поступаймо доброчесно, не в гульні та п'янстві, не в перелюбі та розпусті, не в сварні та заздрощах, 14 але зодягніться Господом Ісусом Христом, а догодження тілу не обертайте на пожадливість!  

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа!
Дорогі брати і сестри,

Написано: «Любов не чинить зла ближньому, то ж любов – це виконання Закону»…
Нині остання неділя перед Великим Постом – це саме той час, коли ми особливим чином можемо і повинні зосередитися на ціні нашого викуплення Ісусом Христом і нашому щоденному християнському житті. Апостол Павло у сьогоднішньому посланні  скеровує нас до розуміння правдивої любові до ближнього, що є наслідком любові Бога до нас, завдяки якій Син Божий пішов на хрест. Він спонукає нас замислитись над правдивими чеснотами віруючих і належним пошануванням Божих заповідей. Наша любов до Бога і ближнього є нашою відповіддю на те, що Бог зробив для нас. Цінуючи зроблене для нас Богом, дякуючи Богові за те, що Він прийняв нас такими, як ми є, ми хочемо шанувати цей Божий дарунок  нашим новим життям у Христі, у цілковитій злагоді з Божими Заповідями.
Павло каже: «Не будьте винні нікому нічого, окрім того, аби любити один одного. Бо хто іншого любить, той виконав Закон». Поміркуймо якою ж насправді є наша любов до ближнього, дорогі у Христі? Чи завжди, в ставленні до ближнього, вона присутня?
Божий Закон говорить: «Не чини перелюбу». Натомість ми повинні визнати, що кожен тим чи іншим чином цю заповідь порушив – або неналежним пошануванням запровадженого Богом шлюбу – власного чи чужого словом або ділом, або життям без шлюбу.  Сумно і прикро, що жоден недолугий жарт нині не буває без того, аби у ньому не йшлося про подружню зраду чи аморальність, над котрою люди потішаються, наче це звична і цілком прийнятна річ. 
Закон Божий говорить: «Не вбивай». Поміркуйте, чи ви бува не були причетні до спонукання до вбивства. Можливо, ваші знайомі чи приятелі скаржились вам, що їхня вагітність не на часі, що обставини життя та інші життєві плани не дозволяють їм мати дитину, а ви не застерегли їх від хибного кроку? Можливо, ви когось образили або не допомогли в скрутний час і це могло спричинитися до серйозної загрози людському життю?
Написано: «Не кради». Однак люди нині вдаються до таких неймовірних хитрощів, порушуючи цю заповідь, що вводять в оману не лише інших, а й себе самих. Існує незчисленна кількість витончених махінацій, за допомогою яких люди намагаються обдурити ближнього чи поцупити щось у нього.
Святе Писання каже: «Не свідчи неправдиво». Натомість неправдиве свідчення, обмовляння, нищення доброго ймення ближнього вже стало повсякденною нормою багатьох.
Божий Закон застерігає: «Не пожадай».  Однак людське серце так часто потрапляє в полон пожадання і плекає думки про те, як би отримати те, що не є нашою власністю – від чужої дружини чи чоловіка,  до чужого майна, працівника чи підприємства. Рейдерство вже стало повсякденним явищем.
Отож на кожному кроці ми бачимо брак любові до Бога і до ближнього.
Всі люди в той чи інший спосіб порушують Божі Заповіді. У своєму посланні Яків говорить, що хто «згрішить в одному, той винним у всьому стає» (Якова 2:10). Іншими словами – людина, котра порушила бодай одну із Божих Заповідей, зневажує увесь Закон Божий, усі Заповіді. Правда полягає  в тім, що люди дедалі більше знижують межу чутливості щодо власних гріхів, нехтують ними або легковажать. Натомість треба конче звертати на них увагу, а це потребує важкої щоденної праці з нашого боку.
Дорогі брати і сестри, святий Павло каже: «Пора нам уже пробудитись від сну… Ніч минула, а день наблизився».  Наш Спасителя гряде і одного дня Він прийде вдруге.  Наш Цар, Господь святого і правдивого світла, Податель життя і спасіння, досконалий Виконавець Закону за нас, не повинен застати нас сплячими, недоброчесними, «в гульні та п'янстві, в перелюбі та розпусті, в сварні та заздрощах», а в живій вірі в Нього, в правдивій любові до Бога та ближнього, в тому, що «правдиве, чесне, праведне, чисте, приємне Богові, чеснотне, гідне хвали» (Филипян 4:8).  Якщо ж наш Цар застане нас духовно окраденими і байдужими, то горе нам. В цю пастку потрапляють чимало віруючих, коли вони не піклуються про свою віру, не докладають зусиль для читання та дослідження Слова Божого, не слухають його з радістю та втіхою, схиляються до думки, що бути в церкві щонеділі – це надто велика жертва і надмірна витрата часу.
Але наш Цар гряде і Він вже тут. Він звіщає нам Своє Слово і благословляє нас Своїми дарами. Він дивиться на наші серця і бачить, чи ми належно шануємо і цінуємо Його дари і поклоняємось Йому у вірі та правді.
Дорогі брати і сестри, не спімо духовним сном, прокиньмося, пильнуймо, зодягнімось у «повну Божу зброю», у зброю світла, щоб вистояти в духовній війні, котра постійно триває довкола нас і всередині нас. Пам’ятайте – диявол постійно бореться за наші душі. І коли ми чуємо ці слова і байдуже позіхаємо – це саме те, чого йому треба від нас. Натомість каймося у гріхах, сповідаймося, женімо геть ганебні думки та вчинки. Зодягнімося у праведність Христа, наслідуючи  Його і отримуючи від Нього прощення у Його правдивих Тілі та Крові в Господній вечері. Турбуймося про те, як отримати якнайбільше Євангелія в усіх його видах.
Не забувайте яким довготерпеливим, милостивим, люблячим і милосердним є наш Господь, котрий завжди готовий пробачити нам наші провини. Він виграв найзапеклішу битву з усіх – битву проти сил темряви, гріха, диявола і смерті. Він здобув перемогу над цими смертельними ворогами Своїми святими ранами і кров’ю, пролитою за нас на Голгофі. Він прийде вдруге, щоб розбити темряву остаточно і допровадити нас до Свого Царства вічного світла. Заради цього Він зодягнувся у людську плоть і народився від Діви Марії, жив людським життям і викупив нас. Тож ходімо Його дорогою, дорогою правди і світла, бо Він зробив нас людьми світла. Чинімо відповідно до Його Слова.
Ісусові Христові, який гряде у славі, який вже нині перебуває серед нас, разом з Отцем і Святим Духом, віддаймо всю шану, славу і поклоніння нині і повіки. Благодать Божа нехай буде з вами. Амінь.   

Парафіяльний Храмовий празник (нарис проповіді)

Текст проповіді: До римлян 3:19-28 19 А ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові. 20 Бо жодне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається. 21 А тепер, без Закону, правда Божа з'явилась, про яку свідчать Закон і Пророки. 22 А Божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає, 23 бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, 24 але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі, 25 що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів, 26 за довготерпіння Божого, щоб виявити Свою правду за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса. 27 Тож де похвальба? Виключена. Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри. 28 Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, без діл Закону.

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа! 
Дорогі у Христі брати і сестри,

Нині ми святкуємо парафіяльний Храмовий празник, продовжуємо святкувати 25-літній ювілей відродження українського лютеранства, а за три дні святкуватимемо День Реформації. Чим є для нас ці свята, ці особливі дні нашого церковного календаря? Вони є переможними свідченнями утвердження Божої правди про спасіння з благодаті у Христі – Однородженім Сині Божім. Саме цю незаперечну, вічну і рятівну для кожного грішника правду проголошували світові Христові Апостоли, зокрема Іван та Яків, на честь яких названо нашу громаду. Писання називає Івана та Якова, а також інших служителями Ісуса Христа і розпорядниками Божих таємниць (1Кор.4:1,2). Наголошуючи на значенні і важливості їхнього служіння, апостол Павло зазначає, що головною рисою цього служіння є вірність покликаних служителів Спасителеві та Його Євангелію. Добре знаючи про виклики, які стоять на шляху служителів непофальшованого, чистого Євангелія Ісуса Христа, Павло каже: «7…деякі є, що…хочуть перевернути Христове Євангеліє. 8 Але якби й ми або Ангел із неба зачав благовістити вам не те, що ми вам благовістили, нехай буде проклятий! 9 Як ми перше казали, і тепер знову вам кажу: коли хтось вам не те благовістить, що ви прийняли раніше від нас, нехай буде проклятий!» (Галатів 1:7-9). З тих пір, як Святий Павло написав ці слова, минули століття, однак мусимо визнати, що досі у світі є ті, котрі непокоять віруючих «і хочуть перевернути Христове Євангеліє». Це фальшиві вчителі, які мають на меті запевнити людей у тім, що їхнє життя і спасіння залежить виключно від них самих, від їхніх власних зусиль або ж від кількості їхніх заслуг та добрих діл. Вони не розуміють правдивої сутності людської природи, гріха, Божого Закону, Божої справедливості і Христового Євангелія. Божа ж правда така, що всі люди без винятку «згрішили, і позбавлені Божої слави». Весь світ «винний Богові» і саме в такому світі ми з вами живемо. Після гріхопадіння Адама і Єви кожна людина народжується грішною, не може і не бажає коритися Богові. Вона грішить, і її гріх «пізнається Законом» Божим. Інколи деякі речі у людей зовні виглядають добрими, але тільки зовні. Правда в тім, що те, що так часто подобається в нас людям, не є добрим в очах Бога. Чому? Тому що тільки праведний, святий і справедливий та правдивий Бог бачить речі, такими як вони є насправді*. Він бачить те, що сховане від людських очей. Він дивиться не на наше обличчя, а на наше серце і бачить те, що знаходиться всередині серця. (Написано: 1Сам.16:7 Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце… Саме в серці людини зосереджені всі проблеми, що приховані від людського ока, але знані Богом. Спаситель каже: «Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги» (Мт.15:19). Дорогі брати і сестри, 500 років тому, коли Мартин Лютер був ще молодим ченцем-августинцем, він отримав багато настанов стосовно того, що є вірним і добрим, а що є поганим і гріховним. Одне з фальшивих вчень, якого його навчали, полягало в тім, що саме´ гріховне бажання чи схильність до гріха, ще не є гріхом, що Бог не зараховує людині за гріх її гріховне бажання, а гріх лише тоді вважається гріхом, коли його вчинено на ділі. Подібне твердження суперечить вченню Божого Слова. Згодом, досліджуючи і вивчаючи Боже Слово, Лютер, завдяки Святому Духові пізнав, що гріховне бажання таки є гріхом і що все, що робить грішник не може бути добрим в Божих очах, а радше є гріховним. Найкраще з того, що може робити грішник – це грішити. Ми бачимо це щодня. Отож, якщо людина може бачити тільки те гріховне, що видиме для її очей, то для того, щоб приховати свій гріх перед іншими людьми, вона вдається до лицемірства. Ніщо не завдає стільки шкоди у справі правдивого проголошення Божої правди та служіння Богові, як лицемірство. Якби Бог дав нам дар бачити людське серце, то ми були б настільки розчаровані багатьма людьми, що зазнали б розпачу та відчаю. Ще одна проблема, притаманна багатьом – відсутність належного усвідомлення власної гріховності, тобто та ситуація, коли людина радше вважає за потрібне замислюватись над чужими, а не власними гріхами і Божим покаранням за них. В молодості Мартин Лютер також зазнавав розпачу і непевності у спасінні, прощенні гріхів і вічному житті. Він мучив себе тілесними карами і постом, годинами молився, однак розпач не полишав його до тих пір, поки Господь Святий Дух не відкрив йому правдивого вчення про спасіння, про котре говорить Апостол Павло: «Ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові. Бо жодне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається». Дорогі брати і сестри, ми не маємо правдивої віри в нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа до тих пір, поки ми замкнені під Законом через усвідомлення власних гріхів на основі Божого Закону. Саме через Заповіді – Божий Закон пізнається гріх. Закон вчить нас, що всі ми від природи є грішними і не можемо стати праведними самі, без Божої допомоги. З іншого боку, Біблія каже, що тільки праведний може вспадкувати Царство Боже. Тому Святий Павло говорить: «А тепер, без Закону, правда Божа з'явилась, про яку свідчать Закон і Пророки. А Божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує…». Отож всі ми потребуємо праведності, котрої не маємо і не можемо отримати власними зусиллями, а лише завдяки Божій ласці. Ми конче потребуємо правдивої доброти, любові, чистоти, для того, щоб бути «праведними» і увійти до спільноти зі святим і праведним Богом. Де її взяти? Звідки і від кого ця праведність приходить? Від Ісуса Христа. Вона дається нам Богом через віру в Його Однородженого Сина, який помер за нас і за наші гріхи на хресті і визволив нас від влади гріха, диявола і смерті і примирив нас з Богом. Кожен, хто вірує в Ісуса Христа, як свого єдиного Господа і Спасителя, вспадковує цю праведність і є праведним перед небесним Отцем. Святий Павло говорить: «бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі, 25 що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру». Так само як всі люди є за природою грішними і потребують праведності, якої не мають, всі вони виправдовуються виключно з Божої благодаті через відкуплення, що в Ісусі Христі. Святий Павло каже: «Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, без діл Закону». Через віру в Христа, ті, що були грішними, проголошуються заради Нього і Його святої крові, пролитої на Голгофі, праведними. Однак наша віра в Христа розіп’ятого, сама по собі не чинить відкуплення, не вмилостивлює Бога, не відсилає Христа знову і знову на хрест, де Він був розіп’ятий, знову і знову роблячи Його Агнцем Божим, який помер за гріхи світу. Бо Він зробив це один раз і воно чинне назавжди! (Євр.9:12). Виправдані не власними заслугами, а вірою з Божої благодаті, хваляться не собою, а «Христом розп’ятим» (Гал.6:14). Вони «в Христа охристилися і в Христа зодягнулися». Їхня віра чинна любов’ю і рясніє плодами – добрими ділами любові до ближнього. Дорогі у Христі брати і сестри, коли ваше сумління буде звинувачувати вас, лякаючи вас справедливим Божим судом, пам'ятайте, що цей суд справді настане, але він буде страшним для нерозкаяних грішників, тих хто злословить, лицемірів, перелюбників, ідолопоклонників, п’яниць, злодіїв та подібних до них (1Кор.6:10; Гал.5:21). Ті ж, хто вірує в Ісуса Христа, живе життям сповненим каяття, покладається на Нього, тримається благословінь свого Хрищення, – зодягнуті у Христову праведність. Вони можуть не боятися суду бо матимуть там Заступника перед Отцем – Христа праведного (1Ів.2:1). Це біблійне вчення – найбільший скарб у цьому світі. Його передали нам апостоли Іван та Яків. Ось чому святкуючи Храмовий празник і День обнови Церкви, ми згадуємо їх, а також Господнього раба Мартіна Лютера, через котрого Господь об’явив світові чудове і безцінне вчення Святого Писання про виправдання з благодаті через віру в Христа Спасителя. Бережіть це вчення у своїх серцях і зростайте у пізнанні Слова Божого, зміцняючись вірую через правдиві Тіло і Кров Спасителя у Господній вечері.

 Нехай мир Божий, що вищий від усякого розуму, береже серця і думки ваші у Христі Ісусі. Амінь.

Одвічна Божа постанова (проповідь)

Нарис проповіді
Текст проповіді: Римлян 8:31-39
31 Що ж скажемо на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас? 32 Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього? 33 Хто оскаржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує. 34 Хто ж той, що засуджує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас. 35 Хто нас розлучить від любові Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? 36 Як написано: За Тебе нас цілий день умертвляють, нас уважають за овець, приречених на заколення. 37 Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив. 38 Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, 39 ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любові Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім! 

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа! 
Дорогі брати і сестри,

Нещодавно ми з дружиною Лесею, перебуваючи у Моршині, мали незабутні розмови з учасниками визвольних змагань! Їхнє життя, сповнене неймовірних подій, варте серіалу! Цим та подібним до них людям, Леся присвятила свій чудовий роман «Лицарі любові і надії!» Дивовижні історії їхнього життя є яскравим свідченням того, що навіть в неймовірно складних обставинах людина не перестає думати про майбутнє, мріяти і планувати, сподіватись і плекати надії на краще, бо це притаманне їй.
Поза сумнівом, чимало з того, що ми з вами щороку плануємо, збираємось змінити, втілити в життя, з різних причин не справджується.  Інколи, щоб щось змінити, нам бракує завзяття, часу та наснаги, а часом наполегливості, волі, віри, покладання на Бога. Це стосується не лише нас, а всіх людей.  Окрім того, довкола нас є і завжди будуть речі, які нам, не залежно від наших задумів та рішень, змінити не під силу ніколи, як от – наша грішна природа, з котрою ми народжуємося,  гріх, що є у світі та всередині нас, і загалом цей світ, котрий після гріхопадіння «лежить у злі», як каже Святе Писання (1 Івана 5:19).  Так було завжди. Так було від початку цього року аж досі, так було торік і позаторік.  Жодним своїм рішенням, ба, навіть державною постановою ми не можемо цього змінити. 
Останніми роками ми часто чуємо про реформи, постанови і закони, спрямовані на покращення рівня життя громадян та їхнього добробуту. Не є таємницею, що нашій державі вже нині є чимало добрих постанов, законів та резолюцій, однак багато з них, на жаль, наразі не «працюють», як слід. Можливо, від цих слів, ваше розчарування і занепокоєння лише зростатиме. Однак хочу вас заспокоїти і втішити – у нинішнім посланні Апостол Павло підбадьорює нас і говорить про одну виняткову постанову, котра дійсно «працює», причому в усі часи, не залежно від наших життєвих обставин. Вона дієва в щасті та нещасті, радості та горі, смутку і негараздах.  Її дієвість та сила не залежить від нас, наших власних зусиль та здібностей.  Вона не залежить навіть від самого апостола Павла, послання котрого ми нині читаємо. Павло лише озвучує її. Вона стосується Бога, вічних і незмінних Божих обітниць, Божої любові до нас, заради якої Він послав у цей світ Свого Сина, «щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16). Вона також стосується Божого милосердя і нашого покладання на люблячого Спасителя душ наших Ісуса Христа.
Ця незмінна і вічна Божа постанова проголошує на всі часи, аж до кінця віку, що «ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любові Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!» Отож ця постанова запевняє нас у тім, що Бог завжди, в усі часи на нашім боці – на боці Своїх дітей, які вірують в Нього, які покладаються на Його Однородженого Сина.  Ця неймовірна постанова не залишає нашим запеклим ворогам жодного шансу, тому що у ній є такі слова: «Коли за нас Бог, то хто проти нас?».  Саме так, якщо на нашім боці Бог, то нікому і ніколи не під силу здобути над нами перемогу.   Будучи на нашому боці, Бог використовує всю Свою могутність та силу, щоб піклуватися про нас. Він послав нам Свого Сина, котрий помер за наші гріхи, воскрес і вознісся, сидить праворуч Отця, і звідкіля усім керує. Заради Нього нас проголошено викупленими, прощеними і всиновленими Богом.
Коли диявол, звинувачує нас і каже: «Ти – грішник, і тобі належиться бути в пеклі»,  ми, як християни, можемо сміливо відповісти йому: «Так, я дійсно є грішником, я прийшов на цей світ грішним і заслуговую на смерть, але завдяки Христові я помилуваний і врятований від тебе, сатано, від твоєї влади, від влади гріха і смерті». 
Апостол Павло запевняє нас, що ми є переможцями не завдяки самим собі, власним зусиллям чи ділам, а завдяки Божій любові до нас, завдяки жертовній любові Христа до нас. Павло твердо переконує, що любов Божа у Христі є саме та річ, якої потребує кожна людина у цьому світі.  Заради цієї любові людство, котре не мало надії, отримало її, було благословенне Богом втіленням Його Сина, сходженням Його на Голгофу за наші гріхи та гріхи цілого світу, Його воскресінням на третій день і здобуттям для нас на хресті викуплення, спасіння і Царства небесного.
Дорогі брати і сестри, одного дня наше земне життя добіжить кінця і ми станемо перед небесним Отцем. Це – незаперечна і вічна Божа правда. Ми потрапимо до судової зали, де нас звинувачуватиме диявол. Однак поруч Отця стоятиме наш Спаситель –  «Христос Ісус, Той, що вмер, надто й воскрес, Він заступається за нас».   І там знову пролунають слова, котрі нині виголошує апостол Павло: «Хто оскаржувати буде Божих вибранців? Хто ж той, що засуджує? Бог Той, що виправдує!».
Диявол справді знає наші гріхи і його звинувачення, завдяки яким ми могли би бути засуджені, зіграли б в судовій залі свою роль, якби цьому не завадили три важливі обставини:  1) Син Божий помер на хресті, заплативши за наші гріхи Своїми невинними стражданнями та кров’ю; 2) Небесний Отець прийняв жертву Свого Сина і визнав її достатньою ціною за наше викуплення; 3) Ісус Христос перебуває нині праворуч Отця заступається за нас. Таким чином, завдяки Христові справедливу кару вічної смерті за гріх для нас скасовано і замінено на виправдання та прощення. 
Дорогі брати і сестри, живучи у грішному світі, ми мусимо визнати, що зазнаватимемо у нім утисків, переслідувань, негараздів, страждань, розчарувань та недолі. Чимало з цього ми зазнаємо і нині. Голодомор, війни, загроза життю та існуванню, інші випробування зачепили мало не кожну українську родину. Може статися так, що ми, як каже псалмоспівець, будемо подібні до овець, яких вестимуть на заколення (Пс.44:22).  Але нас це не повинно дивувати і лякати.  Господь каже: «Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!» (Івана 16:33).  Вороги, які нині плюндрують нашу землю, ніколи не стануть переможцями!  Ними є ми! Ми є переможцями завдяки тому, Хто нас полюбив – Ісусові Христові!  Ніщо і ніколи не зможе відлучити нас від Його любові. Де би ми не були – нас скрізь захищатиме Божа любов (Пс.139), яку Небесний Отець щедро виливає на нас. Він вибрав нас і покликав нас до спасенної віри. Він утримує нас у цій вірі, годуючи нас правдивими Тілом і Кров’ю у Господній вечері. Він піклується про нас і захищає нас і робитиме це до тих пір, поки ми не досягнемо вічної слави на небесах.

Йому одному, – триєдиному Богові, – Отцю, Сину і Святому Духові віддаймо всю шану, славу і поклоніння нині і повіки. АМІНЬ!